Обережно: можливі підробки!

Збiльшення в’язкостi палива спричиняє збiльшення краплин у факелi, що значно погiршує розпилювання й випаровування палива. Паливо з великою в’язкiстю догорає в кiнцi такту розширення, знижуючи економiчнiсть i пiдвищуючи димнiсть вiдпрацьованих газiв.
З іншого боку, паливо з малою в’язкiстю теж погiршує процес сумiшоутворення. Під час його розпилювання утворюються дрiбнi краплi, швидкiсть яких у стисненому повiтрi швидко падає, утворюючи укорочений факел. Унаслiдок цього не весь об’єм камери згоряння використовується для приготування однорiдної сумiшi i не все повiтря бере участь у сумiшоутвореннi, що спричиняє надлишок палива й неповне його згоряння.
 Густина дизельного палива впливає на сумiшоутворення приблизно так само, як i в’язкiсть. Із пiдвищенням густини збiльшується довжина факела, знижується економiчнiсть i зростає димнiсть вiдпрацьованих газiв.
Дизельне паливо повинно мати цiлком певний фракцiйний склад. Використання палива як важкого, так i легкого фракцiйного складу призводить до порушення роботи двигуна. У першому варіанті внаслiдок його незадовiльного випаровування вiдбувається невчасне самозаймання i неповне згоряння, що призводить до змивання оливи зі стiнок цилiндрiв, збiльшення нагару, розрiдження оливи в картерi. У другому — ускладнюється пуск двигуна, збiльшується жорсткiсть його роботи. Вплив фракцiйного складу палива на сумiшоутворення рiзних типiв двигунiв неоднаковий. Двигуни з вихорокамерним сумiшоутворенням, унаслiдок сприятливіших умов згоряння, менш чутливi до фракцiйного складу палива, нiж двигуни з безпосереднiм впорскуванням.
 Стандартом передбачається визначати температури перегонки 50 і 96% палива (90% — у палива народногосподарського призначення), де: t50% — впливає на його пусковi властивостi, t96% і t90% — є температурами кiнця перегонки i свiдчать про наявнiсть важких фракцiй, якi погiршують сумiшоутворення.
 Згідно з ДСТУ 3868–99, чинним від 01.09.1999 року, для швидкохідних дизелів автотракторної техніки виготовляють такі марки дизельного палива (табл.3):
Л — літнє, рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 5°С. За згодою із користувачем допускається виробляти дизельне паливо з температурою застигання не вище 0°С , за мінімальної температури повітря на місці застосування не нижче 5°С;
З — зимове, рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 15°С. За згодою з Міноборони України допускається виробляти й застосовувати паливо з граничною температурою фільтрованості не вище мінус 25°С.
За вмістом сірки дизельні палива розподіляють на чотири види, а за температурою спалаху в закритому тиглі — на дві групи (див. табл. 3).
Умовне позначення дизельного літнього палива з масовою часткою сірки до 0,10% і температурою спалаху в закритому тиглі не нижче 40°С — Паливо дизельне Л-0,10–40 за ДСТУ 3868–99.
Умовне позначення дизельного зимового палива з масовою часткою сірки до 0,20% і температурою застигання не вище мінус 25% — Паливо дизельне Л-0,20-(-25) за ДСТУ 3868–99.
З огляду на зростання потреб у дизельному паливi з’явилися палива, які мають підвищену температуру кінця кипіння. Для цих палив наявність важ-ких фракцій обмежується показником: 90% палива переганяють за температури не вище 360°С. Відтак можна збiльшити ресурси дизельного палива на 3–4% завдяки глибшому вiдбору з нафти прямогонних фракцiй із температурою википання, на 25...30°С вищою за температури википання стандартного літнього дизельного палива. Палива з пiдвищеною температурою кiнця кипiння називають народногосподарськими.
Паливо дизельне народногосподарське, згідно з ТУ У 22340203.019–2000, готують змішуванням прямогінних фракцій нафти і середньодистилятних фракцій вторинних процесів переробки нафти. Паливо призначене для високофорсованих дизельних двигунів наземної техніки. Основні фізико-хімічні показники, за якими це паливо різниться з паливами, виготовленими за ДСТУ 3868–99, наведено в табл. 4.
Залежно від умов застосування, виробляють дві марки палива:
Лнг — літнє, рекомендується для застосування за температури повітря не нижче 5°С;
Знг — зимове, рекомендується для застосування в регіонах, де температура повітря не нижче мінус 5°С.
За вмістом сірки паливо поділяють на підгрупи (див. табл 4). Паливо підгрупи ІІІ має допуск для вироблення до 01.07.2005 р.
 Приклади позначення палива літнього з масовою часткою сірки до 0,10% і температурою спалаху в закритому тиглі не нижче 40°С:
Паливо дизельне народногосподарське Лнг-0,10-40
 за ТУ У 22340203.019–2000;
палива зимового з масовою часткою сірки до 0,50% і температурою застигання не вище мінус 15°С:
Паливо дизельне народногосподарське Знг-0,50-(-15)
за ТУ У 22340203.019–2000.
Якщо під час виготовлення сурогатів автомобільних бензинів щось потрібно “хімічити”, то з дизельними паливами все значно простіше. Промисловість випускає паливо, яке за більшістю показників подібне до дизельного, але значно дешевше за нього — це паливо пічне побутове (ППП).
Паливо пічне побутове виготовляють із дистилятних фракцій прямої перегонки нафти й дистилятів термічного, каталітичного крекінгу i коксування. Характеристику палива, відповідно до ГСТУ 320.00149943.010–98, наведено в таблиці 5. За зовнішнім виглядом це легкорухома малосмолиста рідина від світло-коричневого до чорного кольору. ППП є найпоширенішим паливом у сільському господарстві для теплогенеруючих установок (парові та водогрійні котли, зерносушарки тощо)
Основні показники ППП наближають його до дизельного палива, за ви-нятком зовнішнього вигляду, цетанового числа й фактичних смол. Крім того, ППП має ширший фракційний склад порівняно з дизельним паливом.
2. Для палива, яке поставляють у роздрібну торгівлю населенню, встановлюють показники якості: 96% переганяється за температури не вище 360°С; в’язкість кінематична — не більше 6,0 мм2 /с .
Робота дизельних двигунів на ППП, як свідчить практика, призводить до інтенсивного осмолення деталей системи живлення, внаслідок чого виходять із ладу форсунки й паливні насоси (були випадки навіть заклинювання плун-жерів насосів). Крім того, якщо двигун працює на паливі з вмістом сірки 1,1%,  інтенсивніше спрацьовуватимуться присадки моторної оливи, а тому термін її роботи в двигуні потрібно зменшити вдвічі, інакше двигун вийде з ладу.
Щоб уникнути всіх цих неприємностей, треба в разі найменшої підозри (це стосується насамперед кольору) провести аналіз палива. Лабораторний аналіз для висування претензій нафтопостачальним організаціям щодо якості нафтопродуктів можна зробити в лабораторіях навчальних закладів, науково-дослідних організацій або машинно-випробувальних станцій за заявками підприємств і організацій сільського господарства.

А. Окоча,
доцент НАУ