Дешевий пасовищний корм — основа високорентабельного виробництва яловичини

У собівартості яловичини корми становлять 60–70% загальних витрат на її виробництво. Тому зниження собівартості виробництва кормів і їх раціональне використання — головні фактори інтенсивного ведення м’ясного скотарства і виробництва високорентабельної і конкурентоспроможної яловичини. Згідно з концепцією розвитку спеціалізованого м’ясного скотарства, технологія годівлі м’ясної худоби повинна грунтуватися на максимальному використанні в літній період зелених кормів, насамперед при пасовищному утриманні тварин. Зелені корми за вмістом поживних і біологічно активних речовин мають значну перевагу над іншими. За однакової урожайності вихід кормових одиниць у зеленій масі значно більший, аніж у силосі, сінажі та сіні. Коефіцієнти перетравності сухої речовини зеленого корму не поступаються перетравності сухої речовини зернових концентрованих кормів. Зелені корми не потребують особливої підготовки для згодовування, мають високі дієтичні властивості, що обумовлює високе їх поїдання тваринами та продуктивне використання. Особливо ефективно використовують зелені корми при пасовищному утриманні м’ясної худоби. При згодовуванні зеленої пасовищної трави виробляється значно більше тваринницької продукції, ніж з приготованих з неї сінажу, силосу та сіна штучного і, особливо, природного сушіння. У зв’язку з цим спеціалісти Інституту розведення і генетики тварин провели економічний аналіз собівартості виробництва 1 ц к. од. кормів залежно від їх виду та природно-кліматичних зон вирощування в господарствах АПК у 2000 році як одного з головних ресурсоощадних технологічних факторів високорентабельного ведення м’ясного скотарства. Собівартість 1 ц к. од. розраховували на основі собівартості виробництва 1 ц натуральних кормів у гривнях та їх поживності за статистичними річними звітами обласних управлінь. Під час аналізу порівнювали собівартість виробництва 1 ц к. од. різних видів кормів і зеленої маси поліпшених сінокосів та пасовищ при використанні на випас як еталон основного виду корму для рентабельного ведення м’ясного скотарства, а також собівартість виробництва 1 ц к. од. кормів у різних природно-кліматичних зонах, порівняно з середніми даними по Україні. Встановлено, що найнижчу собівартість 1 ц к. од. у господарствах АПК за 2000 рік мала зелена маса поліпшених сінокосів пасовищ при використанні на випас, яка становила в середньому по Україні 4,57 грн, у тому числі в поліській, лісостеповій і степовій зонах, відповідно, — 3,09; 4,19; 6,88 грн. Собівартість виробництва 1 ц к. од. усіх інших кормів була вірогідно вищою і зростала, порівняно з собівартістю зеленої маси поліпшених сінокосів і пасовищ при використанні на випас, у такій зростаючій послідовності: зелена маса сіяних однорічних і багаторічних трав на випас, зелена маса сіяних однорічних і багаторічних трав на зелений корм, кукурудза на випас і зелений корм, соковиті корми (кукурудзяний силос і сінаж), сіно сіяних однорічних, багаторічних трав та природних і поліпшених сінокосів і пасовищ, кукурудза в перерахунку на сухе зерно, зернові і зернобобові, кормові коренеплоди. Так, порівняно з собівартістю 1 ц к. од. зеленої маси поліпшених сінокосів і пасовищ, вона була вищою у зеленої маси сіяних однорічних і багаторічних трав на випас у середньому по Україні на 97,8% (р0,001), у тому числі в зоні Полісся, Лісостепу і Степу на 116,8% (р0,05), 47,3% (р>0,05) і 99,6% (р0,05), а зеленої маси сіяних однорічних і багаторічних трав на зелений корм, відповідно, — на 126,5% (р0,01), 192,2% (р0,01), 102,1% (р0,01) та 92,6% (р>0,05). При цьому собівартість 1 ц к. од. сіяних трав була значно вищою при заготівлі зеленої маси на зелений корм, порівняно з випасом, а зеленої маси однорічних трав — порівняно з багаторічними. Порівняно з зеленою масою поліпшених сінокосів і пасовищ, собівартість 1 ц к. од. кукурудзи на випас і зелений корм була вищою у середньому по Україні на 187,3% (р0,001), у тому числі в поліській, лісостеповій, степовій зонах — на 354,7% (р0,001), 125,8% (р0,001) і 133,6% (р0,01), відповідно. Собівартість 1 ц к. од. соковитих кормів (кукурудзяного силосу і сінажу) була вищою на 277,7% (р0,001), у тому числі по природно-кліматичних зонах — на 479,9% (р0,01), 235,1% (р0,001) та 189,7% (р0,05). При цьому вона була значно вищою у кукурудзяного силосу, порівняно з сінажем. Собівартість виробництва 1 ц к.од. сіна, порівняно з зеленою масою поліпшених сінокосів і пасовищ на випас, була вищою в середньому по Україні на 360,0% (р0,001), у тому числі по зонах Полісся, Лісостепу і Степу на 517,8% (р0,001), 271,4% (р0,001) і 244,6% (р0,001), відповідно. Отже, в середньому по Україні і по всіх природно-кліматичних зонах вона була вищою для сіна сіяних однорічних трав, порівняно з сіном сіяних багаторічних трав та природних і поліпшених сінокосів і пасовищ. Порівняно з собівартістю 1 ц к.од. зеленої маси поліпшених сінокосів і пасовищ при використанні на випас, собівартість виробництва 1 ц к. од. кукурудзи в перерахунку на сухе зерно була вищою в середньому по Україні, на 364,3% (р0,001), у тому числі по зонах, — на 588,3% (р0,001), 304,8% (р0,001), 269,8% (р0,01), а зернових і зернобобових, — відповідно, на 431,7; 803,9; 418,4; 251,6% (у всіх випадках р0,001). Порівняно з собівартістю зеленої маси поліпшених сінокосів і пасовищ на випас, найвищу собівартість 1 ц к.од. мали кормові коренеплоди: в середньому по Україні на — 1478,6%, у тому числі по зонах — на 277,51; 1503,1; 831,8%, відповідно, (р0,001 у всіх варіантах). Собівартість 1 ц к. од. основних видів кормів, вироблених у різних природно-кліматичних зонах, порівняно з середніми даними по Україні, наведено в таблиці 1. Встановлено, що по 18 основних видах кормів собівартість 1 ц к. од., у середньому по Україні та в різних природно-кліматичних зонах, вірогідно не різнилась і становила по Україні 20,16 грн, у тому числі в поліській, лісостеповій і степовій зонах, відповідно: 21,31 грн (+5,7%), 16,98 грн (-15,8%), 22,51 грн (+11,7%). При цьому по деяких видах кормів, що вирощували в різних природно-кліматичних зонах, собівартість 1 ц к.од. мала істотну різницю порівняно з середніми даними по Україні. Так, у зоні Полісся собівартість 1 ц к.од., порівняно з середніми даними по Україні, була вірогідно нижчою від собівартості зеленої маси сіяних багаторічних трав на випас (р0,05) і вірогідно вищою — кормових коренеплодів (+23,1%, р0,01). У зоні Лісостепу собівартість 1 ц к.од., порівняно з середніми даними по Україні, була вірогідно нижчою від собівартості зеленої маси сіяних трав на випас (-31,7%, р0,01), у тому числі однорічних (-27,3%, р>0,05) і багаторічних (-36,6%, р>0,05), зеленої маси сіяних однорічних трав на зелений корм (-8,2%, р0,01), кукурудзи на випас і зелений корм (-28,0%, р0,001), силосу кукурудзяного (-20,8%, р0,001), сінажу (-15,5%, р0,05), сіна сіяних однорічних трав (-23,1%, р0,01) і кукурудзи в перерахунку на сухе зерно (-20,1%, р0,05), при тенденції до зниження собівартості 1 ц к.од. усіх інших кормових культур. У зоні Степу, порівняно з середніми даними по Україні, собівартість 1 ц к.од. була вірогідно вищою від собівартості зеленої маси сіяних трав на випас (+51,9%, р0,001), у тому числі сіяних однорічних трав (+146,3%, р0,01), зеленої маси сіяних однорічних трав на зелений корм (+133,8%, р0,01), кукурудзи на випас і зелений корм (+22,4%, р0,05), силосу кукурудзяного (+115,8%, р0,05), сіна сіяних однорічних трав (+121,9%, р0,05) при тенденції до підвищення собівартості переважної більшості інших кормів. Висновки
- У всіх природно-кліматичних зонах України собівартість виробництва 1 ц к.од. зелених кормів, насамперед зеленої маси поліпшених сінокосів і пасовищ при використанні на випас, у декілька разів нижча, ніж собівартість інших кормів, тому максимальне використання зелених кормів при пасовищному утриманні м’ясної худоби повинно бути головним ресурсоощадним технологічним фактором високорентабельного ведення м’ясного скотарства.
-Собівартість виробництва 1 ц к.од. переважної більшості кормів у різних природно-кліматичних зонах істотно не різниться між собою, що свідчить про те, що м’ясне скотарство може інтенсивно розвиватися в усіх природно-кліматичних зонах України. В. Славов, д-р с.-г. наук,
професор, членкор УААН,
В. Кебко, канд. біол. наук,
М. Макаренко, П. Шуст,
кандидати с.-г. наук, Інститут розведення і генетики тварин УААН