Вирощування соняшнику на краплинному зрошенні
Досвід багатьох господарств Південного Степу України, де недостатня природна вологозабезпеченість грунту стримує потенціал високопродуктивних сортів і гібридів соняшнику, одержання стабільно високих урожаїв культури можливе лише в умовах штучного зрошення за дотримання всіх елементів зональних технологій вирощування.
Досвід багатьох господарств Південного Степу України, де недостатня природна вологозабезпеченість грунту стримує потенціал високопродуктивних сортів і гібридів соняшнику, одержання стабільно високих урожаїв культури можливе лише в умовах штучного зрошення за дотримання всіх елементів зональних технологій вирощування.
О. Шелудько, канд. біол. наук, ст. наук, співробітник,
В. Гонтарук, канд. с.-г. наук,
ІЗЗ НААН,
В. Ставратій, керівник господарства,
В. Остапішин, помічник керівника,
С. Константінов, головний агроном,
ТОВ «Лана Подове 1» Новотроїцького р-ну Херсонської обл.
Так, за виробництва соняшнику із застосуванням зрошувальних установок «Фрегат» та «Зематік» у дослідних господарствах «Асканійське», «Каховське», ТОВ «Тачанка» Каховського району, ТОВ «Лана Подове 1», «Дружба» Новотроїцького району, ТОВ «Долинське», ТОВ «Сіна» Чаплинського району та інших господарств Херсонської області щороку отримують по 2,5–4,5 т/га якісного соняшникового насіння. Водночас на неполивних землях господарств різної форми власності на Херсонщині врожайність культури коливається у межах 0,5–1,5 т/га.
Агрокліматичні умови
Досвід відмічених господарств свідчить, що соняшник добре росте на темно-каштанових грунтах із рН 6,0–8,0 за внесення потрібних для його росту і розвитку мінеральних добрив та зрошення за допомогою дощувальних машин «Фрегат», «Зематік», «Кубань».
На краплинному зрошенні соняшник вирощують лише декілька господарств Херсонщини. У зв’язку з цим ми проводили дослідження вирощування цієї культури у ТОВ «Лана Подове 1», фермерському господарстві «Велес» Новотроїцького району та ПП «Івасишин» Каховського району.
Відмічені господарства розміщені в зоні Південного Степу України. Середня річна температура повітря становить 9,8…10,2°С, тривалість вегетаційного періоду — до 230 днів. Середня кількість опадів за вегетацію становить 250–285 мм. Гідротермічний коефіцієнт 0,52– 0,65 свідчить, що господарства належать до посушливої зони, де природної вологи недостатньо для одержання стабільно високих урожаїв соняшнику та інших сільгоспкультур.
Щорічно у весняно-літній період протягом 30 днів і більше триває період бездощів’я, який супроводжується високими температурами і низькою вологістю повітря, що негативно впливає на розвиток рослин та створює умови для атмосферних посух і суховіїв, особливо у фазі цвітіння соняшнику. В зв’язку з цим ефективне ведення землеробства в цих господарствах можливе лише на зрошуваних землях.
Тип грунту в господарствах темно-каштановий, слабосолонцюватий, з гумусовим горизонтом на рівні 23–28 см. Вміст гумусу в шарі 0–40 см — 2,3–3,1%. Вміст нітратного азоту —
0,9–1,35 мг/100 г грунту, рухомого фосфору — 2,2–3,0, обмінного калію — 34,3–38,5 мг/100 г грунту.
Агротехніка вирощування
Агротехніка вирощування соняшнику — відповідно до зональних рекомендацій. Попередник у ТОВ «Лана Подове 1» і фермерському господарстві «Велес» — кукурудза, у ПП «Івасишин» — овочеві культури. Поливання проводять через спеціальні стрічки, які розкладають полем за допомогою стрічкоукладачів, навішених на культиватор КРН-5,6 і трактор МТЗ-88,5.
Зрошуване поле в кожному господарстві було розподілено на окремі ділянки по 5 га кожна. Крапельну стрічку розкладали через 1,4 м (через ряд соняшнику). Воду в систему подавали із магістрального каналу за допомогою пересувної насосної станції, змонтованої на базі двигуна трактора МТЗ-82, яка подавала воду з інтенсивністю 300–320 м3/год. Одночасно поливали дві ділянки, тобто 10 га, протягом 1–2,5 діб (залежно від норми виливу). Графік їхнього поливання виконували згідно з чергою із корегуванням відповідно до запасів вологи в грунті та природних опадів.
Згідно з даними досліджень Інституту зрошуваного землеробства, найсприятливші умови для формування високих урожаїв соняшнику на темно-каштанових грунтах Південного Степу створюються за застосування глибокого основного обробітку грунту з обертанням скиби.
Враховуючи запас поживних речовин у грунті та поточну потребу рослин в елементах живлення відповідно до запланованої урожайності насіння (на формування 1 т насіння потрібно
50–60 кг азоту, 25–30 — фосфору і 120–150 кг калію), розраховували і вносили мінеральні добрива під передпосівну культивацію (таблиця).
Обрані для висівання сорти і гібриди соняшнику (Алмаз — у ТОВ «Лана Подове 1», П64 ЛЕ19 — у ФГ «Велес», Щелкунчик — у ПП «Івасишин».
За прогрівання шару грунту 0–10 см до 10…12°С (перша декада квітня) соняшник висівають сівалками «Валда», УПС-6 на глибину 6–8 см. Норма висіву ранньостиглих сортів Алмаз і Щелкунчик та гібрида П64 ЛЕ 19 — 60 тис./га.
Алмаз — ранньостиглий сорт соняшнику. Період від сходів до повної стиглості становить 90–95 днів. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи, толерантний до ураження несправжньою борошнистою росою, фомопсису, білої гнилі. Олійність — 39-41%. Характерними особливостями сорту є крупні, добре виповнені сім’янки. Маса 1000 насінин досягає 150 г.
П64 ЛЕ19 — середньостиглий простий гібрид соняшнику, посухостійкий, стійкий до вилягання, толерантний до вовчка раси АЕ, несправжньої борошнистої роси, фомопсису, білої гнилі. Олійність — 1–45%.
Щелкунчик — ранньостиглий кондитерський крупноплідний сорт соняшнику. Посухостійкий, стійкий до вилягання, толерантний до ураження несправжньою борошнистою росою, білою гниллю, фомопсисом. Сім’янки добре виповнені. Маса 1000 насінин — 125–150 г.
Обов’язковим прийомом технології вирощування є післяпосівне прикочування посіву за допомогою КЗК-6 і КП9 в агрегатуванні із трактором МТЗ-80.
Як свідчать наукові розробки Інституту зрошуваного землеробства та Інституту олійних культур, найбільшу кількість азоту соняшник потребує у період від початку утворення кошика до кінця цвітіння, фосфору — від появи сходів до цвітіння, калію — від утворення кошика до початку дозрівання.
У перші фази розвитку (дві-чотири пари листків) соняшник росте повільно через слабко розвинуту кореневу систему. В цей період відбувається закладання кошика, у зв’язку з чим нестача фосфору, бору, цинку, марганцю призводить до істотного зниження врожаю. Із урахуванням цих особливостей вегетації культури у ТОВ «Лана Подове 1» на початку фази утворення шостого листка проводять позакореневе підживлення комплексними мікродобривами Валагро (0,3 кг/га) і Спідфол Бор (1,65 кг/га), яке поєднують із застосуванням засобів захисту рослин проти шкідливих організмів.
У ПП «Івасишин» у фазі формування кошика провели позакореневе підживлення рослин соняшнику баковою сумішшю комплексного мікродобрива Валагро ЄДТА та Реаком Хелат Бору (таблиця).
Наукові дослідження Інституту олійних культур, Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва свідчать, що соняшник дуже чутливий до бору, який сприяє накопиченню в листках хлорофілу, підсилює засвоєння азоту, забезпечує краще формування насіння та його виповненість. Найбільша потреба рослин у ньому відбувається у фазі цвітіння. Для забезпечення рослин бором на початку цвітіння культури у ТОВ «Лана Подове 1» провели друге позакореневе підживлення Спідфол Бором з нормою витрати 1,3 кг/га.
На 5 га ФГ «Велес» провели виробничий дослід із підживлення рослин пудретом
(150 кг/га), який тиждень настоювали у воді (850 л), після чого процідили, розвели поливною водою і внесли на дослідну ділянку. Після цього поливні трубки промили водою з ортофосфорною кислотою (3 л/га). Таке підживлення сприяло збільшенню врожайності насіння на 1,3 т на кожному гектарі.
Згідно з науковими розробками Інституту зрошуваного землеробства та досвідом ДП ДГ «Асканійське» і ДП ДГ «Каховське», заплановані рівні врожайності соняшнику в умовах зрошення формуються за взаємодії двох основних факторів — забезпечення рослин потрібними поживними речовинами та оптимального фітосанітарного стану. В зв’язку з цим протягом усього вегетаційного періоду в господарствах проводять постійний фітосанітарний моніторинг для визначення оптимальних строків застосування необхідних засобів захисту проти найнебезпечніших шкідливих організмів.
Важливим фактором збереження врожаю від втрат є боротьба з бур’янами, які споживають значну кількість грунтової вологи та мінеральних добрив, знижуючи продуктивність культури на 25–30%. Для запобігання шкодочинності однорічних злакових та дводольних бур’янів безпосередньо перед проведенням передпосівної культивації в ТОВ «Лана Подове 1» вносять грунтовий гербіцид Фронтьєр Оптіма, КЕ. У ФГ «Велес» у фазі утворення третьої пари справжніх листків застосували гербіцид Експрес 75, ВГ, разом із Трендом (таблиця).
Для захисту соняшнику від шкідливих організмів за тиждень до сівби провели обробку посівного матеріалу баковою сумішшю протруйників. Фунгіцидний захист забезпечують протруйники ТМТД, КС, і Вінцит 050 CS, к. с. Для захисту сходів від дротяників, піщаного мідяка, сірого, південного сірого та інших видів довгоносиків насіння обробляють інсектицидним протруйником Табу, КС. Бакова суміш цих препаратів не лише ефективно захищає рослини від шкідників та хвороб, але й забезпечує значну економію коштів та зберігає довкілля від забруднення пестицидами. У ПП «Івасишин» у бакову суміш протруйників додавали біостимулятор росту Кропмакс (таблиця).
У ТОВ «Лана Подове 1» у фазі двох-чотирьох справжніх листків провели міжрядну культивацію, на початку утворення шостої пари листків застосували бакову суміш інсектицидів Данадим стабільний, к. е., і Фастак, КЕ, у половинних нормах витрати проти комплексу шкідливих комах: лучного метелика, тютюнового трипса, геліхризової попелиці (таблиця).
Для обприскування посівів використовували трактори МТЗ-80 та штангові обприскувачі ОШШ, «Апаче», «Міллер». Обробки посівів за підвищення температури повітря понад 20°С проводили надвечір та вночі.
Для захисту рослин від листогризучих совок, лучного метелика та комплексу грибних хвороб (фомоз, біла та сіра гниль кошика та ін.) у ТОВ «Лана Подове 1» на початку цвітіння соняшнику застосовували бакову суміш фунгіциду Танос, в. г., та інсектициду Кораген 20, КС. У фермерських господарствах «Велес» та «Івасишин» для захисту посівів соняшнику від шкідливих організмів використали інсектицид Борей, КС, та фунгіцид Колосаль Про, МЕ, що сприяло оптимізації фітосанітарного стану до кінця вегетації культури (таблиця).
В умовах гострого дефіциту вологи в Південному Степу України зрошення є одним із головних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Оптимальне поєднання його з іншими складовими землеробства та комплексної механізації сприяє кращому використанню рослинами тепла, світла, поживних речовин та вологи, що забезпечує отримання високих і сталих урожаїв соняшнику.
За зрошення соняшнику слід враховувати біологічні особливості рослин щодо потреби у воді для формування запланованого рівня врожаю за дотримання всіх агротехнічних вимог.
Сумарне водоспоживання культури, тобто потреба соняшнику у воді за весь період вегетації (на транспірацію, формування біологічної маси та випаровування із рослинної поверхні), за даними Інституту зрошуваного землеробства, становить 3,0–3,2 тис. м3/га. Найінтенсивніше рослини використовують поливну воду у період від початку утворення кошика до формування та наливання насіння. Критичний період водоспоживання культури у господарствах Південного Степу проходить в умовах підвищених температур та низької вологості повітря. Тому в цей час потрібно підтримувати оптимальну вологість грунту (на рівні 65–70% НВ у шарі грунту 0,5 м). Оптимальні строки проведення поливань визначають згідно із показниками вологоміра «Акватер М-350».
Починаючи із фази утворення четвертої пари листків до кінця вегетації соняшнику в ТОВ «Лана Подове 1» проведено шість поливань зрошувальною нормою 1800 м3/га. У ФГ «Велес» провели сім поливань, у ПП «Івасишин» — п’ять зі зрошувальною нормою 3100 і 2250 м3/га відповідно.
Для уникнення втрат урожаю та збереження якості насіння соняшнику слід збирати врожай в оптимальні і стислі строки диференційовано щодо кожного поля. Збирають урожай за допомогою комбайнів «Джон Дір», «Клаас», «Кейс» та ін. за повного дозрівання насіння (7,0–9,3% вологи). Після збирання врожаю насіння очищають на зерноочисних агрегатах типу ЗАВ-40, калібрують і розміщають на току для зберігання.
Услід за збиранням урожаю соняшнику проводять обробку грунту з ретельним загортанням рослинних решток, що істотно зменшує запас багатьох збудників грибних хвороб у наступному році.
Економічна ефективність вирощування
Одним з основних показників економічної ефективності вирощування соняшнику та інших сільськогосподарських культур є величина врожаю, собівартість насіння та рентабельність культури. За результатами досліджень встановлено, що застосування крапельного зрошення у названих вище господарствах дає змогу вирощувати високі та сталі врожаї різних сортів і гібридів соняшнику з добрими посівними якостями. Так, у посушливих умовах 2014 р. середня врожайність насіння у цих господарствах становила 2,83–3,5 т/га порівняно із усередненим показником у господарствах Херсонської області 0,85 т/га. Посівні якості одержаного соняшникового насіння у досліджуваних господарствах відповідають ДСТУ 6068/ 2008, вміст олії — 41,9–43,6%.
У ТОВ «Лана Подове 1» Новотроїцького району врожайність кондиційного кондитерського насіння соняшнику сорту Алмаз становила 2,83 т/га, рентабельність культури — 48,3% за витрат на один гектар 5121,9 грн.
У ФГ «Велес» середній урожай олійного насіння соняшнику становив
3,47 т/га з рентабельністю 59,8%, у
ПП «Івасишин» — відповідно 3,5 т/га і 55,6%. У всіх господарствах показники прибавки врожайності та поліпшення якості продукції значно перевищують підвищення виробничих витрат
на 1 га посіву.
Отже, в умовах посушливого Південного Степу України значну роль в одержанні високих та сталих урожаїв якісного насіння соняшнику має крапельне зрошення за своєчасного та якісного виконання всіх агротехнічних та хімічних прийомів згідно із зональними технологіями вирощування.