Шість місяців «Земельного банку»: більше грошей у бюджет і реальна конкуренція на торгах

З жовтня минулого року в Україні працює проєкт «Земельний банк», який відкрив доступ до державних сільськогосподарських земель через прозорі аукціони. За цей час стало зрозуміло: державна земля може приносити дохід і використовуватись без тіньових схем, розповів Віталій Коваль, міністр аграрної політики та продовольства, пише propozitsiya.com.

За перші пів року в рамках проєкту оголосили 506 аукціонів на землю загальною площею понад 35 тисяч гектарів. Успішно завершилися 271 з них — договори суборенди вже укладені на 20,5 тисячі гектарів. Переможці аукціонів сплатили за це 582,9 млн грн.

«Ще рік тому такої системи просто не було. А зараз ці гроші йдуть у місцеві й державний бюджети, допомагають підтримувати агросектор», — пояснює міністр.

Успіх проєкту видно не лише по надходженнях. Важливим показником є рівень конкуренції на торгах. У середньому на кожному аукціоні «Земельного банку» участь брали 7,5 учасників. Для порівняння, на торгах за комунальні землі — 3,1 учасника. А в багатьох випадках на місцевому рівні все взагалі проходило «між своїми», з мінімальною конкуренцією.

Рекорд аукціону в рамках «Земельного банку» — 51 учасник. Це свідчить про високий інтерес з боку бізнесу і відкритість процесу.

Ціни на державну землю також виявилися суттєво вищими. У середньому гектар обходиться у 28,5 тис. грн — це в кілька разів більше, ніж середня орендна плата за комунальні землі (9,6 тис. грн).

Значно відрізняється й приріст ціни під час торгів. Якщо в «Земельному банку» стартова ціна зростає в середньому в 7 разів, то на комунальних аукціонах — у 5,2 рази. При цьому в комунальних торгах є «аномальні» випадки з приростом понад 100 разів, які спотворюють загальну картину.

Попереду — нові кроки. Уже готуються торги на право суборенди понад 10 тисяч гектарів сіножатей і пасовищ. Планується також запровадження оренди для багаторічних насаджень строком на 25 років.

Проєкт «Земельний банк» показав, що управління державною землею можна зробити не лише ефективним, а й вигідним для держави та аграрного бізнесу.