Мікотоксикози — актуальна проблема свинарства

Свиней від мікотоксикозів не лікують. Чисто з економічної точки зору невигідно. Але знаючи симптоми хвороби, можна проводити її профілактику. Тож читайте продовження огляду найбільш загрозливих у свинарстві мікотоксинів та мікотоксикозів, які вони викликають.

Охратоксини
До групи охратоксинів належать три види цього токсину: А, B і C. Найважливішим вважають охратоксин А, який продукують гриби Aspergillus ochraceus і Penicillium viridicatum. Окрім охратоксину, ці гриби утворюють також цитринін і щавлеву кислоту. Охратоксини зустрічаються як у зоні тропіків, так і в країнах із помірним кліматом, їх частіше виявляють у вівсі, ячмені, пшениці та кукурудзі. Концентрація охратоксину може сягати 10 мг/кг, хоча вже за вмісту 0,2 мг/кг корму охратоксин становить певну небезпеку для свиней. Цим мікотоксинам властиві нефротоксична, тератогенна та імунодепресивна дії. Інгібують синтез білка, порушують обмін глікогену. Охратоксин А в чистому вигляді нестабільний, чутливий до дії світла й кисню, стійкий у розчинах.
Клінічні ознаки охратоксикозу:

• бліді та збільшені нирки - дегенерація канальців, інтерстиціальний фіброз;
• порушена фільтраційна функція нирок - гіперпротеїнемія, азотемія;
• підвищене споживання води (полідипсія) і сечовиділення (поліурія);
• ниркова недостатність - смертність;
• супресія клітинного імунітету - підвищена сприйнятливість до інфекцій;
• зниження якості сперми й запліднювальної здатності;
• набряки та викривлення спини в поросят, скута хода;
• виразки шлунково-кишкового тракту.

Потрапивши в організм моногастричних тварин, охратоксин забруднює органи, жирову й м'язову тканини та кров. У разі хронічної інтоксикації цей мікотоксин може забруднити більшість тканин і спричинити серйозні порушення в нирках, іноді це призводить до вибракування туші.
Гострий охратоксикоз (концентрація перевищує 5 мг/кг корму) характеризується нефропатією, жировою дистрофією печінки, некрозом лімфатичних вузлів, імуносупресією тощо. У критичних випадках смерть може бути спричинена гострою нирковою недостатністю. Зважаючи на те, що охратоксин має канцерогенний потенціал, його зараховано до переліку небезпечних забруднювачів м'яса. Механізм канцерогенного впливу поки що не вивчено, хоча було висловлено гіпотези як про генотоксичні, так і негенотоксичні його дії.
Діагноз "охратоксикоз" ставлять на підставі клінічних ознак і посмертних змін, підтверджують ідентифікацією токсину в кормі або в нирках за допомогою відповідних тестів.
Останні дослідження визначають охратоксини як натуральні забруднювачі крові свиней у Канаді, а також у багатьох європейських країнах, у тому числі в Німеччині, Норвегії, Польщі, Швеції та країнах колишньої Югославії. Крім того, охратоксин було виявлено в нирках свиней у США, Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Німеччині, Польщі, Швейцарії, Британії та країнах колишньої Югославії.
У європейських країнах 1997 року було встановлено максимальний толерантний рівень охратоксину для всіх харчових продуктів - 5 мкг/кг, крім Німеччини, - там норма становить 3 мкг/кг. У Данії, якщо на післязабійному огляді в крові свині виявляють охратоксин у дозі 25 мкг/мл, тушу вибраковують.

Клінічні прояви:
Основні симптоми отруєння охратоксином проявляються зниженням інтенсивності приростів і конверсії корму. Може уражатись печінка, але основний деструктивний вплив спрямовується на нирки, що призводить до інтерстиціального фіброзу. Підвищується споживання води (полідипсія), розвивається поліурія. У молодих свиней може виникати нирковий набряк, рідше - виразки шлунково-кишкового тракту. Якість сперми кнурів знижена, що позначається на запліднювальній і загальній репродуктивній здатності.
Сигнальні концентрації
Вміст охратоксину в кормах для свиней не повинен перевищувати 50 мкг/кг. Вживання більшої кількості цієї сполуки призведе до появи залишків токсину в м'ясі, що становитите загрозу для здоров'я людини.

Зеараленон
Зеараленон - токсичний метаболіт грибів роду Fusarium (Fusarium gramearum і proliferatus), який виявляє анаболічні властивості, головним чином, через естрогенний ефект. Потрапляючи в організм, зеараленон може негативно впливати на репродуктивну функцію, виявляти ознаки гіперестрогенізму, порушувати перебіг поросності.
Згідно з даними за 2005 рік, зеараленон - один із мікотоксинів, який найчастіше виявляли в зерні, вирощеному на території країн СНД.
Зеараленон абсорбується з корму і протягом п'яти днів після його останнього надходження в організм цей токсин можна виявити в плазмі крові. Виводиться він разом із сечею і каловими масами у формі глюкоруніду. Зеараленон впливає на репродуктивну функцію, знижує активність 3-альфа-гідроксистероїддегідрогенази.
Забруднення зеараленоном часто відбувається в комбінації з дезоксиніваленолом за ураження фузаріозом кукурудзи або паршею пшениці, але під час зберігання його концентрація в зерні може значно збільшитися проти польової.
До дії токсину найбільш сприйнятливі статевонезрілі поросята, у свинок і свиноматок спостерігається почервоніння й набряк вульви, буває, що випадає піхва й пряма кишка. Навіть за порівняно невисоких доз токсину порушується естральний цикл і зменшується кількість поросят у виводку. Внаслідок порушення кровообігу матки, народжуються поросята з різною вагою, зі зниженою життєздатністю, бувають і мертвороди. В разі згодовування зеараленону в кількості 60-90 мг/кг протягом перших 15 днів після осіменіння припиняється розвиток плодів. Відновлення еструсу, або тічки, у свиноматок відбувається не раніше ніж через кілька місяців. У тварин на відгодівлі характерним симптомом є випадіння прямої кишки.
Сигнальні концентрації - 200 мкг/кг.

Клінічні ознаки:
Свинки (3-5 мг/кг)

• набряклість і почервоніння піхви;
• збільшення сосків і молочних залоз;
• набряк яйцепроводів і матки, анеструс;
• збільшення тривалості фази еструсу.

Свиноматки (5-10 мг/кг)
Додатково до наведених вище ознак:

• псевдовагітність (затримка жовтого тіла);
• скорочення кількості поросят у посліді, аборти;
• зниження й різниця живої маси новонароджених;
• народження слабких і мертвих поросят;
• збільшення вульви та сосків.

Свиноматки (30-60 мг/кг)

• аборти, ембріолізис.

Кнури (30-60 мг/кг)

• зниження якості сперми, поява сперматозоїдів із вадами;
• зниження лібідо, втрата шерстного покриву, набряк препуцію.

Усі тварини

• випадіння прямої кишки і піхви;
• зниження продуктивності.

Трихотецени
Трихотецени - це група токсинів, що продукують кілька видів гриба Fusarium, серед яких особливо слід виокремити Fusarium graminearum і Fusarium sporotrichioides. Трихотецени є типовими польовими токсинами. Вони продукуються на рослинах і потрапляють у корм через забруднені інгредієнти. Трихотецени подразнюють тканини, а в разі потрапляння в організм уражують ротову порожнину, кишковий тракт, спричинюють дерматити.
Реакцією тварини на дію трихотеценових мікотоксинів є втрата апетиту, що дало їм назву "токсин відмови від корму". Трихотецени - сильні імуносупресори, що діють на клітинну імунну відповідь способом безпосереднього впливу на кістковий мозок, селезінку, лімфоїдні тканини, тимус і епітеліоцити кишківника, порушуючи процеси поділу клітин.

Вомітоксин
(дезоксиніваленол, або ДОН)
Дезоксиніваленол широко відомий як вомітоксин. Цей мікотоксин продукується Fusarium graminearum, який часто заселяє кукурудзу, пшеницю та ячмінь.
Концентрація понад 2 мг/кг може знизити споживання корму й згодом - інтенсивність приросту живої маси. Концентрації понад 5 мг/кг спричинюють відмову від корму, а більше ніж 10 мг/кг - втрату живої маси й блювоту. Якщо забруднене зерно замінити на чистий корм, свині зазвичай відновлюють споживання корму без інших видимих ознак.
Дія на органи й системи:

• діє на шлунково-кишковий тракт;
• концентрації 1-2 мг/кг спричинюють зниження споживання корму, що призводить до зменшення приросту живої маси;
• якщо концентрація перевищує 5 мг/кг, відбувається різке зниження споживання корму;
• концентрації 10-20 мг/кг спричинюють блювоту й повну відмову тварин від корму, внаслідок чого зменшується приріст живої маси або відбувається її втрата;
• свині спершу споживають корм до появи блювоти, а потім взагалі відмовляються від нього;
• свиноматки толерантніші за молодняк до дії токсину;
• низькі концентрації можуть спричинити імуносупресію.

Т-2 токсин
Небезпечніший, але менше поширений, аніж вомітоксин, утворюється за тривалого зберігання кормів у холодному й вогкому середовищі. Дози 1 мг/кг і вище спричинюють блювоту та зниження споживання корму й інтенсивність приростів.
Клінічні прояви
ДОН, або вомітоксин, вважають токсином, який найбільше поширений у природі. Особливо він небезпечний для свиней. Окрім симптомів, зазначених вище, у тварин збільшується маса печінки, незважаючи на те що синтез гепатопротеїнів знижений. Можуть підвищуватися концентрація та активність серотоніну в мозку.
За концентрації ДОН на рівні 3-5 мг/кг корму в свиней значно знижується апетит, що призводить до зменшення продуктивності тварин. Це особливо небезпечно для свиноматок у період лактації, оскільки знижений апетит впливає на вироблення молока і ріст поросят та призводить до втрат живої маси й поганої кондиції поросят у період відлучення.
Критична концентрація
Через зниження апетиту й продуктивності, а також унаслідок імуносупресивної дії сигнальною вважається концентрація ДОН у кормі 0,2 мг/кг і вище.

Профілактика й контроль
Тактика профілактики й контролю мікотоксикозів у свинарстві практично така сама, як і в тваринництві та птахівництві. Нагадаємо основні її положення:

• Використання лише якісних кормів та їхніх складових
• Це досягається завдяки вибору надійних, перевірених практикою, постачальників та регулярному лабораторному контролю вмісту мікотоксинів.
• Належна система заготівлі, зберігання й згодовування кормів
• Дотримання умов зберігання та правильна технологія годівлі запобігають утворенню й накопиченню мікотоксинів, їхній взаємодії з іншими стрес-факторами.
• Збагачення кормів синтетичними й природними антиоксидантами, вітамінами (Е, C, каротином, органічним селеном та іншими мікроелементами)
• Використання ефективних адсорбентів мікотоксинів
• знижують токсичне навантаження на тварин;
• зменшують інтенсивність прояву мікотоксикозів;
• підвищують імунітет і продуктивність тварин;
• зводять до мінімуму перехід метаболітів у кінцеві продукти.
  

Поки що єдиним ефективним способом боротьби з мікотоксикозами є профілактична обробка кормів комплексними препаратами, що поєднують у собі мікоцидну дію проти продуцентів мікотоксикозів, сорбційну та інактивуючу дії проти мікотоксинів і протекторну дію на організм сільськогосподарських тварин. Такі препарати вже є, їхні комерційні форми широко представлено на ринку. Ці засоби слід додавати в зерно перед закладанням його на зберігання, а в комбікорми - під час їхнього виготовлення. Слід зазначити, що здорожчання кормів унаслідок вживання таких запобіжних засобів не порівнянне з колосальними витратами на знищення заражених мікотоксинами кормів і втратами від їхнього згодовування тваринам.

Валерій Столюк,
канд. вет. наук,
кафедра мікробіології, вірусології
та біотехнології НУБіП України