За­сто­су­ван­ня грамініцидів у посівах сої

Соя на початку вегетації росте відносно повільно, і бур’яни конкурують із нею за споживання вологи і поживних речовин, використання світла. Забур’янення посівів сої значною мірою впливає на баланс азоту в грунті. Також через високий ступінь засмічення зростає у 3–6 разів коефіцієнт водоспоживання. Це обумовлює низьку конкурентоспроможність сої порівняно із бур’яновою рослинністю.

В. Сергієнко, канд. с.-г. на­ук,
О. Ши­та,
Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин  НА­АН

Втра­ти вро­жаю від бур’янів мо­жуть ста­но­ви­ти від 30 до 50%. То­му інте­г­ро­ва­на бо­роть­ба з ни­ми має пер­шо­чер­го­ве зна­чен­ня для успішно­го ви­ро­щу­ван­ня сої і от­ри­ман­ня ви­со­ких уро­жаїв насіння.
Особ­ли­во кри­тич­ним періодом для сої є фа­за від сходів до по­чат­ку цвітіння, яка збігається із ма­со­вим про­ро­с­тан­ням та роз­вит­ком май­же всіх зла­ко­вих і дво­доль­них од­норічних бур’янів. Рівень їхньої шкідли­вості за­ле­жить від ви­до­во­го скла­ду бур’янів, умов во­ло­го­за­без­пе­че­ності, ско­ро­стиг­лості сор­ту куль­ту­ри, по­туж­ності посіву, по­тенційної за­бур’яне­ності ор­но­го ша­ру, техніки і прий­омів до­гля­ду за посіва­ми.
Посіви сої за­зви­чай силь­но засмічені всіма ви­да­ми од­норічних і ба­га­торічних видів бур’янів на ранніх ета­пах ор­га­но­ге­не­зу. Еко­номічний поріг бур’яно­вої шкідли­вості — за на­яв­ності на 1 м2 п’яти рос­лин зла­ко­вих од­норічних або трьох — ши­ро­ко­ли­с­тих (дво­доль­них) бур’янів. За щільності од­носім’ядоль­них зла­ко­вих бур’янів, на­при­клад видів мишію — си­зо­го або зе­ле­но­го, 5 шт./м2 втра­ти вро­жаю мо­жуть ста­но­ви­ти 5%, а в разі засмічен­ня ку­ря­чим про­сом — 12%.
У Лісо­сте­пу Ук­раїни в аг­ро­це­но­зах сої зла­кові бур’яни пред­став­лені од­норічни­ми та ба­га­торічни­ми ти­па­ми: мишієм си­зим (Setaria glauca L.), мишієм зе­ле­ним (Setaria viridis L.), про­сом ку­ря­чим, або пло­с­ку­хою зви­чай­ною (Echinochloa crus-galli L.), пирієм по­взу­чим (Agropiorn Agropyrum repens L.). Рідше зустріча­ють­ся ви­ди паль­чат­ки та па­жит­ниці, сви­но­рий паль­ча­с­тий.
Соя не ви­т­ри­мує за­бур’яне­ності посівів як на по­чат­ку сво­го роз­вит­ку, так і в період ве­ге­тації. Спо­чат­ку на посівах роз­ви­ва­ють­ся зла­кові бур’яни, а потім — дво­дольні. Про­ти дво­доль­них посів об­роб­ля­ють у фазі роз­вит­ку сої один-три трійчасті ли­ст­ки, а про­ти зла­ко­вих — не­за­леж­но від фа­зи роз­вит­ку куль­ту­ри, але за­зви­чай до фа­зи п’ято­го-сьо­мо­го ли­ст­ка, тоб­то до по­чат­ку цвітіння. Дослідни­ки за­зна­ча­ють, що посіви сої ма­ють бу­ти звільнені від бур’яно­вої рос­лин­ності про­тя­гом пер­ших 25–30 днів ве­ге­тації. Зни­щен­ня її у пізніші стро­ки не ком­пен­сує втрат, за­вда­них куль­турі.
За­сто­су­ван­ня гербіцидів про­ти рос­лин-засмічу­вачів слід спря­мо­ву­ва­ти не тільки на підви­щен­ня уро­жай­ності сої, а й на змен­шен­ня не­га­тив­но­го впли­ву пер­ших на по­дальші куль­ту­ри сівозміни. З ог­ля­ду на це слід за­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди вибірко­вої си­с­тем­ної дії, із ко­рот­шим періодом де­ток­си­кації у грунті та з ефек­тивнішою ток­сич­ною дією на ком­плекс видів бур’янів, що засмічу­ють посіви сої.

   Ефек­тивніший вплив гербіци­ди справ­ля­ють за вне­сен­ня їх до сівби, до сходів та після сходів куль­ту­ри з ура­ху­ван­ням грун­то­во-кліма­тич­них особ­ли­во­с­тей регіону та засміче­ності по­ля. Звісно, слід за­сто­со­ву­ва­ти пре­па­ра­ти, ре­ко­мен­до­вані «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні». Так, гербіци­ди для за­сто­су­ван­ня на сої за особ­ли­во­с­тя­ми дії поділя­ють на: грун­тові (на­при­клад, Артист, Зенкор, Ліквід, Хар­нес, Трофі 90 ЕС, Ду­ал Голд 960 ЕС, При­мек­с­т­ра ТZ Голд 500 SC) і стра­хові. Ос­танні, своєю чер­гою, поділя­ють­ся на дві гру­пи за­леж­но від при­зна­чен­ня: для зни­щен­ня дво­доль­них бур’янів (Ба­за­г­ран, в. р., Хар­моні 75, ВГ) та зла­ко­вих (Ачіба 50 ЕС, к. е.; Се­лект 120, к. е.; Міура, КЕ; Тар­га Су­пер, КЕ;
Пан­те­ра, к. е.).
Асор­ти­мент стра­хо­вих гербіцидів, які про­по­нує ри­нок для за­сто­су­ван­ня на посівах сої, до­сить ве­ли­кий. Але на­справді їх роз­поділя­ють на п’ять-шість груп за вмістом діючої ре­чо­ви­ни (ма­ють до­сить об­ме­же­ний спектр дії).
Про­тиз­ла­кові гербіци­ди (грамініци­ди) на ос­нові хіза­ло­фоп-П-ети­лу, хіза­ло­фоп-П-те­фу­ри­лу, флу­азіфоп-П-бу­ти­лу, про­пахіза­фо­пу відно­сять до кла­су похідних ари­лок­си­фе­нок­си­пропіоно­вої кис­ло­ти, а на ос­нові кле­то­ди­му, те­пра­лок­си­ди­му — до кла­су похідних цик­ло­гек­садіону (таб­ли­ця). Це си­с­темні гербіци­ди вибірко­вої дії.
Гербіци­ди із гру­пи ари­лок­си­фе­нок­си­пропіоно­вої кис­ло­ти про­яв­ля­ють ви­со­ку ак­тивність про­ти ма­лорічних і ба­га­торічних видів бур’янів із ро­ди­ни тон­ко­но­го­вих. Пре­па­ра­ти кра­ще про­ни­ка­ють че­рез ли­ст­ко­вий апа­рат, то­му їх за­сто­со­ву­ють у період інтен­сив­но­го рос­ту бур’янів. Усі гербіци­ди цієї гру­пи про­яв­ля­ють си­с­тем­ну дію: до­б­ре ру­ха­ють­ся ак­ро­пе­таль­но і ба­зипеталь­но. Тоб­то із транспіраційним та асиміляційним то­ком ре­чо­вин ру­ха­ють­ся фло­е­мою і кси­ле­мою, до­ся­га­ю­чи зон без­по­се­ред­ньої дії у точ­ках рос­ту сте­бел, ко­ренів та місцях кріплен­ня листків, руй­ну­ю­чи ме­ри­с­те­му чут­ли­вих рос­лин. Че­рез один-два дні з’яв­ля­ють­ся перші симп­то­ми дії гербіцидів: хло­ро­тичні пля­ми, при­пи­нен­ня ве­ге­тації бур’янів. Ос­танні пе­ре­ста­ють бу­ти кон­ку­рен­та­ми для куль­тур­них рос­лин у бо­ротьбі за по­живні ре­чо­ви­ни, во­ло­гу, світло. У точ­ках рос­ту зла­ко­вих бур’янів при­пи­няється по­даль­ше ут­во­рен­ня клітин­них мем­б­ран, що при­зво­дить до їхньої за­ги­белі. Про­тя­гом се­ми-де­ся­ти днів вуз­ли та точ­ки рос­ту злаків на­бу­ва­ють бу­ро­го ко­ль­о­ру, а ли­ст­ки чер­воніють, з’яв­ляється інтен­сив­не ан­тоціано­ве за­барв­лен­ня. Од­норічні рос­ли­ни ги­нуть за сім-де­сять днів, а ба­га­торічні — че­рез два-три тижні.
Гербіци­ди із похідних цик­ло­гек­садіону (ке­тонів) до­б­ре по­гли­на­ють­ся рос­ли­на­ми че­рез ли­ст­ки та мо­лоді стеб­ла, швид­ко пе­ре­су­ва­ють­ся рос­ли­ною. Місцем дії є верхівки па­гонів (ко­ну­си на­ро­с­тан­ня), вуз­ли по­тов­щен­ня, ко­рені та брунь­ки, де во­ни по­ру­шу­ють про­цес поділу клітин. Че­рез один-два дні у зла­ко­вих бур’янів зу­пи­няється ріст, змінюється за­барв­лен­ня листків — спо­чат­ку на жов­ту­ва­те, фіоле­то­ве, потім — на ко­рич­не­ве. Рос­ли­ни ги­нуть че­рез 7–14 днів.
Досліджен­ня із ви­про­бу­ван­ня про­тиз­ла­ко­вих гербіцидів на посівах сої, про­ве­дені в Інсти­туті за­хи­с­ту рос­лин, засвідчи­ли ви­со­ку ефек­тивність пре­па­ратів. Че­рез 14 днів після об­при­с­ку­ван­ня посівів сої ефек­тивність дії гербіцидів на ос­нові хіза­ло­фоп-П-ети­лу (Ачіба 50 ЕС, КЕ; Гам­ма То­тал ЕС, КЕ; Тар­га Су­пер, КЕ; Міура, к. е.) та хіза­ло­фоп-П-те­фу­ри­лу (Пан­те­ра, к. е.) за ре­ко­мен­до­ва­них норм їхньої ви­т­ра­ти ста­но­ви­ла 98,8–100% про­ти од­норічних та 93–96% про­ти ба­га­торічних зла­ко­вих бур’янів. За­хис­ний ефект гербіцидів зберігається про­тя­гом 60 днів.
За своєчас­но­го вне­сен­ня гербіцидів до­стат­ньо однієї об­роб­ки за весь період ве­ге­тації куль­ту­ри. До то­го ж мож­на ско­ри­с­та­ти­ся мінімаль­ни­ми нор­ма­ми ви­т­ра­ти пре­па­ратів у період, ко­ли рос­ли­ни бур’янів пе­ре­бу­ва­ють у най­чут­ливіших до їхньої дії фа­зах роз­вит­ку. Запізнен­ня із про­ве­ден­ням за­хис­них за­ходів при­зве­де до по­тре­би збільшен­ня норм ви­т­ра­ти гербіцидів для ча­ст­ко­во­го по­до­лан­ня на­ро­с­та­ю­чої фа­зо­вої ре­зи­с­тент­ності рос­лин бур’янів, що ма­ють чо­ти­ри-п’ять і більше справжніх листків, і вод­но­час спри­чи­нить знач­не пригнічен­ня куль­тур­них рос­лин.
Грамініци­ди за­сто­со­ву­ють, як пра­ви­ло, на по­лях, де се­ге­таль­ну рос­линність пред­став­ля­ють пе­ре­важ­но зла­кові бур’яни. Про­те най­по­ши­ренішим у посівах сої є зміша­ний тип за­бур’яне­ності. То­му ок­ре­ме за­сто­су­ван­ня як грамініцидів, так і про­тид­во­доль­них гербіцидів не вирішує по­вною мірою про­бле­му за­хи­с­ту цієї куль­ту­ри. Вне­сен­ня пре­па­ратів од­но­сто­рон­ньої дії мо­же навіть при­зве­с­ти до пев­но­го по­ши­рен­ня у посівах не­кон­тро­ль­о­ва­них груп бур’яно­вої рос­лин­ності. У та­ко­му разі слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти грамініци­ди ра­зом із про­тид­во­доль­ни­ми пре­па­ра­та­ми або гербіци­ди на ос­нові іма­зе­тапіру та іма­за­мок­су, які зни­щу­ють як зла­кові, так і дво­дольні бур’яни, в то­му числі ка­ран­тинні (різні ви­ди по­ви­тиць і ам­б­розій), а та­кож зни­жу­ють засміченість полів ба­га­торічни­ми бур’яна­ми.

   Як свідчать ре­зуль­та­ти ба­га­ть­ох досліджень із ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів у посівах сої, найбільшої ефек­тив­ності мож­на до­сяг­ти ли­ше за поєд­­­нан­ня у ба­ко­вих сумішах пре­па­ратів із різни­ми діючи­ми ре­чо­ви­на­ми. Суттєве роз­ши­рен­ня спе­к­т­ра дії та по­си­лен­ня гербіцид­ної ак­тив­ності за­­­без­­­­пе­чує об­роб­ка бур’янів ба­ко­ви­ми суміша­ми Хар­моні 75, ВГ + Се­лект, 120, к. е., суміша­ми Фюзіла­ду фор­те 150 ЕС, к. е., із Ба­за­г­ра­ном М, в. р., чи Хар­моні 75, ВГ. За­ги­бель бур’янів різних видів за їхньо­го за­сто­су­ван­ня ста­но­ви­ла 86–97%, а си­ра ма­са бур’яно­вої рос­лин­ності змен­шу­ва­лась на 84–90%.
У разі ви­ко­ри­с­тан­ня стра­хо­вих гербіцидів слід до­три­му­ва­тись усіх за­сте­ре­жень. Ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей про­ти дво­доль­них гербіцидів ра­зом із грамініци­да­ми мо­же за­вда­ти рос­ли­нам сої знач­ної шко­ди, особ­ли­во за мак­си­маль­них норм ви­т­ра­ти: мо­жуть за­три­му­ва­ти ріст та роз­ви­ток рос­лин сої, вик­ли­ка­ти їхню фіто­ток­сичність.
До­во­ди­лось спо­с­теріга­ти, ко­ли за об­роб­ки посівів сої у фазі бу­тонізації — по­чат­ку цвітіння грамініцидами на рос­ли­нах культури з’яв­ля­лись світло-жовті або чер­во­ну­ва­то-бурі пля­ми. Не­га­тив­ний вплив фіто­ток­сич­ності про­яв­ляв­ся у де­я­ко­му пригніченні роз­вит­ку рос­лин, особ­ли­во за су­хої жар­кої по­го­ди. Рос­ли­ни сої відно­ви­ли нор­маль­ну ве­ге­тацію ли­ше че­­рез де­я­кий час після ви­па­дан­ня опадів.