Акцент на молочність свиноматок

Сучасні досягнення селекції дають змогу отримувати від певних порід свиней понад 30 відлучених поросят на свиноматку на рік. Старі стандарти розведення, коли на свиноматку мало припадати не більше ніж 14 поросят у гнізді за опорос — за максимальною кількістю робочих сосків, — давно минули.

Та для ефективного використання здобутків селекційного прогресу варто брати до уваги низку певних умов, які сприятимуть отриманню великої кількості відлучених поросят. Тож у першій частині даної статті ми почнемо аналіз факторів впливу на молочність.

Головна умова отримання здорових поросят
Однією із важливих передумов для цього є забезпечення високої молочності свиноматок. Часто не виявлені відразу проблеми з молочністю можуть стати причиною загибелі цілого здорового гнізда поросят. Поряд із нестачею молока та погіршенням його якості можна спостерігати і певні зміни у його складі, як, наприклад, мікотоксини у молоці під час згодовування свиноматкам неякісного корму. Власне впливу на свиноматку можна спочатку і не побачити, особливо якщо рівень вмісту мікотоксинів у кормі не дуже високий, але наслідок їхньої дії на поросят — одразу помітний. За недбалого годування та поширення токсичних речовин із молоком поросята стають кволими, часто з проявами проносу, спостерігається відсутність апетиту.
Перш за все, для забезпечення високої молочності свиноматок та уникнення інших проблем, пов’язаних із опоросами, слід чітко розраховувати стратегію залучення ремонтних свинок до розведення. Хоча часто оптимальний строк першого використання свиноматки визначається за досягнення нею відповідної живої ваги. Окрім віку тварини, для відповідного фізіологічного та продуктивного дозрівання для безпроблемних опоросів та вирощування поросят велике значення має вгодованість свиноматки. Дехто, намагаючись прискорити час можливого запліднення ремонтної свинки, занадто захоплюється її годівлею, плутаючи таким чином племінну свинку з відгодівельною. Як результат, наздогнати масу товарної свині вдається, але для настання охоти така свинка може бути або ще недостатньо розвинутою, або занадто жирною. Якщо ж мова йде про перевірену племінну свиноматку, то перегодовувати її також не варто. Головною умовою успішного опоросу та подальшої достатньої молочності для свиней є постійне підтримання в них відповідної кондиції. Як занадто схудлі, виснажені попереднім підсисним періодом, так і занадто ожирілі свиноматки, що перегуляли, погано приходять в охоту та запліднюються.

Повнораціонна годівля  попереджує ожиріння
Для подальшого розвитку запліднених ембріонів і попередження їхнього розсмоктування правильна годівля свиноматок надзвичайно важлива. За відповідної кондиції свиноматки після її запліднення з 30-го дня вагітності вона має отримувати повнораціонну годівлю. Це допомагає попередити ожиріння свинок та дає поштовх для активного споживання корму з 80-го дня супоросності, коли даванка корму має збільшуватися, перш за все, для вирівняного розвитку поросят.
Такий розподіл годівлі дає змогу зорієнтувати організм на посилене споживання корму в кінці супоросності, а саме тоді, коли більших запасів поживних речовин та енергії потрібно для формування плодів і їхнього активного росту і розвитку, позаяк їхня недостатність призводить до сильного коливання розміру новонароджених поросят у гнізді. Окрім того, спонукання до активнішого споживання корму після повнораціонної годівлі стимулює організм до накопичення потрібних йому резервів. А запаси поживних речовин та енергії — це саме те, що забезпечить високу молочність та якість молока свиноматки.

Активні поросята стимулюють молочність
Після опоросу велику увагу слід приділяти формуванню лактації у свиноматки. Як усім відомо на прикладі великої рогатої худоби, перед активним зростанням лактації має відбуватися відповідний період роздоювання. Те ж саме характерне і для свиноматки, однак — лише з однією відмінністю: стимуляція молоковіддачі для свиноматки має набагато важливіше значення. Головним і практично єдиним чинником, здатним стимулювати свиноматку для вироблення більшої кількості молока, є поросята. Після опоросу лактаційна крива дуже сильно залежить від того, чи достатньо активно поросята стимулюють вим’я і, таким чином, чи буде лактація прогресивно розвиватися, чи вона відразу ж піде на спад.
У разі зниження молоковіддачі підняти її рівень у свиноматки надзвичайно важко. Таким чином, як не парадоксально, для виживання і розвитку слабких поросят під свиноматкою з низькою молочністю — дуже мало шансів. Поросята отримують менше молока і слабшають, відповідно, вони менше стимулюють вим’я свиноматки для молоковіддачі, і та, своєю чергою, ще зменшується — коло замикається. Тож за проблем із молоковіддачею, особливо у молодих свинок, до них варто підсаджувати міцних та активних поросят з інших гнізд.
Для додаткового сприяння розвитку поросят їх потрібно вже майже з перших днів життя привчати до споживання води та підгодівлі. Хибна думка, що коли поросята споживають щось додатково, крім молока, їхнє бажання ссати свиноматку відпаде. Якраз навпаки — зростатиме, перш за все, завдяки їхній підвищеній активності.

Підсаджування поросят до інших свиноматок
Відомо, що більшість інфекційних та інших захворювань впливають, насамперед, на молочність свиноматок. Усе це, разом із відчутним впливом годівлі, свідчить про високу чутливість їхньої системи молокоутворення та молоковіддачі. А достатня забезпеченість молоком поросят, особливо молозивом, є необхідною передумовою для їхнього подальшого росту та розвитку.
Молозивний період у житті кожної тварини є грунтовним. Оскільки імунна система новонароджених тварин ще не спроможна одразу ж формувати потрібний захист, імуноглобуліни, отримані з молозивом, — це перший захисний щит для новонароджених поросят. Нехтувати ним не можна в жодному разі. На жаль, вміст захисних білків у молозиві падає надзвичайно швидко, і вже через кілька годин після народження поросят може виявитися недостатнім. Тож зволікати з випоюванням їм молозива не варто. Це є однією з причин стимуляції активнішої родової функції у свиноматок із тривалим опоросом: щоб молозиво у вимені не перегоріло і дісталося у потрібному обсязі також останнім народженим поросятам. Це слід пам’ятати і при підсаджуванні поросят із завеликих гнізд (чи з будь-яких інших причин) до чужих свиноматок у перший день після народження.
Взагалі бажано проводити таке підсаджування тільки після випоювання новонародженим поросятам молозива чи, як мінімум, його перших обсягів. Але в процесі організації підсаджування важливо не забувати ще одне: новонароджених підсаджувати до тих свиноматок, які також тільки нещодавно опоросилися. Це дасть змогу поросятам, хоча б і від іншої матері, все ж отримати з молозивом такий важливий перший імунний захист.
Далі буде

Марія Ярошко,
дипломований ветлікар,
співробітник Німецького Аграрного Центру