Удо­б­рен­ня со­няш­ни­ку: су­час­но та ефек­тив­но

Со­няш­ник на­ле­жить до по­су­хостійких куль­тур, але вод­но­час до­б­ре ре­а­гує на до­статнє за­без­пе­чен­ня во­ло­гою. Транспіраційний ко­ефіцієнт — 450–570. За­вдя­ки силь­но роз­ви­неній стриж­невій ко­ре­невій си­с­темі і ви­сокій всмок­ту­вальній силі коріння він ви­ко­ри­с­то­вує во­ло­гу з гли­би­ни до 3 м та мо­же май­же повністю ви­су­шу­ва­ти 1,5-ме­т­ро­вий шар грун­ту. Рівень во­до­спо­жи­ван­ня істот­но ко­ли­вається за­леж­но від сор­ту та по­год­них умов ро­ку. Су­марні ви­т­ра­ти во­ло­ги за ве­ге­таційний період для со­няш­ни­ку ста­нов­лять 385–427 мм. За цим по­каз­ни­ком він перебуває на од­но­му рівні з та­ки­ми куль­ту­ра­ми, як ріпак та ку­ку­ру­дза, і знач­но пе­ре­ви­щує пше­ни­цю (303–351) та ячмінь(250–270).

Со­няш­ник має до­б­ре роз­ви­не­ну ко­ре­не­ву си­с­те­му, яка про­ни­кає на гли­би­ну 3–4 м, а в го­ри­зон­таль­но­му на­прям­ку — на 0,8–1,2 м, що дає змо­гу рос­ли­нам за­сво­ю­ва­ти во­ло­гу та еле­мен­ти жив­лен­ня з гли­бо­ких шарів грун­ту. На фор­му­ван­ня 1 т насіння і відповідної кількості не­то­вар­ної про­дукції він ви­но­сить із грун­ту знач­ну кількість по­жив­них ре­чо­вин: 40–55 кг N, 15–25 — P2O5, 100–150 кг K2O. Че­рез це пе­ре­ва­жа­ла дум­ка, що со­няш­ник вис­на­жує грунт. Але не вра­хо­ву­ва­ли по­вер­нен­ня еле­ментів жив­лен­ня з рос­лин­ни­ми решт­ка­ми що­до їхньо­го гос­по­дарсь­ко­го ви­не­сен­ня, яке в со­­няш­­­­­­­ни­ку ста­но­вить: N — 74%, P2O5 — 54, K2O — 94%, тоді як, на­при­клад, у ріпа­ку — 60, 36, 71; ку­ку­руд­зи — 51, 34, 98; сої — 27, 28, 28; зер­но­вих ко­ло­со­вих — 24–32, 17–18, 68–72 відповідно.

Особ­ли­вості жив­лен­ня соняшника

У про­цесі ве­ге­тації со­няш­ник за­своює еле­мен­ти жив­лен­ня нерівномірно. На по­чат­ку рос­ту він по­тре­бує не­ба­га­то поживних речовин, але за­своєння їх ви­пе­ре­д­жає тем­пи при­бав­ки су­хої ре­чо­ви­ни. Так, за пер­ший місяць ве­ге­тації со­няш­ник ви­ко­ри­с­то­вує 15% азо­ту, 10 — фо­с­фо­ру і 10% калію, хо­ча на­ко­пи­чен­ня ор­ганічної ре­чо­ви­ни за цей час не пе­ре­ви­щує 5% мак­си­маль­ної ве­ли­чи­ни. Не­зва­жа­ю­чи на те, що на по­чат­ковій стадії (2–3 ли­ст­ки) со­няш­ник рос­те повільно, у цей період про­хо­дить за­кла­дан­ня ко­ши­ка. У на­ступні 1,5 місяця, ко­ли відбу­вається фор­му­ван­ня ко­шиків і до кінця цвітіння, со­няш­ник інтен­сив­но спо­жи­ває еле­мен­ти жив­лен­ня, за­сво­ю­ю­чи 80% азо­ту, 70  — фо­с­фо­ру і ли­ше 50% калію. Ре­ш­та (40%) калію над­хо­дить у рос­ли­ни від фа­зи на­ли­ван­ня насіння до по­чат­ку до­сти­ган­ня. Після за­вер­шен­ня фор­му­ван­ня ко­шиків за­своєння еле­ментів жив­лен­ня со­няш­ни­ком змен­шується.

Під час ве­ге­тації со­няш­ни­ку є декілька кри­тич­них періодів за по­гли­нан­ням еле­ментів жив­лен­ня. На по­чат­ко­вих стадіях, до ут­во­рен­ня ко­ши­ка, со­няш­ник роз­ви­вається до­сить повільно і не по­тре­бує знач­ної кількості по­жив­них ре­чо­вин. Надмірне жив­лен­ня азо­том на по­чат­ко­вих ета­пах роз­вит­ку при­зво­дить до зни­жен­ня вро­жай­ності куль­ту­ри. По­тре­би в азот­но­му жив­ленні істот­но зро­с­та­ють у фазі ут­во­рен­ня ко­ши­ка. Цей період є над­важ­ли­вим у за­без­пе­ченні рос­лин со­няш­ни­ку та­кож й інши­ми по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, особ­ли­во калієм, ад­же об­ме­жен­ня йо­го кількості різко зни­жує вро­жайність.

Ос­новні еле­мен­ти жив­лен­ня по-різно­му впли­ва­ють на ріст, роз­ви­ток і про­дук­тивність со­няш­ни­ку. Азот у поєднанні з інши­ми еле­мен­та­ми жив­лен­ня по­си­лює ріст рос­лин, сприяє збільшен­ню ве­ге­та­тив­ної ма­си і розміру ко­шиків. Про­те над­ли­шок азот­но­го жив­лен­ня зу­мов­лює ут­во­рен­ня за­над­то ви­со­ких рос­лин та спри­чи­нює не­раціо­наль­не ви­ко­ри­с­тан­ня во­ди. Це при­зво­дить до не­стачі во­ло­ги у кри­тичні фа­зи роз­вит­ку куль­ту­ри (цвітіння і на­ли­ван­ня сім’янок). Підви­щується чут­ливість до шкідників і хво­роб. До то­го ж збільшується вміст білка і зни­жується на­ко­пи­чен­ня олії в насінні. Кра­ще на вро­жай і якість насіння впли­ває помірне азот­не жив­лен­ня на по­чат­ку ве­ге­тації (до ут­во­рен­ня ко­шиків) та після цвітіння і по­си­ле­не — у міжфаз­ний період від бу­тонізації до цвітіння. За не­стачі азо­ту вро­жай зни­жується че­рез змен­шен­ня кількості сім’янок у ко­ши­ку.

Фо­с­фор сприяє кра­що­му роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми со­няш­ни­ку, за­кла­дан­ню ре­про­дук­тив­них ор­ганів з більшою кількістю квіток у ко­ши­ку. За оп­ти­маль­но­го фо­с­фор­но­го жив­лен­ня при­ско­рюється роз­ви­ток рос­лин, еко­номніше ви­т­ра­чається во­ло­га, більше на­ко­пи­чується олії в насінні. За своєю дією азотні й фо­с­форні до­б­ри­ва до­пов­ню­ють од­не од­но­го.

Со­няш­ник є калієфільною куль­ту­рою. Калій поліпшує про­цес фо­то­син­те­зу і вуг­ле­вод­не­вий обмін у рос­ли­нах. Не­зва­жа­ю­чи на ви­со­ку в ньо­му по­тре­бу, він се­ред­ньо діє на рівень уро­жаю. Магній бе­ре участь в обміні азо­ту, фо­с­фо­ру та син­тезі білків. За йо­го не­стачі спо­с­терігається по­жовтіння між жил­ка­ми, яке по­чи­нається з верхівок і країв листків. Старі ли­ст­ки ура­жу­ють­ся пер­ши­ми, в’януть. Не­ста­ча магнію в жив­ленні со­няш­ни­ку про­яв­ляється на піща­них і кис­лих грун­тах, а та­кож за ви­со­ко­го вмісту калію в грунті та за низь­ких тем­пе­ра­тур. Магнієві до­б­ри­ва вно­сять у грунт у дозі 50–80 кг/га MgO або про­во­дять по­за­ко­ре­неві піджив­лен­ня.

Оп­тимізація жив­лен­ня сіркою по­кра­щує за­своєння рос­ли­на­ми азо­ту, збільшує вміст олії та підви­щує вро­жай со­няш­ни­ку. За її дефіци­ту мо­лоді ли­ст­ки на­бу­ва­ють блідо-зе­ле­но­го або жов­то­го за­барв­лен­ня, з’яв­ляється пля­ми­с­тий хло­роз. Ріст рос­лин пригнічується. Не­ста­ча сірки в жив­ленні со­няш­ни­ку ви­яв­ляється на грун­тах лег­ко­го гра­ну­ло­ме­т­рич­но­го скла­ду, з кис­лою ре­акцією грун­то­во­го се­ре­до­ви­ща, по­га­но ае­ро­ва­них, з низь­ким умістом гу­му­су.

Си­с­те­ма удо­б­рен­ня со­няш­ни­ку скла­дається із трьох прий­омів:

— ос­нов­но­го;

— ряд­ко­во­го;

— піджив­лен­ня.

Со­няш­ник до­б­ре ре­а­гує на післядію ор­ганічних до­б­рив, то­му в сівозміні йо­го розміщу­ють після куль­тур, під які вно­си­ли гній. За да­ни­ми ННЦ «ІГА імені О.Н. Со­ко­ловсь­ко­го», в зоні Ліво­бе­реж­но­го Лісо­сте­пу вне­сен­ня 30 т/га гною ВРХ  за­без­пе­чує се­ред­ню при­бав­ку вро­жай­ності насіння 0,29 т/га. За кра­щих умов зво­ло­жен­ня цей по­каз­ник мо­же ста­но­ви­ти 0,5 т/га.

Гній, фо­с­форні й калійні до­б­ри­ва вно­сять під зяб­ле­вий об­робіток грун­ту, а азотні — під пе­ред­посівну куль­ти­вацію. Ефек­тив­ним є та­кож вне­сен­ня по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва на­весні ло­каль­но на гли­би­ну 12–14 см. Ви­сокі ре­зуль­та­ти за­без­пе­чує ряд­ко­ве вне­сен­ня до­б­рив під час сівби, зо­к­ре­ма на грун­тах із низь­ким вмістом ру­хо­мих спо­лук еле­ментів жив­лен­ня. До­за ряд­ко­во­го удо­б­рен­ня ста­но­вить N10–15 P15–30 К15–30 у ви­гляді ком­плекс­них до­б­рив. Це підви­щує вро­жайність насіння со­няш­ни­ку на 0,2–0,3 т/га. Внутрішньо­г­рун­то­ве піджив­лен­ня доцільно про­во­ди­ти в рай­о­нах, до­б­ре за­без­пе­че­них во­ло­гою, або в ро­ки з до­стат­нь­ою кількістю опадів на не­удо­б­ре­них з осені по­лях. Під час цьо­го аг­ро­за­хо­ду за­зви­чай вно­сять азот (30 кг/га), іноді до­да­ють фо­с­фор і калій (20–30 кг/га) у фазі 2–3 пар листків. По­за­ко­ре­неві піджив­лен­ня азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми за­сто­со­ву­ють рідко, ли­ше у разі уповільне­но­го рос­ту рос­лин (хо­лод­ний період), а фо­с­форні — ефек­тивні ли­ше на по­чат­ку ве­ге­таційно­го періоду для по­кра­щан­ня роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми.

Під час роз­роб­ки си­с­те­ми удо­б­рен­ня со­няш­ни­ку слід вра­хо­ву­ва­ти рівень ро­дю­чості грун­ту, оскільки ця рос­ли­на, з по­туж­ною стриж­не­вою ко­ре­не­вою си­с­те­мою, до­сить до­б­ре за­своює на­явні за­па­си по­жив­них ре­чо­вин і че­рез це має низь­ку ре­акцію на вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив порівня­но із ос­но­вни­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми. Так, за ба­га­торічни­ми да­ни­ми стаціонар­них по­льо­вих досліджень у ННЦ «ІГА імені О.Н. Со­ко­ловсь­ко­го», на чор­но­земі ти­по­во­му важ­ко­суг­лин­ко­во­му віднос­на при­бав­ка вро­жаю від по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва до кон­тро­лю ста­но­ви­ла 13,6%, а від їхньої подвійної нор­ми — 17,1% (ри­су­нок). Вод­но­час ве­ли­чи­на при­бав­ки вро­жаю пше­ниці ози­мої та яч­ме­ню яро­го бу­ла, відповідно, у два-чо­ти­ри ра­зи ви­щою.

По­ряд із цим, інтен­сифікація ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку, обу­мов­ле­на впро­ва­д­жен­ням ко­рот­ко­ро­таційних сіво­змін, де со­няш­ник по­вер­тається на по­ле че­рез кожні три-чо­ти­ри ро­ки, а та­кож по­явою но­вих гібридів із по­тенціалом вро­жай­ності 4,5–5,5 т/га, по­тре­бує обов’яз­ко­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня до­б­рив навіть на до­сить ро­дю­чих грун­тах. Нор­ми їхньо­го за­сто­су­ван­ня ма­ють ди­фе­ренціюва­ти­ся відповідно до грун­то­во-кліма­тич­них умов. У зоні Лісо­сте­пу на грун­тах із важ­ким гра­ну­ло­ме­т­рич­ним скла­дом під со­няш­ник вно­сять орієнтов­но N60–100, P40–60, у Сте­пу — N50–90, P30–50. Не­зва­жа­ю­чи на ду­же ви­со­кий рівень ви­не­сен­ня калію з уро­жаєм со­няш­ни­ку, вне­сен­ня калійних до­б­рив на вка­за­них грун­тах менш ефек­тив­не, ніж азот­них і фо­с­фор­них. Це по­яс­нюється їхньою підви­ще­ною та ви­со­кою за­без­пе­ченістю цим еле­мен­том жив­лен­ня і здатністю ко­ре­не­вої си­с­те­ми рос­лин до­б­ре йо­го за­сво­ю­ва­ти. Ли­ше на грун­тах, збідне­них калієм, ре­ко­мен­до­ва­но до­дат­ко­ве за­сто­су­ван­ня K20–50. Точ­ну кількість до­б­рив вста­нов­лю­ють із ура­ху­ван­ням за­без­пе­че­ності грун­ту ру­хо­ми­ми спо­лу­ка­ми по­жив­них ре­чо­вин за ре­зуль­та­та­ми діаг­но­с­ти­ки або аг­рохімічної па­с­пор­ти­зації.

За­сто­су­ван­ня мікро­до­б­рив

Зба­лан­со­ваність жив­лен­ня со­няш­ни­ку мікро­е­ле­мен­та­ми має ви­нят­ко­ве зна­чен­ня для підви­щен­ня ви­роб­ництва насіння. За да­ни­ми Інсти­ту­ту сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН, со­няш­ник є ви­мог­ли­вою до мікро­е­ле­ментів куль­ту­рою, про що свідчить знач­не на­ко­пи­чен­ня їх у рос­ли­нах (табл. 1). Найбільший вміст у насінні ха­рак­тер­ний для цин­ку, у ве­ге­та­тивній ча­с­тині — для мар­ган­цю.

Не­до­три­ман­ня на­уко­во об­грун­то­ва­но­го чер­гу­ван­ня куль­тур у сівозміні при­зво­дить до по­яви симп­томів дефіци­ту мікро­е­ле­ментів і зни­жен­ня про­дук­тив­ності со­няш­ни­ку. Кри­тич­ни­ми що­до цьо­го є фа­зи 2–3 па­р листків та бу­тонізації (8–10 пар листків). Не­ста­ча в пер­ший період бо­ру, цин­ку, мар­ган­цю ве­де до не­до­бо­ру вро­жаю. Інши­ми важ­ли­ви­ми мікро­е­ле­мен­та­ми для со­няш­ни­ку є та­кож молібден, мідь і залізо.

Со­няш­ник ду­же чут­ли­вий до не­стачі бо­ру, особ­ли­во під час по­су­хи і на кар­бо­нат­них грун­тах. Бор за­без­пе­чує про­ро­с­тан­ня пил­ку і запліднен­ня квіток, а за йо­го не­стачі мо­лоді ли­ст­ки силь­но де­фор­му­ють­ся че­рез відми­ран­ня тка­нин біля їхньої ос­но­ви, рос­ли­ни відста­ють у рості, го­ло­вки де­фор­мо­вані, сім’ян­ки нерівномірні, точ­ки рос­ту відми­ра­ють. Не­ста­ча бо­ру в жив­ленні со­няш­ни­ку про­яв­ляється на піща­них грун­тах, за ви­со­ко­го вмісту азо­ту або кальцію, низь­ких тем­пе­ра­тур та під час по­су­хи. Кри­тич­ний уміст бо­ру в грунті — 0,5–3,0 мг/кг. У грунт вно­сять 1–2 кг/га д. р. бор­них до­б­рив. Ефек­тивність їх підви­щується за по­за­ко­ре­не­во­го за­сто­су­ван­ня, оскільки у грунті знач­на ча­с­ти­на мікроелемента пе­ре­хо­дить у не­до­ступні фор­ми. По­за­ко­ре­неві піджив­лен­ня ефек­тивні, як­що їх про­во­ди­ти кілька разів на по­чат­ку ве­ге­тації. Пер­ше не­обхідно ви­ко­на­ти у фазі 3–4 пар листків, дру­ге — пе­ред цвітінням, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи 6%-й вод­ний роз­чин кар­баміду з до­да­ван­ням 200–600 г/га бо­ру. По­ши­ре­не за­сто­су­ван­ня бо­ру і під час пе­ред­посівної об­роб­ки насіння.

Мар­га­нець ак­тивізує фер­мен­та­тивні про­це­си, бе­ре участь в азот­но­му обміні, про­цесі фо­то­син­те­зу та син­тезі білків, істот­но впли­ває на вро­жайність. Йо­го не­ста­ча прояв­ляється у ви­гляді хло­ро­тич­них ця­ток на мо­ло­дих ли­ст­ках. При цьо­му старі та ду­же мо­лоді ли­ст­ки не по­шко­д­жу­ють­ся. За­зви­чай на ру­хомі спо­лу­ки мар­ган­цю збіднені грун­ти з ви­со­ким умістом гу­му­су, лег­ко­го гра­ну­ло­ме­т­рич­но­го скла­ду, з ней­т­раль­ною або луж­ною ре­акцією, після мар­ган­цефільних по­пе­ред­ників. Вне­сен­ня мар­ган­це­вих до­б­рив у грунт ма­ло­ефек­тив­не, то­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють по­за­ко­ре­неві піджив­лен­ня.
За­га­лом по­за­ко­ре­неві піджив­лен­ня про­во­дять у фа­зи 3–4 та 5–6 пар листків, ко­ли відбу­вається інтен­сив­ний ріст рос­лин і за­кла­да­ють­ся ко­ши­ки. Най­кра­ще за­сто­со­ву­ва­ти мікро­до­б­ри­ва у ви­гляді хе­латів і поєдну­ва­ти вне­сен­ня їх з об­роб­кою посівів за­со­ба­ми за­хи­с­ту рос­лин, ре­гу­ля­то­ра­ми рос­ту, провівши по­пе­редній тест на сумісність. Цей аг­ро­захід га­ран­то­ва­но за­без­пе­чує рос­ли­ни мікро­е­ле­мен­та­ми у най­до­с­тупніших фор­мах і са­ме у кри­тич­ний період роз­вит­ку, що сти­му­лює ко­ре­не­у­тво­рен­ня і за­кла­дан­ня ко­ши­ка, а відповідно, й підви­щен­ня про­дук­тив­ності рос­лин.

Доцільність про­ве­ден­ня піджив­лень со­няш­ни­ку мож­на вста­но­ви­ти за ре­зуль­та­та­ми рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки, яка дає мож­ливість свідо­мо ко­ре­гу­ва­ти жив­лен­ня рос­лин впро­довж ве­ге­тації. При­лад «Аг­ро­век­тор ПФ-014», прин­цип ро­бо­ти яко­го за­сно­ва­ний на ме­тоді функціональ­ної діаг­но­с­ти­ки, дає змо­гу про­тя­гом при­близ­но однієї го­ди­ни виз­на­чи­ти по­тре­бу куль­ту­ри у 12–15 ма­к­ро- і мікро­е­ле­мен­тах. За зміною фо­тохімічної ак­тив­ності су­с­пензії хло­ро­пластів оціню­ють ступінь по­тре­би (у відсот­ках) рос­лин у кон­крет­но­му еле­менті жив­лен­ня. Рівень за­без­пе­че­ності рос­лин по­жив­ною ре­чо­ви­ною вва­жа­ється близь­ким до оп­ти­маль­но­го, як­що ступінь по­тре­би у ній, за да­ни­ми при­ла­ду, не пе­ре­ви­щує 10%. За да­ни­ми ННЦ «ІГА імені О.Н. Со­ко­ловсь­ко­го», діаг­но­с­ту­ван­ня умов жив­лен­ня рос­лин со­няш­ни­ку в фазі 6–8 пар листків на не­удо­б­ре­но­му фоні сиг­налізу­ва­ло про гос­трий дефіцит усіх ма­к­ро­еле­ментів та ба­га­ть­ох мікро­е­ле­ментів.

На фоні вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив у нормі N40P60K80 у цей са­мий період роз­вит­ку куль­ту­ри спо­с­теріга­ла­ся не­ста­ча магнію, цин­ку, мар­ган­цю, заліза і ко­баль­та. За ре­зуль­та­та­ми діаг­но­с­ти­ки, по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня не­удо­б­ре­них рос­лин со­няш­ни­ку про­во­ди­ли ро­бо­чим роз­чи­ном, що містив 4 кг/га ком­плекс­но­го во­до­роз­чин­но­го до­б­ри­ва Ак­варін 13 з умістом мікро­е­ле­ментів. А для об­роб­ки удо­б­ре­них посівів ви­ко­ри­с­та­ли ро­бо­чий роз­чин із до­да­ван­ням суль­фа­ту магнію та хе­латів цин­ку, мар­ган­цю, заліза і ко­баль­та. Опе­ра­тив­не ко­ре­гу­ван­ня жив­лен­ня рос­лин да­ло мож­ливість одер­жа­ти при­бав­ку вро­жаю насіння 0,26 т/га — на кон­тролі і 0,29 т/га – на фоні вне­сен­ня N40P60K80 (табл. 2).

Крім то­го, своєчас­не усу­нен­ня дефіци­ту не­обхідних еле­ментів жив­лен­ня по­зи­тив­но по­зна­чи­ло­ся на по­каз­ни­ках якості про­дукції на удо­б­ре­но­му аг­ро­фоні. За­вдя­ки цьо­му вихід олії збільшив­ся на 0,18 т/га порівня­но із ана­логічни­ми посіва­ми без піджив­лен­ня.

За­сто­су­ван­ня бак­теріаль­них пре­па­ратів

Од­ним із ре­зервів підви­щен­ня вро­жай­ності со­няш­ни­ку є ви­ко­ри­с­тан­ня бак­теріаль­них пре­па­ратів Поліміксо­бак­те­рин або Хе­томік. За­сто­су­ван­ня пер­шо­го поліпшує фо­с­фор­не жив­лен­ня рос­лин, по­зи­тив­на дія дру­го­го пре­па­ра­ту обу­мов­ле­на об­ме­жен­ням за­хво­рю­вань і рістсти­му­лю­валь­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми. Об’єм ро­бо­чо­го роз­чи­ну для про­це­ду­ри іно­ку­ляції, який скла­дається з гек­тар­ної нор­ми пре­па­ра­ту (60 мл Поліміксо­бак­те­ри­ну або 24 г Хе­томіку), во­ди та при­ли­па­ча (NaКМЦ, ме­ля­са, же­ла­тин, ка­зеїн то­що), не по­ви­нен пе­ре­ви­щу­ва­ти 1,5% ма­си насіння. Після бак­те­ри­зації насіння про­су­шується до повітря­но-су­хо­го ста­ну. Для збе­ре­жен­ня життєздат­ності бак­терій під час підсу­шу­ван­ня та транс­пор­ту­ван­ня об­роб­ле­не біоп­ре­па­ра­том насіння має бу­ти за­хи­ще­ним від по­трап­лян­ня пря­мих со­няч­них про­менів.

На Сло­бо­жансь­ко­му дослідно­му полі ННЦ «ІГА» пе­ред­посівна бак­те­ри­зація посівно­го ма­теріалу Поліміксо­бак­те­ри­ном за­без­пе­чи­ла на не­удо­б­ре­но­му фоні при­бав­ку вро­жаю насіння 0,28 т/га, або 12,3% (табл. 3).

За поєдна­но­го за­сто­су­ван­ня з міне­раль­ни­ми до­б­ри­ва­ми ефек­тивність біоп­ре­па­ра­ту ко­ли­ва­лась у ме­жах від 5,6% — на фоні вне­сен­ня азот­них до­б­рив у дозі 30 кг/га д. р. до 7,2–7,5% — на фоні фо­с­фор­них (Р30) і ком­плекс­них (N30P30K30) до­б­рив.

У дослідах Інсти­ту­ту сільсько­го­с­по­дарсь­кої мікробіології та аг­ро­про­мис­ло­во­го ви­роб­ництва НА­АН за за­сто­су­ван­ня Хе­томіку до­дат­ко­во одер­жу­ва­ли 0,35 т/га насіння до кон­то­ро­лю без бак­те­ри­зації та хімічно­го за­хи­с­ту.

О. До­цен­ко, канд. с.-г. на­ук,
М. Мірош­ни­чен­ко, д-р біол. на­ук,
Д. Се­ме­нов, канд. с.-г. на­ук,
Є. Па­на­сен­ко, канд. с.-г. на­ук,
ННЦ «Інсти­тут грун­тоз­нав­ст­ва та аг­рохімії імені О.Н. Со­ко­ловсь­ко­го»,
Г. Гос­по­да­рен­ко, д-р с.-г. на­ук, Умансь­кий національ­ний універ­си­тет садівництва