М’ясні породи ВРХ Великобританії

Симентал
Завезений у Великобританію, починаючи з 1950-их років із Швейцарії, Німеччини і Австрії, симентал наразі має вплив на породи всіх п'яти континентів і є найчисленнішою породою Європи. Здатність породи давати молоко і телят з високою інтенсивністю росту зберігається за різних систем утримання та різних умов середовища. З часу імпортування в країну селекціонери Великобританії зосередилися на розвитку м'ясних якостей за збереження молочності і плодючості тварин. Високий генетичний потенціал щодо середньодобових приростів та високої конверсії корму в продукцію робить симентальських телиць і кастрованих бугайців прибутковими за різних систем утримання. Телиці породи здатні особливо  швидко досягати живої маси, яка має попит на м'ясному ринку, без відкладення надлишкового жиру в туші. Здатність тварин даної породи швидко дозрівати стала ще важливішою після введення єдиної фермерської оплати, адже є потреба здавати м'ясо щонайшвидше. Ця здатність до швидкого росту - також заслуга британських селекціонерів. Бугайці симентальської породи британського відріддя швидко дозрівають завдяки ефективній конверсії корму. Симентали або кросбредні з ними тварини з їхньою слухняністю, плодючістю і молочністю є ідеальними підсисними коровами для сучасного фермера, у якого мало часу і людей в умовах нинішнього виробництва. Корова, за якою легко доглядати, що має чудові материнські якості, з доброю відтворною здатністю, особливо після схрещування з місцевими породами, - вдалий вибір для фермера в м'ясному скотарстві. Дані Товариства з розведення симентальської породи використовують по всьому світу при визначенні індексів племінної цінності худоби під час купівлі. Середня жива маса бугаїв симентальської породи коливається в межах 1100-1150 кг, корів - 650-850 кг, висота в холці - 152 і 142 см, відповідно. Симентальських тварин (у 2006 році було 13835 корів) можна знайти по всій Великобританії, і особливо популярні чистопорідні або кросбредні з ними корови в якості підсисних у стадах із розведення м'ясної худоби. Експорт якісної сперми і племінної худоби здійснюють через Британську асоціацію симентальської худоби.

Шароле
Британське товариство з обмеженою відповідальністю з розведення тварин породи шароле, яке було першим європейським товариством із розведення даної м'ясної худоби, засноване у 1962 році. Спочатку до Великобританії була імпортована місцева породна худоба з країни-оригінатора - Франції, а потім із Канади були завезені тварини породи комолий шароле. Бугаї породи шароле понад 25 років утримували славу найкращих для м'ясних стад плідників, постійно даючи нащадків із високими середньодобовими приростами та прекрасним типом, тим самим збільшуючи прибуток виробників.
Тварини британського шароле мають унікальний тип, адже британські скотозаводчики дуже ретельно проводили селекцію на вираженість типу будови тіла зі збереженням двох славнозвісних рис шароле: виняткова швидкість росту та привабливий тип конституції, особливо щодо глибини попереку та замускулення стегон. Значну увагу також приділяли прямій легкості отелень, темпераменту і щільності конституції потомства бугаїв, тоді як самок селекціонували за материнськими якостями: легкістю отелень, молочністю і плодючістю. Тварини породи витривалі, легко пристосовуються до нових умов середовища. Бугаїв можна використовувати в різних умовах - як на пагорбах та верховинах, так і в умовах більш інтенсивних систем низин. Середня жива маса бугаїв становить 1250 кг, корів - 880-1000 кг, висота в холці - 155 і 145 см, відповідно. Понад 300 тис. особин породи шароле під час роботи з породою було зареєстровано в Британії, а дані обліку продуктивності 70 тис. з них було використано для генетичної оцінки. Загальна популяція з 2300 зареєстрованих стад нині нараховує близько 50 тис. голів худоби, в тому числі 14 тис. племінних корів, щорічно зареєстровують по 10 тис. голів. Численним стадам надано формальний акредитаційний статус стад із міцним здоров'ям. Британські заводчики породи шароле пропонують потенційним покупцям великий вибір племінної продукції: сперму, ембріони та худобу для задоволення комерційних і племінних потреб.

Південний девон
Це найкрупніша місцева порода Британії. Вона добре відома завдяки своїм материнським і м'ясним якостям. Вважають, що предків нині породних тварин почали розводити багато століть тому на території Південного Хема в Девоні, а потім вона поширилася в інші регіони Девона та Корнуелла, де нині славиться м'ясними, молочними та жиромолочними якостями. Спочатку її створення вважалось зародженням відріддя породи девон. Племінна книга південного девона була заснована у 1891 році. Популяція поширилася всією Великобританією і за її межами і до 1970-го року стала спеціалізованою м'ясною породою. Наразі тварин широко використовують у підсисних стадах екстенсивних та інтенсивних систем утримання комерційних і племінних стад. Завдяки своїм якостям, їх часто схрещують з іншими місцевими та континентальними породами для задоволення існуючих вимог виробників, водночас забезпечуючи селекціонерів прекрасним племінним матеріалом для створення високоцінних племінних стад та висококласних тварин для забою.
Тварини породи добре відомі завдяки своїм цінним якостям: спокійний норов, високі швидкість росту та тривалість життя. Матки мають добрі материнські якості та високу молочність. Худоба добре окуповує пасовищний корм своєю продуктивністю, тварини виростають, набуваючи привабливого м'ясного типу як вшир, так і вздовж. Як результат, формується висококласна туша з мармуровим і дуже зернистим м'ясом. Позаяк тварини витривалі і добре адаптуються до нових умов утримання, вони є високорентабельними. Середня жива маса дорослих бугаїв коливається у межах 1144-1250, корів - 675-800 кг, висота в холці - 152 і 140 см, відповідно. Порода поширилася з місця виникнення в Південно-Західному Девоні по всій країні. Наразі лише її племінна популяція нараховує близько 12300 корів. Племінна худоба, сперма та ембріони є в наявності для експорту.

Девон
Одна з найстаріших місцевих (аборигенних) порід Об'єднаного Королівства, початок формування якої датується XVI століттям на південно-західній території Англії в Північному Девоні. Перші записи тварин у Племінну книгу були зроблені у 1851 році Товариством породи, яке юридично оформилось пізніше - у 1884 році. Представники породи девон мають насичену суцільну червону масть, первісно були лише рогатими, але тепер існують комоле відріддя та екземпляри із невеликою плямистістю. У процесі формування породи використовували ввідне схрещування із лімузином і салерсом.
Порода витривала в різних крайнощах клімату, нормально витримуючи як холод, так і спеку, надзвичайно стійка до окремих хвороб, зокрема туберкульозу. Раннє дозрівання, низькі витрати на обслуговування цих тварин і легкий догляд за ними, а також спроможність відгодовуватись майже повністю на траві дають їм вагому перевагу над представниками великих порід. Дуже спокійний темперамент і добра придатність до органічних систем виробництва - це реальні додаткові переваги. Бугаї надзвичайно плодючі. Слухняна, легка у догляді й управлінні девонська худоба продукує смачне, ароматне мармурове м'ясо. Жива маса дорослих бугаїв - 900-980, корів - 500-630 кг, висота в холці - 136 і 130 см, відповідно. Тварини даної породи обов'язково підлягають національній незалежній реєстрації, обліку продуктивності та класифікації типу будови тіла. Сучасна племінна база породи представлена приблизно 400 плідниками і 3300 коровами. Нині у Великій Британії девон сконцентрований, головним чином, на Південному Заході Англії, а також досить добре почуває себе в умовах Австралії, Бразилії та США.

Уельська чорна порода
Це - одна з найстаріших у Британії - населяла верховини Уельсу ще з передроманських часів. Уельську чорну можна з повною упевненістю назвати "місцевою", і наразі вона є виключно британською, набувши свого розвитку лише на базі уельської місцевої чорної худоби без прилиття крові будь-яких інших порід. Хоча уельська чорна позитивно проявляє себе в різноманітних умовах утримання, включаючи племінне м'ясне скотарство низин та відгодівлю, свою добру репутацію вона здобула завдяки здатності породи чудово адаптуватися до умов вирощування на бідних та верховинних територіях. Винятково витривала порода зі здатністю тварин протистояти екстремумам температури та грунту, вона тривалий час вважалася породою подвійного виробничого напряму, продукуючи як м'ясо, так і молоко. Саме їхня здатність добре перетворювати грубий корм пасовищ у молоко для телят та високоякісну яловичину вивільнила їм певне місце в сучасному фермерстві. Ці якості забезпечили основу для племінного розведення уельської чорної та надали необмежені можливості для нових та досвідчених селекціонерів цієї породи. Протягом понад 100 років порода розвивалася та вдосконалювалася за підтримки Товариства з розведення уельської чорної (WBCS), яке було сформоване в 1904 році. Наразі дане товариство набуло всесвітньої репутації та має членів і худобу в різних куточках земної кулі. Нині уельську чорну можна знайти в Північній Америці, Океанії та континентальній Європі. Слід відзначити відмінний розвиток породи та стан здоров'я стад у країні. З першого березня 2006 року понад 230 селекціонерів брали участь у програмі визначення здоров'я стад щодо хвороби Джона, BVD, IBR та лептоспірозу. Середня маса дорослих бугаїв становить 900 кг, а корів - 550. Уельська чорна - одна з найчисленніших в Уельсі, але є спеціалісти з розведення породи і в Англії. Лише у племінних стадах породи наразі нараховується понад 9400 зареєстрованих корів. Племінна худоба, сперма та ембріони є в наявності на експорт.

Герефорд
Одна з найстаріших і найвідоміших у світі порід місцевої м'ясної худоби, яка виникла у графстві Герефордшир у середині 1700-их років і пізніше поширилась на більшій частині Великобританії та по всьому світу. Герефорд реєструється Товариством з розведення цієї породи з 1846 року. З того часу порода постійно вдосконалювалася різними шляхами за сприяння та нагляду Товариства. Герефордську худобу розводили за її слухняність, швидкість росту без впливу на легкість отелення та якість туші. Висока фенотипна мінливість у породі сприяє тому, що тварини легко адаптуються до різних систем продуктивності та умов середовища. Ось чому герефордська худоба Великобританії експортується до різних частин світу (Південна Америка, континентальна Європа, Австралія, Північна Америка й Африка). Її генетичний матеріал використовують у племінних стадах та різних програмах чистопородного розведення і схрещування. Багато давніх стад Великобританії поєднали передові технології з генетичним матеріалом провідних зарубіжних ліній породи і тепер можуть запропонувати генетичний матеріал, якого не можна знайти ніде в світі.
М'ясо герефордських тварин користується великим попитом і в межах країни, і за її кордонами завдяки його чітко вираженому аромату, соковитості та визнаній якості. Одна з передових британських торгових фірм - "Вейтроус"  -співпрацює з герефордською асоціацією з кінця 1990-их років. Це посприяло тому, що продаж племінної продукції помітно збільшується з року в рік. Жива маса дорослих тварин породи герефорд сучасного типу (більш скоростиглого, з поліпшеною окресленістю м'ясних форм) перебуває в межах: у бугаїв - 1075-1100 кг, у корів - 675-700 кг, висота в холці - 152 і 140 см, відповідно. Крім того, в країні ще й досі розводять племінні стада з поголів'ям понад 600 корів оригінального, колись традиційного, більш дрібного типу: середня жива маса бугаїв - 1050 кг, корів - 662 кг за їхньої висоти, відповідно, 135 і 120 см у холці. Товариство з розведення породи щорічно реєструє приблизно 5 тисяч телят за рік, ця цифра постійно збільшується. На експорт в наявності сперма, ембріони та жива худоба. Племінні стада герефордської худоби із понад 7000 корів поширені всією Великобританією. При цьому значне число кращих тварин з успіхом демонструють на всіх великих виставках Великої Британії.
Світла аквітанська
Blonde d`Aquitaine порода походить із Південно-Західної Франції. В кінці ХІХ століття там з'явились три різних відріддя світлої худоби, з якими проводили поглиблену племінну роботу і, як результат, у 1898 році була заснована Племінна книга гарронейської худоби, за якою з'явилися наступні Племінні книги - у 1920 році - худоби Кверсі та у 1921 році - піренейської світлої худоби. У 1950-х роках спостерігалося істотне зменшення загальної чисельності цих тварин близького походження, це спричинило злиття трьох відрідь - у 1962 році утворили породу світлого аквітану. В 1972 році тварини цієї породи були вперше імпортовані у Великобританію, де їх успішно розводять чистопородним методом уже близько 40 років. Сьогодні порода доволі поширена у всій Великобританії і Північній Ірландіії та добре зарекомендувала себе за вирощування в будь-яких умовах.
Британські скотозаводчики, завдяки своєму славетному вмінню розведення худоби з оригінального завезеного класичного типу, створили першокласний м'ясний батьківський тип тварин британської блонде. Він у Великобританії, як і скрізь у світі, вважається виключно м'ясною породою зі значно посиленими материнськими якостями. Тварин експортують в основному до Республіки Ірландія, а сперму продають до Австралії, Нової Зеландії та Південної Ірландії. Облік продуктивності здійснюється за участі Signet. Тварини британської світлої аквітанської породи характеризуються: швидким ростом, починаючи від народження; локалізацією максимально розвинутих м'язів у потрібних місцях, особливо на ребрах, стегнах, крижах і попереку; високим виходом м'яса; низьким виходом кісток; добрим темпераментом; незначним числом проблем при отеленнях; гарантовано кращим здоров'ям порівняно з іншими тваринами країн Європи; новими високими генетичними якостями, раніше небаченими за кордоном. Жива маса зрілих бугаїв - 1100-1150 кг, корів - 817-850 кг, висота у холці, - відповідно, 155 та 145 см. Наразі у Великобританії лише племінна популяція блонд-д'акуітен складається із близько 6500 корів.     Далі буде