6 жовтня 2008

Гуси-гуси…

Закінчення. Початок у №6/2008

Італійська біла
Після великих сірих гусей численну групу налічують гуси італійської білої породи (23,2% загального поголів’я гусей усіх порід та популяцій), яких розводять практично в усіх регіонах країни. Птицю цієї породи утримують у десяти племінних птахівничих репродукторах ІІ порядку в дев’яти областях нашої держави. Слід зазначити, що лише в Одеській області працюють два племінні репродуктори ІІ порядку з цією птицею (СВК “Дружба”, СТОВ “Нікомарівське”), тоді як в інших областях тільки по одному. Загальне поголів’я дорослої птиці в репродукторах становить 46,3 тис. голів.
Найбільше італійських білих гусей зосереджено в Київській (12,0 тис. голів) і Одеській (10,3 тис. голів) областях у трьох репродукторах, що становить, відповідно, 25,9% та 22,2% загального поголів’я цієї породи. Практично вдвічі менше поголів’я цих гусей у Рівненській (6,6 тис. голів) та Сумській (5,2 тис. голів) областях, частка яких у загальній кількості становить, відповідно, 14,2% і 11,2%. В інших господарствах поголів’я гусей італійської білої породи невелике: від 3,7% до 7,5% загальної кількості птиці цієї породи в країні. Найпотужнішим ППР ІІ є ЗАТ “Білоцерківське птахопідприємство” Київської області, в якому утримують 12,0 тис. дорослих гусей середнього типу.
Несучість гусей італійської білої породи у репродукторних господарствах коливається від 23 до 50 яєць за один продуктивний цикл (генетичний потенціал несучості — 47 яєць за рік). Високий показник несучості італійських білих гусей мають у ВАТ ППР “Придніпровський” Херсонської області — 50 яєць, у СФГ “Берізка” Житомирської області та ТОВ “Сільгоспптахопром” Миколаївської області — по 40 яєць від несучки, у ПСП “Костопільптахопром” Рівненської області — в середньому по 35 яєць від самки.
Показник виплоджуваності молодняку перебуває в межах 60,0–80,0%, що в загальному контексті відповідає генетичному потенціалу італійських гусей. Найбільші значення ознаки “виведення молодняку” мають у ТОВ “Зубр” Львівської області (80,0%), СФГ “Берізка” Житомирської області (75,0%), СВК “Дружба” Одеської області та ПАФ “Полузірська” Полтавської області (72,0%). Висока виплоджуваність молодняку свідчить про високу якість інкубаційних яєць італійських гусей.
На племінні цілі найбільшу кількість інкубаційних яєць реалізували ТОВ “Колос-К” Сумської області — 98,7 тис. шт., ПАФ “Полузірська” Полтавської області — 28,0 тис. шт. та ТОВ “Зубр” Львівської області — 23,2 тис. шт., а добового молодняку — ПСП “Костопільптахопром” Рівненської області — 53,5 тис. голів.

Велика біла української селекції
Третю позицію за кількістю поголів’я в племінних птахівничих підприємствах України посідають гуси великої білої популяції вітчизняної селекції. На даному етапі цих гусей називати породою некоректно, бо їх як породу офіційно не затверджено. З цією птицею поглиблену селекційно-племінну роботу, спрямовану на підвищення її відтворної здатності, живої маси, життєздатності, аутосексності, ведуть на племінному заводі “Роздольне” Харківської області.
Племінну роботу зі створення великих білих гусей вітчизняного походження розпочато у 80-ті роки минулого століття. Як вихідний генетичний матеріал для роботи було використано гусей великої сірої та рейнської білої порід. Популяцію великих білих гусей було створено з допомогою відтворного дигібридного схрещування цих порід і подальшого вибору та підбору бажаних гібридних генотипів.
Гусенята цієї популяції в добовому віці аутосексні за кольором пуху: у самців світло-жовте забарвлення пуху або світло-сіра пляма на спині чи голові на загальному жовтому фоні; у самок темно-сіре забарвлення пуху або темно-сіра спина та голова на сірому фоні. В дорослому віці гусаки мають чисто біле оперення, тоді як у білих гусок махове перо на крилах темно-сіре з окремими сірими пір’їнами на спині чи голові.
Генетичний потенціал несучості за рік становить 56–60 яєць; маса яєць — 70–80 г. Жива маса у 52-тижневому віці: самців — 7,2 кг, самок — 6,5 кг. Жива маса гусенят у дев’ятитижневому віці — 4,2–4,5 кг. Виплоджуваність гусенят — 70,0–75,0%. Гуси вирізняються високим виходом перо-пухової сировини прижиттєвого общипування — 120 г з однієї голови.
Великих білих гусей можна відгодовувати для отримання “великої жирної печінки”, або фуа гра, як кажуть французи. Для процесу відгодівлі було вибрано ремонтний молодняк самців і самок великої білої популяції 63-денного віку середньою масою 3500 г. За чинними вимогами з бонітування гусей, птиця з такою живою масою вважається позакласною, її вибраковують у племінних господарствах під час бонітування в дев’ятитижневому віці. Внаслідок незадовільних м’ясних форм таких гусей, їхня реалізаційна ціна невисока, а вибракуване поголів’я може бути досить значним. Для покращання м’ясних якостей таких гусей було вирішено здійснити їхню примусову годівлю за технологією відгодівлі на “жирну печінку” і відтак визначити їхню придатність до такої відгодівлі.
За період примусової відгодівлі, який тривав 21 день, жива маса гусей збільшилася в середньому на 52,9% — до 7050 г. Приріст живої маси за цей період становив у середньому 2440 г/гол. Встановлено: що більшою буде жива маса птиці перед постановкою її на відгодівлю, то вищим буде приріст маси її тіла за період відгодівлі.
Середня маса печінки по закінченні процесу відгодівлі гусей становила 418 г, у самців вона була дещо більшою (447 г), ніж у самок (375 г). У гусаків максимальна маса печінки — 660 г, у гусок — 535 г (рис. 5). Від гусей, які вирізнилися інтенсивним приростом маси тіла в підготовчий період, після відгодівлі можна отримати жирну печінку з досить високою масою. Від відгодованих гусей одержано в середньому 811 г внутрішнього жиру з варіюванням: 695–955 г у самців та 560–960 г у самок.
Важливим моментом є можливість використання для технологічного процесу примусової відгодівлі молодняку в ранньому віці (9 тижнів) з порівняно невисокою живою масою. Такий молодняк мають у племінних господарствах після проведення бонітування гусей у дев’ятитижневому віці. Вважається доцільним вибракуваний молодняк з невисокою живою масою не реалізовувати безпосередньо на м’ясо, а передавати на примусову відгодівлю. В цьому разі це дасть можливість суттєво підвищити живу масу відгодованих гусей, поліпшити товарний вигляд тушки, одержати більший вихід їстівних частин і, нарешті, поліпшити якість продукції.
Гусей великої білої популяції утримують у п’яти репродукторах ІІ порядку (ПП “Пектораль”, ПП “Фірма “Прайд” Дніпропетровської області; НВП ТОВ “Еко-Центр” Сумської області; СТОВ “Івашківський інкубатор” Харківської області; ВАТ ППР “Придніпровський” Херсонської області) в кількості 29,5 тис. голів. Цікаво, що в усіх цих господарствах несучість великих білих гусей практично однакова — 33–37 яєць, що свідчить про високу акліматизаційну здатність птиці до розведення в різних регіонах країни та консолідованість за полігенною ознакою “несучість”. Показник виплоджуваності молодняку перебуває в межах 60,0 — 67,0% й підтверджує високі відтворні якості птиці створюваної породи.

Легарт…
Певний інтерес являють гуси породи легарт (рис. 6) — більш-менш нової для України. Це гуси важкого типу, породу виведено в Данії на основі місцевої птиці. Для гусей характерна довга й широка грудина, біле оперення. Жива вага дорослих гусаків сягає 7,5–8,0 кг, самок — 6,5–7,0 кг. Генетичний потенціал несучості — 25–33 яєць за рік, маса яєць — 180–190 г, виплоджуваність молодняку — 60,0–65,0%. Несучість за перший рік яйцекладки становить 47 яєць, далі в середньому — 64 яйця.
В Україні з гусями породи легарт працює один племінний репродуктор І порядку ФГ “Орбіта” у Миколаївській області, в якому утримують 4,0 тис. голів дорослого стада. Середня несучість на самку становить 32 яйця, виплоджуваність молодняку перебуває на рівні 61,0%. Крім того, цих гусей розводять у двох ППР ІІ: ПП “Гові” Львівської області та СФГ “Азовчанка” Донецької області. В першому господарстві утримують 5,7 тис. голів, у другому — 3,0 тис. голів батьківського стада. Середня несучість однієї гуски за рік, відповідно, — 28 яєць та 30 яєць. Високої виплоджуваності молодняку досягли у ПП “Гові” Львівської області — 79,0%, тоді як на іншому репродукторі — 65,0%. На племінні цілі ПП “Гові” реалізувало 63,3 тис. яєць.
Гуси породи легарт спроможні задовольняти чимало потреб господарів у виробництві різноманітних видів продукції гусівництва. Вони мають високу живу масу в ранньому забійному віці; у них відмінні м’ясні якості, що створює добрі перспективи для їхнього використання в бройлерному гусівництві; а висока якість пухо-перової сировини спонукає до виготовлення конкурентної продукції для широкого кола споживачів.

…та інші
Частка поголів’я гусей інших порід у загальному масиві племінних стад країни порівняно невисока — 0,3–11,7%. Серед цієї птиці є гуси зарубіжних (горківська, кубанська сіра, ліндовська — Росія; тулузька — Франція) та вітчизняної (роменська) селекцій. Горківських гусей розводять у чотирьох ППР ІІ (ПСП “Промінь”, ПСП “Томашпільська ІПС” Вінницької області; ТОВ фірма “Агропроменерго” Дніпропетровської області; ПАФ “Полузірська” Полтавської області), загальна кількість стада — 23,4 тис. голів. Середня несучість птиці в цих господарствах становить 33 — 42 яйця, виплоджуваність молодняку — 65,0–72,0%. Реалізовано 286,4 тис. яєць та 70,2 тис. добових гусенят гусей горківської породи.
Розведенням гусей кубанської сірої породи займаються ППР ІІ ТОВ фірма “Агропроменерго” Дніпропетровської області, в якому 3,2 тис. голів та АП “Благодатненський птахопром” Миколаївської області — 6,7 тис. голів батьківського стада. В першому господарстві від кубанських сірих самок одержали по 35 яєць, в другому значно більше — по 48 яєць.
Розведенням гусей ліндовської породи займаються три ППР ІІ (ТОВ “АФ Росток” Дніпропетровської області, ПАФ “Полузірська” Полтавської області, ТОВ “Колос-К” Сумської області), в яких утримують 8,8 тис. голів дорослої птиці. Середня несучість самок — 35 яєць за виплоджуваності молодняку 68,0 відсотків.
Селекційну роботу з гусьми тулузької породи здійснюють на племінному заводі ТОВ “Фірма “Агропроменерго” Дніпропетровської області, де зосереджено племінне стадо в кількості 2,1 тис. голів. Від самки мають у середньому по 25 яєць, виплоджуваність гусенят перебуває на рівні 65,0%. Гусей роменської породи утримують у племінному репродукторі І порядку ДП ДГ “АФ “Надія” Сумського ІАПВ Сумської області, де створено генофондове стадо цієї птиці чисельністю 0,6 тис. голів.