Час вирощувати поживну гречку

Вважається, що гречка прийшла до нас із Китаю, де її вирощують уже п’ять-шість тисяч років. У Китаї й досі виробляють найбільші в світі обсяги цієї культури — понад 1 млн т. На сьогодні в світі за рік зерна гречки збирають близько 2,5 млн т (основні показники світового виробництва цієї культури подано на рис. 1–2). Двадцять років тому, відповідно до даних Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization, FAO), зерна гречки збирали 3,0–3,5 млн т. За останні 20 років урожаї культури двічі перевищували 4 млн т (у 1992 та 1993 рр.), у т.ч. в 1992 р. було зібрано майже 5 млн т (із них 3,1 млн т в Китаї та близько 1 млн т в РФ). Найбіднішим був урожай 2002 р. — 1,8 млн т. Неврожайним цей МР був і для України, так само як і нинішній.
Дані FAO та Держкомстату України щодо виробництва гречки в країні різняться. Так, українське статистичне відомство оцінює врожай гречки в Україні в 2005 р. у 275 тис. т, тоді як FAO — на рівні 210 тис. т. Але навіть із показниками в межах 200–300 тис. т Україна входить до трійки найбільших світових виробників гречки (основні показники виробництва культури в Україні подано на рис. 3–4). Більші врожаї збирають у Китаї, про що ми вже сказали, та в Росії (зазвичай — близько 1 млн т). Структуру світового виробництва гречки подано на рис. 5.

Країни, що виробляють гречку, є й найбільшими її споживачами. Світова торгівля зерном цієї культури в   середньому становить 170–175 тис. т за рік (дані за останні десять років, без урахування крупів та іншої продукції переробки), з яких 60–75% експортує Китай, решту — здебільшого Україна, Росія, США, Канада та ЄС-25 (залежно від того, наскільки врожайним видався рік). Японія — найпотужніший імпортер (55–60% світового імпорту).
Із зерна гречки виробляють круп’яну продукцію (ядрицю, пластівці, проділ тощо), продовольча цінність якої обумовлена високими поживними властивостями крупи та вмістом мінеральних солей, органічних кислот і вітамінів. Із гречки виробляють також крупку та борошно, їх використовують у харчовій галузі (в т.ч. в суміші з пшеничною крупкою та борошном).
Переваги гречки — стійкість жирів до окислення, що сприяє довготривалому зберіганню гречаної крупи із мінімальними втратами харчових якостей, та безвідходність. Фуражне гречане зерно використовують на корм птиці. Відходи круп’яного виробництва можна використовувати як інгредієнти для кормів худобі, так само як полову, солому й зелену масу. Навіть лузгу широко використовують. Наприклад, у фармацевтичній промисловості з неї виготовляють лікувальні матраци та подушки; ізоляційні пресовані плити, що здатні вбирати рентгенівські промені. Використовують лузгу й птахівники. Солома гречки (на відміну від соломи злакових) — малоцінний корм (1 кг містить 0,3 к. од.), але її використовують для одержання харчового барвника. Гречана солома містить флаваноїди (антоціани) інтенсивно-червоного кольору, після екстракції яких на ній вирощують харчові гриби. Потім субстрат, збагачений міцелієм гриба, передають на кормові цілі.
Гречку також високо цінують як медодайну культуру. А ще вона має велике агротехнічне значення — добрий попередник для озимих зернових та інших культур, бо азотфіксуючі бактерії, які розміщені в її кореневій системі, збагачують грунт азотом. Крім того, на азот та фосфор багаті пожнивні рештки цієї культури.
Гречку можна вирощувати висіваючи у звичайні весняні строки. Важливо й те, що вона є універсальною післяукісною чи післяжнивною та страховою культурою (оптимальні строки сівби для літніх посівів гречки — третя декада травня — друга декада червня, крайній строк сівби — перша декада липня), до того ж, гречка відносно невибаглива.
У нинішньому МР, що завершується, в Україні зібрано низький урожай гречки. Попит на неї з боку вітчизняної переробної промисловості, потужності якої нарощуються, не задовольняється в повному обсязі. Особливо гостро недостачу сировини переробна галузь відчуває наприкінці сезону. Як наслідок — зростання цін. Так, за перші чотири місяці поточного року середня ціна попиту на гречку зросла на 30—35% — до рівня 1600 грн/т, ціна пропозиції досягла 1800 грн/т. Роздрібні ціни на гречану крупу теж зросли й станом на кінець квітня становили від 3,80 грн/кг у Кіровоградській обл. до 4,39 грн/кг — у Сумській.
Щодо нового сезону Мінагрополітики не прогнозує розширення посівних площ під гречкою (див. табл.). Найбільші площі під цю культуру в Україні відводять у Вінницькій, Київській, Хмельницькій, Сумській та Кіровоградській областях. У 2006 р. гречкою в кожній із згаданих областей заплановано засіяти щонайменше 30 тис. га (в Вінницькій та Хмельницькій — понад 40 тис. га). Якщо посівні площі під урожай 2006 року відповідатимуть плану, істотне збільшення валового збору можливе за умов підвищення врожайності. Отже, справа за якістю насіння та агротехнологіями.

Марина Моісеєва