З якісними кормами — 194 дні

Для формування врожаю вегетативної маси люпин кормовий потребує достатнього зволоження грунту та значної кількості тепла. Але при надмІрно високій вологості грунту розвивається погано або навіть гине.
Завдяки розвиненій кореневій системі, використовує вологу із нижніх горизонтів грунту, що дає йому змогу добре витримувати посуху.
До грунту не вимогливий, добре вдається на піщаних грунтах, витримує підвищену кислотність.
Люпин на корм сіють звичайним рядковим способом одночасно з ранніми ярими культурами. На зелений корм висівають 180–200 кг/га. Глибина загортання насіння на легких грунтах 3–4 см, на глинистих — 2–3 см. На силос люпин скошують у фазі молочної стиглості зерна.
Ефективно в цей період використовувати кормові боби у суміші із злаковими культурами. За розміром насіння боби поділяють на крупнонасінні, середньо- та дрібнонасінні. За формою насіння буває валькувате у дрібнонасінних, плоско-валькувате — у середньонасінних і плоске у крупнонасінних. Колір насіння: білий, чорний, коричневий, фіолетовий.

Кормові боби досить холодостійкі, до тепла не вимогливі. Насіння починає проростати при температурі 3...4°С. Сходи витримують весняні заморозки до -4...6°С. Оптимальна температура в період від утворення плодів до зеленої стиглості — 15...25°С. Пригнічує ріст та розвиток температура 30°С і вище.
За тривалістю вегетаційного періоду кормові боби поділяють на ранньостиглі (90–100 днів), середньостиглі (110–120 днів) і пізньостиглі (135–140 днів).
Кормові боби особливо чутливі до наявності вологи в грунті в період від появи сходів до цвітіння. Погано витримують посуху.
Вирощують кормові боби на різних грунтах, але кращими вважаються багаті на органічні речовини: окультурені торфовища, осушені болота за внесення вапна. Не придатні для бобів кислі та засолені грунти.
Вирощують боби на зерно, силос і зелену масу. Зелена маса характеризується високою поживністю, вміст протеїну в ній удвічі вищий, ніж у кукурудзяній. У зеленій масі та зелених бобах багато вітамінів (А, Б, С). Це прекрасна сидеральна культура, що збагачує грунт.
На зелений корм у кінці серпня та вересні використовують третій укіс багаторічних трав, кукурудзу та проміжні посіви кормових культур, гичку кормових коренеплодів, відходи рослинництва. Ефективною є, в умовах Полісся, культура турнепсу.

Турнепс — рослина родини капустяних. Має коренеплід округлої або видовжено-циліндричної форми. Сорти, що мають коренеплід видовжено-циліндричної форми, характеризуються вищою врожайністю, сорти ж з коренеплодами округлої форми — вищим вмістом сухих речовин та кращою врожайністю. Максимальний показник одержаного врожаю — 40–65 т/га.
Рослина холодостійка. Насіння починає проростати при 2...3°С. Сходи витримують заморозки -3...4°С, дорослі рослини — до 7...8°С. Заморозки небезпечні лише для насінників під час цвітіння. Турнепс належить до вологолюбних рослин і при дефіциті вологи утворює дрібні, слабосоковиті коренеплоди.
Кращі умови для формування врожаю турнепсу створюються у вологе, помірно тепле літо. Несприятливою для нього є висока температура, за якої посіви турнепсу дуже пошкоджуються шкідниками.
 Кращими грунтами для турнепсу є досить пухкі родючі грунти, осушені болота, легкі супіщані грунти, достатньо удобрені. Зовсім не придатні для нього важкі, кислі та заболочені грунти.
Тривалість вегетаційного періоду — 60–120 днів.
У пізньоосінній період використовують зелену масу й інших капустяних культур: озимого ріпаку весняного та літнього строків сівби, ріпак ярий, кормову капусту, редьку олійну та інші холодостійкі культури, здатні витримувати заморозки до -8...10°С. Вирощують їх у післяукісних, післяжнивних посівах, що гарантує за період 45–50 днів одержання 150–200 ц/га зеленої маси. Зелений корм капустяних культур характеризується високою поживністю та вмістом протеїну на рівні 25–30% у перерахунку на абсолютно суху речовину.

Особливості використання і вирощування культур у системі зеленого конвеєра
Основним джерелом одержання зелених кормів (65–75% потреби) є багаторічні трави. Цього можна досягти, дотримуючись таких вимог:
— застосовувати інтенсивне використання травостоїв багаторічних трав, використовуючи для цього у зеленому конвеєрі види і сорти, які найповніше відповідають умовам багатоукісного використання. Такими травами є: тимофіївка лучна, грястиця збірна, стоколос безостий, канарник очеретяний;
— вносити підвищені норми мінеральних добрив, особливо азотних, на чому грунтується багатоукісне використання;
— застосування більш раннього багаторазового скошування трав лише за умови почасткового внесення мінеральних добрив у достатній кількості. Зокрема: норми калійних і фосфорних добрив розраховують з урахуванням вмісту їх рухомих форм в грунті. Азотні добрива рекомендується вносити в кількості 180–240 кг д.р. за вегетацію, тобто 60–80 кг/га під кожний укіс;
— при 3–4-разовому використанні травостою намагатися досягти рівномірнішого розподілу врожаю зеленої маси за укосами. Для цього норму азоту вносити рівними дозами під кожний укіс: навесні на початку відростання трав, під кожний наступний — відразу після збирання.
Затримка з внесенням добрив призводить до скорочення періоду інтенсивного росту трав і зниження їх продуктивності. Річну норму фосфору вносять восени або навесні. Калійні добрива, особливо у високих нормах, як і азотні, слід вносити почастково, що запобігає підвищеному нагрома-дженню калію у зеленій масі;
— дотримуватись оптимальних строків скошування трав: тонкостеблових — у першому укосі: від фази виходу в трубку (при висоті рослин 35–40 см) до початку фази викидання волоті. За таких строків скошування грястиця збірна, лисохвіст лучний, канарник очеретяний в умовах достатнього зволоження формують три-чотири, стоколос безостий — два-три укоси.

Наступні укоси слід проводити за висоти 30–35 см. Бобові трави (конюшина лучна і люцерна посівна та їх суміші із тонкостебловими) на зелений корм потрібно збирати, починаючи з кінця фази стеблування до кінця фази бутонізації. У пізніші строки (початок цвітіння і далі) вміст поживних речовин у кормі різко знижується. Останній укіс проводити не пізніше ніж за 30 днів до кінця вегетаційного періоду. Оптимальним строком проведення останнього укосу, який забезпечить стійкість трав узимку, вважається перша декада жовтня. Проведення останнього укосу в пізніші строки призводить до того, що трави не відростають.
Однорічні трави у системі зеленого конвеєра потрібно вирощувати як в основних посівах, так і в якості покривних культур для багаторічних трав, парозаймаючих культур і в проміжних посівах.
При вирощуванні в основних посівах слід намагатися одержати два врожаї на рік з однієї площі. Зелена маса використовується за таких умов у літній і осінній періоди.

Л. Єрмакова,
завкафедри кормовиробництва та луківництва НАУ,
Р. Івановська,
доцент кафедри кормовиробництва та луківництва НАУ

Далі буде