Від мала до велика

У середині дев’яностих на птахофабриці “Березанській”, що у Баришівському районі Київської області, вирішили боротися з яєчно-курячим одноманіттям. Для цього при підприємстві було створено близько тридцяти підсобних цехів, які займалися, зокрема, ковбасно-консервними виробами, молоком, розведенням свиней, риби, собак, каліфорнійського черв’яка, вирощуванням тепличних овочів, гливи тощо. Що ж до головної спеціалізації — птахівництва, — то її межі було розширено у бік зменшення птиці до перепілок, а у бік збільшення — до страусів. Народжений бігати літати не може Спочатку про великих світу цього — страусів. У світі розводять два їх види: африканського, а також австралійського ему; культурних порід цих видів немає. Найбільш широко страусівництво прозвинуте у Сполучених Штатах та Канаді. Продуктами галузі є м’ясо (на смак воно нагадує індичатину або ж молочне теля), яйця, шкіра (з неї шиють дамські шкіргалантерейні вироби) і пір’я. Африканські страуси вдвічі більші за ему, проте вони й більш теплолюбні: український клімат для них надто холодний. “Австралійці” ж розмірами менші (маса птаха становить близько 60 кг), і саме вони придатні для розведення в Україні. Погодні умови Київщини ему переносять добре. На “Березанській” вони перезимовували в опалюваному приміщенні, де внутрішня температура підтримувалася у межах 6—18°С; з приміщення птахи час від часу виходили назовні — прогулятися по снігу. Ему — птахи дружелюбні і не агресивні (якщо їх не дратувати), швидко звикають до людей і полюбляють до них підходити. Апетит страуса значно перевищує курячий: упродовж доби дорослий ему з’їдає близько 1 кг комбікорму, а також залюбки ласує різноманітними овочами й фруктами: картоплею, морквою, буряком, яблуками, грушами тощо. Утім, робота над удосконаленням раціону страусів продовжується; особливо цей напрям є важливим з огляду на репродуктивну функцію птахів, а також життєздатність страусенят: виведення потомства є найвужчим місцем у розведенні страусів. Відтворення поголів’я ему має приблизно такий вигляд (слід зважати на те, що мовою спеціаліста про це в Україні не може розповісти майже ніхто). Самиця починає нести придатні для виведення страусенят яйця лише у дворічному віці. З грудня до початку березня вона відкладає кладку, у якій може бути до 30—40 яєць. Висиджує їх батько (термін розвитку ембріона — 56 діб), він же водить потім і страусенят. Проте у наших вітчизняних умовах виводок зазвичай гине. Так, нинішньої весни на “Березанській” з восьми відкладених яєць вилупилося троє страусенят — й усі загинули. Вітчизняних інкубаторів для яєць страусів ще немає. Виробляють їх в Італії, але вони дуже дорогі. Фахівці птахофабрики дійшли висновку, що для підвищення життєздатності страусенят їхні батьки повинні мати змогу підтримувати свою фізичну форму. Зробили вигули — 20 на 80 метрів завбільшки, де птахи мають змогу здійснювати “моціон”. Якщо страусеня пережило найскладніші перші 2—3 тижні, то його життєздатність стрімко підвищується і воно потім практично не хворіє: за роки утримання в Березані дорослі страуси не хворіли ще жодного разу. Протягом першого місяця ему набирає 5 кг маси, а за три-чотири місяці — 25—30 кг. А тепер облишимо біологічну і детальніше розглянемо економічну складову вирощування ему. Отже, саме до віку трьох-чотирьох місяців доцільно вирощувати страуса з економічного погляду: тоді його м’ясо буде найдешевшим. Однак про виробництво страусятини на “Березанській” навіть і не замислюються. За чотири роки розведення цих птахів їхнє поголів’я вдалося збільшити з чотирьох, придбаних свого часу в заповіднику “Асканія-Нова”, до дванадцяти. Тож зрозуміло, що нині страусів розводять лише на плем’я. Молодняком нині цікавляться багато: приїздять, домовляються, просять залишити. Проте покупців зупиняє ціна: дорослий страус коштує $1000, 3—4-місячний — $450—500. Тому зі своєї дюжини березанці продали лише трьох. Маленька пташка проти великих доз Після того, як Сполучені Штати застосували проти Японії атомну зброю, японці почали вивчати можливості подолання наслідків радіоактивного опромінення. І їм вдалося з’ясувати, що споживання перепелиних яєць сприяє виведенню з організму людини радіонуклідів. До того ж, ці яйця виявилися вельми корисними у дитячому харчуванні та у лікуванні деяких хвороб. Завдяки усім цим чинникам перепелів нині розводять у багатьох країнах. З цього року є перепели і на “Березанській”. Їхнє маточне поголів’я збільшується дуже швидко: протягом двох місяців 150 батьків “перетворилися” на 1000. Пояснюються такі темпи біологічними властивостями птахів. Нестися перепілка починає вже у двомісячному віці, перші ж яйця придатні для інкубації. Інкубація триває 17 днів. Одна самиця за нормальної годівлі дає впродовж року від 300 до 400 яєць. Годувати перепелів слід комбікормом, який має складатися з кукурудзи, пшениці, вівса, шроту і м’ясокісткового (чи рибного) борошна. За день перепел з’їдає комбікорму 15 г. На “Березанській” діють кілька малопотужних інкубаторів напівкустарного виробництва, у кожний з яких можна закласти до 200 перепелиних яєць. Вихід потомства при інкубації становить 75—80%. Ще частина перепелят гине у перші 2—3 тижні вирощування, проте у дорослих птахів життєздатність доволі висока, вони практично не хворіють. Попит на інкубаційне яйце нині великий, що свідчить про значну кількість початківців, причому купляють його здебільшого любителі. Товарного перепелиного яйця на ринку також мало: попит на нього існує як з боку торговельних підприємств, так і з боку “неорганізованих” споживачів. Економіка перепелиної ферми за п’ятитисячного поголів’я (до якого прагнуть у Березані) матиме такий вигляд. За співвідношення самців і самиць 1:4 можна одержувати 3000 яєць на добу. 1 десяток товарних яєць нині коштує 2,5 грн, інкубаційних — до 4 грн. Якщо прийняти як пересічну ціну 3 грн за десяток, то добова виручка становитиме 900 грн. Сума усіх затрат (у тому числі на заробітну плату двом робітникам) становитиме 400 грн. 500 грн — чистий прибуток. Крім того, птахів можна продавати і на плем’я. Нині ціна племінного перепела у двомісячному віці становить 6—8 грн. Отже, з досвіду птахофабрики “Березанської” висновок можна зробити такий: розведення перепелів уже сьогодні є прибутковою справою; страусів же поки що можна розглядати як “домашніх улюбленців”, вартих уваги лише шанувальників екзотики. Павло Коротич