Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам

Істотне значення у фізіологічних механізмах центральної дії нейролептиків має їхній вплив на ретикулярну формацію мозку; справляючи пригнічувальний вплив на цей відділ мозку, нейролептики усувають його активуючий вплив на кору великих півкуль. Дія нейролептиків не обмежується лише впливом на ретикулярну формацію; їх дія пов’язана також з виникненням та проведенням збудження в різних ланцюгах центральної і периферичної нервової системи. Із біологічних механізмів дії нейролептиків найбільш вивчений їхній вплив на процеси синаптичної медіації нервових імпульсів. Нині нагромаджено багато даних про вплив нейролептиків на адренергічні, дофамінергічні та холінергічні процеси мозку. Різні нейролептики тією чи тією мірою пригнічують адренореактивні системи гіпоталамуса і ретикулярної формації мозку й понижують їхню чутливість до дії адренергічного медіатора — норадреналіну. Тому їх прийнято розглядати як “центральні адренолітики”. Не виключено, що послаблення інтенсивності адренергічних процесів мозку є одним із патогенетичних елементів механізму дії нейролептиків, оскільки, за сучасними даними, деякі психопатологічні процеси супроводжуються змінами утворення, нагромадження та обміну норадреналіну в різних структурах мозку. Останніми роками багато уваги приділяється ролі дофаміну в розвитку психічних захворювань і впливу психотропних препаратів на дофамінергічні структури мозку. Дофамін — попередник норадреналіну — у процесі біосинтезу має самостійне значення як хімічний медіатор нервових імпульсів у певних структурах мозку і відіграє важливу роль у процесах нервової діяльності. Встановлено, що порушення медіаторної функції дофаміну є одним із патогенетичних механізмів розвитку екстрапірамідних порушень. Вважають, що вплив на дофамінергічні процеси відіграє важливу роль у механізмі дії нейролептиків. Нейролептики блокують медіаторну функцію дофаміну в певних структурах мозку, і їхня антипсихотична активність корелює з цим ефектом. Назва “транквілізатори”, як інколи ще неправильно називають нейролептики, походить від латинського Tranquillo(are), що в перекладі означає “робити спокійним”. Транквілізувальна дія окремих препаратів супроводжується активуючим або седативним ефектом. Поряд з транквілізувальним ефектом більшість транквілізаторів проявляє виражену різною мірою міорелаксуючу (сативну) і протисудомну дію. Сативна дія пов’язана із впливом препаратів на центральну нервову систему, а не з периферичною курареподібною дією, тому такі речовини називають “центральними релаксантами”. Впливаючи на центральну нервову систему, транквілізатори знижують рухову активність та агресивність тварин, послаблюють напруження скелетних м’язів, підвищують пристосовуваність організму до нервових навантажень, забезпечують збереження енергії. У середніх дозах вони викликають сон, у великих — наркоз. Сучасні транквілізатори за будовою відносять до різних хімічних груп. Основними препаратами є: а) похідні бензодіапіну (діазепам та інші), б) карбамати пропандіолу (мепротан, ізопротан); в) похідні дифенілметану (амізил, метамізил) та інші. Фармакологічні засоби транквілізувальної дії уповільнюють передачу нервових імпульсів по центральних ланцюгах рефлекторної дуги і знижують реактивність ретикулярної формації кори головного мозку. Вони впливають як на підкіркові зони, так і на кору головного мозку, викликаючи заспокійливу, спазмолітичну та протисудомну дії. При цьому гальмується реакція центральної нервової системи на подразники ендогенного й екзогенного походження, знижується вегетативна реакція адренергічних і холінергічних нервів, активність серотоніну та гістаміну. Одночасно поєднуючи транквілізувальну, седативну, снодійну, міорелаксативну та протисудомну дії, кожен препарат має свої більш чи менш виражені властивості, що визначають особливості його психофармакологічних ефектів і застосування. Так, у діазепаму транквізувальна дія поєднується з чітко вираженим активізуючим і помірно вираженим снодійним ефектами. Феназепам має досить виражену транквізувальну і значну гіпноседативну дію. Хлордіазепоксид — препарат з легкою транквізувальною дією, а у нітразепаму переважають снодійний і гіпноседативний ефекти. У дорослих тварин дія транквілізаторів на центральну нервову систему більш виражена, ніж у молодих. Установлено неоднакову реакцію на дію транквілізаторів у тварин різних видів. Досить чутливі до них коні. Малі дози транквілізаторів у жуйних тварин викликають пригнічення, великі — втрату больової і тактильної чутливості. На птицю транквілізатори діють короткочасніше, ніж на тварин. У свиней вони знижують рухову активність, больову й тактильну чутливість і не впливають на функцію травного тракту. У котів спричинюють пригнічення, розслаблення скелетних м’язів, атаксію, зниження реакції на больові подразники, уповільнення перистальтики кишечника, зниження температури тіла. Відзначається і видова чутливість тварин до окремих препаратів: аміназин у коней викликає сильну реакцію на звукові подразники, а резерпін — коліки. Індики чутливіші до транквілізаторів, ніж кури. Дія транквілізаторів залежить від дози: малі — викликають седативну, середні — снодійну, великі — наркотичну дію. Наприклад, у дозі 0,2–0,3 мг/кг резерпін збільшує приріст маси тіла курей, у дозі 0,5–1,0 мг/кг — зменшує. Після внутрішньовенного введення пригнічувальна дія триває 5–8 год, після внутрішньом’язового — 8–12. Тривалість дії транквілізаторів залежить від шляхів введення. Для настання швидкої дії транквілізатори вводять внутрішньовенно. Транквілізатори малотоксичні. Дози, що викликають інтоксикацію, у 15–20 разів більші від лікувальних. Серед них найтоксичнішим є аміназин, особливо якщо тварини старі й ослаблені. Незважаючи на малу токсичність, транквілізатори мають виражену побічну дію, яка характеризується зниженням артеріального тиску, особливо після введення аміназину і резерпіну, часто виникають тахікардія, слинотеча, потіння. За тривалого застосування транквілізаторів з’являються набряки слизових оболонок, знижується тонус скелетних м’язів. Ці явища зникають після припинення введення препаратів. При інтоксикації тварин транквілізаторами вводять коразол, фенамін, при різкому знижені артеріального тиску — кордіамін (не слід застосовувати адреналіну гідрохлорид). При стресах тварини активно мобілізують вуглеводи, жири, мінеральні речовини та втрачають вітамінні ресурси. Тому транквілізатори застосовують разом з глюкозою, вітамінами групи А, Д, Е, С. Для пригнічення активності патогенної мікрофлори вводять антибіотики групи тетрацикліну. Механізми дії транквілізаторів вивчені ще недостатньо. Нейрофізіологічні дослідження свідчать про зниження під впливом транквілізаторів збудливості підкіркових ділянок головного мозку (лімбічної системи, таламуса, гіпоталамуса), відповідальних за здійснення емоційних реакцій, та гальмування взаємодії між цими структурами і корою мозку. Транквілізатори справляють також гальмівний вплив на полісинаптичні спинальні рефлекси, спричинюючи цим міорелаксацію. У нейрохімічному аспекті транквілізатори проявляють менш виражені ефекти, ніж нейролептики. Пропандіоли істотно не впливають на медіатори нервового збудження. Бензодіазепіни помірно гальмують утворення й дію дофаміну та норадреналіну в структурах мозку. Останнім часом встановлено, що бензодіазепіни посилюють процеси гальмування в системах головного мозку. Сильний блокуючий вплив на холінергічні системи мозку справляють препарати групи дифенілметану. Похідні пропандіолу й бензодіазепіни вираженого впливу на вегетативну нервову систему не виявляють. Слід також врахувати, що алкоголь потенціює дію транквілізаторів! Нейролептичні засоби застосовують для профілактики транспортного, теплового, поствакцинального та інших стресів, зниження травматизму при перегрупуванні стада й зважуванні тварин, при відгодівлі, діагностичних маніпуляціях і проведенні вакцинацій. Як заспокійливі засоби їх застосовують при відлученні молодняку від маток, самопогризанні у хутрових звірів, для профілактики канібалізму в курей, лікуванні нервових розладів центральної нервової системи, посиленні дії наркотичних, болезаспокійливих і місцевоанестезувальних препаратів. Нейролептики (особливо тривалої дії) застосовують як заспокійливі засоби при отруєнні збуджувальними препаратами, для посилення дії болезаспокійливих та протиалергічних препаратів. При введенні разом з холіноблокаторами їхня дія посилюється. Ці препарати дають змогу спокійно зафіксувати тварину, запобігти стре-совим реакціям та можливому травматизму не лише у тварин, а й в обслуговуючого персоналу, а також полегшити виконання хірургічних операцій тощо. Нейролептики знижують, а іноді й повністю знімають стадію збудження і, що особливо важливо, за меншої дози наркотиків можна отримати більш глибоке й довготривале загальне знеболювання (наркоз). Заспокійливу дію на нервову систему використовують при лікуванні нервових хвороб, спазмів шлунково-кишкового тракту, для зменшення болючості при родах. Застосування транквілізаторів для профілактики збудження і виникнення стресів більш ефективне, ніж лікування розладів нервової системи. Частіше їх призначають собакам і хутровим звірам, які реагують на ці препарати пригніченням, зниженням агресивності та рухливості. Застосування транквілізаторів протипоказане при захворюваннях серце-вої системи з дегенеративними або склеротичними явищами, нефрозонефритах, анемії, набряках. З обережністю їх застосовують, якщо тварини старі та ослаблені. Протипоказанням до застосування нейролептичних речовин є хвороби печінки, нирок, порушення функції кровоносних органів, декомпенсовані пороки серця, міокардіодистрофія, гострі та хронічні інфекції, отруєння снодійними. Ефективними антагоністами щодо окремих видів дії нейролептичних речовин є фенамін, ефедрину гідрохлорид і пітуїтрин. Нині у своїй практичній діяльності лікарі ветеринарної медицини найчастіше застосовують такі нейролептичні препарати: аміназин, торбуджестик, седивет, ветранквіл, АСР-розчин, азаперон (стресніл, аліперон), ромпун (ксилазин), рометар, кастран, етаперазин, мепазин, трифтазин, мепротан, амізил, домоседан, пропазин, галоперидол, дроперидол, седуксен (діазепам, реланіум, себазин), таламонал, тріоксазин, реланімал та багато інших. У практиці ветеринарної медицини дедалі частіше почали застосовувати одночасно нейролептики і наркотичні речовини короткої дії. Це пов’язано з тим, що існуючі методи наркозу як для молодняку, так і для дорослих тварин важко застосовувати через необхідність внутрішньовенного, внутрішньокісткового та інтраперитонеального введення наркотичних речовин. Найчастіше застосовують для тварин такі поєднання нейролептиків і наркотиків: фентаніл + дроперидол; кетамін + діазепам + аміназин; дроперидол + сомбревін; рометар + каліпсол (каліпсовет); аміназин + хлоргідрат; ксилазин + кетамін та інші. Нині багато малих хірургічних операцій, особливо на дрібних тваринах, виконують при застосуванні тільки нейролептаналгезії або останню поєднують з наркотичними засобами короткої дії. Отже, сучасна анестезіологія має великий арсенал методів і засобів для підтримування адекватного знеболювання і регуляції основних життєвих функцій організму під час операції та в перші години після неї. З кожним роком ці можливості розширюються. Л. Тихонюк,
канд. вет. наук, доцент кафедри хірургії Білоцерківського державного
аграрного університету