Кооперація домогосподарств —виробників молока Томашпільський досвід

У вересні 2005 р. було створено Томашпільський сільськогосподарський обслуговуючий кооператив “Надія”. Він об’єднав здебільшого домогосподарства, які утримують корів, виробляють молоко та постачають його переробним підприємствам. Допомогу в створенні кооперативу надавали Томашпільська райдержадміністрація та Проект з розвитку молочного сектору у Вінницькій області Міжнародної фінансової корпорації (IFC).
Оцінюючи перспективи поширення досвіду Томашпільського кооперативу, слід розглянути окремо кожний із напрямів його діяльності, а саме:

·         кооперацію із закупівлі кормів;

·         кооперацію з реалізації молока (організацію приймальних пунктів із встановленням охолоджувальних танків);

·         кооперацію з організації культурного пасовища та інші форми кооперації.

Оскільки наразі практично реалізовано перші два з трьох перелічених пунктів, то далі йтиметься про них.
Кооперація із закупівлі кормів (придбання кормів для худоби членів кооперативу за оптовими цінами) дала такі результати: надої на одну корову зросли в середньому на 4,5 кг молока за день, а додаткові доходи селян становлять 50 грн на одну корову за місяць. І це тоді, коли реалізація молока здійснювалася за найнижчими закупівельними цінами: по 60 к./кг! За закупівельних цін на молоко 80 к./кг додаткова вигода становить 77 грн на одну корову за місяць, а за ціни 1 грн, відповідно, — 104 грн.
Слід зазначити, що кооперація із закупівлі кормів є найпростішою для реалізації і водночас має найшвидші результати, даючи змогу збільшити кількість та якість молока. Утворення юридичної особи в цьому випадку не є обов’язковим. До того ж, кооперація із закупівлі кормів не потребує значного стартового капіталу. Все, що потрібно мати кооперативу для початку діяльності, — це кошти на закупівлю однієї вантажівки концкормів (скажімо, макухи або гранульованого жому).
Приклад: за оптової ціни макухи 50 к./кг потреба в коштах не перевищуватиме 6 тис. грн навіть із урахуванням транспортних витрат. При цьому термін обороту коштів становитиме лише декілька днів (час, потрібний для закупівлі, транспортування й продажу однієї машини макухи).
Досвід Томашпільського кооперативу свідчить про те, що серед сільського населення існує значний інтерес до придбання концкормів за оптовими цінами. Єдиною проблемою є недовіра селян. Вони готові купувати корми за власні кошти, але часто бояться здавати гроші навіть своїм односельцям. Водночас уже привезені корми швидко розкуповують. Отже, кооперацію населення можна прискорити, якщо буде знайдено інші джерела фінансування перших закупівель кормів (наприклад, з обласного, районного бюджету чи з донорських коштів). У подальшому, після придбання й продажу першої вантажівки, отримані кошти могли б стати обіговими для постійного забезпечення дешевими кормами членів кооперативу.
Іншим можливим джерелом фінансування, вже перевіреним на практиці, можуть бути гроші підприємців. Ризики для них — мінімальні, оскільки вкладені кошти, як уже зазначалося, швидко повертаються. Крім того, є можливість реалізовувати частину кормів не членам кооперативу за ринковими цінами. Це дало б підприємцеві змогу збільшити прибутковість, а кооперативу — нагромаджувати кошти для розвитку.
Кооперація з реалізації молока є дальшим і дещо вищим рівнем кооперації. Томашпільський кооператив відкрив три збиральні пункти молока (у Томашполі та селах Гнатків і Рожнятівка), обладнані чотирма охолоджувальними танками загальною ємністю понад 8 тонн. Два з них було придбано на кошти кредиту, а ще два — взято в оренду у молокопереробного підприємства. Всі пункти теж обладнали приладами контролю якості молока. Відкриття кооперативом молокоприймальних пунктів дало змогу забезпечити вищу якість молока й, відповідно, одержати за нього кращу ціну від переробника. Це, своєю чергою, дало можливість не лише отримувати кошти для погашення кредиту, а й більше платити за молоко селянам, передусім — членам кооперативу. Більше того, у тих селах, де молоко збирав кооператив, інші закупівельники теж підняли ціни.
Налагодження одного приймального пункту (з установленням охолоджувального танка, придбанням приладу для аналізу якості молока тощо) коштує близько 60 тис. грн (це сума без витрат на оренду та ремонт приміщення). Для того, щоб така кооперація була життєздатною, доцільно спочатку впровадити найпростішу форму кооперації — спільну закупівлю кормів, яка наочно покаже селянам вигоди й саму можливість успішного кооперування.
Оскільки кооперація з реалізації молока потребує значно більших коштів, а значить, і більших вкладень від учасників, значну роль у стимулюванні її розвитку можуть відіграти обласна державна адміністрація та обласна рада, використовуючи запровадження механізмів часткового фінансування витрат на обладнання заготівельних пунктів на конкурсних засадах. І одним із основних критеріїв конкурсного відбору повинен бути розмір вкладень членів кооперативу, що відображатиме їхню зацікавленість та серйозність ставлення до такої кооперації. Прикладом саме такого підходу може бути виділення у вересні 2006 р. з обласного бюджету 500 тис. грн “для облаштування пунктів із заготівлі молока від господарств населення”, які було розподілено на тендерній основі між кооперативами області.

v v v

Проте, на жаль, успіх Томашпільського кооперативу є швидше винятком, ніж правилом у розвитку обслуговуючої сільськогосподарської кооперації в Україні. Про перешкоди, які заважають цьому процесу, читайте в наступному матеріалі.

Михайло Павличенко,

спеціаліст з розвитку бізнесу Проекту розвитку молочного сектору Вінницької області (IFC)