Вплив сівозмінного чинника на якість насіння озимої пшениці

Суха тепла сонячна погода торік восени сприяла швидкому розвитку попелиці та перенесенню нею вірусів жовтої карликовості ячменю. До кінця осені було уражено 25–35% рослин. Обстеження посівів озимої пшениці, проведене 27.06.06 р., показало поширення ВЖКЯ до 83–88%. Відмічено також розвиток борошнистої роси до 33%, септоріозу листя — 17–19%, поширення кореневих гнилей — 18–22%.
Негативним фактором було також і пізнє відновлення вегетації навесні 2006 року. Зливові дощі протягом весни й початку літа (опадів випало за три місяці вдвічі більше за середній багаторічний показник) за високої температури повітря сприяли утворенню кірки на поверхні грунту. Це значно погіршило його повітряний режим і сприяло розвитку патогенів.
Як відомо з результатів попередніх досліджень, у сприятливі для вирощування озимої пшениці роки різниця в якості зерна, залежно від попередників, становила два відносних відсотки в несприятливі роки — 14%.
Особливо несприятливим цей рік був для одержання насіннєвого матеріалу. Щоб встановити вплив негативних чинників на якість зерна озимої пшениці в різних сівозмінах після різних попередників, було проведено розгрупування колосся в процентному відношенні за масою 1000 зернин (таблиця).
Дослідження проводили на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції в довготривалому стаціонарному досліді з вивчення п’ятипільних сівозмін з різним насиченням зерновими (40–100%), просапними (10–60%)), післяжнивними на зелене добриво (гірчиця біла — від 0 до 60%). Насиченість озимою пшеницею кожного варіанту сівозміни становила 20%. У структурі сівозмін було також 20% ячменю. Основні особливості структури посівних площ сівозмін показано в таблиці.
Система удобрення у варіантах 2, 3, 4, 5, 9 була однаковою: на гектар сівозмінної площі вносили 8 т гною та N50-60Р53-56К60-70. У варіанті 7, замість гною, розкидали 2,5 т соломи (один раз за ротацію під кукурудзу на зерно) і додали N25 та N56Р52К60. У сівозміні 11 внесли 8 т гною і N45P20K50, у варіантах 12 і 15 — 16 т гною на гектар сівозмінної площі. Ці сівозміни насичили кормовими культурами (майже 60%).
Дослідження засвідчили, що найнижчий вихід здорового зерна (з масою 1000 зернин 40 г і більше) зафіксовано у варіанті 2, в сівозміні, насиченій зерновими до 100%. Додавання в таку сівозміну (вар. 3) 60% післяжнивних на зелене добриво (гірчиця біла) збільшило цей показник до 47%. Внесення, замість гною, соломи покращило повітряний режим і підвищило цей показник до 50%. Та, хоча якість зерна після гороху як попередника в усіх сівозмінах була досить високою, вміст клейковини становив 30,2–34,0%.
Рівноцінним попередником для озимої пшениці виявився і ранньостиглий сорт сої Устя. Повернення озимої пшениці на попереднє місце через рік після цього попередника (варіант 9) знизило якісні показники: отримали зерна (понад 50%) з масою менше 30 г, вміст клейковини знизився до 23,4%.
Якщо порівняти органічну систему удобрення (вар. 12, 15) з органо-мінеральною (вар. 11), слід відмітити позитивний вплив конюшини як попередника: вихід повноцінного зерна становив 60–64%. Однак якщо вміст клейковини у варіанті 11 був досить високим, то у варіанті 12 якість формувала природна родючість грунту: післядія гною на п’ятий рік після внесення мала вплив лише на загальну родючість грунту в цьому варіанті.
Розміщення озимої пшениці після двох років висівання люцерни забезпечило високий показник середньої маси всього зерна — 48,3 г — і підвищило вміст клейковини на 4,2%.
Таким чином, у несприятливий для вирощування озимої пшениці рік якість зерна і вихід з нього насіння значною мірою залежать від попередника та періоду повернення культури на попереднє місце вирощування. Найменший період, що не знижує врожайності озимої пшениці, — два роки.
Структура посівних площ сівозміни теж має значний вплив на якісні показники зерна й насіння озимої пшениці. Введення в сівозміну багаторічних бобових трав та післяжнивних посівів поліпшує якісні показники та фітосанітарний стан грунту й рослин.

Г. Савченко,
канд. с.-г. наук, ст. науковий співробітник
Л. Квасніцька,
Хмельницька державна сільськогосподарська
дослідна станція