Реформа системи безпеки продуктів харчування чи випорожнення наших гаманців?

На конференції "Агробізнес України", що її організував у березні британський "мозковий центр" - Інститут ім. Адама Сміта - з доповіддю виступила керівник проекту Міжнародної фінансової корпорації (МФК) "Безпека харчових продуктів в Україні" Сара Окман. Ця доповідь стала продовженням заходів із пропаганди проекту "Реформа системи харчової безпеки в Україні: хто дбатиме про їжу на вашому столі?"

Частина перша
Бендер був щедрий на фарби. Він розгорнув перед зніяковілим шофером гідні подиву далі і одразу ж пофарбував їх у голубий і рожевий кольори.
(І.Ільф, Є.Петров. Золоте теля)

Безумовно, питання безпеки харчових продуктів стосується кожного, адже ніхто не хоче потрапити до лікарні, тим більше на цвинтар, отруївшись неякісними харчами. Та навіть отримати розлад шлунку на кілька діб - теж сумнівна радість. І тому МФК разом із низкою міністерств і відомств на чолі з Міністерством юстиції розробили рекомендації у вигляді "Концепції з реформування національної системи харчової безпеки в Україні".

Складові цієї реформи
1. Створення єдиного органу, чітке розмежування повноважень між залученими державними органами.
2. Спрощення центрального реєстру виробників харчової продукції та запровадження ризик-орієнтованого підходу до здійснення перевірок.
3. Перехід від "контролю" до "забезпечення" безпечності харчової продукції та запровадження систем управління харчовою безпечністю на основі принципів HACCP1 (вимовляється: "хесап". - Ю.М.)

Перший пункт МФК
обгрунтовує таким чином
Сьогодні в українській системі задіяні чотири міністерства, сім комітетів, служб, агентств та інспекцій. Кожне відомство має право контролю підприємств, проте свої дії вони не координують, а інформацією не обмінюються, а ризик-орієнтований підхід до перевірок запроваджено фрагментарно. Результатом такого контролю є:
1. Регуляторний тягар для підприємств через численні перевірки різноманітних відомств.
2. Потреба у значних бюджетних витратах на утримання штату інспекторів та системи загалом.
3. Дублювання функцій серед відомств разом із розпорошеною відповідальністю за результатами контролю.
Тож запровадження єдиного державного органу, який би відповідав за систему харчової безпеки, допоможе підвищити ефективність нагляду.


Другу позицію МФК
обгрунтовує таким чином:
Створення реєстру операторів харчового ринку сприяє прозорості системи. В Україні подібний єдиний реєстр відсутній, проте у країнах Європи він є основою контролю харчової безпеки. Центральний реєстр не просто об'єднує всіх виробників і постачальників харчової продукції. На його базі формується база даних про стан цих підприємств, оскільки всі відповідні інспектори мають доступ до звітів, складених за результатами перевірок конкретних компаній. Це запобігає дублюванню функцій та зайвим перевіркам підприємств. Це дає змогу регулярно оцінювати ефективність державного контролю та є частиною системи управління якості державного контролюючого органу.

Нарешті, що стосується пункту про HACCP, МФК пояснює:
"Система управління харчовою безпекою, заснована на аналізі потенційних небезпек та їхньому запобіганню протягом усього виробничого процесу". Створена у 1960-х роках американською космічною агенцією NASA, система HACCP швидко стала популярною серед виробників завдяки своїй гнучкості та адаптивності до різних видів бізнесу. За цей час HACCP визнана як одна з найефективніших систем управління безпечністю харчової продукції. У ЄС та США вона стала обов'язковою (виділено мною. - Ю.М.) для виробників харчової продукції. Вона також стала основою для багатьох міжнародних стандартів у сфері харчової промисловості.

МФК зазначає, що впровадження системи HACCP має такі переваги:
1. Наявність на підприємстві заснованих на HACCP систем управління безпечністю харчової продукції є мінімальною вимогою (виділено мною. - Ю.М.) до експорту продукції до ЄС та інших великих ринків.
2. В Україні великі роздрібні мережі все частіше вимагають наявності систем управління харчовою безпекою від своїх постачальників, зокрема, від виробників товарів їхніх власних торгових марок.
3. Українські покупці стають усе вимогливішими щодо безпечності продукції. Тож, розуміючи це, все більше вітчизняних підприємств засновують свої бренди на харчовій безпеці і запроваджують HACCP.
Таким чином, рекомендації МФК, засновані на кращому світовому досвіді реформ, - це три складові реформи, які допоможуть модернізувати українську систему контролю, підвищать ефективність державного нагляду та забезпечать кращий захист здоров'я та інтересів споживачів. Гармонізація з європейськими вимогами забезпечить доступ до світових ринків. Спрощення умов ведення бізнесу та запровадження сучасних систем управління харчовою безпекою стануть запорукою зміцнення конкурентоспроможності харчових підприємств України та загального розвитку стратегічного для України сектора економіки.
Частина друга
Хворий перед смертю кашляв? Це добре.
На перший погляд, усе видається О'Кей. Але, як відомо, "диявол криється в деталях, дрібницях і відтінках". Придивімося до цих "бісових штучок".
Зведення всіх перевіряючих органів під один дах жодним чином не зменшить кількості перевірок - просто тепер їх виконуватимуть ті ж самі інспектори з різних відділів (департаментів). Самі експерти МФК визнають, що кількість перевіряльників не зменшиться.
До речі, у США немає єдиного органу нагляду за безпекою продуктів харчування. Так, згідно з Рахунковою палатою уряду США, федеральні закони з регулювання безпеки харчів є фрагментарними та надто складними. В США за безпеку харчових продуктів відповідають 15 (!) агентств. Основними з них є Служба безпеки харчів та інспектування мінсільгоспу США (FSIS), яка відповідає за безпеку м'ясопродуктів і продуктів із яєць, та Агентство з безпеки харчових продуктів, ліків і косметичних препаратів (FDA), яке відповідає практично за всі інші продукти.
Що ж стосується системи НАССР, то в США наявність цієї системи є обов'язковою лише в індустрії м'ясо- та морепродуктів і соків. Упровадження системи НАССР на підприємствах інших галузей харчової промисловості є добровільним!
Може, МФК спершу допомогла б американцям реформувати їхню систему безпеки харчів?
По-друге, система НАССР походить із військових технологій. Згадаймо сім рівнів військового перевіряльного приймання в Радянському Союзі. І що, зброя була абсолютно надійною? Невже в сучасній російській космічній галузі не використовується система НАССР? А втім, наявність системи НАССР не гарантує запуску російських військових супутників системи глобального позиціонування ГЛОНАСС замість космічної орбіти в Тихий океан. Росіяни ніяк не можуть довести до ладу свою бойову ракету "Булава".
Системи контролю, аналогічні НАССР, запроваджені в усіх великих промислових компаніях світу. І що, це убезпечує кінцевого споживача від неякісної продукції? Зайдіть у будь-який центр гарантійного обслуговування імпортної техніки - від мобільних телефонів до автомобілів - і ви знайдете там відповідь...
До речі, навіщо запроваджувати в Україні застарілу систему НАССР, якщо її нині повністю замінює міжнародний стандарт ISO 22000?

Частина третя
І ці люди забороняють мені длубатися в носі!
Може скластися враження, що в західних країнах з безпекою харчів усе просто ідеально. І нам треба рівнятися на "кращих". Аж ось - уже цьогорічна новина, від якої в усіх європейців волосся стало на голові дибки:
"В федеральной земле Шлезвиг-Гольштейн корма для животных оказались зараженными диоксином из-за того, что производители добавляли в них вещества, предназначенные для использования в технических целях.
По сообщению федерального ведомства защиты потребителей, причиной заражения диоксином кормов для животных в федеральной земле Шлезвиг-Гольштейн стало использование при их изготовлении жировых остатков от производства биодизельного топлива.
Как сообщил представитель ведомства газете Westfalen-Blatt во вторник, 4 января 2010 г., попавшая в поле зрения прокуратуры компания Harles & Jentzsch на протяжении целого ряда лет скупала по выгодной цене у одной из нидерландских фирм содержащие диоксин остатки жирных кислот. Несмотря на то, что закупаемый товар был четко маркирован как средство, предназначенное для употребления исключительно в технической промышленности, компания использовала его для производства кормового жира.
Представитель Harles & Jentzsch признал этот факт. "Мы легкомысленно полагали, что жирные кислоты, применяемые для изготовления биодизельного топлива из пальмового, соевого и рапсового масла, могут быть использованы и для производства корма для животных", - сказал он в интервью Westfalen-Blatt. Ведомство защиты потребителей констатировало нарушение фирмой Harles & Jentzsch законодательства о производстве кормов". (Радіостанція "Німецька хвиля", 05.01.2011).
І хіба це перший випадок? Кілька років тому в Бельгії теж були виявлені корми для птиці з високим вмістом діоксину. До речі, я сам двічі труївся в ресторанах Західної Європи: одного разу - в тайському ресторані в Берліні, а іншого - в швейцарському ресторані в Амстердамі.
Тож саме час поговорити про безпеку харчових продуктів у розвинених країнах світу, з усіма їхніми "прибамбахами" на кшталт НАССР.
Щороку в США відбувається приблизно 76 мільйонів (!) харчових отруєнь (26 випадків на 100 осіб). Причому 325 тисяч людей потрапляють до лікарень, а 5 тисяч - на цвинтар. Основними причинами харчових отруєнь є патогени норовірусу, сальмонели, кампілобактеру, токсоплазми, лістерії.
У Франції щорічно отруюються харчами 750 тисяч осіб, із яких 70 тисяч потрапляють до шпиталю, а півтисячі - в домовину. Окрім причин отруєнь, характерних для США, у французів є схильність підхоплювати гепатит А.
В Австралії щорічно отруюються харчами 5,4 мільйона осіб, із яких 18 тисяч госпіталізують, а 120, - як мовиться, наказують усім нам довго жити.
Що найцікавіше, навіть у розвинених країнах приблизно 60 відсотків спалахів харчових отруєнь (отруїлося водночас більше однієї людини) припадає на заклади громадського харчування.

Частина четверта
Ми йшли рота за ротою, рівняючись направо, де стояв пан полковник, рука на ремені карабіна, і на всю пельку горлали: "Ми, негідники, думали, що нам ця комісія допоможе, а вона нам дулю допомогла".
(Ярослав Гашек.
Пригоди бравого вояка Швейка)

 То через що весь цей галас довкола реформування системи безпеки продуктів харчування в Україні? Відповідь проста: дерибан бюджетних коштів. Розробка відповідних концепцій, програм, рекомендацій тощо дає можливість забезпечувати роботою велику кількість бюрократів, якою ті готові займатися, аж допоки їх не винесуть уперед ногами. Чиновники створюють роботу один для одного, стверджує закон Паркінсона.
Проект МФК фінансується міністерством фінансів Австрії. Євробюрократи ставлять "галочки" у графах стосовно "допомоги" Україні у гармонізації з ЄС. Щось розтринькується з нашого Державного бюджету. Як ви бачили, реальної користі від західних систем безпеки харчів - жодної. Всі системи безпеки продуктів харчування працюють не стільки на випередження (хоча й це має місце), скільки на стрілянину "навздогін" після того, як "півень клюнув".
Але дешевим сир буває, як відомо, лише в мишоловці. Всі лабораторії в системі безпеки харчових продуктів мають пройти акредитацію за європейськими стандартами та отримати відповідні сертифікати. А хто їх буде акредитувати та сертифікувати? Правильно, відповідні європейські центри за "ну дуже великі кошти". Те ж саме стосується запровадження системи НАССР та міжнародних стандартів ISO на окремих підприємствах. Тут уже західні інспектори замордують своїми перевірками, і знову ж - за все це треба платити. А потім усі ці витрати підприємства перекладуть на вартість своєї продукції, і в населення в гаманцях з'являться великі дірки.
І що, запровадження оцих західних нововведень гарантує нашим підприємствам вихід на західні ринки, як нас запевняє міжнародна фінансова корпорація? Ага, тримай кишеню ширше!
Ось наше підприємство, лідер у галузі виробництва м'яса птиці - "Миронівський хлібопродукт", - запровадило все, що тільки можна: і систему НАССР, і міжнародні стандарти ISO, і європейські регламенти тощо з метою експортувати свою продукцію до ЄС, США, Росії. Результат - нуль! І знаєте чому? Тому, що на свої ринки західні країни допускають лише ту продукцію, яка в них є дефіцитом. Українське зерно, олійні культури та олію, мед, конину, ягоди, яблука європейські країни закуповують навіть у тих підприємств, які й гадки не мають про ці систему НАССР та стандарти ISO. І екзотичні овочі та фрукти європейці імпортують із країн Азії, Африки та Латинської Америки без усіляких "заморочок". Українські ж м'ясо- та молокопродукти їм не були і не будуть потрібні, хоч на голову ставай.

Юрій Михайлов