Досвід і практика “Зорянської академії”

Розміщення культур після кращих попередників ускладнюється в спеціалізованих сівозмінах, яким важлива висока концентрація окремих культур. У таких випадках потрібний розумний компроміс, що дає змогу забезпечити стійку продуктивність агросистеми: допустима насиченість, яка забезпечує потрібну періодичність чергування вимогливих культур, правильне поєднання їх за сумісністю, додаткові заходи, що поліпшують чергування (проміжні посіви, внесення мінеральних добрив, сидератів тощо). Наприклад, у разі потреби в сівозміні можна мати 75–100% зернових, правильно поєднуючи з озимими (20–30%) кукурудзу, ячмінь, овес та інші культури без зниження їх продуктивності. До профілактичних заходів належить також застосування підвищених доз органічних добрив, побічної продукції, періодичне виведення полів під пар або залуження. Найближчим часом протягом 2002–2003 рр. слід провести нове землевпорядкування з введенням і поступовим освоєнням 4–5-пільних сівозмін з таким орієнтовним чергуванням: горох — озима пшениця — кукурудза — ячмінь, овес багаторічні трави — озима пшениця — кукурудза — ячмінь, овес + багаторічні трави; горох — озима пшениця — кукурудза — кукурудза; горох — озима пшениця — цукрові буряки — кукурудза — кукурудза, ячмінь, овес; гречка — озима пшениця — кукурудза — ячмінь тощо. Особливо це стосується щойно приєднаних і взятих в оренду земель. Враховуючи ерозійну небезпечність регіону для ведення землеробства, слід покласти край руйнуванню грунтів і широко використовувати систему грунтозахисних сівозмін з вилученням з орних земель усіх сильно змитих і розмитих грунтів із переведенням їх до категорії, що підлягає залісненню або ж постійному залуженню. При введенні короткоротаційних сівозмін значення сівозмінного фактора настільки зростає, що за агротехнічною ефективністю він не поступається, а за економічною — навіть перебільшує такі заходи, як оновлення сортів, зміна технологій обробітку грунту. Відновлення родючості грунтів і заготовлення органічних добрив
Підвищення родючості грунтів є конче потрібною основою для запровадження раціонального використання місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації у системі сівозмін. Фізичні та агрохімічні властивості орних земель визначаються не лише генетичними наслідками їх походження. У сівозміні вони змінюються під впливом вирощування сільськогосподарських культур і агротехнологій. Принцип правильної плодозміни складається з чергування культур, що використовують, з одного боку, родючість грунту, а з іншого, — сприяють його відновленню. У правильній сівозміні відкриваються можливості для регулювання водного режиму, кругообігу органічних і поживних речовин у системі грунт — рослина, фізичних режимів. Внесення мінеральних добрив і гною (табл. 5) свідчить, що їх кількість останнім часом значно зменшилась. Цьому питанню нині приділяється велика увага, і об’єми внесення відновлюються. Тому в господарстві все робиться для того, щоб максимально використати реальні можливості для збільшення нагромадження, правильного збереження та внесення органічних добрив. Тут є реальні можливості, виходячи з кількості поголів’я, збільшити виробництво і внесення органічних добрив. Крім того, планується заготовляти по 15 тис. т торфу щороку. При цьому дотримуються технології приготування, кагатування, збереження органічних добрив. Зокрема, компости: по свинокомплексу — 1 т рідкого гною + 0,5 торфу + 200 кг подрібненої соломи; Дерев’яне, Білів — 1 т соломи + 1 т торфу + 1 т гноївки з молочного комплексу. Кагати формуються масою 1,5 тис. т. Виходячи з кількості поголів’я тварин (станом на 1.01. 2001 року кількість ВРХ — 3522 гол., свиней — 1966 гол.), є можливість щороку виробляти понад 50 тис. т органічних добрив і вносити близько 18–20 т/га ріллі. Із запланованої кількості зернових культур із площі зернових близько 200 га заорюватиметься побічна продукція озимої пшениці, гороху, гречки, стебел кукурудзи. Щороку на площі близько 300 га вирощують на сидерат післяукісні й післяжнивні посіви (редька олійна, гірчиця тощо). У системі сівозмін запроваджуються передові агротехнології під кожну польову культуру, особливо це стосується зернових культур, оскільки основою продовольчого і фуражного фондів, визначальним чинником розвитку інших галузей є виробництво зерна. Зростання виробництва зерна в господарстві пов’язане з інтенсифікацією технологічного процесу вирощування, спрямованого на підвищення продуктивності, поліпшення якості зерна і зведення нанівець його втрат від бур’янів, хвороб і шкідників за умов збереження екобезпеки довкілля. Насамперед це стосується таких зернових культур, як озима пшениця, озимий ріпак, ячмінь, овес, горох, кукурудза на зерно тощо, а також технічних і кормових культур. Освоєння новітніх технологій потребує мінімального обробітку грунту, використання комплексних і широкозахватних грунтообробних агрегатів після попередників, строків внесення мінеральних добрив з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення. Належне місце відводиться питанням біологізації. Це використання побічної продукції попередників, проміжних посівів на зелений корм і сидерати, застосування систем інтегрованого захисту посівів від хвороб, шкідників, бур’янів і вилягання. При цьому оптимально поєднуються організаційно-господарські, агротехнічні та хімічні заходи. Під час сівби дотримують строків і способів норми висіву, глибини загортання насіння згідно з вимогами технології. Під час проведення захисту рослин чітко визначена потреба в засобах захисту. Пропонується варіантність вибору різних засобів під польові культури залежно від наявності. Виняткове значення у підвищенні врожайності належить сорту та гібриду. Тому добір їх здійснюється з врахуванням особливостей грунтово-кліматичних умов і є визначальним чинником кожної технології. Заплановано розвивати в господарстві й насінництво сільськогосподарських культур. Враховуючи вищий рівень окупності всіх затрат на насінницьких посівах (порівняно з товарними), а також формування насіння з підвищеними урожайними властивостями за оптимальних умов вирощування з урахуванням сортових особливостей слід: кращі попередники відводити під насінницькі посіви, оптимально і першочергово забезпечувати добривами та засобами захисту, всі агротехнічні заходи виконувати в оптимальний термін. У господарстві доцільно мати насінницькі ділянки з урахуванням висіву на товарні цілі зернових культур не нижче ІІ репродукції та загальної площі посіву. Розрахунки норм висівання насіння в кілограмах проводити з урахуванням сортових особливостей та рекомендованих норм для зони: озимої пшениці — 4,5–5,5; ячменю — 4,5–5,0; вівса — 4,5–5,0; гороху — 1,2–1,4 млн схожих насінин на 1 га. При підборі сортів варто враховувати, що якнайповніше реалізувати генетично закладені властивості сорт може за наявності та створення для нього відповідних умов. Для вирощування зерна озимої пшениці з високими показниками якості потрібно у виробництві використовувати цінні та сильні сорти. За умов близьких за рівнем урожайності сортів інших культур перевагу потрібно надавати сортам із кращими показниками якості вирощеної продукції. У господарстві слід впроваджувати тільки сорти та гібриди сільськогосподарських культур, що районовані та визнані перспективними для даної зони. Організація системи кормовиробництва проводитиметься з урахуванням росту кількості поголів’я. Для зменшення транспортних витрат виробництво кормів зосереджуватиметься у прифермських кормових сівозмінах. Значне місце у кормовій групі відводиться кукурудзі на силос і багаторічним травам, бо вирощування останніх зумовлене найменшими витратами паливно-мастильних матеріалів і найнижчою їх собівартістю. Кукурудза забезпечує найвищий вихід обмінної енергії з 1 га, а також потребує великих затрат сукупної енергії — 23–25 ГДж/га. Збільшити виробництво корму з кукурудзи можна підвищенням продуктивності завдяки інтенсифікації — внесенням органічних і мінеральних добрив та вирощуванням її у сумішках із соняшником чи редькою олійною. Для забезпечення збалансованої годівлі важливо не тільки у весняно-літньо-осінній період, а й у стійловий налагодити технологію заготівлі, закладання у сховище та зберігання і використання консервованих і зневоднених кормів. На кінець 2005 року в господарстві створюється високопродуктивне племінне стадо української чорно-рябої молочної породи в кількості 2500 корів із надоєм 5000–5500 кг на корову. Формується племінний завод свиней великої білої породи. Усього за рік отримуватиметься 7200 поросят, які формуватимуться у технологічні групи за віком. Крім того, планується щорічне утримання 120 робочих коней і вирощування 70000 курей-бройлерів. Для забезпечення отримання надоїв 5000–5500 кг молока від корови на рік, 800–900 г середньодобових приростів великої рогатої худоби, 500–600 г середньодобових приростів свиней та 30–35 г середньодобових приростів курчат у господарстві в певному асортименті слід щороку виробляти достатню кількість кормів: зокрема, 18744 т концентратів, 24157 — грубих кормів, 58603 — соковитих кормів, 47170 т зеленої маси, 836 — незбираного і 2635 т збираного молока та закупити 1793 ц солі і 1567 ц фосфатів. На 01.01.02 р. кількість ВРХ — 3750 голів, свиней — 2893. Валовий доход за 2001 р. — 3325 тис. грн, середньомісячна зарплата — 173 грн, збільшення валютного балансу за 2001 р. — 69374,3. Виручка від реалізації продукції за 2001 р. — до 11169,7 грн. Чистий доход за 2001 р. — 1589,3 тис. Рентабельність у рослинництві — 32%, у тваринництві — 25%. Урожайність культур у 2001 р.: зернові — 35,5–50,2 ц/га, озима пшениця — 39,0–64,2; кукурудза на зерно — 35,6–48,8, горох — 27,2–35,0; ячмінь — 38,0–40,4; овес — 20,8–43,5; цукрові буряки — 308; кукурудза на силос — 244; зелена маса багаторічних трав — 314,1 ц/га. У планах — пошук нових економічно доцільних технологій та економічних механізмів у виробництві, фінансовому менеджменті, маркетинговій діяльності, управлінні корпорацією та вдосконаленні збору, обміну і передачі інформації як зовні, так і між підрозділами корпорації. Створюється маркетингова служба. Діє система обліку і складання щомісячних виробничих звітів за підрозділами. Ставиться мета — створення модельного сільськогосподарського підприємства для вивчення, узагальнення, аналізу та впровадження нових передових технологій у сільському господарстві. П. Бойко,
завлаб сівозмін, д-р с.-г. наук, професор,
Н. Коваленко,
канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,
Інститут землеробства УААН,
В. Польовий,
директор, канд. с.-г. наук,
М. Панасюк,
аспірант,
Рівненська обласна с.-г.
дослідна станція