Кошти, вкладені в племінну справу, окупляться

Метод штучного осіменіння в усьому світі став основним технологічним засобом відтворення поголів’я тварин, проте в Україні ринок цих послуг функціонує досить мляво. Про переваги, недоліки та перспективи розвитку ринку штучного осіменіння розмірковує наш співрозмовник, кандидат економічних наук, завідувач відділу економіки Інституту розведення й генетики тварин УААН Павло Шаран.

“Пропозиція”: “Павле Івановичу, в чому проявляються переваги штучного осіменіння порівняно з паруванням плідниками?”
Павло Шаран: “Наукою і практикою доведено, що застосування штучного осіменіння створює великі можливості для селекційно-племінної роботи. Наприклад, у кілька разів підвищується використання високоцінних плідників. Спермою бугая, заготованою протягом року, можна осіменити 20–25 тис. корів і телиць.
Штучне осіменіння корів спермою бугаїв-поліпшувачів дає змогу прискорити у вісім-десять разів темпи селекції стад за продуктивними якостями. В цьому особливо повчальним є приклад Данії, де за минулі чверть віку надої корів зросли з 4000 до 6500 кг молока жирністю 4,2%. Такий швидкий прогрес досягнуто, головним чином, завдяки великомасштабній селекції з використанням бугаїв-поліпшувачів.
Одним кнуром під час штучного осіменіння можна запліднити в 15–20 разів більше свиноматок та одержати за рік від 2000 до 5000 поросят.
Штучне осіменіння створює винятково сприятливі умови для групового та індивідуального відбору маток і плідників, оскільки сперму можна транспортувати на великі відстані, особливо у глибокозамороженому стані. Крім того, є можливість використати сперму тих плідників-виробників, яких уже немає, але вони виявилися поліпшувачами, і від них своєчасно створено запаси сім’я.
Економічне значення штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин полягає не лише в тому, що воно є могутнім прискорювачем генетичного прогресу в тваринництві, а й дає можливість скоротити в десятки й сотні разів кількість плідників і тим самим знизити витрати кормів, вивільнити приміщення.
Штучне осіменіння є також одним із засобів профілактики інфекційних та інвазійних хвороб, які передаються статевим шляхом”.
“Пропозиція”: “Який сьогодні стан ринку цього виду послуг?”
Павло Шаран: “На початок 2007 року на цьому ринку працювали 87 підприємств і об’єднань із племінної справи в тваринництві. Вони за рік реалізують пунктам штучного осіменіння сперми плідників на суму 18,9 млн грн; матеріалів, інструментів та обладнання для надання цього виду послуг — на 2,6 млн грн. Штучним осіменінням самок сільськогосподарських тварин займаються 10214 пунктів, із них на 9050 пунктах штучно осіменяли корів і телиць, на 170 — свиноматок і на 12 — вівцематок. 980 пунктів спеціалізувалися на штучному осіменінні кількох видів самок: корів (телиць) і свиноматок або свиноматок і вівцематок.
Послуги зі штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин надавали 10223 оператори. Кожен другий оператор має вищу або середню спеціальну освіту, а кожен сьомий займався штучним осіменінням самок сільськогосподарських тварин понад три роки. На одного оператора в середньому припадало по 196 штучно осіменених корів і телиць, по 157 свиноматок і по 278 вівцематок за норми обслуговування, відповідно, 500, 600 і 2000 голів.”
“Пропозиція”: “Охарактеризуйте, будь ласка, основні організаційно-правові форми господарювання, що функціонують на ринку послуг зі штучного осіменіння самок.”
Павло Шаран: “Більшість пунктів підпорядковано племпідприємствам і племоб’єднанням. Кількість таких пунктів щороку зростає за рахунок зменшення числа окремих приватних формувань. Це зумовлено тим, що, внаслідок зменшення кількості маточного поголів’я, у племінних підприємствах різко скоротилися обсяги реалізації сперми плідників, а також матеріалів, які використовують для штучного осіменіння самок. Без роботи тоді залишилося чимало зооветспеціалістів. Щоб економічно вижити, племінні підприємства почали створювати пункти штучного осіменіння, нерідко навіть у тих поселеннях, де такі послуги вже надавали. Власники пунктів штучного осіменіння самок тварин, які не змогли витримати конкуренцію з формуваннями, що надавали високоякісні послуги, змушені були згорнути свою виробничу діяльність.
Безперечно, пункти, що підпорядковані племпідприємствам, мають певні переваги перед іншими, бо вони володіють усіма потрібними племінними, матеріально-технічними й трудовими ресурсами для надання високоякісних послуг. Разом з тим, не можна обминути увагою такий факт: розмір тарифу за штучне осіменіння корови (телиці) на пунктах, підпорядкованих племпідприємствам, на 10–15 грн вищий, ніж у приватних формувань, оскільки в собівартість наданих послуг включено загальновиробничі витрати, що суперечить стандартам бухгалтерського обліку.
Збільшується кількість пунктів, які діють при ветустановах. Вказана форма організації відтворення може забезпечити надалі надання комплексу таких послуг: осіменіння, лікування, проведення генетичної експертизи походження тварин.”
“Пропозиція”: “Які тенденції розвитку ринку штучного осіменіння самок тварин?”
Павло Шаран: “За 2002–2006 роки обсяг штучного осіменіння корів і телиць зменшився на 1035,3 тис. голів, з них у сільськогосподарських підприємствах — на 818,3 тис., у господарствах населення — на 217 тис. голів.
Дещо збільшився обсяг штучного осіменіння свиноматок (на 59,1 тис. голів в усіх категоріях господарств), проте в господарствах населення зменшився на 8,8 тис. голів. Кількість спарованих плідниками сільськогосподарських тварин — корів і телиць — збільшилася на 408,5 тис., свиноматок — на 55,8 тис. голів. Тому частка штучного осіменіння корів у всіх категоріях господарств у 2006 році зменшилася (проти 2002 року) з 67,8 до 53,3%. Низькою залишається частка штучного осіменіння свиноматок — 20,9%, вівцематок — 2 відсотки.”
“Пропозиція”: “Які негативні чинники вплинули на згортання ринку штучного осіменіння?”
Павло Шаран: “Їх кілька. Перший: дво-трикратна диференціація між вартістю штучного осіменіння й парування корів, телиць і свиноматок на користь останнього.
Другий: на переважній більшості пунктів зі штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин немає економічно обгрунтованого підходу до визначення собівартості наданих послуг, рівня рентабельності, отже, — тарифу. Наприклад, частка оплати праці в структурі собівартості коливається від 5,3 до 13,7%, рівень рентабельності — від 5 до 30%. Саме тому вартість плідного осіменіння корови (телиці) в 2006 р. коливалася від 50,20 до 77,90 грн, свиноматки — від 61,39 до 100,49 гривні.
Третій: низька мотивація до праці в операторів. Їхня середньомісячна номінальна заробітна плата становила, відповідно, 513 і 323 грн, що на 68 і 258 грн менше, ніж середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, зайнятих у сільському господарстві, мисливстві та рибальстві в 2006 році.”
“Пропозиція”: “Якими методами потрібно регулювати цей ринок?”
Павло Шаран: “Лише економічними! У зв’язку з цим група науковців нашого інституту обгрунтувала розміри елементів витрат для розрахунку нормативної собівартості, розміру тарифу й бюджетної дотації однієї корови (телиці), свиноматки, вівцематки. Зокрема, річна норма навантаження одного оператора має становити 500 корів (телиць), 600 свиноматок, 2000 вівцематок; витрати сперми на одне плідне осіменіння, відповідно, — по 3 і по 2 дози; оплата праці за одну осіменену корову (телицю) — 24,06 грн, свиноматку — 20,05, вівцематку — 6,02 грн; рівень рентабельності послуг — 10% всіх витрат.
За цих умов середній розмір тарифу за штучне осіменіння корови становитиме 107,27 грн, свиноматки — 140,97, вівцематки — 20,97 гривні.”
“Пропозиція”: Павле Івановичу, розмір тарифу за штучне осіменіння корови, який рекомендував Інститут розведення й генетики тварин УААН, більший за фактичну максимальну величину на 36,37 грн, свиноматки — на 40,48 грн. Чим це можна пояснити?”
Павло Шаран: “Відповідь на ваше запитання можна знайти, якщо провести структурний аналіз фактичної собівартості послуг за штучне осіменіння корови (телиці) чи свиноматки. Так, у багатьох кошторисах витрат на вказаний вид послуг розмір оплати праці за одну осіменену голову становить від 6 до 12 грн. Це втричі-вчетверо менше, ніж передбачено “Змінами до Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств та профспілкою працівників агропромислового комплексу України за 2006–2008 роки”. У собівартості послуги ціна дози сперми бугаїв — 6–7 грн, тоді як, відповідно до нашої методики селекційно-економічного обгрунтування рекомендованих цін на сперму бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід, яку було видано 2007 року, середня ціна дози сперми бугаїв, оцінених за молочним жиром і білком, має становити від 13,39 до 14,44 грн. Така практика роботи окремих менеджерів галузі економити на оплаті праці технологів штучного осіменіння й на вартості використаної сперми плідників може призвести до значних економічних збитків через неплідність самок. Адже технологи зі штучного осіменіння самок тварин не будуть займатися цією нелегкою справою, якщо їм і надалі будуть платити по 10–12 грн за штучно осіменену корову (телицю) чи свиноматку. Крім того, відпускна ціна однієї дози сперми бугаїв — 6–7 грн — вказує на те, що її одержали або від неоцінених плідників, або від бугаїв, що мають низьку племінну цінність. У такому разі від осіменіння спермою таких бугаїв годі чекати підвищення продуктивності дійної череди.
Резерви зниження вартості послуг штучного осіменіння криються в недоцільності введення до їхньої собівартості адміністративних і транспортних витрат, які з розрахунку за штучне осіменіння однієї корови становлять 10–15 грн. Також в окремих кошторисах витрати рідкого азоту з розрахунку на одну осіменену корову дорівнюють 5–7 кг, що в 10–14 разів вище за середньостатистичний показник.”
“Пропозиція”: “За яких умов можливе розширення ринку послуг штучного осіменіння та усунення з парувальної мережі бугаїв, кнурів, баранів невідомого походження?”
Павло Шаран: “Це можливе за умови здешевлення розміру тарифу за даний вид послуг за умови збільшення в 2008 році розміру бюджетної дотації за одну осіменену корову (телицю) до 47 грн, свиноматку — до 21 і вівцематку — до 10 гривень.”
“Пропозиція”: “Який алгоритм розрахунку розміру бюджетної дотації на послуги зі штучного осіменіння та механізм її одержання?”
Павло Шаран: “Розмір бюджетної дотації за штучне осіменіння самок тварин визначається як різниця між вартістю штучного осіменіння й парування. Її доцільно виділяти племпідприємствам і об’єднанням. Останні на суму одержаної дотації зменшуватимуть відпускну вартість реалізованої сперми плідників та інших матеріально-технічних ресурсів, потрібних для надання вказаного виду послуг.”
“Пропозиція”: “Яка сума державної дотації потрібна для підтримки розвитку ринку послуг штучного осіменіння?”
Павло Шаран: “Треба відшкодовувати частину вартості тарифу за штучне осіменіння лише тих самок, які осіменені спермою оцінених плідників. Якщо річну кількість таких осіменених корів і телиць довести до 2 млн голів (тобто збільшити проти 2006 року на 638 тис., свиноматок —до 280 тис. (плюс 100 тис.), вівцематок — до 50 тис. голів (плюс 34,8 тис.), то видатки з Державного бюджету, спрямовані на якісне відтворення стада, становитимуть 100 млн 380 тис. гривень.”
“Пропозиція”: “Яким чином окупляться державні інвестиції в економіку племінної справи?”
Павло Шаран: “Державні інвестиції окупляться значним покращанням харчування людей, а отже, й зміцненням їхнього здоров’я, на що спрямовано Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року.”
v v v
Отже, шановні читачі, штучне осіменіння сім’ям перевірених племінних плідників — це передовсім швидке поліпшення породних якостей, а відтак, за належної годівлі та утримання, і ваші інвестиції окупляться додатковими надоями та приростами, здоров’ям і збереженістю поголів’я тварин.