НА ОДЕЩИНІ ВЕСНА — ВСЕ РАНІШЕ

Одещина — серед тих областей, які першими починають весняно-польові роботи. Щороку ці строки настають усе раніше й раніше, ніж за календарним періодом. Цього року вони настали на 7–10 днів раніше за торішні. У двадцятих числах березня вже було завершено сівбу ранніх ярих культур. А до першого травня заплановано висіяти й ранні просапні культури.
 Микола Георгійович Кісеолар, заступник голови Одеської облдержадміністрації з питань АПК, погодився відповісти на запитання нашого журналу щодо особливостей цьогорічного весняно-польового сезону та інших аспектів аграрного життя області.

— Лише в січні припиняли польові роботи. А так практично всю зиму працюємо і в полі, і з багаторічними насадженнями, і з озиминою. Слід зазначити, що до весняно-польових робіт аграрії області в цілому підготувалися. Це свідчить про те, що господарства стають економічно міцнішими, за власні оборотні кошти мають змогу планомірно накопичувати матеріально-технічні ресурси. Тому цілком реально навіть до 25 квітня завершити сівбу ранніх просапних культур. І тоді залишаться тільки пізні теплолюбні культури, питома вага яких у загальних обсягах посівів становить 5–7%. Оскільки у першій декаді травня часто бувають заморозки, то їх висівати не поспішатимемо.
— Якщо вже заговорили про ризики, то як перезимували озимі?
 — Хвилювалися, адже на Одещині, як майже і на решті території України, не було сніжного покриву. Було й інше побоювання, що озимі можуть перерости. Та, на щастя, 700 тис. га пшениці і ячменю плюс 106 тис. га озимого ріпаку в доброму стані. Цього року немає й загрозливого збільшення кількості гризунів на полях, хіба що на окремих площах. А от певні проблеми чекають із фітосанітарним станом — як із хворобами рослин, так і з шкідниками. Ми збирали керівників господарств та районів на базі Одеського селекційно-генетичного інституту, щоб науковці детально розповіли, як і якими препаратами ефективно працювати. На середину березня забезпеченість фунгіцидами та інсектицидами, в цілому по області, становила 86%, а в окремих господарствах 100.
— Але є ще одна проблема — накопичення вологи в грунті. Як її вирішуєте?
 — Це головна глобальна проблема. В середині березня вологи в грунті має бути 120–140 мм, а ми реально від норми маємо 60–80%. Тому було розроблено певну стратегію проведення весняно-польових робіт. До мінімуму скорочено технології з глибоким рихленням грунту, зайве пересування техніки полями, тобто дотримано принципу мінімального обробітку грунту. Якщо у попередні роки ми закривали вологу, а потім проводили передпосівну культивацію, то нині намагалися, з осені і в зимовий період, вирівняти поля й витримати певний час до передпосівного обробітку грунту.
— Але технологія мінімального обробітку грунту потребує й спеціальної техніки. Що робите в цьому напрямі?
 — Традиційно допомагаємо господарствам з придбанням енергоємної техніки — важких тракторів, комбайнів, — компенсуючи 30% витрат із обласного бюджету. Якщо вже говорити про обласні програми, то створили ще одну — із селекційної роботи у тваринництві, розраховану на приватних господарів. Хочемо, щоб у кожному населеному пункті працював сервісний центр зі штучного осіменіння, щоб можна було надати ветеринарні послуги. Треба обов’язково поліпшувати генетичний потенціал худоби. А взагалі на підтримку програм розвитку агропромислового комплексу на рівні області виділено 7,6 млн грн. А ще ж і дотації з Державного бюджету, які надають за 17 програмами: і на гектар посівів, і на придбання добрив та інші. У сумарному вигляді вони становлять 2–3% загальної потреби в обігових коштах для проведення всіх агротехнічних заходів. Із Держбюджету станом на 12 березня надійшли на рахунки казначейства кошти компенсації за гектар посівів озимих культур. На рахунку вже є 1,5 млн грн на компенсацію придбання міндобрив. Дуже позитивно, що держава у використанні коштів виявила довіру регіонам. Адже на місцях справді краще знають ситуацію. В районах комісії опрацьовують дані господарської діяльності від фермерів та великотоварних господарств, передають реєстр в область, звідти його адресують у Мінагрополітики. Жодних перепон немає, щоб одержати дотаційні кошти адресно, що робить програму дотацій прозорою.
— Яка очікується загальна сума державної підтримки?
 — Ми надаємо дані про обсяги загальної суми таких дотацій на підставі того, що вже зроблено (висіяно, закуплено) і планується зробити (виростити певну кількість кондиційної великої рогатої худоби, свиней тощо). Торік державна підтримка становила 242 мільйони гривень.
— Чи є ліміт на кредити і дотації?
— Є. Все залежить від самого товаровиробника. Він має відчувати відповідальність перед державою. Тобто не мати боргів із заробітної плати, податків. І якщо товаровиробник виконує ці вимоги, він отримує дотації. Я переконаний, що потрібно підтримувати тих, хто виконує норми державної аграрної політики, хто виробляє якісну, конкурентоспроможну продукцію за низькою собівартістю.
— Миколо Георгійовичу, а яка Ваша думка щодо мораторію на продаж землі?
— Почнемо з того, що законодавча база підготовлена для цього лише на 15–20%. Потрібно прийняти найголовніше — земельний кадастр, тобто зробити кадастрову оцінку землі. Ми маємо знати, скільки коштує рілля, ліси, інші об’єкти. Треба визначитися, яка кількість землі потрібна для сільськогосподарського виробництва, для розвитку й розширення поселенської мережі. Це природний процес. Але такий документ ще не прийнято, більше того, ще немає навіть фінансування таких програм. Щоб замовити вже нині проект перспективного розвитку нашого регіону, в місцевих органів самоврядування немає для цього коштів. У формуванні обласного бюджету це просто не передбачено. Тож потрібно вирішувати на державному рівні. Друге, не менш важливе питання, перш ніж земля стане товаром, її треба оцінити, виходячи з родючості. В нашій області є чорноземи, які, на мій погляд, мають мати оцінку не нижчу, ніж у Франції чи Німеччині, — від 3,5 до 7 тис. євро за гектар. А є й супіщані грунти, наприклад, шабський шельф — тут найкращий ландшафт для вирощування винограду, з якого виробляють унікальні вина. Є й рекреаційна зона на березі Чорного моря. Тут нині діють ціни дикого ринку. Я категорично проти цього. Вкрай потрібні й об’єктивна оцінка таких земель, і розрахунки, скільки їх треба для розвитку інфраструктури. А коли земля стане товаром, тоді буде вирішено й питання одержання кредитів — як для фермерів, так і для великотоварних виробників. Адже заставою під них буде сама земля. І до таких кредитів буде дуже відповідальне ставлення.
 Думаю, якщо не в цьому, то в наступному році земля таки стане товаром. Я — за це! Але, щоб була прозора законодавча база. Це — однозначно!   

Спілкувалася
Вікторія Волошка