SOS! Цу­к­ро­ва га­лузь ги­не!

Виростили, а здати нікуди. Така проблема постала перед аграріями Млинівського району, що на Рівненщині, де цього року посіяли цукрових буряків на площі 6400 га. Загалом в області під солодкі корені відвели 30 тис. га площ. А от переробляти сировину ніде: на початку грудня, коли кореспонденти «Пропозиції» були у відрядженні у цьому регіоні, жоден із місцевих цукрозаводів не працював.

І. Бірюкова
i.byrukova@univest-media.com

Ви­ро­щені та зібрані со­лодкі ко­ре­неп­ло­ди си­рот­ли­во ле­жа­ли, при­тру­шені снігом, на по­лях у ка­га­тах. І це — у роз­пал зи­ми, ко­ли на­дворі тем­пе­ра­ту­ра ся­га­ла до -15°С!
За інфор­мацією місце­вих аг­раріїв, ли­ше на по­лях од­но­го Млинівсько­го рай­о­ну зберігається 40 тис. т цу­к­ро­вих бу­ряків. Бу­ря­ко­пе­ре­робні підприємства Львівщи­ни та Во­лині, ку­ди фер­мерські гос­по­дар­ст­ва Рівнен­щи­ни на­ма­га­ли­ся відвез­ти си­ро­ви­ну, та­кож відмов­ля­ли­ся її бра­ти, оскільки по­туж­ності підприємств не да­ють змо­ги пе­ре­ро­би­ти та­ку кількість цу­к­ро­вих ко­ренів.
Жур­налістам вда­ло­ся дод­зво­ни­ти­ся до адміністрації двох місце­вих за­водів, які до­не­дав­на пе­ре­роб­ля­ли со­лодкі ко­рені. Так, Ба­би­но-То­махівський ви­с­та­ви­ли на про­даж, і нині він че­кає на ефек­тив­но­го влас­ни­ка. А от ро­бо­ту Ду­бенсь­ко­го цу­к­ро­за­во­ду де­пу­та­ти місце­вої рай­ра­ди у своєму звер­ненні до обл­ра­ди ще на­весні цьо­го ро­ку про­си­ли відно­ви­ти. Од­нак пред­став­ни­ки ком­панії — влас­ни­ка підприємства за­яви­ли: цьо­го ро­ку за­вод си­ро­ви­ну не прий­ма­ти­ме…
«На жаль, не пра­цює жо­ден із місце­вих цу­к­ро­за­водів. Та­ка про­блем­на си­ту­ація скла­ла­ся не ли­ше на Рівнен­щині. По­пе­реднє керівництво дер­жа­ви й об­ласті ма­ло б ро­зуміти, що цу­к­рові за­во­ди — це не тільки бізнес, а на­сам­пе­ред — це  підприємства, які ство­рю­ють ро­бочі місця, ут­ри­му­ють соціаль­ну сфе­ру, — ко­мен­тує си­ту­ацію го­ло­ва Рівненсь­кої об­лас­ної ра­ди Ми­хай­ло Ки­рил­лов. — На мою дум­ку, один із варіантів вирішен­ня про­бле­ми — ор­ганізація держ­за­мов­лен­ня на цу­к­ро­ву си­ро­ви­ну. Мож­на ук­ла­да­ти три­с­то­ронні уго­ди між дер­жа­вою, гос­по­дар­ст­вом, яке ви­ро­щує цу­к­рові бу­ря­ки, і за­во­дом, що їх пе­ре­роб­ляє. Тоді кож­на зі сторін не­сти­ме відповідальність за прий­няті рішен­ня. А так в об­ласті на­ко­па­но 357 тис. т со­лод­ких ко­ре­неп­лодів, збільши­ла­ся вро­жайність порівня­но із по­пе­реднім ро­ком, а пе­ре­роб­ля­ти їх ніде».
Міна­гро­політи­ки із при­во­ду зга­да­ної про­бле­ми мов­чить. На жаль, ос­таннім ча­сом у профільно­му міністерстві скла­ла­ся ро­бо­ча тен­денція: «відра­пор­то­ву­ва­ти», де і в яких країнах по­бу­вав аг­рар­ний міністр та що ко­му по­обіцяв. А от по­ба­чи­ти і виріши­ти на­сущні про­бле­ми ук­раїнських аг­ра­ріїв — ма­буть, не царсь­ка спра­ва…
Про­те у висвітле­но­му нині пи­танні йдеть­ся не ли­ше про інте­ре­си рівненсь­ких фер­мерів, а й про до­лю всієї цу­к­ро­вої га­лузі Ук­раїни. Ад­же як­що цьо­го ро­ку сільгоспви­роб­ни­ки ви­летіли «у тру­бу» із цу­к­ро­ви­ми бу­ря­ка­ми, то на­вряд чи во­ни сіяти­муть їх на­ступ­но­го...