Аграрні Фінляндія та Швеція: процвітання в суворих північних умовах

Ю. Михайлов
propozitsiya@univest-media.com

Частина друга: Сільське господарство Фінляндії
Нижче я зосереджусь на рослинництві Фінляндії (ми всі знаємо молочну продукцію кооперативу «Валіо» під торгівельною маркою «Віола»), а в наступній статті - на молочному скотарстві Швеції (де розташований найбільший у світі виробник доїльного обладнання та засобів догляду за молочним стадом - «ДеЛаваль»).
Під час відвідин Національного парку Нууксіо аграрні журналісти мали змогу поспілкуватися з міністром сільського господарства та лісництва Фінляндії Ярі Коскіненом. Міністр приїхав сам на авто без водія, без «челяді». Ярі Коскінен вільно спілкувався з журналістами англійською (до речі, як і шведський міністр сільських справ Ескіл Ерландсон. І я подумав, хто з українських сільських міністрів вільно володіє хоч якоюсь іноземною мовою, окрім російської? І не пригадав нікого, крім Леоніда Козаченка, але він був віце-прем'єр-міністром).

Ярі Коскінен:
- Я також фермер, маю ферму неподалік міста Хаменлінна (100 км від Гельсінкі) і володію лісовою ділянкою. Ця ділянка, окрім того, що дає певний прибуток, є для мене також місцем відпочинку.
У цьому зв'язку я хочу зазначити, що ліси надзвичайно важливі для нашого суспільства: 20% нашого експорту припадає на лісовий сектор - пиломатеріали та вироби з них, папір тощо; ліси займають приблизно 80% території країни, щорічно виробляється приблизно 50-60 млн кубометрів деревини; приблизно 75 тис. осіб зайняті в цьому секторі; 10% загальних лісових насаджень - національні парки, де ми зберігаємо різноманіття диких рослин і тварин; приблизно 20% власників лісових ділянок займаються «зеленим туризмом». Проте у нас в це поняття включене полювання (за умови, що власники мають відповідну ліцензію). І «зелений туризм» «працює» цілий рік. Велика кількість власників лісу мешкає в містах, і Фінляндія зацікавлена в більшій кількості активних власників лісів.
Нині в ЄС проходять напружені дебати стосовно подальшої Спільної сільськогосподарської політики (ССП), нинішній етап якої закінчується 31 грудня 2013 р. Враховуючи наше географічне розташування, кліматичні та грунтові умови, ССП нас не дуже влаштовує: нам потрібна певна гнучкість.
Спільна сільськогосподарська політика ЄС не зовсім влаштовує і Фінляндію та Швецію, оскільки не враховує їхні кліматичні особливості, наприклад, вимога вирощувати в сівозміні не менше трьох культур.
Крім того, ССП вкрай забюрократизована. Фінляндія та Швеція приєдналися до ЄС майже двадцять років тому, але зберегли право на внутрішні субсидії сільському господарству.
Ціна землі залежить від географічного розташування (на півдні дорожча), але в середньому - це 7 тис. євро/га.
Дві третини доходів фермери отримують від своєї діяльності, і третину - за рахунок субсидій.
Проблемою є те, що більшість молоді не хоче бути фермерами.
Глобальне потепління матиме сприятливі наслідки для фінського сільського господарства завдяки подовженню вегетаційного періоду та вищій температурі.
Вівсу у Фінляндії приділяють особливу увагу. Фінляндія виробляє щорічно 1,1 млн т вівса, на який припадає третина всього зерна. Крім того, Фінляндія є другим у світі експортером вівса (після Канади) - 340 тис. т щорічно. Основними імпортерами вівса є країни ЄС та США.
Нагадаю, що, згідно з висновками Європейського агентства з безпеки продуктів харчування, овес має такі корисні властивості: бета-глюкан, що міститься в ньому, знижує рівень холестерину в крові, зменшуючи ризик серцевих захворювань. Крім того, бета-глюкани сприяють зменшенню рівня глюкози після вживання їжі. Ну й, нарешті, фінські селекціонери вивели овес без клейковини, який можуть вільно споживати люди, хворі на целіакію (аутоімунна хвороба, спричинена клейковиною).

Кількість та структура
фінських ферм
Загалом сільське господарство Фінляндії характеризують такі цифри: 60 тис. сімейних ферм, середній розмір рослинницької ферми - 37, лісової - 50 га, кількість ВРХ на м'ясній фермі - 50, корів на молочній фермі - 29, свиней на свинофермі - 1200, курей-несучок - 9000, курчат - 35000.
Журналісти мали можливість відвідати одну з рослинницьких ферм. Між столицею Фінляндії Гельсінкі та великим портом Турку розташований муніципалітет (щось на зразок нашого району) з вкрай рідною для кожного українця назвою - Сало. В селі Куусйокі живе і працює Міка Ейала.
Ось що він розповів про свою діяльність:
- Ця сімейна ферма існує вже протягом сторіччя, її площа - 400 га, з яких 270 орендуються. Фермі належить ще 80 га лісу. Поля розташовані компактно, але в інших фермерів відстань від ферми до орендованих полів може сягати 30-50 км.
Ціна землі в цьому регіоні - 12-14 тис. євро/га і постійно зростає.
Розмір орендної плати - 400 євро/га/рік. У цій частині Фінляндії орендні угоди укладають, зазвичай, на п'ять років. Власники землі не схильні укладати угоди оренди землі на 10-20-40 років.
Середній розмір ферм в цьому регіоні - 45 га. Тут неможливо бути зайнятим сільськогосподарським виробництвом постійно, якщо площа ферми менша за 100 га.
Кількість фермерів скорочується, але при цьому також скорочується й чисельність робочої сили, тому дуже важко знайти кваліфіковану робочу силу.
Сезон сівби та збирання дуже короткий, тому необхідно мати дуже продуктивну техніку. Ціни на ресурси, в тому числі мінеральні добрива, швидко зростають, тому для оптимального внесення азотних добрив Мікі використовує сенсор азоту фірми YARA, що дає можливість економити 50-70 євро/га. Під час сівби добрива вносять одночасно з насінням.
Крім того, у Фінляндії існують жорсткі екологічні обмеження щодо вмісту поживних речовин в грунті для запобігання їхньому надмірному накопиченню.
Внесення азотних добрив під пивоварний ячмінь - 115 кг/га (100 кг/га - під час сівби і решта - за два-три проходи в період вегетації).
Основна технологія обробітку грунту - дискування, хоча іноді використовують оранку. Мікі пробував використати «ноу-тілл», але залишився не задоволеним через падіння врожайності.
Висівають, в основному, ярі культури, оскільки зимові умови вкрай непевні: на вологих грунтах можлива відсутність снігу за дуже жорстких морозів. Тому Мікі Ейала вирощує ярі пшеницю, ріпак, овес та пивоварний ячмінь, з яких найприбутковішим є ріпак. Зібраний урожай поставляють на підприємства компанії «Райсіо» поблизу м. Турку (відстань - 80 км).
Урожайність ріпаку - 3 т/га, ячменю - 6, пшениці - 6, вівса - 5,5 т/га. Під час збирання середня вологість ячменю - 20%. Для сушіння використовує мазут, але планує перейти на деревні пелети.
Через відсутність тваринництва на фермі доводиться використовувати мінеральні добрива. (Гній вносять фермери, що співпрацюють з тваринницькими господарствами.)
У міжсезонні Мікі займається своєю лісовою ділянкою.
Допомагають фінським фермерам у їхній важкій праці фермерські спілки, об'єднані в Центральну спілку сільськогосподарських виробників і власників лісів - Maa - ja Mets Taloustuottajain Keskusliitto (МТК). МТК слідкує за ССП ЄС і формулює потреби та побажання своїх членів у пропозиції до влади. Інтереси МТК охоплюють такі сфери: ринки збуту сільськогосподарської продукції, природоохоронна та сільськогосподарська політика, лісівництво, фінансування, оподаткування, соціальна політика, регіональна політика, безпека продуктів харчування.
Насамкінець про найцікавіше. Я вирішив порівняти сільське господарство Фінляндії та України. Подивіться на врожайність основних зернових культур у холодній Фінляндії та в Україні на найкращих у світі чорноземах (дивись графіки 3-6).
Запитання є? Запитання є! Хотілося б почути пояснення цього парадоксу від чиновників Мінагрополітики та академіків Національної академії аграрних наук України.