Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття

Закінчення. Початок у №12/2007

Десять років тому
У період параду “суверенітетів” країн СНД трансплантацію ембріонів (ТЕ) було збережено лише в Україні й дещо менше — в Білорусії, при Брестському племінному підприємстві. Це тоді, коли провідні центри штучного осіменіння США, Канади, ФРН, Великобританії на 80% укомплектовано биками, яких одержали за допомогою ТЕ від видатних корів з удоєм понад 10 тис. кг за лактацію.
Дві виробничі лабораторії працюють і донині: у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області — в Головному селекційному центрі України (ГСЦУ) і на держплемзаводі “Більшовик” Донецької області. Пересадження ембріонів здійснювали в Україні, Польщі, Білорусії й Росії (Татарстан, Краснодарський край). Міждержавний контракт із Республікою Татарстан, який було здійснено на початку нинішнього тисячоліття, цікавий був тим, що замовник одержав від ГСЦУ всі три можливі види племінної продукції:
n 15 племінних ялівок трьох м’ясних порід для використання як донорів ембріонів для власної лабораторії ТЕ;
n 200 кріоконсервованих ембріонів тих самих порід для пересадження реципієнтам;
n 600 доз спермопродукції для ІО корів-донорів.
Завдяки комплексному підходу протягом двох років удалося пересадити закуплені зародки й одержати племінний молодняк, здійснити отелення ялівок і залучити первісток для виробництва власних ембріонів, укомплектувати виробничу лабораторію ТЕ, на базі ГСЦУ підготувати трьох фахівців із технології ТЕ для самостійної роботи, тобто запустити у виробництво технологічний комплекс для ТЕ племінної великої рогатої худоби.
При Інституті розведення й генетики тварин НАНУ (Київська обл.), НДІ тваринництва (Харків) і Львівському біоцентрі працюють невеликі групи фахівців-ембріологів, які розробляють способи осіменіння яйцеклітин поза організмом і основою клонування. Полтавський НДІ свинарства й НДІ тваринництва степових районів “Асканія-Нова” ще й сьогодні віддають перевагу ембріологічним дослідженням на свинях і вівцях. У Київському й Білоцерківському аграрних університетах на лекціях із ембріології студентам

Телята-трансплантанти  із сурогатною мамою

демонструють знаменитий дослід В. Хіпа (1890) з одержання ембріонів від кролиць, що не може не захоплювати.
Останнє десятиріччя для сільського господарства України було таким же нелегким, як і для інших країн співдружності. Роки з високими врожаями і низькими закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію чергувалися з несприятливими погодними умовами й кризовими роками. Поголів’я великої рогатої худоби скоротилося більш ніж наполовину й поступово перекочувало на особисті подвір’я.
Позитивні тенденції цих невеселих часів полягали в тому, що заміна успадкованого “радянського” поголів’я нижче середньої продуктивності відбувається на тлі вираженого інтересу до племінних якостей майбутнього дійного стада за принципом “краще менше, та краще”. Визначальними під час вибору породи стали продуктивні характеристики тварин. Приватні ферми й кооперативи з виробництва молока надають перевагу голштинському й голштинізованому поголів’ю.
Набирають сили й вітчизняні м’ясні “королі”. У м’ясному скотарстві споживчий попит часто надає перевагу північноамериканській ( абердин-ангус, лімузин, герефорд) і французькій (шароле, лімузин) генетиці.
Є вже тваринницькі господарства, готові купувати дорогу спермопродукцію високої якості, замовляти недешеві ембріони імпортної генетики, та ще й з гарантованою статтю потомства. Ці прагнення важливо підтримати, особливо в теперішніх умовах несприятливої епідеміологічної обстановки в країнах традиційного імпорту живої худоби, появи в них маловивчених, високовірулентних захворювань свійських тварин і птиці. У цих умовах немає альтернативи завезенню 100%-го генетичного матеріалу у вигляді біологічно стерильних кріоконсервованих ембріонів. Ветеринарні й карантинні служби повинні стати першими прихильниками торгівлі біотехнологічним

Телята-трансплантанти  із сурогатною мамою

племінним матеріалом. До відома: біотехнологічною може вважатися будь-яка продукція, для одержання якої було використано способи її виготовлення поза організмом (in vitro), тобто яка пройшла через лабораторне скло.
Так історично склалося, що наші країни не мають (і найближчим часом не матимуть) такої племінної бази, як європейські держави. От чому для виробництва власних ембріонів важливо мати корів-донорів із дуже високими племінними задатками. Щоб їх одержати, доведеться імпортувати досить дорогі зародки, новонароджених теличок після отелення знову використовувати у відтворенні й ТЕ, а биків — задіяти в національних програмах оцінки якості плідників. Таку програму імпорту — 6 тис. ембріонів під назвою “Вікно в Європу” — автори передали на розгляд уряду. Якщо цю “кватирку” племінного вдосконалення стада, розраховану на п’ять років, удасться “прорубати” в Україні, вона зможе стати “вікном” для міждержавної торгівлі біотехнологічною продукцією й з іншими країнами СНД.
Усі попередні десять років “уходження в капіталізм” лабораторія ТЕ ГСЦУ завзято вела роботу з пересадження імпортованих (із країн Північної Америки) і власного виробництва ембріонів від корів-донорів спеціалізованих молочних і м’ясних порід худоби.

За підсумками цієї роботи колектив авторів видав “Каталог ембріонів великої рогатої худоби”, в якому підбито результати десятирічної роботи з поширення імпортної генетики (одна молочна й п’ять м’ясних порід) у господарствах і племпідприємствах України. Цим документом лабораторія ТЕ ДСП “ГСЦУ” звітує за пересадження понад п’яти тисяч імпортованих ембріонів і власного виробництва. Важливо, що приживляння такої кількості зародків становило 49,3% і коливалося за роками від 42 до 56%. Автори назвали фірми-відправники, батьків (у двох поколіннях) одержаного потомства, його стать, місцеперебування й надані інвентарні номери. Зазначили також, у які області, куди саме й що надійшло. Далі — робота зоотехніків-селекціонерів: використовуйте, зберігайте, примножуйте!

Віктор Мадисон,
Любов Мадисон,
кандидати біол. наук, НАУ