Селянський ліс: можливості та реалії

…А підхід — різний
— Як живе ваш “Райагроліс?” — звертаються до керівника Косівського лісогосподарського підприємства, що на Івано-Франківщині, Юрія Пліхтяка.

— У нас — критична ситуація з веденням лісового господарства, — розповідає директор, — половина лісів — молодняк. Лісгосп не може вижити без державної підтримки.

У районі створено Національний природний парк “Гуцульщина”. Більше половини лісів “відійшли” до нього, і в них обмежене лісокористування. Якщо держава не дасть грошей, прогнозує пан Пліхтяк, то вже в лютому підприємство припинить своє існування.

Тут — 120 трудівників. Борг із зарплати за минулі роки — 80 тис. грн. А Державний бюджет, говорить керівник “Райагролісу”, заборгував нам 122 тисячі. Ремствує і директор Коломийського агролісгоспу цієї ж області Роман Павлюк:
— Наш ліс — державна власність. Підприємства Держкомлісгоспу на утримання лісової охорони одержують стовідстоткове грошове забезпечення, ми ж як лісгосп агропромислового комплексу на зарплату отримуємо 15% потреби. А для ведення лісового господарства — нуль.

Роман Павлюк підрахував: щомісячна середня зарплата лісової охорони, профінансована з Державного бюджету, — 17 грн на одного лісника, за цьогорічного її мінімуму — 165 грн.

Нині у сфері управління Мінагрополітики — 220 спеціалізованих лісгоспів. Вони здійснюють планування, організацію ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, забезпечують збереження лісів, розширене відтворення і поліпшення їх породного складу та якості.

Державна програма “Ліси України” на 2002–20015 рр. передбачає кошти на ведення лісового господарства і на зарплату. Проте при підготовці проекту Державного бюджету на 2003 рік Міністерство фінансів позбавило видатків з оплати праці лісогосподарські підприємства Мінагрополітики, мовляв, через те, що ліси цих структур належать до комунальної власності.

— Це неправильно, — пояснює заступник державного секретаря МінАП Валентин Яковенко. — По-перше, Земельний кодекс передбачає державну, комунальну та приватну власність на ліси, але фактичного розмежування земель державної і комунальної власності у правовому розумінні ще не відбулося. Не розроблено навіть проектів нормативно-правових актів з цього питання. А по-друге, за прогнозними розрахунками, із розмежуванням земель державної та комунальної власності площа лісів комунальної влалсності може бути лише 120–140 тис. га — трохи більше 1% загальної площі лісів країни.

Отож і виходить, що ліси сфери управління МінАП перебувають у державній власності. То чому ж для держави люди, які працюють на підприємствах Держкомлісгоспу, — синки, а ті, хто в лісгоспах, підпорядкованих МінАП, — пасинки?

Де ж тут державний підхід? Якщо не забезпечити фінансування, то й не буде охорони лісу, розпадуться лісгоспи, різко збільшаться самовільні вирубування…

…З міністерства полетіли тривожні листи до Верховної Ради: до Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин, Комітету з питань економічної політики, природокористування та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, Комітету з питань бюджету та до Кабінету Міністрів.

Що ж далі?
Думка головного спеціаліста
Державна програма “Ліси України” на 2002–2015 роки визначає основні напрями та джерела забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства підприємств сфери управління МінАП і зорієнтована на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів.

— Ліси мають стратегічне агромеліоративне значення, — розмірковує головний спеціаліст МінАП Степан Біндас, — як один із ефективних і найдешевших еколого-економічних заходів підвищення врожайності сільгоспкультур та стабілізації функціонування агроландшафтних комплексів. Від недооцінки цього чинника середньорічні втрати продукції рослинництва від суховіїв, вітрової та водної ерозії — 15–18%… За переконанням “головного лісничого селянських лісів”, як часто називають пана Біндаса, слід підвищувати продуктивність лісів і забезпечувати ведення збалансованого і невиснажливого лісокористування. Створювати захисні лісонасадження та полезахисні лісові смуги для охорони природного середовища, подолання основних дестабілізуючих чинників екологічної ситуації — ерозії грунтів і виснаження річок. Ідеться, зокрема, про заліснення неугідь, малопродуктивної, деградованої, техногенно забруденної землі. Не обійтися без протипожежних профілактичних і запобіжних заходів щодо охорони лісів від пожеж. Головний лісничий — за екоогічно безпечні засоби та методи боротьби зі шкідниками та хворобами лісу, за лісогосподарські заходи щодо формування високопродуктивних і стійких лісостанів із високими екологічнимии та захисними функціями.

— Ліс як біоценоз, — пояснює, — перебуває у взаємодії з навколишнім середовищем: змінює грунт, рівень грунтових вод, клімат, створює нові господарські можливості. Виявляється: з 1914 по 1927 роки площа лісів України зменшилася на 34%, лісистість скоротилася до 7,7%. Це істотно знизило регулюючі функції лісу, його вплив на довкілля в районах, які гостро потребували цього. Під час Другої світової війни знищено 350 тис. га лісів і не вижило 104 тис. га молодих насаджень.

Скорочення площ лісів, спалювання деревини, мінералізація гною, підстилок і руйнування гумусу — все це зменшило енергетичні ресурси екосистеми на 25–50%.

— На ліси припадає 65% біомаси суші, — продовжує Степан Біндас, — лісові екосистеми без втручання людини створюють таку кількість біомаси, яка порівнювана з продуктивністю інтенсивно удобрюваних сільгоспкультур — агроекосистеми.

І навів приклади: дубово-грабові насадження віком 78 років виробляють за рік у перерахунку на суху речовину сумарну біомасу кількістю 15,6 т/га, а пшениця — 13,49, ячмінь — 12,84, кукурудза — 18,39, цукрові буряки — 31,21, картопля — 9, 47 т/га.

Отож, як виправляти становище? На думку спеціаліста, в умовах богарного землеробства найдоцільніший метод охорони та підвищення родючості грунтів — комплексні заходи, що поєднують полезахисне лісорозведення з грунтоводоохоронною системою землеробства.

Як раціонально використовувати ліс і відновлювати його захисні функції? За приблизними підрахунками, у найближчі 15 років слід заліснити 2 млн га змитих орних і малопродуктивних земель, додатково засадити 630 тис. га захисних лісонасаджень задля утворення завершених систем (3–4% ріллі) в усіх господарських утвореннях держави.

Украй важливо визначити для кожного природно-господарського регіону інтегральну економічну ефективність лісових насаджень із виконання грунтоохоронних функцій і постійного відновлення потрібних умов для життя і діяльності людини: високоякісної води, чистого повітря, естетики і біодизайну навколишнього середовища.

Степан Антонович переконаний: здійснення цих заходів сприятиме ренатуралізації антропогенної (тобто зміненої господарською діяльністю людини) агромеліоративної сфери, відновить її природний потенціал. Це важлива передумова стійкого розвитку нашої країни.

А. Басенко