Хвороби на рослинах ріпаку у 2011 році

За результатами проведених у 2009-2010 рр. обліків установлено, що найбільш поширеними та шкодочинними хворобами озимого та ярого ріпаку в зонах ріпакосіяння України залишаються чорна ніжка, бактеріоз коренів, біла і сіра гнилі.

Чорна ніжка

Поширення захворювання восени 2009 року спостерігалося на 52% площ із обстежених 43,5 тис. га посівів озимого ріпаку. Найбільше поширення хвороби - в межах 3-15% уражених рослин (осередками - 22%) за інтенсивності ураження 0,4-5,0% - відбувалося в господарствах Івано-Франківської, Волинської, Львівської, Рівненської областей. У всіх інших областях поширення хвороби було незначним і становило 1-3,0% за рівня її розвитку 0,2-2,0 відсотка.
Затяжні дощі зі зниженням температури повітря та грунту у вересні 2010 року в західних областях України сприяли появі та розвитку чорної ніжки на озимому ріпакові, прояв якої відмічено було вже у першій декаді місяця. Під час появи сходів озимого ріпаку хвороба проявлялась у вигляді потемніння гіпокотилю, утворення ниткоподібного перехвату кореневої шийки молодих рослин. Проростки сходів чорніли, гинули; сім'ядолі й листки жовкли, рослини відставали в рості, лягали на поверхню грунту; в суху погоду вони в'янули, всихали, у вологу - загнивали. На доросліших рослинах у фазі розетки на кореневій шийці виявлялися бурі штрихи, плями, виразки, які згодом могли зливатися, охоплюючи основу стебла і корінь. Більшість хворих рослин із часом відмирало, спричиняючи зрідження посівів озимого ріпаку.
У цей період осередки ураження чорною ніжкою становили близько 6% обстежених площ озимого ріпаку з ураженням 0,4% рослин у слабкому ступені. До кінця вересня погодні умови сприяли поширенню хвороби. Так, у першій декаді жовтня 2010 року чорну ніжку виявлено в Тернопільській області на 18,2% обстежених площ озимого ріпаку з ураженням прикореневої частини стебла у 0,8% рослин. Ураження рослин озимого ріпаку чорною ніжкою на рівні 3-7% відбувалося у Рівненській, Львівській, Хмельницькій областях, в інших областях - на рівні 1-2 відсотків.
На рослинах озимого ріпаку ускладнить перезимівлю ослаблених рослин, спричинить подальший розвиток хвороби після відновлення вегетації в 2011 році. Навесні розвиток чорної ніжки прогнозується від незначного до помірного в окремих осередках за умов поганої аерації грунту, прохолодної дощової погоди, вегетації рослин на ущільненому, бідному на поживні елементи грунті.
 

Бактеріоз коренів

Виявлявся восени 2009 року на поодиноких рослинах озимого ріпаку, а навесні 2010 року - на 51% обстежених площ. Найбільше поширення бактеріоз коренів мав у Чернігівській (60% заражених площ) та Київській (58%) областях, де загинуло 12-30% рослин, осередками - 60-70%. У господарствах Черкаської, Закарпатської, Тернопільської і Вінницької областей бактеріоз виявлений на 30-40% обстежених площ, на яких поширення хвороби становило 10-12%, в осередках загинуло 4-15% рослин. Поширення бактеріозу в Миколаївській, Кіровоградській, Закарпатській і Волинській областях коливалося в межах 5-9%. В інших областях поширення бактеріозу було незначним - в межах 1-4 відсотки.
Навесні 2011 року ймовірне ураження рослин озимого ріпаку буде відбуватися на полях за умов: неякісного передпосівного обробітку грунту під озимий ріпак, що спричинятиме оголення кореневої шийки; на площах за ранніх строків сівби, що призводить до переростання рослин, і за пізніх, коли рослини входять у зиму недорозвиненими; низьких температур узимку за відсутності сталого снігового покриву; утворення тривалої льодової кірки на полях; частих відлиг узимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Указані чинники знижують опір рослин озимого ріпаку інфекційним хворобам, сприяють інтенсивному розвитку бактеріозу коренів.
 

Снігова пліснява

У 2010 році виявлялась навесні на озимому ріпакові у вигляді випрівання окремих рослин і цілих вогнищ, як правило, на перезволожених низинних ділянках. Ураження рослин відбулося в результаті утворення льодової кірки, яка зберігалась під снігом узимку та на початку весни, та тривалого перебування рослин під талою сніговою і дощовою водою рано напровесні. Хвороба виявлена майже на 23% із обстежених 43,5 тис. га озимого ріпаку. В господарствах Волинської, Чернівецької і Київської областей поширення хвороби становило від 4 до 23,0% рослин. У результаті ураження збудниками снігової плісняви у вогнищах загинуло 8-20% рослин. В інших областях України хворобу виявляли на поодиноких рослинах.
Навесні 2011 року прогнозується поширення хвороби: від незначного в західних областях до помірного - в центральних і південних областях України, особливо на перезволожених ділянках поля з перерослими або недорозвинутими рослинами; за умов утворення притертої льодової кірки взимку та на початку весни; за внесення високих доз азотних добрив з осені.

Несправжня борошниста роса або пероноспороз

Уражував озимий і ярий ріпак повсюди, де вирощували культуру. Сприятливі погодні умови зимового періоду для перезимівлі рослин і збереження на них значного запасу інфекції збудника несправжньої борошнистої роси викликали навесні 2010 року інтенсивне ураження розеткових листків рослин хворобою. Несправжня борошниста роса була виявлена на 80-100% обстежених площ озимого ріпаку в Дніпропетровській, Івано-Франківській, Чернігівській, Закарпатській областях, на яких поширення хвороби дорівнювало 15-22%, осередками - до 50%, за інтенсивності ураження 5-10%, осередками - 16-19%. У Тернопільській, Чернівецькій, Рівненській, Хмельницькій, Львівській, Полтавській, Кіровоградській областях поширення хвороби дорівнювало 6-12%, в окремих господарствах - 12-30 за інтенсивності ураження 2-6%, осередками - 8-11 відсотків.

Прохолодна і суха погода квітня, жарка і посушлива погода травня в північних та центральних областях України негативно вплинули на ріст і розвиток рослин озимого і ярого ріпаку і стримували подальший розвиток хвороби.
Так, на ярому ріпакові в господарствах Черкаської, Сумської, Дніпропетровської, Тернопільської областей поширення пероноспорозу становило 8-10% рослин, осередками - 19-36%; з розвитком хвороби 1-6%, осередками - 9-23%. Пізніше нестача опадів та підвищення температури повітря обмежили поширення і розвиток пероноспорозу на обох видах ріпаку.

Обстеження посівів озимого ріпаку восени 2010 року показало, що ураженість рослин пероноспорозом у більшості областей України коливається в межах 4-11% за інтенсивності розвитку 0,5-2,5 відсотка.
З огляду на значний запас інфекції збудника хвороби в рослинних рештках, грунті, зараженому насінні і на уражених рослинах озимого ріпаку з осені, в 2011 році за умов прохолодної дощової весни і першої половини літа ймовірний розвиток хвороби від помірного до інтенсивного як на озимому, так і ярому ріпакові.
 

Альтернаріоз

Виявлявся в посівах озимого і ярого ріпаку в усіх грунтово-кліматичних зонах України. У господарствах Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Волинської, Вінницької, Рівненської та Дніпропетровської областей хвороба була поширена на 60-100% обстежених площ озимого ріпаку, де розповсюдження становило 28-45% (максимально - 57-55%) за розвитку хвороби 4,8-7,5%, максимально - 12,5%. Порівняно з 2009 роком, у 2010 році суттєво зросло поширення хвороби на озимому ріпаку в південних областях України: від 2-5% до 8-21%, осередками - до 37%. Таке зростання спричинили інтенсивні атмосферні опади на Півдні України в квітні та червні, які сприяли розвитку хвороби.
 На ярому ріпаку найбільш інтенсивне розповсюдження хвороби у фазі цвітіння рослин відбувалося в Тернопільській і Київській областях і дорівнювало 18-20,0% (максимально - 36-38%) за розвитку хвороби 2,8-4,1%, максимально - 9,0%. У господарствах інших областей поширення хвороби було незначним і становило в середньому 2-8% за її розвитку 0,5-2,2 відсотка.

Повсюдне накопичення інфекції в уражених рештках, насінні капустяних рослин створює реальні підстави для прогнозування повсюдного розвитку альтернаріозу у 2011 році. Характер розвитку хвороби залежатиме від погодно-кліматичних умов у період вегетації рослин: за високої вологості повітря в період наливання і дозрівання насіння ймовірний епіфітотійний розвиток хвороби, насамперед у загущених, забур'янених, виляглих посівах озимої та ярої культури; за передозування органічних і азотних добрив, у разі випадання атмосферних злив з вітрами після тривалої посухи; за температури навколишнього середовища вище 22°С; за випадання рясних рос у нічні години; у разі тривалого перебування зрізаних рослин у валках за роздільного збирання врожаю.
 

Фомоз

Виявлявся на 69% обстежених площ озимого ріпаку переважно в господарствах лісостепової і степової зон України. Розповсюдження хвороби на озимому ріпакові у Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Київській, Черкаській, Кіровоградській, Одеській, Миколаївській областях становило 6-11% (максимально - 14-18%) за інтенсивності розвитку 1,1-3,0%, максимально - 4,5-6,2%. В інших областях України поширення хвороби на озимому ріпаку коливалось в межах 1,0-4,0% за інтенсивності розвитку 0,1-1,3 відсотка.
Ураженість рослин ярого ріпаку становила в середньому 2,0-4,5% за розвитку хвороби 0,5-2,2 відсотка.
Враховуючи наявний запас збудника хвороби на рослинних рештках і в насінні, на уражених рослинах озимого ріпаку у 2011 році за частих опадів і високої вологості повітря у фазі цвітіння рослин прогнозується розвиток хвороби від помірного до інтенсивного на озимому і ярому ріпаках.
 

Біла і сіра гнилі

Виявлялись на 72% обстежених площ озимого і ярого ріпаків у вигляді ураження стебел, окремих гілок і стручків.
У північно-західних, центральних та південних областях України поширення білої гнилі на рослинах озимого ріпаку перебувало в межах 2,0-6,0%, сірої гнилі - 1,0-9,0%, а їхній розвиток становив, відповідно, 0,1-1,2 і 0,2-2,5%. Перед збиранням урожаю ураженість стручків озимого ріпаку білою гниллю перебувала в межах 1,0-2,5%, сірою гниллю - 3,5-5,5%. На ярому ріпаку в результаті тривалої посухи протягом червня-липня розповсюдження гнилей на рослинах було незначним, білою і сірою гниллю хворіло 0-3,0%. Ураження стручків гнилями було поодиноким.
У 2011 р. розвиток гнилей за наявності високої (60-90%) вологості повітря і температур 17...27°С, насамперед, на забур'янених, загущених, виляглих посівах, на полях, де ріпак розмістили після нерекомендованих попередників (соняшник, льон, коноплі, конюшина, соя, гречка, капуста), прогнозується інтенсивне ураження рослин сірою і білою гнилями.
 

Циліндроспоріоз

Виявлявся на 16,2% обстежених площ озимого ріпаку. Хвороба була поширена, в основному, у фазі розетки - цвітіння рослин переважно в господарствах Хмельницької, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської і Миколаївської областей. Поширення хвороби коливалось у межах 1-4% (осередками - 6-18%) за розвитку 0,2-1,5% (осередками - 1,0-3,8%). У результаті тривалої посухи в травні-червні розповсюдження і розвиток хвороби був призупинений, уражені листки некротизувались і відмерли, в результаті цього у фазі зеленого стручка хвороби на рослинах майже не виявляли.
За сприятливих для розвитку циліндроспоріозу умов протягом вегетації (висока насиченість повітря вологою, мряка, часті дощі, тумани, вітряна погода) і наявності запасу інфекції в рослинних рештках і насінні у 2011 році ймовірність розвитку хвороби на озимому ріпаку буде від помірної до значної.
 

Біла плямистість

У 2010 році виявлялась на поодиноких рослинах окремих площ посівів озимого і ярого ріпаку в західних і центральних областях.
Беручи до уваги наявність певного запасу інфекції збудника цієї хвороби на уражених рештках капустяних культур, у зараженому насінні та уражених рослинах озимого ріпаку за умов прохолодної весни у фазі бутонізації - цвітіння рослин, вологості повітря понад 80% упродовж декількох діб, тривалого зберігання роси на листках ріпаку (в межах 9-14 год) ймовірний розвиток хвороби в 2011 році на озимому ріпакові від слабкого до помірного.
 

Вертицильозне і фузаріозне в'янення

Мало поширення у всіх ріпакосійних районах озимого і ярого ріпаку. Хвороба в 2010 році виявлялась у посівах ріпаку у вигляді поодиноких рослин, які в результаті ураження провідної системи в'януть і гинуть або передчасно дозрівають у фазі молочно-воскової стиглості. Ураженість рослин озимого ріпаку коливалась у межах 0-2,0%, ярого - 0-5 відсотка.
За сприятливих для розвитку хвороби умов (насичена сівозміна капустяними культурами, висівання ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, конопель, які уражуються цими збудниками хвороби) і значного запасу інфекції в рослинних рештках у 2011 році ймовірний прогноз розвитку хвороби на рослинах озимого і ярого ріпаку від слабкого до помірного.
 

Слизистий бактеріоз

Мав поширення на ярому ріпаку, переважно як і в попередні роки, в господарствах центральних і південно-східних областей від 0 до 3,0% у фазі бутонізації і 1,5-4,5% - у фазі зеленого стручка. Переважно хвороба проявлялась у вигляді в'янення, заслизнення, загнивання і відмирання окремих листків, стручків, гілок або всієї рослини.    Накопичення інфекції в грунті на неперегнилих рештках уражених рослин, в насінні, за сприятливих гідротермічних умов у фазі бутонізації - цвітіння рослин ярого ріпаку (впродовж 4-5 днів температура повітря - 20...25°С, вологість повітря - понад 80%, часті заливні дощі, вітряна погода), прогнозується розвиток хвороби в 2011 році від помірного до інтенсивного.    

Заходи щодо обмеження розповсюдження хвороб ріпаку

Найбільш радикальним, економічно ефективним і екологічно безпечним заходом є виведення і впровадження у виробництво сортів і гібридів ріпаку з високою польовою стійкістю до хвороб, за вирощування яких відпадає потреба в застосуванні хімічного захисту рослин у період вегетації або кількість хімічних обробок в роки епіфітотійного розвитку хвороб суттєво скорочується.

Значне місце в інтегрованому захисті ріпаку проти хвороб відводиться агротехнічним, організаційно-господарським, селекційно-насіннєвим заходам (дотримання сівозміни, використання кращих попередників, дотримання просторової ізоляції між насінниками і товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур, своєчасний і якісний основний і передпосівний обробіток грунту, збалансоване живлення рослин, висока якість насіння, строки сівби, норми висівання насіння, своєчасне підживлення рослин). Слід також брати до уваги: насичення сівозміни буряко-капустяними культурами, яке має бути не більше 25%; вирощування ріпаку після цих та інших культур через 4-5 років; кращі попередники - одно- і багаторічні бобові трави, зернові колосові, чистий і зайнятий пар; відстань від минулорічних полів капустяних культур - 1 км; підготовка поля до сівби - за типовою для даної зони системи обробітку грунту; внесення збалансованих доз добрив, гербіцидів.

Ефективним проти чорної ніжки ріпаку є дотримання оптимальної глибини загортання (до 3 см), своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку, оптимальне живлення рослин.

Проти снігової плісняви і бактеріозу коренів найефективнішими заходами, які обмежують поширення та знижують шкідливість хвороб, є сівба озимого ріпаку в оптимальні строки (рослини ріпаку мають вегетувати до входу в зиму - 100-105 днів), ранньовесняне підживлення рослин азотними добривами (найкраще аміачною селітрою).

Проти альтернаріозу, пероноспорозу, фомозу, світлої та білої плямистостей, борошнистої роси різних видів, в'янення важливими є заходи: дотримання сівозміни; збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив; вапнування кислих грунтів (особливо в районах розповсюдження кили, в'янення рослин); дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами; оптимальні строки проведення сівби і норми висіву насіння; недопущення надмірного удобрення рослин азотними добривами з осені (стримує розвиток бактеріозу коренів, снігової плісняви); своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку; оптимальне живлення рослин (чорна ніжка, кореневі гнилі); обов'язкове інкрустування або протруєння насіння перед сівбою дозволеними протруйниками (проти всіх збудників хвороб, які передаються насінням). У роки інтенсивного розповсюдження та розвитку хвороб обприскування рослин рекомендованими фунгіцидами з дотриманням санітарних строків останньої обробки до збирання врожаю.

З метою недопущення зараження рослин фомозом за умов механічних пошкоджень рослин ранньовесняне боронування посівів озимого ріпаку слід проводити лише в разі крайньої потреби й обгрунтованої доцільності. Слід своєчасно проводити захисні заходи проти шкідників і бур'янів, знищення падалиці ріпаку.
Забороняється сівба насінням ріпаку з домішками склероціїв збудників білої, сірої гнилей, натомість, потрібно ретельно очищувати насіння, доводити його до посівних і товарних кондицій.
Хімічні заходи на ріпаку проти хвороб також застосовують лише за крайньої потреби й обгрунтованої доцільності. Проте обов'язковим заходом проти хвороб ріпаку, збудники яких передаються насінням, є знезараження насіння проти зовнішньої та внутрішньої інфекції дозволеними до використання в Україні фунгіцидами-протруйниками (табл. 1).

Для вчасного виявлення початкової стадії розвитку хвороб на рослинах ріпаку та вжиття ефективних захисних заходів щодо обмеження їхньої шкодочинності потрібно систематично проводити моніторинг хвороб у посівах ріпаку. Оскільки більшість хвороб розвиваються одночасно, то обстеження ріпакових полів слід проводити у відповідні періоди вегетації рослин.

Проти хвороб, які розвиваються на рослинах ріпаку в період вегетації, в кожному конкретному випадку, на кожному конкретному полі слід приймати обгрунтоване рішення, виходячи з його фітосанітарного стану, доцільності проведення профілактичних обприскувань посівів ріпаку фунгіцидами (табл. 2).
З метою підвищення стійкості рослин проти хвороб і поліпшення насіннєвої продуктивності протруєння насіння поєднують з обробкою одним із регуляторів росту рослин: Біотрансформатор, гр., (10 гранул/т); Вермістим К, р., (3-5 л/т); Біосил (Емістим С), в.р., (10 мл/т); Дорсай, р., (0,25 л/т); Радостим, р., (250 мл/т).

Проведення профілактичних хімічних заходів на озимому ріпакові восени доцільне: у фази розвитку рослин ЕС 17 (2-й справжній листок) - ЕС 23 (6-й справжній листок) проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 5% в умовах високої вологості повітря (90-100%) і середньодобової температури 8...12°С; проти альтернаріозу, фомозу за умов теплої тривалої осені, вологості повітря 80% і вище, інтенсивності ураження рослин до 2% та розповсюдження хвороби понад 10%; проти циліндроспоріозу - за ураження рослин до 10% в умовах високої вологості, частих дрібних дощів з вітром.

Хімічний захист озимого ріпаку навесні проти хвороб доцільний у фази розвитку рослин ЕС 33 (початок бутонізації) - ЕС 57 (видовження квітконіжки, закінчення бутонізації) проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 10% і розвитку вище 1%, за умов високої вологості та середньодобової температури повітря 8...15°С; проти альтернаріозу, фомозу - за ураження рослин до 30% і розвитку понад 5%, за умов високої вологості, частих атмосферних опадів і температури повітря вдень 15...24°С та вночі - 12...18°С; проти циліндроспоріозу - за ураження рослин понад 30% і розвитку вище 1%, високої вологості повітря або тривалого перебування крапель води на рослинах, частих дощів із вітром, випадання рясних рос у нічні години і середньодобової температури повітря 10...15°С; проти білої і сірої гнилей - в роки з теплою та вологою погодою (температура 17...26°С, відносна вологість - 80-100%, часті дощі, загущені посіви).

З метою підвищення технічної ефективності фунгіцидів і насіннєвої продуктивності рослин до робочих суспензій чи емульсій додають один із біостимуляторів росту: Біотрансформатор, (300-400 гранул/га); Біосил (Емістим С), в.р., (5-10 мл/га); Вермістим К, р., (5-8 л/га); Редостим, р., (50 мл/га); Стабілан 750 SL, р., (1,5-2,0 л/га).
На забур'янених посівах, за неодночасного дозрівання рослин, з метою зниження ураження насіння збудниками альтернаріозу, фомозу, циліндроспорозу, сірої і білої гнилей, передзбирального підсушування рослин і збирання врожаю за базової вологості насіння 8-10%, можливості проведення прямого комбайнування посівів застосовують десиканти. Посіви ріпаку обприскують десикантами до початку збирання врожаю за пожовтіння та побуріння 70-75% стручків культури одним із препаратів: Вулкан Плюс, в.р. (3,0), Клінік, в.р. (3,0 л/га); Клінік Дуо, в.р. (3,0 л/га), Раундап, в.р. (3,0 л/га), Раундап Екстра, в.р. (2,6 л/га), Реглон Супер 150 SL, в.р.к. (2,0-3,0 л/га), Ричард, в.р. (3,0 л/га), Суховій, в.р. (1,5-2,5 л/га).

Ефективним заходом на озимому ріпакові восени, у фазі 4-6 розеткових листків, проти бактеріозу коренів, снігової плісняви, альтернаріозу, фомозу, циліндроспорозу, сірої та білої гнилей, проти переростання рослин перед входом їх у зиму, призупинення росту вегетативної маси і підвищення їхньої зимостійкості є обприскування ріпаку одним із фунгіцидів - інгібіторів росту листя ріпаку на основі діючих речовин: метконазол, 60 г/л (Карамба, в.р.); тебуконазол, 250 г/л (Містік, к.е.; Оріус 250, в.е.; Фолікур 250 EW., к.е.; Фортеця ЕС, к.е. ; Унікаль, к.с., Амулет, к.е.; Альфа-Тебузол, к.с.; Беркут, к.е.; Колосаль, к.е; Полігард, к.е.; Церфун, м.в.е.); пропіконазол, 250 г/л (Тілт 250 ЕС, к.е.; Тіназол, к.е.) та суміші діючих речовин - протіоконазолу, 80 г/л + тебуконазолу, 160 г/л (Тілмор 240 ЕС, к.е.).

Ці обробки бажано поєднувати з позакореневим підживленням рослин мікроелементами, особливо бором (0,5 кг/га). За дефіциту цього мікроелемента в грунті знижується стійкість рослин до інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.

На ярому ріпаку в період стеблування - бутонізації рослин (за висоти 25-35 см) проти комплексу хвороб і для сприяння кращому розгалуженню бічних пагонів стебла, формування більшої кількості стручків на рослині, підвищення насіннєвої продуктивності рослин доцільно провести профілактичне обприскування посівів баковою сумішшю одного із інгібіторів росту листя з низькими нормами їхньої витрати (0,3-0,4 л/га) в комбінації з регулятором росту рослин Хлормекват-хлорид 720 (препарат ССС 720) з нормою витрати 0,3-0,4 л/га. Цей захід особливо ефективний у разі запізнення з сівбою ярого ріпаку, коли вегетація рослин відбувається в умовах довгого світлового дня, при цьому уповільнюється розгалуження стебла і формування бічних пагонів.

Проти пліснявіння, білої і сірої гнилей ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю, за необхідності - проведення десикації посівів, ретельне очищення і сушіння насіння.

Для попередження псування насіння в результаті розвитку хвороб (пліснявіння, чорна ніжка, біла і сіра гнилі) вологість товарного насіння перед закладанням на зберігання доводять до 7-8%, насіннєвого - до 8-10% і зберігають за температури не вище 10...15°С. Заорювання або приорювання післязбиральних рослинних решток суттєво знижує запас інфекції в грунті.
Своєчасне і якісне виконання цих заходів істотно обмежує поширення і розвиток захворювань, зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту.

І. Марков, канд. біол. наук, проф. кафедри фітопатології НУБіП України