Дис­ки чи ла­пи?

Дис­кові бо­ро­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють для по­верх­не­во­го об­робітку грун­ту, куль­ти­ва­то­ри - для гли­бо­ко­го роз­пу­шу­ван­ня. Це відо­мо всім. Але ці зна­ряд­дя різнять­ся й інши­ми важ­ли­ви­ми де­та­ля­ми, про які ми довіда­ли­ся від фахівців зі стер­нь­о­во­го об­робітку грун­ту.

Дис­ки борін: ма­ленькі й рівні або ве­ликі й за­зу­б­рені?

В усіх ком­пакт­них дис­ко­вих бо­рін, а їх нині про­по­ну­ють май­же 40 фірм-ви­роб­ників, дис­ки вста­нов­ле­но навскіс до на­прям­ку ру­ху аг­ре­га­ту й поверхні грун­ту. Це мож­ли­во тільки в то­му разі, як­що кож­ний диск має підшип­ник.

Кут ус­та­нов­лен­ня дисків. Оскіль­ки в ком­пакт­них борін кож­ний диск вмон­то­ва­но в ок­ре­му опо­ру, то їх мож­на вста­нов­лю­ва­ти в двох на­прям­ках. Це — іс­тот­­на відмінність від кла­сич­ної дис­ко­вої бо­ро­ни із суцільною віссю. Кут ата­ки по­ка­зує відхи­лен­ня дис­ка від лінії ру­ху аг­ре­га­ту в гра­ду­сах. Що більший цей кут, то більша по­верх­ня впли­ву дисків, і об­робіток здійснюється по всій ши­рині за­хва­ту зна­ряд­дя. Що­прав­да, при цьо­му збільшу­ють­ся тя­го­ве зу­сил­ля, ви­т­ра­та па­ли­ва, зно­шен­ня, бічна тя­га та ймовір­ність засмічен­ня. В ек­с­т­ре­маль­них ви­пад­ках диск пе­ре­стає обер­та­ти­ся. В разі гос­тро­го ку­та ата­ки бо­ро­на гірше за­глиб­люється, й грунт об­роб­ляється тіль­ки вузь­ки­ми сму­га­ми.
Кут ус­та­нов­лен­ня дис­ка до дна бо­роз­ни по­ка­зує відхи­лен­ня дис­ка від по­верхні по­ля, від ньо­го за­ле­жить ши­ри­на за­хва­ту дис­ка (суціль­не підрізан­ня грун­ту). Як­що диск ус­та­нов­ле­но прак­тич­но го­ри­зон­таль­но до по­верхні грун­ту, він не­мов “про­ко­чується” по ньо­му, замість то­го, щоб за­глиб­лю­ва­ти­ся, але при цьо­му кра­ще про­хо­дить по ка­мін­ню.
Май­же всі фірми ви­пу­с­ка­ють бо­ро­ни з постійним ку­том ата­ки. До то­го ж, дис­ки пер­шо­го ря­ду вста­нов­ле­но під гост­рішим ку­том до на­прям­ку ру­ху (на­при­клад, 17°), бо во­ни мають вріза­ти­ся в не­о­броблений грунт і при цьо­му не засмі­чу­­ва­ти­ся.
Дру­гий ряд дисків “бе­ре на се­бе” пух­кий грунт і рос­линні решт­ки (не­без­пе­ка засмічен­ня) від пер­шо­го ря­ду й об­роб­ляє грунт у міжряд­дях пер­шо­го ря­ду. Тут кра­ще вста­нов­лю­ва­ти кут на 25° мен­ший, ніж у пер­­шо­му ря­ду.

Кріплен­ня дисків. У більшості борін ви­ко­ри­с­то­ву­ють кріплен­ня дисків за до­по­мо­гою гу­мо­вих еле­ментів (дем­пфе­рів), які впер­ше з’яви­ли­ся у фірми Vаеderstad.
При­близ­но та­кий са­мий прин­цип дії у ли­с­то­вих ре­сор, ус­та­нов­ле­них на бо­ро­нах Heliodor від фірми Lemken.
Пе­ре­ва­ги: про­ста кон­ст­рукція, надій­не функціону­ван­ня, не по­тре­бує ви­т­рат на технічне об­слу­го­ву­ван­ня. Прав­да, ре­со­ри й гу­мові демп­фе­ри не ком­пен­су­ють повністю біч­не відве­ден­ня вста­нов­ле­них навскіс дисків.
За­леж­но від во­ло­гості й ти­пу грун­ту, а та­кож від гли­би­ни об­робітку, зсув дисків потрібно ре­гу­лю­ва­ти (як обер­тан­ня кер­мо­во­го ко­ле­са вбік під час ру­ху схи­лом). Між дис­ка­ми пер­шо­го ря­ду завж­ди за­ли­шається не­о­броблена сму­га, яку об­роб­ля­ють дис­ки дру­го­го ря­ду.
Як­що зсув відре­гу­ль­о­ва­но не­пра­виль­но, тоді на полі за­ли­ша­ють­ся “гребінці”. Бо­ро­ни з до­ро­гою си­с­те­мою при­му­со­во­го ке­ру­ван­ня ве­ден­ня колією не ма­ють по­тре­би в ре­гу­лю­ванні змі­щен­ня дисків (на­при­клад, Rubin від фір­ми Lemken).
Втім, щоб пра­виль­но оціни­ти якість ро­бо­ти дис­ко­вої бо­ро­ни, тре­ба вий­ти з трак­то­ра: че­рез ви­со­ко підня­ту підрізану дисками зем­лю й добротні при­ко­чу­валь­ні зна­ряд­дя з трак­то­ра важ­ко про­сте­жи­ти, чи пра­виль­но вста­нов­ле­но зміщен­ня дисків.
Рівно зріза­них шарів грун­ту, які ут­во­рю­ють­ся в разі ви­ко­ри­с­тан­ня куль­ти­ва­то­ра зі стрілча­с­ти­ми ла­па­ми, під час ро­бо­ти дис­ко­вої бо­ро­ни до­сяг­ти прак­тич­но не вдається.

Фор­ма й діаметр дисків. Ма­лень­кі дис­ки діаме­т­ром 450 мм ча­с­то ма­ють рівний різальний або злег­ка за­зу­б­ре­ний край. Такі бо­ро­ни де­шевші й легші, це є пе­ре­ва­гою начіпних зна­рядь. Їхня ос­нов­на функція — по­верх­не­вий об­робі­ток стер­нь­о­вих полів, грун­ти яких до­б­ре підда­ють­ся об­робітку.
Що важ­чий (сухіший) грунт, то біль­ше рос­лин­них ре­ш­ток (особ­ли­во — стер­ня ріпа­ку, ку­ку­руд­зи, зер­но­вих у разі ви­со­ко­го зрізування), що інтен­сивніше потрібно пе­ре­мі­шу­вати грун­т, то біль­ши­­ми ма­ють бу­ти дис­ки (по­над 500 мм). Більші дис­ки за­хоп­лю­ють більшу пло­щу.
Вирізані (за­зу­б­рені) дис­ки інтен­сивніше впли­ва­ють на грунт, кра­ще за­глиб­­лю­ють­ся й лег­ше обер­та­ють­ся. Во­ни ду­же до­б­ре за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе під час об­робітку ку­ку­руд­зя­них полів і за­дернілих грунтів. За­вдя­ки за­зу­б­ре­ним більшим дис­кам, ком­пактні бо­ро­ни універ­сальніші в своєму ви­ко­ри­с­танні, то­му їхнє за­сто­су­ван­ня не об­ме­жується тільки пер­шим стер­нь­о­вим об­робітком. Але й ціна в них ви­ща, а ма­са — біль­ша.
Хви­лясті дис­ки пе­ре­но­сять із со­бою більшу кількість землі й та­ким чи­ном поліпшу­ють ефект пе­ремішу­ван­ня. Але як­що дискові “хвилі” за­над­то ве­ликі, то диск ви­пук­лим бо­ком прак­тич­но ля­гає на по­верх­ню землі, внаслідок чо­го врі­зан­ня в грунт по­гіршується, а зно­шу­ван­ня дис­ка під­ви­щується.
Втім, для підго­тов­ки насіннєво­го ло­жа, на­при­клад після зяб­ле­вої оран­ки, на де­я­ких зна­ряд­дях пе­ред пер­шим ря­дом дисків ус­та­нов­лю­ють вирівню­валь­ну план­ку Crossboard. Улітку в та­кий спосіб мож­на поліп­ши­ти роз­поділення со­ло­ми.

При­ко­чу­вальні кот­ки і ма­са. Ком­пакт­­на бо­ро­на має по­тре­бу в біль­шій швид­­кості. Але з її збіль­шен­ням і роз­міщен­ням дисків прак­тич­но па­ра­лель­но по­верхні грун­ту бо­ро­на “ко­тить­ся” ним, не завжди дотри­му­ю­чись при цьо­му ба­жа­ної гли­би­ни об­робітку. Ко­ток слугує для за­глиб­лен­ня бо­ро­ни, при­кот­ко­ву­ван­ня зер­на, що об­си­па­ло­ся, й насіння бур’янів та пе­ре­не­сен­ня ва­ги на дис­ки. Од­но сло­во, ко­ток має бу­ти важ­ким!
Пе­ре­не­сен­ня ва­ги кот­ка на дис­ки здійснюється пе­ре­став­лен­ням болтів або гідравлічним циліндром. Важкі кот­ки по­тре­бу­ють начіпних зна­рядь у тя­го­во­му зу­силлі й збільшу­ють ви­мо­ги до трак­торів, що су­пе­ре­чить низькій по­требі в тязі ком­пакт­них дис­ко­вих борін. За ве­ли­ко­го на­ван­та­жен­ня на вісь сму­га роз­вер­тан­ня ущільнюється, а за­сто­су­ван­ня напів­начіпних версій ко­ш­тує до­рож­че.
Де­які зна­ряд­дя мож­на ба­ла­с­ту­ва­ти до­дат­ко­ви­ми ван­та­жа­ми на рамі. І хо­ча їхній мон­таж і де­мон­таж об­тяж­ливі, за­те ці ван­тажі пря­мо впли­ва­ють на дис­ки. Не­ве­ли­ка відстань до зад­ньої осі трак­то­ра за­без­пе­чує кра­ще співвідно­шен­ня ва­желів і дає змо­гу три­ма­ти піднімаль­ну си­лу в до­пу­с­ти­мих ме­жах.
Хви­лястіші дис­ки пе­ре­су­ва­ють біль­ше землі, вод­но­час у во­ло­гих умо­вах від­криті кот­ки швид­ше за­смі­чу­ють­ся (за­те в су­хих умо­вах грунт кра­ще кри­шить­ся). Вмон­то­вані в зна­ряд­дя або пе­ред при­кот­ко­ву­валь­ним кот­ком стійки штри­ге­ля при­три­му­ють зем­ля­ний потік, за­побі­га­ють за­ки­дан­ню зем­лею дисків або кот­ків і поліпшу­ють кришіння. У во­ло­гих умо­вах і з ве­ли­кою кіль­кістю по­жнив­них ре­ш­ток штри­гель мо­же засміти­ти­ся, то­му він має лег­ко ре­гу­лю­ва­ти­ся або зніма­ти­ся. Що більші й хви­лястіші дис­ки, то важ­ливіша на­явність штри­ге­ля, але при цьо­му він збільшує вартість аг­ре­га­ту, йо­го до­вжи­ну й ва­гу.
По­мил­ки під час ре­гу­лю­ван­ня й зно­шен­ня. Не­пра­виль­но на­ла­го­д­жені ком­пактні дис­кові бо­ро­ни ру­ха­ють­ся за трак­то­ром не рівно, а де­що навскіс. Це особ­ли­во помітно на причіпних зна­ряд­дях. По­мил­ки: при­чіпна ви­со­та ди­ш­ля не підхо­дить, ра­му розміще­но не рівно по го­ри­зон­талі. Че­рез це пер­ший ряд дис­ків пра­цює глиб­ше, ніж дру­гий, і біч­не відве­ден­ня більше не мо­же ком­пен­су­ва­ти­ся са­мим аг­ре­га­том. Та­кий самий ефект зафіксо­ва­но і в на­чіп­них зна­рядь че­рез ду­же ко­рот­ку або ду­же дов­гу цен­т­раль­ну тя­гу.
За­вдя­ки обер­тан­ню дис­ка, опір об­роб­лю­ва­но­го дис­ко­вою бо­ро­ною грун­ту мен­ший, ніж у разі ви­ко­ри­с­тан­ня куль­ти­ва­то­ра, навіть за ви­со­кої швид­кості ру­ху. В куль­ти­ва­торів кри­ва, що по­ка­зує зно­шен­ня лап, має фор­му пря­мої й па­ра­лель­на прямій, яка відо­б­ра­жає об­роб­ле­ну пло­щу. У ком­пакт­них дис­ко­вих бо­рін — це кри­ва, що пе­ре­бу­ває до мо­мен­ту зміни дисків або підшип­ників уни­зу ко­ор­ди­нат­ної пло­щи­ни (не­про­порційно ви­со­кий підйом прямій ви­т­рат).
Ве­ли­кий діаметр дисків, то­в­стий ма­теріал і ви­со­ка якість сталі стри­му­ють мо­мент підви­щен­ня ви­т­рат, але він на­ба­га­то відчутніший. Якість підшип­ників і дисків важ­ко роз­пізна­­ти зовні — це під­ви­щує ри­зик у разі прид­бан­ня де­ше­вих зна­рядь. На відміну від ба­га­ть­ох куль­ти­ва­торів, у дис­ко­вих борін май­же не­мож­ли­во пе­рей­ти на аль­тер­на­тивні де­талі.
Не­ве­ли­ка до­вжи­на кон­ст­рукцій, не­сприй­нят­ливість до засмічен­ня, якісне ви­рівню­ван­ня за­вдя­ки сфе­рич­­ним дис­кам і аку­рат­не при­котко­ву­ван­ня — попри всі модні тен­денції, куль­ти­ва­то­ри зі стрілча­с­ти­ми ла­па­ми бу­ли й за­ли­ша­ють­ся для ба­га­ть­ох гос­по­дарств універ­саль­ним де­ше­вим зна­ряд­дям для дрібно­го й се­ред­нь­о­го стер­нь­о­во­го об­робітку. Але все-та­ки під час під­го­тов­ки грун­ту до висіву по мульчі во­ни гірше за­гор­та­ють у грунт со­ло­му й ут­во­рю­ють вал­ки на більшій гли­бині. Крім то­го, на ду­же во­ло­го­му грунті ла­па куль­ти­ва­то­ра пра­цює, як кель­ма шту­ка­ту­ра (ущіль­нен­ня), на по­верх­ню ви­но­сять­ся гли­нисті груд­ки, а ви­т­ра­та палива збіль­шується. Ос­таннім ча­сом май­же всі ви­роб­ни­ки куль­ти­ва­торів ек­с­по­ну­ють зна­ряд­дя, що за­без­пе­чує інтен­сивнішу ро­бо­ту: йо­го мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти і для тра­диційно­го об­робітку, і як універ­саль­ний аг­ре­гат.

Крок сліду лап та інше. Міжла­по­ва відстань — це відстань між стійка­ми на од­но­му брусі. Крок сліду лап — це за­галь­­на кількість лап, розділе­на на ши­ри­ну за­хва­ту аг­ре­га­ту. Цей по­каз­ник ха­рак­те­ри­зує інтен­сив­ність ро­бо­ти куль­ти­ва­то­ра. Прохід між ор­га­на­ми по­пе­реч­них рядів — це відстань від пе­редніх лап до розміще­них за ни­ми навскіс лап дру­го­го ря­ду. Цей прохід виз­на­чається кількістю брусів, відстан­ню між ни­ми й кількістю лап. За­леж­но від ви­со­ти ра­ми, він є чин­ни­ком, що виз­на­чає до­ступність для засмічен­ня. Вузь­кий крок сліду лап (інтен­сив­не пе­ремішу­ван­ня) й більший прохід між ор­га­на­ми по­пе­реч­них рядів до­ся­гається зміною кількості лап. За три­точ­ко­во­го навішен­ня межі знач­но вужчі, ніж у причіпних зна­рядь. Начіпні важкі куль­ти­ва­то­ри з більш ніж трьо­ма бру­са­ми, хорошим вирівню­валь­ним зна­ряд­дям і важ­ки­ми кот­ка­ми на прак­тиці май­же не­за­сто­совні.
Універ­саль­ний куль­ти­ва­тор має по­тре­бу у ви­сокій рамі, щоб за­без­пе­чу­ва­ти якісне пе­ремішу­ван­ня, бо за мак­си­маль­ної ро­бо­чої гли­би­ни має за­ли­ша­ти­ся 40–50 см у ви­со­ту (тоб­то ви­со­та ра­ми має ся­га­ти 70–80 см). Так са­мо й опор­на бал­ка для вирів­ню­валь­них ор­ганів має бу­ти вста­нов­ле­на ду­же низь­ко.

Ла­пи — най­го­ловніше. Ши­ри­на лап і їхня кількість виз­на­ча­ють інтен­сивність ро­бо­ти куль­ти­ва­то­ра й розмір гру­док на важ­ких грун­тах. Ши­рокі ла­пи й ве­ли­кий крок їхньо­го сліду за­ли­ша­ють за со­бою ве­ликі зем­ляні груд­ки, які мож­на роз­би­ти, ли­ше до­клав­ши чи­ма­ло зу­силь. Ро­бо­­чі гли­би­на й ши­ри­на лап ду­же тісно взаємо­за­лежні між со­бою. Що важ­чий грунт, то більшою має бу­ти ро­бо­ча гли­би­на й мен­шим — крок сліду лап та вуж­чою — са­ма ла­па.

Фор­ма лап. Фор­ма, ши­ри­на й ро­бо­ча гли­би­на ду­же впли­ва­ють на ре­зуль­тат ро­бо­ти, ви­т­ра­ту па­ли­ва й зно­шен­ня ма­теріалу.
   Універ­сальні стрілчасті ла­пи за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе під час об­робіт­ку грун­ту на гли­би­ну від 4 до 8 см. Во­ни суцільно зрізу­ють шар, ма­ють ма­лий кут ус­та­нов­лен­ня до дна бо­роз­ни й низь­кий ефект пе­ремішу­ван­ня. До­ступність для засмі­чен­­ня ви­со­ка. Універ­сальні стрілчасті ла­пи зно­шу­ють­ся, за­зви­чай, ду­же швид­ко.
   Пло­с­корізальні ла­пи по­хо­дять від дво­б­ру­со­вих ком­пакт­них куль­ти­ва­торів-гли­бо­ко­роз­пу­шу­вачів, але до­­роб­лені для куль­ти­ва­торів з біль­шою кількістю бру­сів. Во­ни пра­цю­ють на гли­бині від 5 до 15 см. Су­час­ні пло­с­корізальні ла­пи скла­да­ють­ся з ок­ре­мо­го на­ко­неч­ни­ка (до­ло­та), по­лиці й (іноді) на­прям­ної пла­с­ти­ни.
До­ло­то за­без­пе­чує надійне за­глиб­лен­­ня й кра­ще роз­кри­шен­ня грун­ту. По­лиці слу­гують для пе­ре­вер­тан­ня й роз­кри­шен­ня ша­ру. Але як­що потрібен об­робіток на гли­би­ну по­над 15 см, то по­лиці тре­ба де­мон­ту­ва­ти, що в ба­га­ть­ох лап ро­бить­ся ду­же про­сто. У цьо­му разі змен­шуються ви­т­ра­та па­ли­ва й “ефект кель­ми”.
    Вузькі й до­ло­то­подібні ла­пи: що глиб­шим має бу­ти об­робіток (по­над 20 см), то вуж­чою мо­же бу­ти ла­па. Ду­же вузькі ла­пи ма­ють ши­ри­ну від 40 до 50 мм і ли­ше за­кри­ва­ють стій­ки лап, щоб за­хи­с­ти­ти їх від зно­шен­ня.
   Подвійні, сер­це­подібні ла­пи — вже не­ак­ту­альні. Во­ни де­шеві й пе­ре­вер­та­ють­ся в разі зно­шен­ня, внаслідок чого ефект ро­бо­ти й пе­ремішу­ван­ня біль­ше не кон­ку­рен­то­с­про­мож­ний: грунт роз­різається груд­ка­ми, кри­шить­ся ма­ло й май­же не пе­ремі­шуєть­ся.
Але як­що куль­ти­ва­тор мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти як для мілко­го, так і для гли­бо­ко­го об­робітку грун­ту, то без зміни лап не обійти­ся. Фірми-ви­роб­ни­ки про­по­ну­ють різні, більш-менш прак­тичні, варіан­ти зміни ро­бо­чих ор­ганів. Для гли­бо­ко­го об­робітку пло­с­корізальні ла­пи не­ при­датні, але ж у ма­шин теж міня­ють зи­мові ши­ни на літні!

На­хил до дна бо­роз­ни, радіус і спі­ралізація: гостріший кут ус­та­нов­лен­ня до­ло­та до дна бо­роз­ни поліп­шує врізан­ня лап у грунт, при цьо­му куль­ти­ва­то­ру потрібно більше тя­ги, і він ру­хається не­спокійно. До­ло­то пло­с­коріза­ль­ної ла­пи за ве­ли­ко­го на­хи­лу до дна бо­роз­ни пра­цює знач­но глиб­ше, ніж по­лиці, ор­ний го­ри­зонт утворюється нерівномірний, а ви­т­ра­та па­ли­ва збільшується.
Радіус по­ка­зує ви­гин ла­пи й на­прям­ної пла­с­ти­ни, яко­ю сков­зає зем­ля. У хо­ро­ших куль­ти­ва­торів грунт легко й плав­но зісков­зує з ла­пи, як у пральній ма­шині, інтен­сив­но пе­ремішуєть­ся. За­над­то ве­ли­кий радіус ро­бить куль­ти­ва­тор лег­ким, і при цьо­му зем­ля че­рез ра­му ви­ки­дається на­го­ру.
Грунт у цьо­му разі кра­ще кри­шить­ся, але він по­трап­ляє на со­ло­му, й ефект пе­ремішу­ван­ня змен­шуєть­ся. Не­ве­ли­кий радіус збільшує опір, от­же, збільшується ймовірність за­смі­чен­ня. Для гли­бо­ко­го роз­пу­шу­ван­ня грун­ту радіус ла­пи не по­ви­нен бу­ти ма­лень­ким, бо тоді грунт по­вер­тається в уже об­роб­ле­ний ор­ний го­ри­зонт.
На­прямні пла­с­тин­ки, по­вер­нені по­пе­ремінно вліво і впра­во, відво­дять грунт убік. На лег­ких грун­тах й/або за на­яв­ності ве­ли­кої кількості рос­лин­них ре­ш­ток (стер­ня ріпа­ку, ку­ку­руд­зя­на со­ло­ма) це уне­­мож­лив­лю­є за­би­ван­ня. Прямі на­прям­ної пла­с­ти­ни пе­ремішу­ють інтен­сивні­ше, то­му що грунт до­вше пе­ре­бу­ває пе­ред стійкою. На важ­ких грун­тах ла­пи куль­ти­ва­то­ра очи­ща­ють­ся кра­ще, то­му тут усе свідчить на ко­ристь пря­мих на­прям­них пла­с­тин.
Кру­чені на­прямні пла­с­ти­ни те­пер “у моді”, але для кра­що­го ре­зуль­та­ту ро­бо­ти важ­ливіші все-та­ки фор­ма ла­пи, радіус і кількість стійок.
Для ре­тель­но­го пе­ремішу­ван­ня та якісної ро­бо­ти на гли­бині 20 см важ­ли­вою є кількість ро­бо­чих ор­га­нів і тільки потім — фор­ма лап. До то­го ж, щоб грунт прой­шов че­рез весь куль­ти­ва­тор, по­тріб­ний час — він не по­ви­нен ви­ки­да­ти­ся на­го­ру або зби­ра­ти­ся пе­ред куль­ти­ва­то­ром (ефект “ви­дав­лю­ван­ня”, як на то­карно­му вер­статі). Навіть як­що по­тужність трак­то­ра під час ро­бо­ти на гли­бині оран­ки й вузь­ко­го кро­ку лап дає змо­гу збільшу­ва­ти швидкість, не мож­на їха­ти швид­ше 5–6 км/год. Зі збільшен­ням швид­кості вдвічі зно­шен­ня й ви­т­ра­та па­ли­ва не­про­порційно зро­с­тають.

Твер­дий сплав і за­хист від пе­ре­ван­та­жен­ня. Що твердіший сплав лап, то до­вший термін їхньої служ­би. Але ла­пи з твер­до­го ме­та­лу — крихкі й чут­ливі до ка­менів, на­при­клад, за наїзду на ве­ли­ке каміння во­ни ла­ма­ють­ся. Най­дов­ший термін придатності — у до­ло­та з на­па­я­ни­ми пла­с­ти­на­ми із твер­до­го спла­ву. Але й за до­ло­том ма­теріал має бу­ти зміцнений, позаяк він сти­рається.
Що глиб­ше має пра­цю­ва­ти куль­ти­ва­тор, то важ­ливіший за­хист від пе­ре­ван­та­жен­ня, навіть на по­лях із не­­ве­ли­кою кількістю каміння. За­вдя­ки пе­ре­ван­та­жу­валь­но­му за­по­біж­ни­ку ком­пен­су­ють­ся пікові на­ван­та­жен­ня. Як­що на­ван­та­жен­ня мен­ше, то й не­без­пе­ка роз­ри­вання ра­ми мен­ша. Де­далі більше ви­роб­­ників за­хи­ща­ють куль­ти­ва­то­ри за до­по­мо­гою гвин­то­вих ре­сор із ви­со­ким зу­сил­лям спра­цю­ван­ня, які не по­тре­бу­ють те­хоб­слу­го­ву­ван­ня. Пру­жин­ні стій­ки в цьо­му разі помітно по­сту­па­ють­ся: за ви­со­ко­го на­ван­та­жен­ня й ве­ли­кої гли­би­ни во­ни на­си­лу ут­ри­му­ють постійний рівень, і че­рез ве­ли­ке на­ван­та­жен­ня стій­ка мо­же не витримати і зла­ма­ти­ся.

Вирівню­ван­ня дис­ка­ми або пру­жи­на­ми. Що більший крок сліду лап, то ін­тен­сивніше ма­ють пра­цю­ва­ти вирівню­вальні ор­га­ни, ад­же вирівню­ван­ня є пер­шо­чер­го­вим за­вдан­ням куль­ти­ва­то­ра.
Навіть як­що зу­би за­ли­ша­ють піс­ля се­бе цілі на­си­пи, якісне кот­ку­ван­ня хоч і змо­же їх вирівня­ти, але ли­ше по­вер­хо­во. На­си­пи істот­но силь­ніше при­кот­ко­ву­ють­ся, ніж впа­ди­ни, то­му, особ­ли­во в су­хих умо­вах, па­да­ли­ця й бур’яни про­ро­с­та­ють не­рівномірно.
Кра­щу якість ро­бо­ти за­без­пе­чу­ють сфе­ричні дис­ки, як­що во­ни пра­виль­но вста­нов­лені. За­вдя­ки їм мож­­на до­сяг­ти до­дат­ко­во­го ефек­ту пе­ремішу­ван­ня, але во­ни в жод­но­му разі не по­винні пе­ре­би­ра­ти на се­бе об­робіток грун­ту. Пра­виль­но вста­нов­лені дис­ки ма­ють пра­цю­ва­ти на такій гли­бині, щоб за­ли­ша­ти за со­бою грунт — до ви­ко­ри­с­тан­ня кот­ка — рів­ним. За­над­то низь­ко вста­нов­лені дис­ки ут­во­рять на­сип, за­над­то ви­со­ко — пра­цю­ють не­ефек­тив­но.
У кож­но­му разі сфе­ричні дис­ки по­тріб­но мон­ту­вати на не­сучій балці кот­ка, щоб за кож­ної зміни гли­би­ни їх не до­во­ди­ло­ся зно­ву ре­гу­лю­ва­ти. Спеціальні край­ові дис­ки уне­мож­лив­лю­ють ут­во­рен­ня на­си­пів із боків. Підпру­жи­нені дис­ки кра­ще підніма­ють­ся вго­ру в разі наїзду на каміння. Їхнім не­доліком є зави­со­ка ціна, мож­ливі ви­сокі ви­т­ра­ти в разі по­шко­д­жен­ня підшип­ників, більша ва­га в начіпних аг­ре­гатів і “чут­ли­ве” налаштування.
Простіши­ми, лег­ши­ми й де­шев­ши­ми є вирівню­вальні бал­ки із пру­жин­ни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми, які за наїзду на пе­ре­шко­ди теж підні­ма­ють­ся вго­ру. Їхня ефек­тивність мен­ша, і за ве­ли­кої кіль­кості рос­лин­них ре­ш­ток во­ни мо­жуть ут­во­рю­ва­ти вал­ки. Але як­що пе­ред кот­ком вста­но­ви­ти вирівню­валь­ну бал­ку Crossboard, то цей не­долік усу­вається.

Функції при­кот­ко­ву­валь­но­го кот­­ка. Ма­буть, у жод­но­го іншо­го сільгоспзна­ряд­дя ос­танніми ро­ка­ми так не роз­ши­ри­ли­ся варіан­ти ви­ко­нан­ня, як у при­кот­ко­ву­валь­них кот­ків. Тож про­по­нуємо ко­рот­кий ог­ляд їхніх ос­нов­них функцій.
   Опо­ра: ко­ток має за­без­пе­чу­ва­ти точ­ність до­три­ман­ня гли­би­ни й не просіда­ти в грунт. Що лег­ший грунт, то більшим має бу­ти діаметр за­кри­то­го кот­ка, інакше пе­ред кот­ком збе­реть­ся зем­ля, що мо­же при­зве­с­ти до йо­го зу­пин­ки.
   При­кот­ко­ву­ван­ня: кільцеві кот­ки за­без­пе­чу­ють точніше до­три­ман­ня гли­би­ни об­робітку. Гос­трі про­філі кілець і ножі між ни­ми за­без­пе­чують ще й кри­шіння грун­ту. Але не­без­пе­ка за­би­ван­ня камінням при цьо­му збіль­шується. Су­ціль­не при­кот­ко­ву­ван­ня за­кри­тим кот­ком мо­же при­зве­с­ти до за­му­лен­ня грун­ту.
   Надійність: відкриті кот­ки сприйнят­ливіші до на­ли­пан­ня землі, за­би­ван­ня або уш­ко­д­жен­ня камін­ням. На важ­ких грун­тах кот­ки очи­щують­ся са­мостійно за­вдя­ки ви­со­ко­му чис­лу обертів. Прав­да, ма­ленькі відкриті кот­ки швид­ше за­би­ва­ють­ся, як­що грунт від зубів або сфе­рич­них дисків по­трап­ляє пря­мо в ко­ток.
   Транс­порт: де­які гу­мові пнев­ма­тичні кот­ки під час пе­ре­су­ван­ня до­ро­га­ми не­суть на собі куль­ти­ва­тор. То­му, особ­ли­во для пе­реїздів по­льо­ви­ми до­ро­га­ми, ко­ток має бу­ти не суцільним, а розділе­ним, з ма­ят­ни­ко­вим навішен­ням, інакше все на­ван­та­жен­ня пе­ремі­щується на се­ре­ди­ну кот­ка.
Ці кот­ки за­ли­ша­ють на до­ро­гах ба­га­то бру­ду, тож кра­ще ви­ко­ри­с­та­ти їх як транс­портні ко­ле­са під час роз­во­ро­ту на полі, а для пе­ре­су­ван­ня до­ро­га­ми за­сто­со­ву­ва­ти спе­ціаль­ні шасі.
Зви­чай­но, ба­га­то куль­ти­ва­торів і гли­бо­ко­роз­пу­шу­вачів і для роз­во­ро­ту на роз­во­ротній смузі ви­ко­ри­с­то­ву­ють влас­не шасі.
Г. Х.