Спецможливості
Статті

Як забезпечити якість зерна соризу?

05.06.2008
627
Як забезпечити якість зерна соризу? фото, ілюстрація
Як забезпечити якість зерна соризу?

Незважаючи на складні погодні умови цього року, в Україні, за нашими підрахунками, розміщено до 15 тис. га посівів соризу. Оскільки зерно соризу має продовольче призначення, то цілком виправданими будуть намагання товаровиробників переробити таке зерно на крупи, харчові концентрати, спирт, крохмаль тощо (їх потім можна реалізувати за значно вищими цінами, ніж фураж). Разом із тим, культура соризу має певні особливості щодо вимог якості продовольчого зерна та шляхів їх забезпечення, які слід враховувати, аби перетворити повновісні волоті в полі на продовольче зерно в коморі.

Технічними умовами ТУУ 22463769 – 001 – 99 “Зерно соризу” затверджено показники якості зерна соризу продовольчого призначення, де поряд з традиційними показниками, такими як вологість, засміченість тощо, увагу приділяють і іншим показникам якості, що теж мають вирішальний вплив на можливість продовольчого використання зерна соризу, а саме: склоподібності, твердості, тріщинуватості та засміченості мінеральними домішками.
Саме ці показники формуються переважно під час збирання та післязбиральної обробки, тому від успіху виконання названих кінцевих операцій значною мірою залежить рівень прибутковості всьго циклу вирощування.
Сорти соризу одеської селекції генетично забезпечують склоподібність ядра в межах 85—95%, за твердості 26—32 ст. од., що гарантує вихід цілої крупи (ядра) на рівні 80—85%, а подрібненої — 70—75%. Крім цього, окремим сортам притаманна відповідна структура крохмалю, що дає змогу їх ефективно використовувати на спеціальні цілі, такі, наприклад, як виробництво харчових концентратів методом екструзії, виробництво модифікованого крохмалю та крохмалепродуктів з визначеними властивостями та ін. Втрата зерном склоподібності та твердості через невдалу його обробку обов’язково супроводжується зміною генетично заданої структури крохмалю і не тільки призводить до різкого зниження виходу крупи, адже борошноподібне ядро в процесі переробки утворює значну кількість відходів, а й унеможливлює використання на ті цілі, де потрібні фіксовані властивості крохмалю.
Разом з тим, зерно соризу, так само як і склоподібне та тверде зерно будь-якої іншої культури, більш піддатливе до утворення тріщинуватості. Зерно з надмірною тріщинуватістю уже на перших етапах переробки на крупу, а особливо під час лущення, інтенсивно подрібнюється на дрібні частинки, що прямують у відходи. Частими є випадки, коли вихід крупи з добре очищеного, висушеного і, на перший погляд, здорового та якісного зерна не сягає й 30% саме через його надмірну тріщинуватість, що утворилася під час збирання, очищення та сушіння.
Ще однією особливістю є те, що значна частина мінеральних домішок, які потрапляють у зернову масу під час збирання у вигляді гальки та спресованих шматочків грунту, мають таку саму форму, розміри та швидкість зависання, як і зерна соризу. Видалити такі домішки на звичайних сепараторах будь-якого типу неможливо. Це завдання частково може бути вирішене у промислових крупоцехах, оснащених спеціальними каменевідбірними або мийними машинами. Тож переробка зерна соризу з підвищеним вмістом мінеральних домішок, як правило, веде до отримання крупів теж з підвищеним вмістом мінеральних домішок, що порушує встановлені щодо якості крупи вимоги. Така крупа має звужений спектр використання, поскільки її подальша переробка, наприклад у харчові концентрати, призводить до важких поломок дорогого обладнання.
Як же все-таки перетворити волоті на продовольче зерно?
Відомо, що пряме комбайнування — найбільш простий та швидкий спосіб збирання, але, з огляду на якість та на кінцеву собівартість зерна соризу, маловиправданий. Нами відмічалося (“Пропозиція”, №8/9, 2000 р.), що сориз — культура ремонтантна і характеризується нерівномірністю визрівання. Навіть за пізніх строків збирання завжди буде частина волотей молочно-воскової стиглості. Крім того, за повної технічної стиглості зерна стебла соризу залишаються соковитими аж до приморозків у листопаді. Тому збирання прямим комбайнуванням до природної десикації приморозками завжди призводить до отримання зерна зниженої склоподібності і твердості (через вміст зерен, які не достигли), підвищеної тріщинуватості (через вимушене встановлення жорстких режимів вимолоту вологих волотей) і підвищеної вологості зерна у 20—25% (через його зволоження під час обмолочування соковитим стеблом і листям).
Пряме комбайнування після природної десикації дає шанс отримати зерно без наведених вище недоліків, проте потребує дуже оперативних дій. Збирання слід виконувати на четвертий-п’ятий день після приморозків не менше як у 5°С і завершити за кілька днів, щоб уникнути вилягання найпродуктивніших стебел. Такий метод означає дуже високий ризик втратити врожай через тривале пошкодження польовими гризунами та птахами і повну залежність від погодних умов. Затяжні дощі та мокрий сніг, що звичайні у цей період часу , можуть не тільки викликати “розмивання” уже сформованого рогоподібного шару ендосперму, зниження склоподібності та твердості зерна, а й не дати змогу проводити будь-які збиральні роботи.
Роздільний спосіб збирання дає можливість проводити скошування у валки вже у другій декаді вересня, не чекаючи повного визрівання волотей. Суха й тепла погода цього періоду сприяє інтенсивному достиганню зерна у валках та підсушуванню стебел і листя. При цьому, 10—12 днів вистачає для формування повноцінної структури крохмалю й набуття зерном необхідної склоподібності й твердості. Крім того, стебла і листя, хоч і не встигають повністю висохнути, але зневоджуються до такої міри, що не зволожують зерно під час обмолоту. Слід зазначити, що зерно соризу у валках зовсім не висипається з волотей і добре переносить навіть затяжні, у 3—5 днів, дощі. Як показує досвід, за роздільного способу збирання вологість зерна після обмолоту рідко перевищує 18%, підсушені волоті краще вимолочуються, що дає змогу знизити оберти барабана до 900 за хвилину і, отже, уникнути надмірного пошкодження зерна. Проте, невдале роздільне збирання теж може спричинити втрату зерна та зниження його якості. Перед скошуванням слід пересвідчитися, що густота травостою забезпечить надійну стерню заввишки до 15 см, здатну утримати порівняно важкий валок. Відсутність такої стерні може призвести до псування частини волотей від контакту їх з грунтом, обтяжити підсихання валків та їх піднімання, що спричинить втрати волотей і масове надходження у зерно мінеральних домішок.
За будь-якого зі способів збирання все обмолочене зерно слід очистити одразу після його надходження на тік та вжити заходів щодо його тимчосового збереження та попереднього підсушування. Як правило, названі операції проводять на току шляхом активної вентиляції у спеціальних установках, а здебільшого — багаторазовим перевантаженням, розстелюванням тощо. Проводячи такі роботи, важливо не допускати механічниго пошкодження зерна робочими органами очисних та перевантажувальних машин. Слід уникати надмірних перевантажень зерна з місця на місце, падіння з висоти, застосовувати еластичні амортизатори та підкладки. В умовах току за сприятливої погоди протягом тижня вдається понизити вологість зерна соризу не більш як до 16%. Збільшувати тривалість таких підсушувальних робіт понад тиждень недоцільно, бо подальша втрата вологи без теплового сушіння проходить дуже повільно, тривале перебування зерна у сирому стані загрожує його псуванням, а тривале “перелопачування” — надмірним травмуванням.
Зерно соризу можна успішно досушити у теплових сушарках будь-якого типу, орієнтуючись на режими, встановлені для зерна кукурудзи харчоконцентратного призначення або рису-зерна. Порушення режимів сушіння, особливо зерна з високою вологістю, є однією з основних причин підвищення його тріщинуватості, а значне перевищення граничних температур може призвести навіть до глибокої деструкції крохмалю. Гранична температура агента сушки за початкової вологості зерна більш як 20% не повинна перевищувати 50—55°С, а за вологості до 20% — 60—65°С за граничної температури нагрівання зерна, відповідно, 35 і 40°С з поступовим підвищенням її наприкінці сушіння до 45—50°С. Зниження вологості за одне проходження зерна через сушарку має становити не більш як 3-4%. Після цього, за потреби, через 2 години процес сушіння можна повторити для доведення вологості зерна до базисної кондиції — 14%. Охолоджувати зерно слід після останнього проходження. Варто зауважити, що наведені режими стосуються лише товарного зерна (не насіння).

З наведеного видно, що для гарантованого отримання зерна соризу, придатного для для використання на продовольчі цілі в період збирання і післязбиральної обробки, слід:

- Віддавати перевагу роздільному способу збирання.
- Пряме комбайнування розглядати як вимушенний спосіб збирання, виправданий при рідкому стеблостої, пізніх строках збирання та після природної десикації приморозками.
u Проводячи очищення зерна, тимчасове збереження та попереднє підсушування, не допускати його механічного пошкодження.
- Теплове сушіння зерна проводити з дотриманням рекомендованих режимів.

Г. Дремлюк, д-р с.-г. наук,
головний науковий
співробітник СГІ УААН,
О. Верещинський, канд. техн. наук,
голова правління ЗАТ “Украгропрод”

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Николай Сафонов
Потенціал зростання органічного сегменту великий, його частка може досягти 5-10%. Тоді як поки що в Україні на нього припадає це менше 0,1% від загального споживання продуктів харчування. І статися це може в найближчі 5-10 років. Багато що... Подробнее

1
0