Відродити племінну базу червоної степової породи

У статті поставлені актуальні завдання відродження і збереження генофонду найкраще пристосованої для розведення в екстремальних умовах Півдня України червоної степової породи — шляхом розширення і поліпшення племінної бази (формування колекційних стад і кріобанків статевих клітин), цілеспрямованого використання запасу спермопродукції, створення елеверів для вирощування ремонтних бугайців, переведення племінного і товарного тваринництва на осіменіння спермою бугаїв — поліпшувачів консолідованих ліній червоної степової породи. У молочному скотарстві України в останні десятиріччя іде безперервний породотворний процес. На базі місцевих сименталів і червоної степової худоби з використанням високовідселекціонованих імпортних (англерська, червона датська, айширська, голштинська, монбельярдська) створюються нові, високопродуктивніші, породи, такі як українська червоно-ряба та нова українська червона молочна. Міжпородне схрещування значно послабило племінну базу місцевих порід. Хоч останні характеризуються високою резистентністю, міцністю конституції, тривалістю продуктивного використання, високою відгодівельною здатністю. Тобто вони є носіями цінних генних комплексів, без яких нормальний породоутворювальний процес був би суттєво збідненим. Крім цього, аборигенні породи є природно-історичною пам’яткою народу. У такому стані на сьогоднішній день перебуває і наша місцева червона степова порода. Ця худоба впродовж більш як 200 років була основною годувальницею мешканців південних областей України. Вона характеризується достатніми показниками продуктивності і найкраще пристосована до екстремальних умов Півдня України. Максимальний надій за лактацію (11353 кг молока з 3,94% жиру) одержано від корови Бистрої ЗАН-13967 у племзаводі “Родина” Токмацького району Запорізької області; 69 корів у породі роздоєно до 9000 кг молока і більше. Худоба червоної породи до 70-х років ХХ століття за ареалом поширення і чисельністю посідала перше місце серед інших молочних і молочно-м’ясних порід України. Її поголів’я становило понад 6,0 млн голів. Та в зв’язку з економічною кризою поголів’я цієї породи в громадському секторі економіки за останні 5–7 років катастрофічно зменшується. За даними бонітування 1997 року, в господарствах восьми областей (Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська та АР Крим) до червоної степової породи віднесено 1278,3 тис. корів, або 83,6% загальної кількості маточного поголів’я, оціненого в цьому регіоні. Але все це поголів’я одержано в основному шляхом відтворного схрещування з англерськими, червоними датськими і червоно-рябими голштинськими бугаями. Корів, які б мали чистопородних предків з обох боків родоводу, майже не залишилося навіть у племінних господарствах. За останні 30 років у регіоні в 34 рази скоротилась чисельність бугаїв — плідників червоної степової породи (з 2240 голів, оцінених у 1968 році, до 66 голів — у 1998 році), а маточне поголів’я зменшилось майже в три рази. Та відродити цю породу не тільки можливо, але й потрібно. Одним із шляхів збереження й ефективного використання генофонду порід вважається формування колекційних стад і кріобанків статевих клітин. Такий підхід дає змогу використовувати їх у селекційних програмах (М. В. Зубець, В. П. Буркат, М. Я. Єфіменко та інші, 1997). У нашій країні на сьогодні налічується 474 плідники червоної степової породи, або 41,8% загальної кількості бугаїв племоб’єднань, у спермосховищах яких зберігається більше 13 млн спермодоз. Середній надій молока за вищу лактацію у матерів бугаїв становить 6865 кг з 3,95% жиру, матерів батьків, відповідно, — 7302 кг і 4,01%; жива вага бугаїв віком п’ять років і старших становить 906 кг. У загальну групу чистопородних бугаїв включено тільки 236 голів, які мали з обох боків родоводу чистопородних предків, і 238 плідників, у яких матері отримані при ввідному схрещуванні з англерською і червоною датською породами. Найбільша кількість бугаїв або сперми червоної степової породи є на племпідприємствах Запорізької (31 голова живих і 160 голів вибулих), Дніпропетровської (9 і 62), Херсонської (14 і 30) областей та АР Крим (0 і 73). За генеалогічним складом досліджувані бугаї належать до 29 заводських ліній і споріднених груп червоної степової породи, що входять до складу чотирьох внутріпородних зональних типів (запорізького, дніпропетровського, донецького і кримського). Кращими за показниками продуктивності корів у Запорізькій області є бугаї ліній Веселого ЗАН-45 (7 і 32), Казбека ЗАН-60 (2 і 13), Нептуна ЗАН-4 (3 і 14), Курая ЗАН-6 (4 і 27), Рибака ЗАН-39 (5 і 33), Візита КГН-26 (3 і 7), Зевса ЗАН-10 (0 і 14), Ладного КМН-179 (0 і 14), Андалуза ОМН-324(4), Міномета ОМН-765 (4), Рекорда УСН-15 (2). У Дніпропетровській області найбільш поширеними є бугаї ліній Візита КГН-26 (13 і 3), Арика ДН-915 (0 і 10), Златоуста ДН-29 (0 і 10), Шороха ДН-972 (1 і 7), Фукса ЗАН-11 (2 і 6), Міномета ОМН-765 (0 і 7); у Криму — ліній Ладного КМН-179 (0 і 10), Вітерка КМН-56 (0 і 21), Красавчика КМН-746 (0 і 18), Веселого КМН-45 (0 і 12); у Херсонській — Казбека ЗАН-60 (2 і 10), Візита КГН-26 (8 і 1), Дуная ХСН-746 (3 і 13), Ладного КМН-179 (1 і 4); у Миколаївській — Казбека ЗАН-60 (0 і 10), Ладного КМН-179 (0 і 13), Вітерка КМН-56 (0 і 4), Тигра КМН-435 (0 і 4). Тому при складанні планів замовного підбору в першу чергу слід використовувати бугаїв, які належать до гілок вищеназваних ліній із закріпленою ознакою високої спадковості. Останніми роками ця робота проводиться і в господарствах — репродукторах з розведення худоби нової червоної молочної породи. У приватно-орендному колективі “Зоря” Херсонської області, наприклад, спермою кращих бугаїв ліній Дуная ХСН-746, Ладного КМН-179, Казбека ЗАН-60, Веселого ЗАН-45, Фукса ЗАН-11, Дерзкого ОМН-742, Салата ДН-973 було запліднено в 1997 році 162 високопродуктивні корови, в 1998 році — 169 і в 1999 році — 111 корів. Середня продуктивність відібраних для осіменіння корів за вищу лактацію становить 673 кг молока з 3,84% жиру. У донецьких племінних господарствах у замовному підборі використовували плідників ліній Міномета ОМН-765, Рекорда УСН-15, Андалуза ОМН-324, Дерзкого ОМН-742, Польота ОМН-538, продуктивність матерів яких коливається в межах 8–10 тис. кг молока з вмістом жиру 3,8–4,0%. Отриманих від замовного парування ремонтних бугайців вирощували в племінних господарствах до 12–18-місячного віку. Та більшість із них так і не використовувалася за їх призначенням, бо племпідприємства не мають достатньо коштів для їх придбання і подальшого утримання. У деяких господарствах від такого підбору лактує значна кількість маточного поголів’я. У стаді племзаводу виробничого кооперативу “Зоря”, наприклад, за останні 4–5 років одержано 415 корів, які мають у собі більше 50% “крові” червоної степової породи. Молочна продуктивність корів-первісток цієї популяції стада висвітлена в таблиці 1. За наведеними даними, червоні степові первістки за надоєм майже не відрізняються від ровесниць жирномолочного (англеризованого) типу, але дещо (на 153 кг, при Р0,001) відстають від голштинізованого типу. У відроджених червоних степових корів нового типу масть не відрізняється від корів старого типу. Але у них краще виражені молочні якості, рівномірніше розвинута форма вимені, дійки циліндричної і злегка конічної форми, значно менше екстер’єрних вад. За пристосованістю до місцевих умов годівлі і утримання ці тварини не поступаються худобі старого типу. За надоєм за вищу лактацію корови ліній Казбека ЗАН-45 і Ладного КМН-179 навіть переважають ровесниць жирномолочного типу нової червоної молочної породи з ліній Банко 19665, Корбітця 16496, Фрема 17291 (таблиця 2). Усе це свідчить про доцільність розширення роботи із зворотного схрещування складних 2–3-породних помісей з чистопородними бугаями червоної степової породи. У новій програмі селекції до 2010 року в молочному скотарстві Півдня України з використанням комп’ютерної техніки, розробленій під керівництвом доктора с.-г. наук Н. В. Кононенко, знайшли відображення основні положення селекційної роботи із відродження і розширення генофонду червоної степової породи: отримання, відбір, вирощування, оцінка за власною продуктивністю корів і бугаїв-плідників, створення запасу спермопродукції високоцінних племінних бугаїв, переведення племінного і товарного тваринництва на осіменіння спермою бугаїв-поліпшувачів, організація цілеспрямованого вирощування телиць і нетелей, оцінка корів-первісток за власною продуктивністю, відбір корів до складу груп з відтворення ремонтних бугайців. При Інституті тваринництва “Асканія-Нова” свого часу створено Асоціацію з розведення червоних молочних порід, основними завданнями якої є розширення робіт зі збереження генофонду червоної степової породи в громадському, приватному секторах і консолідація створюваної в Україні нової червоної молочної породи. Визначено прийоми і методи подальшого поліпшення генофонду порід. З метою розширення племінної бази для отримання бугаїв-плідників у кожній області Південного регіону необхідно створити по одному племзаводу з розведення червоної степової породи. При держплемпідприємствах кожної області потрібно організувати елевери для вирощування ремонтних бугайців районованих порід (один на область). На закупівлю ремонтних бугайців і кормів держава виділяє кошти у вигляді дотації. Відродження чистопородного маточного поголів’я червоної степової породи в племінних господарствах можливе шляхом дворазового використання на маточному поголів’ї складних помісей чистопородних бугаїв — плідників червоної степової породи запропонованих нами ліній. Худобу, яка має з обох боків родоводу чистопородних предків, бажано відносити до чистопородної. Основним методом збереження червоної степової породи є створення генофондного спермобанку відомих бугаїв-плідників. При Інституті “Асканія-Нова” (українсько-німецьке племпідприємство “Асканія-Генетик”) створено генофондний спермобанк зі спермопродукцією 10 відомих бугаїв-плідників (4090 спермодоз). Заплановано додатково завезти з племпідприємств Південного регіону України спермопродукцію від 141 бугая-плідника, яка буде використовуватися для одержання ремонтних бугайців — продовжувачів ліній на замовлення. Це сприяє підтримці лінійної структури та генетичному різноманіттю червоної степової породи. Пропозиція щодо організації генофондного спермобанку при Інституті “Асканія-Нова” і списки бугаїв-плідників із зазначенням кількості спермодоз направлено в Міністерство аграрної політики для прийняття рішення про фінансування цього дуже важливого заходу із збереження генофонду червоної степової породи. І. Салій,
провідний наук. співробітник,
канд. с.-г. наук,
Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова”