Чи можна подолати резистентність патогенних мікроорганізмів?

Резистентність (стійкість) збудників захворювань до хімічних засобів захисту рослин набуває дедалі тривожніших масштабів. Агрономи розводять руками, не розуміючи, чому хімічні препарати, з якими вони успішно працювали протягом кількох років, істотно знизили ефективність нинішнього сезону.

Павло Мариноха,
начальник експертного відділу, агроном-експерт ГК Biona


Найчастіше з цією проблемою аграрії зіштовхуються під час захисту зернових від збудників кореневих гнилей і боротьби зі шкідниками овочевих культур. Та й компанії-виробники стали активніше працювати над пошуком нових ефективних форм препаратів. Однак живий світ улаштований так, що мікроорганізми, зокрема й патогенні, мають властивість адаптуватися й пристосовуватися у відповідь на зовнішні подразники. У нашому випадку збудники хвороб і шкідники сільськогосподарських культур виробляють резистентність до хімічних засобів захисту рослин.
Спробуймо розібратися, внаслідок чого виникає ця стійкість у патогенних мікроорганізмів?
Зазвичай резистентність може виникнути за будь-якого контакту грибної й бактеріальної популяції з хімічним препаратом - чи то в грунті, чи у водоймі, або в організмі-господареві. Переважна більшість бактерій після такого контакту гине, але деякі екземпляри, завдяки своїм генетичним особливостям, виживають і починають швидко розмножуватися, тобто реалізують свою селективну перевагу. Така ситуація вкрай небезпечна, навіть якщо йдеться про цілком нешкідливі мікроорганізми. Адже під час генетичних процесів між представниками різних видів мікроорганізмів можливий обмін генами. Отже, й у збудників серйозніших захворювань можуть раптом з'явитися гени, які зроблять їх стійкими до впливу отрутохімікатів.
Таким чином маємо замкнене коло, внаслідок чого частота виникнення стійких популяцій патогенів і шкідників рослин на кілька кроків випереджає виробництво нових хімічних ЗЗР.
У даному разі постає логічне питання: може, вже доречно переглянути сам принцип ведення сільського господарства й ставлення до застосування ЗЗР?
Насамперед, нам потрібна альтернатива, й вона в нашій країні є. Це різноманітний асортимент біологічних препаратів для боротьби з хворобами й шкідниками на різних культурах.
Механізм дії біологічних засобів захисту рослин проявляється у вигляді паразитування, знищення й ураження шкідливих організмів ентомофагами, бактеріями, грибами й вірусами, а також використання їхніх антагоністичних властивостей проти захворювань рослин. Мікроорганізми-антагоністи є природними ворогами фітопатогенів і разом з ними пристосовуються до мінливих умов навколишнього середовища, тому у фітопатогенів не виникає такої стійкості до біопрепаратів на відміну від резистентності до хімічних засобів захисту. Простіше кажучи, в природі немає механізму вироблення резистентності до природного агента. Крім того, багато біопрепаратів мають унікальну здатність підвищувати імунітет рослин. Тобто не тільки знищують патогени, а й породжують у рослині захисну властивість від інфекції.
Отже, упровадження біометоду в звичну схему ведення сільського господарства може розімкнути замкнене коло: патоген - пестицид - резистентність - новий надсильний патоген. Не слід забувати й про економічну складову. Адже, як водиться, для боротьби з новими захворюваннями аграрії або збільшують дози наявних препаратів, або застосовують нові й дорожчі. Головне на цьому етапі - вчасно вийти з глухого кута повної хімізації землеробства й працювати над активнішим упровадженням біотехнологій в аграрному секторі. Як наслідок, це дає можливість не тільки ефективно захистити врожай від хвороб і шкідників, а й знизити собівартість його виробництва та одержати реальний дохід.
- Чи зможемо ми повністю відмовитися від хімічних засобів захисту рослин?
Відповідає Олег Панасюк, виконавчий директор ГК Biona, мікробіолог, аспірант Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного НАН України:
- Остаточно - ні. Особливо зважаючи на різноманіття захворювань і шкідників. Але за правильних умов функціонування агроценозів та високої культури рільництва, разом із застосуванням у технологіях вирощування біологічних препаратів, можна істотно обмежити навантаження агрохімікатів або використовувати їх лише в разі виникнення надзвичайної, некерованої, ситуації. У поєднанні з іншими методами захисту рослин (механізація, науково обгрунтовані сівозміни тощо) застосування хімічних фунгіцидів та інсектицидів можна звести до мінімуму.