Зорепад у “Зорі”

Неподалік Рівного, на відстані двох десятків кілометрів, з обох боків погляду автомобілістів відкривається напрочуд мальовничий краєвид: охайні поля, на яких працюють привітні люди. Мабуть, немає в агробізнесі України людини, яка б бодай раз не чула про агрофірму “Зоря”. Справді, серед невеселих назагал західноукраїнських “агроджунглів” є справжня оаза, осередок Європи, створений і збережений дбайливими руками керівника господарства Володимира Плютинського. У с. Зоря панує в доброму розумінні цього слова культ особи. У приватних розмовах кожен працівник агрофірми підкреслював, що без організаторських, ділових, професійних здібностей Плютинського навряд чи можливим був би розвиток потужної інфраструктури господарства. “Пропозиція” відгукнулася на запрошення “Зорі” взяти участь у Дні поля “Кукурудза’2001”. Про винятковість господарства свідчить той факт, що захід не залишили осторонь своєї уваги високі посадовці Сергій Рижук, Катерина Ващук, Віталій Цехмістренко, гості з Угорщини, Білорусі, інших країн. — Ми вже не є Міністерством агропромислового комплексу, але ще не стали Міністерством аграрної політики, — наголосив Сергій Рижук. — Проблем багато, але я запевняю, що ми знаємо, як робити й що робити, щоб стати справжнім Міністерством аграрної політики і реально через економіку впливати на такий серйозний аспект цієї аграрної політики, як виробництво насіння і зерна кукурудзи. Я хочу, щоб ми домовилися раз і назавжди, що в Україні немає жодного куточка, де б кукурудза не росла і не давала світові показники якості. В умовах формування ринку МінАП думає, як зробити так, щоб держава замовляла те, що їй потрібно, а кукурудзу ой як потрібно. Ця культура особливо примхлива до культури землеробства, тому що вона високоінтенсивна, енергозатратна, я б навіть сказав, цивілізована, “слухає” тільки професіоналів. Ми в Міністерстві аграрної політики розробили низку галузевих програм, у тому числі й невеличку програму “Кукурудза’2001”. Мушу визнати, що її було зроблено не зовсім вдало. Мабуть, програму щодо кукурудзи 2002 року зробимо більш концентровано. Для бесіди з Володимиром Плютинським довелося постояти у вельми представницькій інтернаціональній черзі у його приймальні. — Власне, наші успіхи уможливлені завдяки тому, що ми не дали розвалитися нашому господарству, — наголошує Володимир Плютинський. — Рентабельність по тваринництву становила 32%, по рослинництву — 42%. Середня зарплатня по господарству становить нині 170 гривень. На сьогодні маємо невеличку заборгованість по зарплатні (у межах 400 тис. гривень). Утім, переконаний, що з цього становища ми вийдемо. Звісно, проблеми, як і скрізь, мабуть, у пострадянській Україні, не обійшли й нас стороною. Маємо надзвичайно слабкий машинно-тракторний парк. Утім, у мене є плани щодо подолання “технічної кризи” наприкінці цього року. Думаю, що ми впораємося. Щодо кредитів у мене є принципова позиція: працюємо лише з іноземними банками. Маємо добру кредитну історію. Крім того, ми стикаємося з байдужістю обласної влади, якщо це можна назвати проблемою. Зверніть увагу, що сьогодні на нашому заході доволі багато київських посадовців, водночас місцева влада взагалі ніяк не репрезентована. Мені складно пояснити причини такої ситуації. Серед українського аграрного бомонду не загубилися представники Білорусі: зв’язки “Зорі” із сільськогосподарським колективним підприємством “Остромечево” Брестського району беруть свій початок від часів існування СРСР. Голова господарства член Ради Республіки Національного Зібрання Республіки Білорусь Олексій Скакун зазначає: “Багато років колектив нашого господарства пов’язують добрі взаємини з українською агрофірмою “Зоря”. Я вважаю своїм братом керівника цього господарства Володимира Плютинського. Ми часто зустрічаємося, спільно вирішуємо господарські питання. Багато чому я навчився у цієї людини. Обмінюються досвідом і спеціалісти наших господарств. Упевнений, що взаємовигідна співпраця триватиме і надалі”. Багато в чому агрофірма “Зоря” різниться із більшістю господарств України. Вражають місцевий Палац культури, лани, де відчувається рука господаря, небачений навіть у більшості обласних центрів України 4-зірковий готель із підземним паркінгом, торговельний центр, комфортні багатоповерхові житлові будинки, про які в українських селах навіть і не мріють, урожайність кукурудзи 90 ц/га, розмаїття насіннєвої пропозиції, назагал шанобливе ставлення до цієї дуже симпатичної культури, напрочуд смачні горілка і мінеральна вода місцевого виробництва. Тож нехай “Зорі” посміхаються зорі й надалі. Олексій Рижков