Аналіз ринку круп. Експорт вигідніше внутрішнього ринку

Якщо дзеркало російської революції - Лев Толстой, то українська відбивається в зернятку крупи. Сипуча субстанція - барометр соціально-економічної ситуації в країні, кажуть фахівці.

Користуватися цим приладом просто: якщо виробництво і попит на крупи зростає, - значить населення бідніє, переходячи з м'яса і картоплі на гречку і пшонку. На перший погляд, в останні роки все розвивалося саме згідно такої логіки. За даними УкрАгроКонсалту, за 9 місяців 2016 року обсяги виробництва зернових і бобових продуктів досягли 233,1 тис т у порівнянні з 228 тис. т за аналогічний період 2015-го. Проте продажі кашоварної номенклатури в торгових мережах за минулий рік навпаки знизилися, - констатує Держкомстат. Так, за 9 місяців 2015-го магазини реалізували 956,7 тис. ц крупи, а за той же період 2016- го - 885,8 тис. ц.

Стрілку соціально-зернового барометра в цьому році явно лихоманить, як і ціни на крупи. Зокрема, гречка влітку сягнула в роздробі в середньому до 50 грн/кг і тільки восени впала до 33 грн.

Володимир Ярошенко, власник однойменної ферми в Полтавській області через ринковий ривок круп прорахувався по-крупному. «Зазвичай вирощеного нами вистачало на рік продажів, а в цьому році запаси швидко закінчилися. Я продав всю пшеницю в серпні, потрібно було залишити більше», - нарікає він на збій власної прозорливості. Нинішнє зростання круп'яного ринку не піддається ніякій логіці, говорить він. Зазвичай це пов'язано з подорожчанням картоплі, міркує фермер, але урожай другого хліба не підкачав, і ціни на картоплю трималися на досить низькому рівні.

Так куди ж пролилася манка небесна із засіків українських виробників? «Можливо, експортні канали розширилися», - дає обережний відповідь В. Ярошенко. В цьому є здорове зерно, погоджуються аналітики.

За даними Єлизавети Малишко з УкрАгроКонсалту, український експорт в 2016-му продемонстрував річний ріст у 25%. З країни вивезли 20,7 тис. т проти 16,6 тис. т в 2015 році.

«Нас рятує тільки експорт», - резюмує Роман Воловчук, власник приватного підприємства «Крупний» (Коростень, Житомирська область) з повним циклом виробництва круп. Він має на увазі не тільки себе, але й багатьох своїх колег із агробізнесу. «Крупний» в цьому році збільшив своє виробництво на 50% і за кордон відправив 98% своєї продукції - в основному Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Південну Африку. А експортні компанії, яким здає пшоно В. Ярошенко, відправляють його в Саудівську Аравію та ОАЕ.

За царя гороха

Три лінії переробки і тисячотонний елеватор підприємства «Крупний» переробляють на добу 30 т гороху і 45 т пшеничної крупи, а ще виробляють ячку, пшоно, рис, гречку і макарони.

Річними підсумками своєї роботи Р. Воловчук задоволений. Його горох б'є не в стінку застиглого українського ринку, а витікає в країни Азії, в основному Індію - найпотужнішу країну-споживача цього продукту. «У багатьох країнах Азії та Африки горох вважається основним продуктом - з нього і хліб роблять, і все інше», - пояснює Р. Воловчук.

А тут ще й головний конкурент України з гороху «відвалився». Канаді - світовому лідеру з вирощування гороху - в 2016-му не пощастило з урожаєм, і український горох відразу зазвучав на міжнародному ринку.

Але не горохом єдиним живе закордонний покупець. «Українське пшоно і високобілкова пшениця високо котируються в країнах Близького Сходу, де з них роблять кус-кус», - розповідає В. Ярошенко.

Пшоно у «Крупного» беруть Польща, Латвія, Естонія та інші європейські країни. Коли в вітчизні падає долар, то і Білорусі ця крупа стає по кишені, додає Р. Воловчук.

Український експорт приріс в сезоні 2016/17 за рахунок кукурудзяної крупи, лідерами по закупкам якої стали Єгипет і Ізраїль, наростивши імпорт в півтора рази, констатує УкрАгроКонсалт. З'явилися поставки в Малайзію, Саудівську Аравію, яких раніше в числі наших покупців не було. За даними агентства маркетингових досліджень AR-group, у ТОП напрямків сумарного обсягу експорту всіх круп входять також Ізраїль, Молдова, Нідерланди, Білорусь і Єгипет.

В одні країни Україна збільшила поставки в рази, в інші тільки на кілька відсотків, а в інші жорстко просіла, зазначає Євген Недавній із AR-group. Збільшення експорту аналітики майже одностайно називають єдиним фактором, що істотно вплинув на ріст виробництва круп у 2016-му.

Консалтингове агентство УкрАгроКонсалт підрахувало: тільки у вересні виробництво круп в Україні склало 35,05 тис. т, що на 13,5% більше, ніж було вироблено в вересні 2015-го. До жовтня загальний обсяг досяг 263,9 тис т. В Україні зросло виробництво рисової крупи на 40,5% - до 15,5 тис. т, вівсяної - на 42,5% (до 2,5 тис. т), пшоняної - на 24% (до 13,7 тис. т), повідомляє УКАБ.

За валом у своїх секторах лідирують кукурудзяна крупа (49,7 тис. т) і гречка (42,9 тис т), правда, їх виробництво, на відміну від інших скоротилося відповідно на 2 і 23%.

Але ріст більшості круп зовсім не означає масового переходу збіднілих українців із м'яса на кашу.

«Частково за рахунок погіршення доходів населення активніше почало купувати недорогі крупи. Однак ця тенденція була знівельована ростом цін, а він у результаті перевів частину споживачів в сегмент макаронних виробів, які дешевше круп», - стверджує аналітик Pro-Consulting Андрій Мокряков.

Споживання злакових та інших бобових сьогодні більш-менш стабільне, але справа в тому, що падає попит на продовольчі товари в цілому, і крупи на цьому тлі виглядають ще цілком стерпно.

Пригоди гречки

Гречана крупа - єдиний продукт, який показав істотне падіння обсягів виробництва. Обвал спричинив за собою ажіотаж на ринку і небачений зліт цін.

Тему гречки деякі аналітики вважають популістською і необгрунтовано роздутою - крупи в країні в надлишку і вона рентабельна. Але аграрії так не вважають.

Фермер з Одеської області Володимир Ворбанец «наївся» гречаного бізнесу: в 2012-2014 роках він вирощував гречку на площі до 35 га, поки закупівельна ціна на його товар не впала до 3 грн/кг. «Я порахував, що мені невигідно продавати її переробникам, і 70 т врожаю згодував на своїй свинофермі», - з гіркотою згадує він.

Гречку виростити - не поле перейти, засвоїв В. Ворбанець. Сієш, доглядаєш, збираєш, і практично золоті зерна перетворюються для аграрія в черепки, як тільки їх торкається рука перекупника.

«В Одесі є така фірма - «Дід Василь». Вона хотіла прийняти у мене на переробку гречку по 2,6 грн/кг. Більше гречку принципово не вирощую. Віддаю перевагу пшениці, ячменю і соняшнику», - поділився В. Ворбанець.

- Гречку вирощувати в Україні - справа збиткова, - вторить йому В. Ярошенко. У минулому році він її навіть не збирав, бо врожайність була в районі 2 ц/га. Йому вдавалося продавати сировину дорожче, ніж В. Ворбанцу - по 10 грн за 1 кг, але зараз він вирощує цю культуру не на продаж, а тільки як добриво, що дає багато фосфору.

«Гречка погано переносить інтенсивні технології - після них бджоли її не запилюють», - аргументує фермер і нагадує, що в Україні сильно змінився клімат - запанувало довге жарке літо. Якщо протягом 20-22 днів у середині вегетації тримається температура понад18 °С, гречка не в'яжеться. В таких умовах гречка мігрує в північні широти - її активно вирощують Сумська і Чернігівська області, але з огляду на те, що і ризик заморозків тут вищі, культуру починають сіяти пізніше і її розвиток точно так же потрапляє на найспекотніший час.

Заводи-виробники крупи і посередники створюють штучний дефіцит, переконаний В. Ярошенко. Вони підписали вигідні контракти на експорт, отримали передоплату за кордоном, і потроху, слідом за доларом піднімають ціну на внутрішньому ринку - їм поспішати нікуди.

Сьогодні зерно гречки коштує 16-18 тис. грн/т, а в 2015-му доходило до 24 тис. грн/т, а готова крупа і зовсім до 34 тис. грн/т, хоча реальна її собівартість 9-11 тис. грн/т. Словом, фермери, притримати гречку до піку, коли виник цей «а-ля» дефіцит і просто озолотилися.

Комбінати-виробники крупи не відпускали гречку, тому що у них обсяги були законтрактовані на експорт. У той же час інші компанії завозили гречку з Прибалтики, Китаю, Росії. Наприклад, естонська гречка на порядок дешевша за українську.

Спостереження аграріїв побічно підтверджує А. Мокряков із Pro-Consulting. Серед основних причин росту цін на гречку він називає монополізацію галузі та контроль виробниками і дистриб'юторами цін. Іншим імовірним фактором можуть бути борги підприємств за валютними кредитами, які після знецінення гривні змусили істотно збільшити ціни для покриття витрат.

Тому скорочення посівних площ гречки - лише зручне пояснення ажіотажу навколо неї. «Експерти лише ворожать на круп'яній гущі, намагаючись підрахувати, скільки гречки реально посіяно. Адже господарства нікому не дадуть точних даних. З 2016-го АПК став платником ПДВ. Багато будуть здавати продукцію за готівковий розрахунок, приховуючи доходи», - впевнений В. Ворбанець.

Крупиця істини

Виробництво круп в Україні, незважаючи на експортний бум, далеко від крейсерських темпів. Невеликий ріст у 2,2% експерти називають деяким відновленням після торішнього спаду, коли ринок просів на 3,2%.

За підсумками жовтня 2016- го ріст виробництва знизився і склав надбавку до аналогічного періоду 2015-го лише 0,5%.

- Нинішні показники виробництва поки нижче рівня рекомендованого споживання. Хоча на тлі подальшого росту цін і зниження купівельної спроможності будь-який ріст - явище позитивне, - підкреслює А. Мокряк.

Не сприяє зростанню виробництва і як і раніше зростаючий імпорт. За даними УКАБ, за 10 місяців 2016 року імпорт круп у порівнянні з аналогічним періодом минулого виріс на 13%, досягнувши 1,9 тис т.

Ці обсяги на тлі виробництва в 264 тис т не можуть значно впливати на цей ринок, підкреслює експерт УКАБ Віталій Кордиш.

Проте виробники нарікають на конкуренцію імпорту, але тільки тому, відзначають експерти, що їм все важче знаходити покупця у себе в країні. Всередині України торгівлі крупами немає взагалі, категоричний Р. Воловчук, а якщо вона є, то велика проблема з оплатами. «Посередники пропонують низьку ціну - вона цілком ринкова, але ніхто з них не хоче відразу платити. А від експорту гроші приходять відразу і в валюті», - нагадав він.

Фермер призводить близький до круп приклад: якщо ще пару років тому місцеві торгові мережі купували у «Крупного» на тиждень мінімум 80 т борошна, то сьогодні 20, максимум 40 т. І це при тому, що борошном сьогодні займатися вигідніше, ніж крупами, відзначають фермери.

- Виходить, що експорт та імпорт зросли, а виробництво стагнує, - такою бачить ситуацію Є. Малишко з УкрАгроКонсалт. Але споживання круп все одно скорочується, оскільки темпи збільшення експорту вище, ніж темпи збільшення імпорту на тлі майже стабільного виробництва.

Правда, УкрАгроКонсалт оперує даними по великим і середнім підприємствам і допускає, що частина виробництва могла переміститися в сектор малого бізнесу - з великих круп'яних заводів на крупорушки.

Так чи інакше, нинішнім круп'яним виробництвом керує зовнішній попит, а він у свою чергу пов'язаний із глобальними процесами - ростом споживання в країнах Азії та Африки. Цей неосяжний ринок з'їсть все, що згодуовуватиме йому Україна. Особливо перспективні там крупи з високобілкової пшениці і бобових, відзначають фермери. Усередині країни аграрії відзначають зростаючий попит на бобові, зокрема на нут і сочевицю.

Владислав Васильєв