Про «здоров’я» пшениці озимої дбаємо з літа

Фітосанітарний стан посівів озимих зернових культур протягом вегетації 2012–2013 рр. був складним, і не факт, що цієї осені він поліпшиться.

Т. Віннічук, канд. біол. наук, завідувач відділу захисту рослин від шкідників і хвороб,
В. Пасацька, наук. співробітник,
Н. Гаврилюк, мол. наук. співробітник,
ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Для запобігання розвитку шкідливих організмів, слід дотримуватись рекомендованих технологій вирощування зернових культур та інтегрованого захисту від шкідників і хвороб, який поєднує організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні, біологічні та інші заходи. Організаційно-господарські та агротехнічні заходи дають змогу попередити розвиток хвороб і поширення шкідників або стримують їхній розвиток на економічно невідчутному рівні. Застосування хімічних засобів (за винятком протруєння насіння) виправдане лише тоді, коли вжито всіх агротехнічних і організаційно-господарських заходів, але залишається загроза втрати врожаю внаслідок впливу шкідливих організмів (наприклад, через особливо сприятливі погодні умови для епіфітотійного розвитку хвороб або масового розмноження шкідників тощо).

   Економічно найвигідніший і водночас радикальний засіб контролю більшості хвороб пшениці озимої — використання стійких сортів. Це не потребує додаткових витрат, окрім того, вирощування стійких сортів дає змогу заощадити кошти на закупівлю фунгіцидів. З огляду на це бажано використовувати для сівби насіння сортів, занесених до Держреєстру сортів рослин України і рекомендованих для вирощування у відповідній зоні. Такі сорти вже пройшли перевірку і за ознакою стійкості проти хвороб та шкідників.
Необхідно проводити сортозаміну і сортопоновлення, висівати насінням високих репродукцій.

Сівозмінний фактор
Сівозміна — це найрадикальніший захід, якщо він забезпечує правильне чергування культур у просторі і часі. Оскільки колосові культури мають спільні шкідливі організми, які паразитують на них і зимують у грунті або на рослинних рештках, падалиці, бур’янах, не варто перевищувати рівень насиченості сівозміни колосовими (40–50%), слід обмежити до 15% розміщення пшениці після стерньових попередників, уникати повторного висіву пшениці. За дотримання сівозмін автоматично вирішується проблема захисту врожаю від хлібної жужелиці, вівсяної та пшеничної нематод, істотно обмежується шкідливість хлібних мух, трипсів, пильщиків, кореневих гнилей, хлібних жуків, дротяників, підгризаючих совок, п’явиць, плямистостей листя та ін.
Важливе фітосанітарне значення має вибір попередника. Кращими попередниками озимої пшениці в Лісостепу є зайняті і сидеральні пари, зернобобові, кукурудза на силос та зелений корм, багаторічні бобові трави, льон, картопля ранніх сортів. Загальноприйнятими «санітарами» є кукурудза, овес, ріпак, зернобобові, багаторічні трави, а також соняшник і буряки. Використання в сівозміні проміжних культур — гороху, буряків, вівса, еспарцету, соняшнику — запобігає ураженню пшениці озимої кореневими гнилями.

Система обробітку грунту
Науково обгрунтована система підготовки грунту під зернові культури сприяє кращому росту та розвитку рослин і підвищує їхню стійкість до несприятливих умов вирощування, ураження хворобами та пошкодження шкідниками і зменшує забур’яненість. Обробіток грунту негативно впливає на розмноження та виживання багатьох шкідливих організмів, життя яких тісно пов’язане з грунтом. Після збирання врожаю збудники багатьох хвороб залишаються на рослинних рештках, де зберігаються і уражують рослини наступної у сівозміні культури. Такий захід, як лущення стерні, значною мірою звільняє поля від личинок хлібних жуків, злакових мух, трипсів, хлібної жужелиці, клопа шкідливої черепашки та ін. Лущення й оранка дають змогу знищити падалицю і ліквідувати резервації бурої листкової іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей. У період масового відкладання яєць (липень-серпень) озимою совкою і хлібними жуками потрібно проводити культивацію пару і розпушування міжрядь на всіх посівах просапних культур. Це також допомагає знищити велику кількість яєць хлібних жуків і хлібної жужелиці.

Сівба в оптимальні строки
Оптимальні строки сівби забезпечують швидкий ріст рослин і дають їм змогу за короткий термін пройти критичний період, коли відбувається їхнє заселення шкідниками та ураження хворобами. За раннього висіву озимих культур імовірним є пошкодження їх злаковими мухами, цикадками, попелицями та іншими шкідниками, ураження кореневими гнилями, борошнистою росою, септоріозом листя, іржастими хворобами та сніговою пліснявою. Рослини пізніх строків сівби не встигають до настання морозів достатньо розкущитися і погано перезимовують, що може спричинити їхнє ураження та пошкодження навесні. За пізнього висівання зростає ураження озимої пшениці твердою сажкою.

   Важливе значення в системі агротехнічних заходів має своєчасне збирання врожаю та очищення полів від післязбиральних решток. Затягування термінів збиральних робіт спричинює величезні втрати врожаю, зниження посівних та товарних якостей продукції. За перестоювання озимої пшениці вдвічі-втричі зростають пошкодження зерна клопами та ураженість його фітопатогенними грибами (Alternaria, Cladosporium, Fusarium), настає ензимомікозне зернове виснаження. Насамперед слід збирати прямим комбайнуванням у стислі строки насіннєві посіви та ті, що найбільше уражені хворобами та заселені шкідниками.

Підготовка насіння
Особливу увагу слід звертати на підготовку насіннєвого матеріалу: проводити післязбиральне очищення, сушіння (вологість — не вище ніж 14%), сортування та доведення його кондицій відповідно до ДСТУ 2240-93. За ураження посівів фузаріозом колоса слід очистити зерно на ситах діаметром 2,4–2,6 мм для відокремлення плюсклого та легковагового фузаріозного зерна.
Єдиним обов’язковим профілактичним хімічним заходом є протруєння насіння. Через насіння передається близько 60% хвороб рослин. Доведено, що втрати врожаю від хвороб унаслідок використання для сівби непротруєного насіння за вартістю в десятки разів перевищують кошти, заощаджені таким чином у передпосівний період. Ніякий інший захід хімічного захисту не забезпечує такої окупності та екологічної безпеки, як протруєння. За даними науковців, у разі висіву непротруєним насінням недобір урожаю зерна пшениці озимої становить 0,5–0,7; ярого ячменю — 0,4–1,0; кукурудзи — 0,6–12,0 т/га.

   Насіння слід протруїти за 1–15 днів до сівби для захисту від усіх видів сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння, снігової плісняви тощо одним із протруйників, рекомендованих «Переліком пестицидів…». Протруєнням досягається знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції (твердої, стеблової та карликової сажок, ріжків, пліснявіння) та внутрішньої (летючої сажки, фузаріозів), захист насіння та проростків від ураження в грунті збудниками стеблової та карликової сажок, кореневих гнилей, снігової плісняви, септоріозу), підвищення польової схожості та зимостійкості рослин. Крім того, протруйники із широким спектром дії забезпечують захист сходів у осінній період від таких небезпечних хвороб, як борошниста роса, іржасті, септоріоз та інші плямистості.
Під час вибору протруйника слід керуватися спектром його фунгіцидної дії та результатами фітоекспертизи насіння, яку проводять лабораторії діагностики. Експертиза насіння дає точний діагноз і правильний вибір протруйника, що на 30–40% може зменшити витрати на закупівлю препаратів.

   Слід пам’ятати, що за тривалого використання одних і тих самих протруйників патогени набувають резистентності до них, тому їх слід чергувати. Рідкі форми препаратів менш стабільні за їхнього зберігання і потребують жорсткішої регламентації щодо строку придатності. Більш широку активністю мають препарати, що містять у своєму складі комбінацію фунгіцидів. Важливо дотримуватись рекомендованих норм витрати протруйників. За їхнього зменшення не досягається бажаного ефекту, а завищення призводить до зниження схожості насіння внаслідок утворення аномальних проростків, не здатних до подальшого розвитку, та до повної їхньої загибелі. Особливо небезпечне підвищення норм витрат препаратів для травмованого насіння.
Протруювати насіння можна завчасно (за два-три тижні) або безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруєння особливо ефективне для захисту посівів від сажкових хвороб. У разі вимушеної сівби після колосових попередників для захисту посівів від хлібного туруна, підгризаючих совок та інших грунтових шкідників за чисельності, що перевищує ЕПШ, слід провести передпосівну обробку насіння препаратами: Гаучо 70 WS, з. п (0,25–0,5 кг/т), Імідор Про, КС (1,0 л/т), Круїзер 350 FS, т. к. с. (0,4–0,5 л/т) та ін. Перспективним на сьогодні є застосування протруйників інсекто-фунгіцидної дії: Юнта Квадро 373,4 FS,
т. к. с., Нупрід Макс, т. к. с., Селест Топ 312, 5 FS, т. к. с.

   Передпосівна обробка насіння від шкідників забезпечує тривалий та надійний захист посівів за будь-яких погодних умов, коли дощова або вітряна погода унеможливлює проведення наземного обприскування. Крім того, багато шкідників мають розтягнутий період заселення, тому важко визначити оптимальний строк обробки посівів, тоді як тривала дія протруйників захищає рослину впродовж перебігу найуразливіших фаз. Токсикація насіння є безпечною для корисних комах (ентомофагів), що підвищує їхню ефективність.
Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та інших шкідливих факторів одночасно з протруюванням насіння обробляють мікроелементами (сполуки добирають із урахуванням результатів агрохімічного аналізу грунту) і біостимуляторами росту рослин: Агростимулін, в. с. р., 5–10 мл/т; Біолан, в. с. р., 10 мл на 10 л води на 1 т насіння, Емістим С, в. с. р.,10 мл на 10 л води на 1 т насіння; Біосил, в. с. р., 10 мл/т; Вермісол, р., 12–15 л/т; Вермистим Д, в. р., 8–10 л/т та ін.
За певних умов альтернативою хімічному протруюванню можуть бути зареєстровані біологічні фунгіциди. Так, за рекомендаціями науковців, якщо фітоекспертиза насіння не виявила наявності спор сажкових грибів і кількість зерен, уражених грибами із родів Bipolaris та Fusarium, не перевищує 2–4%, а пліснявими грибами — перебуває на рівні менш ніж 20%, для обробки насіння можна використовувати біологічні фунгіциди, рекомендовані «Переліком пестицидів…» на поточний рік. На сьогодні це такі препарати, як: Агат 25-К, ПА, 40 г/т; Бактофіт, з. п., 3 л/т; Мікосан Н, 3% в. р. к., 5–7 л/т; Планриз БТ, в. с., 1–2 л/т; Псевдобактерин-2, в. р., 0,5–1,0 л/т; Фітоцид, р., 0,5–1,5 л/т.

! Хочемо застерегти, що не можна допускати заміни хімічного або біологічного протруйника біологічними препаратами, які не мають зареєстрованої фунгіцидної дії.

Далі буде