Теп­ло­ге­не­ра­то­ри на біомасі: ефек­тив­но, про­дук­тив­но, еко­ном­но

Закінчення. Початок у №11, 12/2015

М. Зань­ко, канд. техн. на­ук, ст. на­ук. співробітник, завла­бо­ра­торії на­уко­вих досліджень і ви­про­бу­вань ма­шин для зби­ран­ня та пер­вин­ної пе­ре­роб­ки вро­жаю, УкрНДІПВТ ім. Л. По­горіло­го

Теп­ло­ге­не­ру­ючі ком­плек­си ГТКТ (ГК ICK Group), що пра­цю­ють на подрібненій енер­ге­тичній біомасі для зер­но­су­шиль­них ком­плексів шахт­но­го ти­пу, є аль­тер­на­ти­вою га­зо­подібно­го і рідко­го па­ли­ва. Їх ви­ко­ри­с­то­ву­ють у складі но­вих і діючих зер­но­су­шиль­них ком­плексів вітчиз­ня­но­го та за­рубіжно­го ви­роб­ництва (ти­пу Perry, Strahl, М819 і М820, ДСП і ін.) різної про­дук­тив­ності. Во­ни орієнто­вані на зни­жен­ня ви­т­рат під час сушіння зер­на і пе­ред­ба­ча­ють за­сто­су­ван­ня теп­ло­ге­не­ру­ю­чих ком­плек­сів ГТКТ TM GRANTECH (теп­ло­вою по­тужністю від 0,5 до 10,0 МВт) для підго­тов­ки су­шиль­но­го аген­та.
Теп­ло­ге­не­ру­ючі ком­плек­си по­бу­до­вані на базі лінійки теп­ло­ге­не­ра­торів ТГ по­тужністю від 0,8 до 8,5 МВт, у яких впро­ва­д­же­на тех­но­логія ви­х­ро­во­го спа­лю­ван­ня подрібне­но­го біопа­ли­ва. Її за­сто­су­ван­ня дає змо­гу ефек­тив­но спа­лю­ва­ти біопа­ли­во, от­ри­му­ю­чи на ви­ході чи­с­тий теп­ло­вий агент, що не містить у собі не­до­па­лу і твер­дих ча­с­ток па­ли­ва. За­леж­но від при­зна­чен­ня і якості зер­на про­по­ну­ють­ся два ти­пи теп­ло­ге­не­ру­ю­чих ком­плексів ГТКТ:
   із теп­ло­обмінни­ком — для про­до­воль­чо­го та насіннєво­го зер­на (агент сушіння — чи­с­те підігріте ат­мо­сфер­не повітря);
   без теп­ло­обмінни­ка — для фу­раж­но­го зер­на (агент сушіння — га­зо­повітря­на суміш).
Па­ли­вом для теп­ло­ге­не­ру­ю­чих ком­плексів ГТКТ є подрібнені рос­линні від­хо­ди сільсько­го гос­по­дар­ст­ва (со­ло­ма, стрижні ка­чанів ку­ку­руд­зи, ко­ши­ки і лу­ш­пин­ня со­няш­ни­ку, рос­линні решт­ки ріпа­ку, сої, насіння бур’янів, міскан­тус, енер­ге­тич­на вер­ба, рай­г­рас то­що) і де­ре­во­пе­ре­роб­ки (де­ре­ви­на, ще­па, тир­са і т. д.), а та­кож гра­ну­ль­о­ва­не па­ли­во. Як­що у гос­по­дарстві не­має в на­яв­ності влас­них видів біопа­ли­ва, мож­на за­сто­су­ва­ти го­тові пе­ле­ти, але та­ким чи­ном до­сяг­ти еко­номії вдасть­ся не більше ніж у два ра­зи.

   Теп­ло­ге­не­ра­то­ри «ВЕ­ГА ТГ-500(1000)» (роз­роб­лені за спри­ян­ня ТОВ «НДІ впро­ва­д­жен­ня про­мис­ло­вих тех­но­логій») при­зна­чені на­сам­пе­ред для ком­плек­тації но­вих су­шиль­них ком­плексів для сушіння зер­на, заміни га­зо­вих паль­ників у вже вста­нов­ле­них су­шиль­них ком­плек­сах, а та­кож обіг­ріван­ня приміщень різно­го при­зна­чен­ня. Теп­ло­ге­не­ра­тор «ВЕ­ГА ТГ-500 (1000)» скла­дається із ка­ме­ри зго­ран­ня, теп­ло­обмінни­ка, вен­ти­ля­торів і ди­мовідво­ду. Па­ли­вом для ньо­го слу­гує бу­ре вугілля, торф, тир­са, де­рев­на тріска, подрібнені коріння і гілки, гра­ну­ла, бри­кет, лу­ш­пин­ня греч­ки і со­няш­ни­ку, со­ло­ма, оче­рет, а та­кож різні ви­ди відходів і за­лишків ви­роб­ництва, та­ких як: ДВП, МДФ, ДСП, відхо­ди пта­хо­фа­б­рик та ба­га­то іншо­го.
Під час горіння па­ли­ва виділя­ють­ся га­зи ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри. Га­рячі га­зи, от­ри­мані в ре­зуль­таті зго­ран­ня па­ли­ва у ка­мері теп­ло­ге­не­ра­то­ра, над­хо­дять у теп­ло­обмінник, де про­хо­дять ком­плек­сом труб­них ка­налів і че­рез ди­мохід ви­ки­да­ють­ся в ат­мо­сфе­ру. Під час про­хо­д­жен­ня газів че­рез теп­ло­обмінник ос­нов­на ча­с­ти­на теп­ла пе­ре­дається теп­ло­во­му аген­ту. Теп­ло­обмінник об­ду­вається по­то­ком повітря, яке над­хо­дить від наг­ніталь­но­го вен­ти­ля­то­ра. Кон­ст­рукція теп­ло­обмінни­ка спро­ек­то­ва­на та­ким чи­ном, щоб він міг відда­ти мак­си­маль­но мож­ли­ву тем­пе­ра­ту­ру топ­ко­вих газів повітрю, що нагнітається вен­ти­ля­то­ром. Далі повітро­про­во­да­ми теп­ло­ге­не­ра­то­ра нагріте до потрібної тем­пе­ра­ту­ри по­віт­ря спря­мо­вується до об’єкта опа­лю­ван­ня або сушіння. Тем­пе­ра­ту­ра по­вітря ре­гу­люється ав­то­ма­ти­кою кон­тро­ле­ра у ме­жах від 40 до 130°С.  За­леж­но від сфе­ри за­сто­су­ван­ня «ВЕ­ГА ТГ-500» ком­плек­тується су­ча­сним кон­тро­ле­ром уп­равління ро­бо­тою теп­ло­ге­не­ра­то­ра. Цей пристрій за своєю сут­тю є мініатюр­ним комп’юте­ром із вбу­­­до­ва­ним про­грам­ним за­без­пе­чен­ням, ос­нов­не за­вдан­ня яко­го — інфор­му­ва­ти про ос­новні па­ра­ме­т­ри ро­бо­ти об­лад­нан­ня і за­без­пе­чу­ва­ти точ­не та вод­но­час лег­ке уп­равління твер­до­па­лив­ним теп­ло­ге­не­ра­то­ром.
Си­с­те­ма уп­равління ви­ко­нує та­кож аварійне відклю­чен­ня еле­к­т­ро­дви­гунів вен­ти­ля­торів за пе­ре­ван­та­жен­ня та в разі ви­ник­нен­ня різних не­штат­них си­ту­ацій.
 
   Біотеп­ло­ге­не­ра­то­ри ОТД (Ду­наєвець­кий ЛМЗ, ТОВ «Еле­ва­тор­ний Аль­янс» і AG-Projekt) при­зна­чені для спа­лю­ван­ня твер­до­го та ор­ганічно­го па­ли­ва, біовідходів, со­ло­ми і по­да­ван­ня теп­ло­во­го аген­та у зер­но­ву су­­шар­ку. До йо­го скла­ду вхо­дять піч і теп­ло­обмінник за­кри­то­го ти­пу, ви­го­тов­лені з ви­со­ко­якісної жа­ростійкої сталі, а та­кож си­с­те­ма ди­мо­ходів та ша­­­­фа уп­равління ус­та­нов­кою. За­леж­но від мо­де­лей су­ша­рок теп­ло­ге­не­ра­то­ри на біопа­ливі мо­жуть ком­плек­ту­ва­ти­ся різни­ми ти­па­ми вен­ти­ля­торів для по­да­ван­ня га­ря­чо­го повітря.
Опа­лю­валь­ний твер­до­па­лив­ний Ду­наєвець­кий (ОТД) біотеп­ло­ге­не­ра­тор ви­ко­ри­с­то­вує такі ви­ди па­ли­ва: пе­ле­ти де­ревні, гра­ну­ли па­ливні, бри­кет, тріску де­рев­ну, дро­ва, со­ло­му тю­ко­ва­ну (под­рібне­ну), сухі ор­ганічні відхо­ди від пе­ре­роб­ки зер­но­вих та олійних куль­тур. Ви­т­ра­та енер­го­носія, за­леж­но від во­ло­гості і ка­ло­рійності, ста­но­вить 2,2–6 кг на 1 т/%.
До ком­плек­ту біотеп­ло­ге­не­ра­торів ОТД вхо­дить та­кож січкар­ня «Ду­на­ївчан­ка». Во­на при­зна­че­на для под­рібнен­ня со­ло­ми і сіна (для по­даль­шо­го ви­го­тов­лен­ня з от­ри­ма­ної ма­си па­лив­них бри­кетів). Ви­ко­ри­с­то­ву­ють її та­кож для роз­поділен­ня тюків со­ло­ми діаме­т­ром 1,2; 1,4; 1,8 м на па­ливні бло­ки мен­шо­го розміру та для подрібнен­ня тюків со­ло­ми або на­сип­но­го сіна на різні фракції під час при­го­ту­ван­ня кормів, ма­те­ріалу для підстил­ки тва­ри­нам то­що.

   Теп­ло­ге­не­ра­тор для зер­но­су­ша­рок (ТОВ «Буд­по­с­тач») при­зна­че­ний для зер­но­су­шиль­них ком­плексів про­дук­тивністю від 1 до 50 т/год.
Не­обхідний тем­пе­ра­тур­ний ре­жим теп­ло­ге­не­ра­то­ра за­без­пе­чує ав­то­ма­тич­на си­с­те­ма ре­гу­лю­ван­ня тем­пе­ра­ту­ри горіння. До її скла­ду вхо­дять: дат­чи­ки тем­пе­ра­ту­ри у ка­мері зго­ран­ня, блок ке­ру­ван­ня теп­ло­ге­не­ра­то­ром, ав­то­ма­тичні ре­гу­ля­то­ри по­да­ван­ня повітря і па­ли­ва.
За­леж­но від ви­с­тав­ле­ної ко­ри­с­ту­ва­чем тем­пе­ра­ту­ри, си­с­те­ма підтри­мує ав­то­ма­тич­не по­да­ван­ня відповідних об­сягів повітря і па­ли­ва у топ­ку теп­ло­ге­не­ра­то­ра, що сприяє по­вно­му спа­лю­ван­ню па­ли­ва й от­ри­ман­ню мак­си­ма­ль­но­го ко­ефіцієнта ко­рис­ної дії (ККД). За по­тре­би дані із дат­чиків теп­ло­ге­не­ра­то­ра мо­жуть пе­ре­да­ва­ти­ся на пульт ке­ру­ван­ня, де фіксу­ють­ся всі не­обхідні па­ра­ме­т­ри: ККД теп­ло­ге­не­ра­то­ра, ви­т­ра­та па­ли­ва й об’єм ви­роб­ле­но­го теп­ла.
   Твер­до­па­лив­ний теп­ло­ге­не­ра­тор мобільної су­шар­ки OZSU (ком­панія OZSU, Ту­реч­чи­на). Кон­ст­рук­тив­но зер­но­су­шар­ки OZSU, що пра­цю­ють на твер­до­му па­ливі, за прин­ци­пом сушіння не відрізня­ють­ся від су­ша­рок, дже­ре­лом теп­ла в яких є спа­лю­ван­ня га­зу або диз­па­ли­ва. Відмінність ста­но­вить теп­ло­ге­не­ра­тор, який скла­дається із топ­ки (у нижній ча­с­тині) і теп­ло­обмінни­ка (пі­діг­­­ріва­ча повітря), роз­та­шо­ва­но­го над топ­кою. По­да­ван­ня па­ли­ва у топ­ку відбу­вається ав­то­ма­тич­но за до­по­мо­гою гвин­то­вих шнеків. За­вдя­ки теп­ло­об­мінни­ку в су­шар­ку над­хо­дить чи­с­те, без домішок про­дуктів зго­ран­ня, повіт­ря. Для підви­щен­ня ККД теп­ло­ге­не­ра­то­ра ви­ко­ри­с­та­но три­хо­до­вий теп­ло­об­мі­нник (са­ме це відрізняє ту­рець­кий теп­ло­обмінник від по­ши­ре­них дво­хо­до­вих). І зер­но­су­шар­ка, і теп­ло­ге­не­ра­тор змон­то­вані на рамі як од­не ціле. То­му твер­до­па­ливні зер­но­су­шар­ки OZSU тран­­с­пор­ту­ють­ся так са­мо лег­ко, як і су­шар­ки, що пра­цю­ють на га­зу і диз­па­ливі. Теп­ло­ге­не­ра­тор об­лад­на­но спеціаль­ним пе­лет­ним паль­ни­ком, який за­без­пе­чує ефек­тив­не спа­лю­ван­ня па­ли­ва у зва­же­но­му, псев­дозрідже­но­му, стані. Цей теп­ло­ге­не­ра­тор має ви­щий ККД, а паль­ник за ефек­тивністю рівноз­нач­ний га­зо­вим паль­ни­кам. Замість пе­лет, як па­ли­во мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти вугілля, би­те су­хе зер­но та інші сипкі ма­теріали, які підда­ють­ся ав­то­ма­ти­зо­ва­но­му за­ван­та­жен­ню у топ­ку для спа­лю­ван­ня в теп­ло­ге­не­ра­торі.

   Ком­панії «Еле­ва­тор­ний Аль­янс» («Пор­це­лакінвест») і AG-Projekt роз­ро­би­ли дві ос­новні тех­но­логії підігріван­ня теп­ло­носія, яким є повітря, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи як па­ли­во біома­су.
Пер­ший варіант — це печі мар­ки BIO-PAL AG (теплогенератори), роз­роб­лені під спа­лю­ван­ня со­ло­ми, сіна або рос­лин­них відходів, що за­ли­ша­ють­ся після ви­го­тов­лен­ня лі­­кар­сь­ких трав. Мо­дуль­на кон­ст­рукція дає змо­гу зво­ди­ти печі по­тужністю від 750 до 1500 кВт для сушіння зер­но­вих підігрітим до тем­пе­ра­ту­ри 70°С повіт­рям.
Дру­гий варіант — стан­дартні теп­ло­обмінни­ки ти­пу AG, вста­нов­лені у ка­налі теп­ло­го повітря в шахті су­шар­ки. Га­рячі га­зи, що по­трап­ля­ють у теп­ло­обмінник, є ре­зуль­та­том зго­ран­ня у топці різних рос­лин­них ре­ш­ток, дрібної де­ре­ви­ни і навіть зер­новідходів. Топ­ка за до­по­мо­гою мо­тор-ре­дук­то­ра по­тужністю 0,37 кВт повільно, із пев­ни­ми па­у­за­ми, обер­тається, що підви­щує ефек­тивність зго­ран­ня біопа­ли­ва. Роз­роб­лені топ­ки да­ють змо­гу су­ши­ти зер­нома­теріал із по­тужністю 500, 750, 1000, 2000 або 4000 (2×2000) кВт. Крім топ­ки-кот­ла (од­на гли­бо­ка або дві ка­ме­ри, спро­ек­то­вані під розміри тюків со­ло­ми), до ком­плек­ту вхо­дять: во­до­повітря­ний обмінник, гідро­ус­та­нов­ка (цир­ку­ляційний на­сос зі зрівняль­ним ба­ком) і труб­на ус­та­нов­ка для ви­да­лен­ня топ­ко­вих газів.
 Прин­цип ро­бо­ти теп­ло­ге­не­ра­то­ра. Со­ло­ма по­дається у біопіч бри­ке­та­ми (тю­ка­ми) у формі па­ра­ле­лепіпе­да 48×38×60 см че­рез за­ван­та­жу­валь­ний отвір у верхній ча­с­тині пічної кон­ст­рукції. Для за­без­пе­чен­ня без­пе­рерв­ної ціло­до­бо­вої ро­бо­ти су­шар­ки ство­рю­ють відповідний за­пас па­ли­ва: біля біопечі постійно стоїть причіп із при­го­то­ва­ни­ми тю­ка­ми со­ло­ми, а зве­де­ний по­руч із су­шар­кою ко­нус­ний си­лос об’ємом близь­ко 40–50 м3 за­пов­не­ний сип­кою фракцією біома­си рос­лин­но­го по­хо­­джен­­ня (лу­ш­пин­ня со­няш­ни­ку, пе­ле­ти та ін.), яка по­дається шне­ком че­рез верхній люк топ­ки біопечі. Ди­мові га­зи від спа­лю­ван­ня со­ло­ми, со­няш­ни­ко­во­го лу­ш­пин­ня та інших відходів не очи­ща­ють­ся, а ви­ки­да­ють­ся че­рез ди­мо­ву тру­бу пря­мо в ат­мо­сфе­ру. Кількісний склад ди­мо­вих газів за­ле­жить від во­ло­гості і ви­ду спа­лю­ва­ної си­ро­ви­ни.
Сушіння зер­на відбу­вається з до­по­мо­гою підігріто­го повітря, яке наг­ніта­ється в шах­ту су­шар­ки із на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща і нагрівається шля­хом теп­ло­пе­ре­дачі енергії па­ла­ю­чих газів біопечі че­рез стінки теп­ло­обмінни­ка. Кон­троль ре­жимів сушіння про­во­дить­ся без участі лю­ди­ни — з до­по­мо­гою ав­то­ма­ти­ки, розміще­ної в спеціальній шафі. Попіл із біопечі і теп­ло­обмінни­ка ви­да­ляється вруч­ну: з біопечі — че­рез два підду­ва­ла, що розміщені під дво­ма ревізійни­ми пря­мо­кут­ни­ми от­во­ра­ми, че­рез які за по­тре­би опе­ра­тор має мож­ливість за до­по­мо­гою ко­чер­ги пе­ре­вер­та­ти па­ла­ючі тю­ки со­ло­ми. Попіл, що зби­рається усе­ре­дині печі, під ко­лос­ни­ко­вою ча­вун­ною обер­то­вою решіткою, вигрібається скреб­ком на довгій ручці. Попіл із теп­ло­обмінни­ка, ку­ди по­дається га­ря­че повітря, до скла­ду яко­го вхо­дять про­дук­ти зго­ран­ня рос­лин­ної біома­си, вигрібається скреб­ком че­рез ревізійний отвір, роз­та­шо­ва­ний на бічній сто­роні су­шар­ки (з про­ти­леж­но­го бо­ку від місця роз­та­шу­ван­ня біопечі). За до­бу ро­бо­ти теп­ло­ге­не­ра­то­ра кількість по­пе­лу ста­но­вить 1–1,3 м3.

   Теп­ло­ге­не­ра­тор (при­ват­на ком­панія «Тех­но-Т», м. Ніжин) про­дук­тивністю від 700 до 1900 кВт/год пра­цює за прин­ци­пом спа­лю­ван­ня із пнев­ма­тич­ним підду­ван­ням у топ­ку різних сип­ких відходів: вугільної крих­ти, тор­фу, тріски, тир­си, ку­ря­чої підстил­ки та інших ви­роб­ни­чих відходів во­логістю до 45%. Усе­ре­дині він об­кла­де­ний во­гне­т­рив­кою цег­лою. Теп­ло­ге­не­ра­тор ком­плек­тується іскро­гас­ни­ком, який 100%-во улов­лює іскри і за­три­мує 70% по­пе­лу; бун­ке­ром — до­за­то­ром па­ли­ва; си­с­те­мою дат­чиків для за­побіган­ня зай­ман­ню — із функцією миттєво­го гасіння; пуль­том ке­ру­ван­ня із ча­с­тот­ни­ми пе­ре­тво­рю­ва­ча­ми. За­сто­со­ву­ють на су­шиль­них ком­плек­сах
різно­го при­зна­чен­ня.
   Теп­ло­ге­не­ра­тор із пе­ред­топ­кою (ком­панія «Крігер») пра­цює на ви­ко­ри­с­танні твер­до­го біопа­ли­ва, зо­к­ре­ма відходів після зби­ран­ня ку­ку­руд­зи — стрижнів ку­ку­руд­зя­них ка­чанів
та їхніх об­гор­ток.
 Прин­цип йо­го ро­бо­ти: з до­по­мо­гою ав­то­ма­тич­ної си­с­те­ми по­да­ван­ня па­ли­во над­хо­дить у топ­ку — на ко­лос­ни­ко­ву решітку, яка скон­ст­руй­о­ва­на та­ким чи­ном, щоб за­без­пе­чи­ти якісне та по­вне спа­лю­ван­ня па­ли­ва во­логістю до 55%. За спа­лю­ван­ня ма­теріалу у пе­ред­топці ство­рюється тем­пе­ра­ту­ра до 1100…1200°С. Га­рячі га­зо­подібні про­дук­ти зго­ран­ня про­хо­дять очи­щен­ня від твер­дих зва­же­них ча­с­ток (до 130 мг/м3) і по­трап­ля­ють у повітро­нагрівач. Цей еле­мент теп­ло­ге­не­ра­то­ра має фор­му циліндра і скла­дається із зовнішньої об­шив­ки і пер­фо­ро­ва­ної ка­ме­ри, що ви­го­тов­ле­на із жа­ростійко­го ма­теріалу. В ка­мері зго­ран­ня га­рячі га­зо­подібні про­дук­ти змішу­ють­ся зі свіжим повітрям в об­сязі 100 000 м3/год. Ця енергія спря­мо­вується без­по­се­ред­ньо до су­шар­ки. Рівень па­­лив­ної ефек­тив­ності — близь­ко 100%.
Ви­ко­ри­с­тан­ня як па­ли­ва ку­ку­ру­дзя­них стрижнів та об­гор­ток ка­чанів по­тре­бує спеціаль­ної тех­но­логії зби­ран­ня ку­ку­руд­зи — в ка­ча­нах. Ком­панія «Крігер» спільно з іно­зем­ною ком­панією «Дорф» про­по­нує особ­ли­ву тех­но­логію сушіння зер­но­вих, яка вклю­чає по­вний цикл робіт, по­чи­на­ю­чи від зби­ран­ня куль­ту­ри на полі до от­ри­ман­ня ви­су­ше­но­го зер­на. Її суть по­ля­гає у то­му, що для сушіння зер­на як па­ли­во ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся ку­ку­ру­дзяні стрижні та об­горт­ки ка­чанів після зби­ран­ня ку­ку­руд­зи спеціаль­ною технікою. За цією тех­но­логією стиг­лу ку­ку­руд­зу зби­ра­ють ра­зом із ка­ча­на­ми в об­горт­ках. Та­ка тех­но­логія зби­ран­ня — без ви­мо­ло­чу­ван­ня зер­на без­по­се­ред­ньо в полі — до­стат­ньо ви­со­ко­про­дук­тив­на: до 50–60 га/день. Далі в стаціонар­них умо­вах відбу­вається відо­крем­лен­ня зер­на ку­ку­руд­зи від стрижнів і об­гор­ток. Зер­но по­дається в су­шар­ку, а ку­ку­руд­зяні стрижні і ли­с­то­с­теб­ло­ва ма­са ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся як па­ли­во. З ог­ля­ду на те, що для сушіння зер­на ку­ку­руд­зи до оп­ти­маль­ної во­ло­гості потрібно спа­ли­ти тільки 30% за­галь­ної ма­си ку­ку­руд­зя­них відходів (стрижнів та об­гор­ток ка­чанів), то ре­ш­та цьо­го па­ли­ва мо­же бу­ти ви­ко­ри­с­та­на для от­ри­ман­ня теп­ло­вої або еле­к­т­рич­ної енергії.
   Плю­си за­сто­су­ван­ня твер­до­па­лив­них теп­ло­ге­не­ра­торів. Най­го­ловніша пе­ре­ва­га ви­ко­ри­с­тан­ня твер­до­па­лив­но­го кот­ла — це еко­номія га­зу. У період енер­ге­тич­ної кри­зи, ко­ли ціни на по­ста­чан­ня га­зу до­сить не­стабільні, та­ке рішен­ня є ду­же доцільним. Тим більше, що ба­га­то котлів здатні спа­лю­ва­ти ма­теріали, що ма­ють прак­тич­но копійча­ну ціну: лу­ш­пин­ня і стеб­ла со­няш­ни­ку, со­ло­му, тир­су. Особ­ли­во цей варіант ак­ту­аль­ний для сільсько­го­с­по­дарсь­ких підп­риємств, оскільки дає мож­ливість із ко­ри­с­тю пе­ре­роб­ля­ти ви­роб­ничі відхо­ди. Ще один плюс, який дає спа­лю­ван­ня біома­си, — ви­со­ка теп­ловідда­ча. Її енер­ге­тич­ний вихід нічим не по­сту­пається вугільно­му — 75%, а об­хо­дить­ся та­ке па­ли­во знач­но де­шев­ше. За їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня важ­ли­во приділя­ти на­леж­ну ува­гу пра­вильній підго­товці біопа­ли­ва для кот­ла, тоб­то ви­да­лен­ню зай­вої во­ло­гості. Звісно, кінце­вий ре­зуль­тат знач­ною мірою за­ле­жить від ха­рак­те­ри­с­тик і мож­ли­во­с­тей об­ра­ної ус­та­нов­ки.