Наука створення сортів — виробництву

Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН було створено на базі Інституту хрестоцвітих. Франківщина завжди вважалася ріпакосіючою областю ще й завдяки інституту, який є оригінатором сортів. І тепер без наукового підходу до технологій виробництва, без сортових ресурсів досягти високих результатів у сільгоспвиробництві не реально. Тому ми й звернулися до директора інституту Миколи Івановича Абрамика з проханням розповісти, над чим працюють науковці, які можливі перспективи розвитку української науки та які культури є найприбутковішими.
М. Абрамик: “Інститут агропромислового виробництва області, до якого входить Коломийська дослідна станція, Косівський відділ з проблем гірського землекористування та два дослідних господарства, має завдання створювати нові сорти хрестоцвітих культур та вдосконалювати технології їх вирощування. Сорти озимого ріпаку, такі як Тисменицький, Галицький, Свєта, Дембо, Дема, Мангал, ярого ріпаку — Микитинецький, Оріон, Лужок, Ліга вже добре відомі сільгоспвиробникам. Близько 18 сортів гірчиці, олійної редьки, рижію, маку”.
Кор.: “Яким чином і як довго триває робота над створенням сорту?”
М. Абрамик: “В інституті є лабораторії, де зібрано генофонд насіння з усього світу. Наприклад, близько 250 сортів озимого ріпаку та близько 200 сортів ярого. Це насіння використовуємо для створення нового сорту. Як водиться, така робота займає 5–15 років. Основне завдання селекціонерів полягає в тому, щоб культура добре почувалася в певних районах вирощування. Приміром, по ріпаку для нашої зони, крім урожайності, вмісту ерукової кислоти та глюкозинолатів, неабияке значення має висока морозостійкість та посухостійкість”.
Кор.: “Чи конкурентоспроможні сорти української селекції порівняно з іноземними?”
М. Абрамик: “Про якість наших сортів свідчать не лише добрі відгуки українських сільгосптоваровиробників, а й інтерес споживачів з Росії, Білорусі, Франції. Наші сорти вже проходять виробничі випробування в Європі. Та й цінова політика виграшна. Адже 1 кг насіння ріпаку зарубіжної селекції коштує 30 грн, а української — 6–10 першої репродукції та 15–20 грн — еліта. Але ж якість наших сортів набагато вища! Нині 70–80% ріпаку в Україні висівають нашими сортами. В 2004 році ми реалізували близько 50 т висококласного ріпаку (30 т — еліта, 20 т — перша репродукція). Тепер починаємо реалізовувати ярий ріпак”.
Кор.: “Чи є розрахунки прибутковості вирощування ріпаку в Україні?”
М. Абрамик: “Господарство може мати рентабельність від 15 до 200%, але це залежить від багатьох чинників. Бо порушення технології виробництва, приміром, через економію коштів на добривах та засобах захисту може призвести до збитків. Про ріпак кажуть: якщо він господаря полюбить — шубу купить, а як не полюбить — шкуру злупить”.
Кор.: “Як Інституту вдається виживати без державної підтримки?”
М. Абрамик: “Шукаємо шляхи об’єднання інститутів, маємо також пілотний проект об’єднання приватного та державного капіталу на прикладі співпраці з ДКУ “Мак України”. 51% статутного фонду належить УААН. Вливання коштів спрямували на розвиток дослідного господарства в П’ядицькому, де, крім рослинництва, є свиноферма на 350 голів та молочна ферма. Рослинництво спрямовано на забезпечення кормової бази. Добре було б створити такий самий проект щодо ріпаку. В кожній області повинно бути базове господарство, яке б контролювали науковці. Потрібно створити замкнений цикл, але не вистачає заводу з очищення та інкрустації насіння, тобто доведення його до товарного вигляду. Ось тут і згодиться приватний бізнес”.
Михайло Іванович пообіцяв підготувати для читачів журналу “Пропозиція” добірку матеріалів про нові сорти та технології їх вирощування в різних агрокліматичних зонах України.