Бджолиний хліб: пилок-обніжжя-перга

Бджолиний хліб: пилок-обніжжя-перга Не медом єдиним живляться бджоли, є в них і хліб, що має назву "перга". Свій хліб медоносні комахи виготовляють із квікового пилку, зібраного з пиляків тичинок. Мікроскопічні пилкові зерна — чоловічі статеві клітини квітки — мають різноманітну форму. У більшості комахозапильних рослин вони липкі, зовні горбкуваті, покриті шипами, гребінцями, різними виростами, якими легко чіпляються й прилипають до волосків на тілі бджоли. У вітрозапильних ці зерна гладенькі. Та не лише зовнішнім виглядом вони різняться — "хімічниі" склад комахозапильних значно багатший, ніж вітрозапильних. Кожне пилкове зернятко начинене поживними речовинами — білками, вуглеводами, жирами, а також містить мінеральні речовини, амінокислоти, гормони, вітаміни (групи В, а також С, РР, Р, Е, Д, каротин, який в організмі перетворюється на вітамін А). Цікаво, що в пилку жовтої акації та лілії у 20 разів більше каротину, ніж у моркві, яка слугує сировиною для його промислового виробництва. Крім того, у пилку є залізо, срібло, мідь, фосфор, кальцій, калій, кремній, сірка, магній, алюміній, марганець, молібден, хром, цинк та низка інших елементів. Усього ж пилок містить 240 (за іншими даними — понад 250) різноманітних сполук та хімічних елементів. Адже саме на пилок покладено надзвичайно важливе завдання — запліднити квітку, започаткувати нове життя. Без цього, сповненого поживних речовин, пилку неможливе вирощування розплоду, та й узагалі життя бджіл. Коли комаха працює на квітці, до її волохатого тіла пристає пилок. Щіточками ніжок бджола зчищає його, зволожує слиною, додає меду і утворену грудочку приліпляє до спеціально пристосованих на задніх ніжках увігнутих і оточених щетинками поверхонь — "кошиків". Так формуються обніжки. Принесене до вулика обніжжя бджоли трохи обробляють медом, вкладають у комірки стільників і, заповнивши кожну на дві третини, покривають медом. Під дією різних мікроорганізмів там відбувається ферментація, що триває 15 днів. У процесі ферментації утворюється також молочна кислота, яка консервує продукт, що зазнав змін і вже називається "перга". Від пилку перга відрізняється своїм хімічним складом. Скажімо, білків і жирів у ній стало менше, а цукрів і солей — більше, кількість молочної кислоти зросла вшестеро. Наш перший весняний пилконіс — ліщина. Вона цвіте ранньої весни, у березні-квітні, а за теплої погоди навіть у лютому, як нинішнього року. Слідом за нею — вільха. Однак у цей період збирати пилок пилок бджолам заважає недостатньо прогріте повітря. А от коли випадає теплий день, вони охоче поповнюють свої запаси свіжим пилком, хоча він ще й малопоживний. Та ось невдовзі (у березні-квітні) естафету цвітіння приймають верба козяча та гостролиста /шелюга/, пізніше — інші її види. Вербовий пилок є одним із найпоживніших, і за теплої погоди бджоли відвідують вербу вельми активно, адже вона не лише на пилок багата, а є також чудовим медоносом — дає 75-200 кг/га нектару. Доволі поживний пилок груші, сливи, волоського горіха, білої та червоної конюшини, подорожника, дуба, суріпи та інших рослин. Пилок кукурудзи, наприклад, містить 20% білка і понад 3% — жиру, верби — відповідно, 22 і 4, дуба — 19 і 6, конюшини — 24 і 3, волоського горіха — 23 і 17, суріпи — 25 і 9, сливи — 28 і 3, звіробою — 27 і 3%. Серед сільськогосподарських культур добрими пилконосами є гречка, еспарцет, соняшник, ріпак, огірки, гарбузи, фацелія. Серед дикорослого різнотрав’я — синяк, цикорій, дивина, волошка, буркун, іван-чай, вероніка тощо. Пилконосність рослин характеризують такі цифри: ріпак — 91-130 кг/га пилку, гречка — 60-394, кульбаба — 71-371, малина — 48-100, смородина — 36-102, слива — 28-89, груша — 18-21, черешня — 59-153, конюшина — 21-34, люцерна — 78-324, фацелія — 286-1017, будяк акантоподібний — 527-1033 кг/га. Належність пилку до тієї чи тієї рослини можна визначити, розглядаючи його зерна під мікроскопом, оскільки в кожного виду рослин вони різні. Можна також розпізнати його і за кольором обніжжя. Зібране з ліщини, воно має жовте забарвлення, з верби — світло-жовте, з вишні — світло-коричневе, груші — червоне, яблуні — сірувато-жовте, абрикоса — коричнево-жовте, соняшнику — жовтогаряче, липи — світло-зелене, ріпаку — жовте, горіха волоського — жовто-зелене, фацелії — блакитне, синяку — темно-синє, іван-чаю — зелене, малини — сірувато-біле, еспарцету -коричневе. Дослідами доведено — що поживніший пилок, то інтенсивніше збирають його бджоли. Малопоживний пилок збирають лише коли немає вибору. Здавна пасічники помітили, що після зимівлі добре розвиваються і набирають сили ті сім’ї, які з ранньої весни достатньо забезпечені пилковим кормом. До головного взятку вони спроможні наростити розплід і стати сильними. Щоб виростити бджіл вагою в кілограм, потрібно згодувати кілограм перги. Саме завдяки споживанню її бджоли спроможні виділяти маточне молочко і віск. На рік для сильної сім’ї потрібно 20-30 кг перги. Але за теплий період року вона може зібрати пилку значно більше — 50-55 кг. Тому його, не завдаючи шкоди сім’ї, можна відбирати і для потреб людини. Пилок є квінтесенцією рослини, з якої він зібраний. Оскільки кожен вид рослини накопичує в собі певні хімічні елементи та сполуки і завдяки цьому має певні лікувальні властивості, то й квітковий пилок не лише містить у собі поживу, але також має ці-лющі властивості. Збирають обніжжя з квіткового пилку за допомогою пилковловлювачів (вони є у продажу), начеплених на вулик перед льотком. Проходячи крізь вертикальну решітку пилковловлювача, що має діаметр отворів 4,8-5 мм, бджоли більшу частину обніжжя втрачають і воно, вже крізь горизонтальну решітку, потрапляє до пилкозбірника. Аби бджоли звикли до пристрою, на перші два-три дні з нього знімають вертикальну решітку. Починають збирати обніжжя за масового цвітіння верби, кленів, кульбаби, садів тощо, коли у вулику вже є необхідний запас — дві рамки з пергою. Не завдавши шкоди бджолам та медозбору, протягом сезону можна одержати від сім’ї 6-8 кг пилку. За наявності великої кількості пилконосів сильна сім’я може за день зібрати його 100-300 г. На початку головного медозбору пилковловлювачі з вуликів знімають. Не заготовляють обніжжя і в другій половині літа, коли у природі пилку мало, а бджоли готуються до зими. Обніжжя з пилковловлювачів забирають щодня, і, не гаючи часу, одразу просушують, інакше швидко зіпсується. Крім мікроорганізмів, чимало охочих поласувати ним і серед комах.. Маючи високу вологість — 25-30%, він швидко закисає. Щоб цього не сталося, його збирають у дерев’яну, емальовану чи скляну посудину, потім, висипавши тонким шаром на чистий папір чи тканину, просушують у теплому чистому приміщенні на протязі, під вентилятором, або ж надворі, в затінку, закривши марлею, щоб мухи не сідали. Щоразу, забираючи обніжжя, пилкозбірник протирають. Аби збереглися вітаміни, температура повітря при сушінні не повинна перевищувати 40°С. Висушені грудочки обніжжя мають бути твердими, з вологістю 8-10%. Зберігають їх у чистій закритій посудині в темному місці за плюсових температур. Є й інший, ручний, спосіб збирання пилку. Для цього у період цвітіння ліщини, осики, тополі, вільхи тощо зрізають сережки, підсушують, і, поклавши в сито, просівають пилок на папір. Можна також струшувати його безпосередньо з гілок дерев, підставивши поліетиленову плівку. Мітлички кукурудзи, встромивши в скляну банку, відро чи поліетиленовий мішечок, треба потрусити. Зібраний пилок та обніжкя можна законсервувати медом, змішавши рівні частини їх, або в подвійній частині меду (1 : 1 або 1 : 2). При цьому пилок не сушать, а розтирають свіжим і змішують з медом, обов’язково зрілим, вологість якого не перевищує 21%. Мед можна замінити цукром. Перга може зберігатися більше року, проте через рік вона втрачає 75% живильної цінності. В експериментах пилок кукурудзи за температури 0°С рік зберігав усі свої вітаміни, а ось пилок вільхи за тих самих умов втратив вітаміни В1, В2 і B3. Науковими дослідами встановлено, що навіть позбавлений вітамінів квітковий пилок благотворно впливає на організм. У калі мишей, яких підгодовували пилком, майже не було мікробів, що свідчить про наявність у пилку антибіотиків. Квітковий пилок застосовують для профілактики та лікування різних хвороб людини — дослідженнями доведено його різнобічні цілющі властивості. Він підвищує імунітет, знижує артеріальний тиск, нормалізує роботу шлунка, кишечника, нирок, збільшує кількість гемоглобіну та еритроцитів у крові, покращує роботу серцево-судинної системи, лікує захворювання печінки, передміхурової залози, подагру, хронічні проноси і запори, знімає депресію тощо. Вживають обніжжя перед їдою 1-2 рази на день (іноді й тричі, але не пізніше, як за 2-3 години до сну — він тонізуючий) по чайній ложці у чистому вигляді або наполовину з медом протягом місяця-півтора. Курс лікування протягом року проводять 2-4 рази. Іноді дозу збільшують. Скажімо, для лікування простатиту медово-пилкову або медово-пергову суміш вживають по десертній ложці 3-4 рази на день. Навряд чи можна порівняти квітковий пилок з будь-яким вітамінним препаратом, створеним людиною. Це унікальний, збалансований самою природою, Всевишнім концентрат полівітамінів та мікроелементів. Однак і зловживати ним не слід, а за серйозних недугів не зайве порадитися з лікарем. Квітковий пилок (обніжжя) та його суміші з медом та іншими компонентами можна придбати в багатьох містах України в магазинах продажу бджолопродуктів. Скажімо, у Києві в магазині "Медок", вул. В.Васильківська, 44; у Харкові — в "Будинку меду", вул. Нариманова, 6 ; у Полтаві — у Центрі народної медицини "Аїр", пл. Леніна, 11; у Вінниці — в МКП "Апіславія", вул. Козицького, 27/3 тощо. Продають пилок і на ринках. В. Бабенко Фото автора