Відновлення продуктивності високоштамбових кущів винограду

Виноград як культура й основні його сорти, що культивують в Україні, дуже уразливі до проявів місцевої погоди: кущі і їхні органи періодично потерпають від критичних для культури морозів, посух та інших несприятливих явищ, а також хвороб деревини, що останнім часом прогресують на виноградниках (інфекційне всихання, бактеріальний рак, плямистий некроз та ін.).

С. Микитенко,
канд. с.-г. наук, провід. наук. співробітник,
П. Паволой,
ст. наук. співробітник,
відділ виноградарства,
А. Ніколаєв,
наук. співробітник, відділ розсадництва і розмноження винограду,
ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова»,
В. Чебан,
гол. агроном, ВАТ «Коблеве», Миколаївська область

У процесі експлуатації кущів плодова лоза за її обрізання щорічно оновлюється, багаторічні ж частини - рукави й, особливо, штамби - залишаються постійними. З року в рік, нарощуючи свій вік і обсяг, вони все більше піддаються дії несприятливої погоди й антропогенних чинників середовища. Тому життя багаторічних органів виноградного куща часто закінчується раніше, ніж він досягне віку природної старості.
Під час видалення частини старого штамба або багаторічного рукава куща на поперечному зрізі можна спостерігати різної величини відмерлі ділянки багаторічної деревини: на фоні світло-зеленої здорової лози вони мають яскраво виражений бурий колір (фото 1). За значного ушкодження багаторічних органів куща морозом велика частина їхніх судин відмирає або закупорюється камеддю, кущі різко знижують урожайність, що спричинює потребу повної або часткової заміни їхніх багаторічних органів і відновлення продуктивності.
Відомо: що несприятливіші кліматичні умови конкретної території для культури винограду або що нестійкіший до умов зовнішнього середовища сорт, то коротший термін життя багаторічних органів куща, тож їх частіше треба омолоджувати. У кожному районі виноградарства практикою встановлено приблизний термін довговічності багаторічних частин куща.
У цілому період продуктивної експлуатації рукавів і штамба становить від шести до десяти років. Сигналом до заміни рукавів може слугувати послаблення росту пагонів на його кінцях і утворення численної порості біля основи штамба (фото 2).
За умов укривної культури винограду і формування кущів у вигляді надземних багаторукавних формувань періодична заміна багаторічних рукавів не викликала особливих зусиль, різко не знижувала продуктивності рослин і зазвичай була невід'ємним технологічним прийомом обрізування.
Із переходом у 70-х роках минулого століття виноградарства України на високоштамбову культуру вирощування заміна багаторічних частин деревини переросла у невирішувану проблему, особливо коли виноградний кущ був сформований з одним штамбом. Заміну штамба і надземної частини куща проводили переважно після їхньої загибелі в результаті морозних ушкоджень: тоді штамб зрізали на так звану «чорну голову». Це спричинювало впродовж певного терміну втрату всього врожаю з такого куща, і процес його формування починали спочатку.
У зв'язку з цим ми взяли за мету знайти найефективніший спосіб відновлення насаджень, який би дав змогу збільшити строк їхньої експлуатації за мінімального зменшення продуктивності кущів у період їхнього штамбового переформування.
Досліди проводили на районованому сорті винограду Сухолиманський білий, щепленому на підщепу Ріпарія х Рупестріс 101-14, саджанці якого були посаджені в ДПДГ «Таїровське» у 1981 р. за схемою 3,5х1,5 м.
Формування кущів - двоштамбовий горизонтальний кордон заввишки 120 см.
Для вирішення поставленого завдання було випробувано два способи відновлення надземної частини кущів. За першим способом передбачалось поступове відновлення надземної частини кущів шляхом видалення одного із двох штамбів. Другого року із пагона, що розвинувся із голови куща, формували елементи його крони. Після завершення їхнього формування, через рік, видаляли інший штамб, і процес відновлення його крони продовжувався у такій самій послідовності (рис. 1).
За другим способом зрізували обидва штамби. Формування штамбів і крони кущів проводили одночасно також за рахунок пагонів, що розвинулися з голови куща.
За контроль було взято кущі винограду, на яких проводили звичайне обрізування з подальшим регулюванням навантаження пагонами під час проведення зелених операцій.
Проведеними в цьому напрямі дослідженнями нами встановлено певну взаємозалежність між станом насаджень, розвитком і продуктивністю кущів винограду. Спостереження за збереженістю вічок показали, що їхня загибель унаслідок умов перезимівлі, крім 2010 р., була на всіх варіантах досліду незначною і перебувала в межах 7-15%. Однак морозної зими 2010 р. пошкодження вічок на оновлених кущах становило 59,5%, тоді як на контрольних - 75,1%, що в подальшому позначилось на їхньому розвитку (табл.). Слід відмітити, що посушливі умови 2007 р. також не сприяли доброму розвиткові пасинків на пагонах, призначених для відновлення надземної частини кущів винограду. Тому відновлення структурних елементів крони кущів в 2008 р. проводили за рахунок зелених пагонів, які розвинулись на тогорічних лозах.
Спостереженнями за динамікою розвитку кущів винограду встановлено, що на варіантах досліду з відновлення кущів поступово збільшується навантаження вічками і, відповідно, - пагонами. Варто зазначити, що розвиток вічок був різний. Краще вічка (83,7-85,6%) розвивались на молодих штамбах, тобто на кущах, де у 2007 р. були видалені один або два багаторічних штамби, тоді як на лозах, що виросли на старих штамбах і рукавах, пагони розвинулись значно гірше, а їхня кількість не перевищувала 57%. Ще більшу різницю в розвитку вічок на однорічних лозах спостерігали після екстремальної зими 2010 р., коли на оновлених кущах винограду розвинулось 49,7-49,9%, а на старих, не оновлених, - лише 28,1% вічок.
Аналізуючи хід відновлення однорічних кущів, слід відмітити, що на початок проведення досліду (2007 р.) найбільший обсяг однорічного приросту пагонів був у контрольних кущів, що цілком зрозуміло, оскільки у варіанті з видаленням двох штамбів залишились лише сплячі бруньки в голові штамба, а у варіанті видалення одного штамба - приблизно половина потенційних точок росту куща. Але вже наступного року в кущів, які відновлювали, показники наростання обсягу однорічних пагонів у варіанті з видаленням обох пагонів майже досягли рівня контролю, а у варіанті з видаленням одного штамба - перевищили останній на 35 см3. Упродовж наступних двох років переваги у розвитку однорічних пагонів і їхньому обсязі незмінно були за кущами з оновленими штамбами (рис. 2).
Кращий розвиток пагонів, у тому числі на кущах, які підлягали відновленню, і вища їхня плодоносність дали змогу протягом усіх років досліджень одержувати практично однаковий або значно більший урожай порівняно з кущами на контролі.
Більша кількість грон на кущах у варіанті з видаленням одного із двох штамбів у поєднанні з вищою їхньою середньою масою дали змогу одержати в середньому за чотири роки досліджень урожай на рівні 68,3 ц/га, що на 19% вище, ніж на контрольних кущах (рис. 3).
Найменший урожай, 45,6%, був у варіанті з видаленням обох штамбів. Тут вплинув той факт, що на кущах, у яких видаляли обидва штамби, у 2007 р. (рік видалення) урожай винограду був зовсім відсутній.
Підводячи підсумок чотирьох років дослідів із розробки раціонального способу відновлення надземної частини кущів, слід відмітити, що за поступового відновлення насаджень сумарний урожай за чотири роки був на 19% більший, аніж у контрольному варіанті: відповідно, - 273,2 і 229,6 ц/га за практично однакової цукристості ягід - 17,5 і 17,1 г/100 см3. На варіанті, де на кущах винограду були одночасно видалені обидва штамби, сумарний урожай за чотири роки становив 182,2 ц/га, або 79,4%, порівняно з контрольними кущами.
Заслуговує на увагу спосіб реконструкції та відновлення продуктивності виноградників, який ми випробували у 2008 р. у ВАТ «Коблеве» Миколаївської області. Тридцятип'ятирічний виноградник сорту Ізабелла був посаджений у господарстві кореневласними саджанцями за схемою 4х2 м. На початок 2000 р. зрідженість кущів на винограднику перевищувала 40%, і подальша експлуатація насаджень стала економічно недоцільною.
Виноградарям відомо, що ремонт виноградників саджанцями найефективніший на молодих (одно-трирічних) виноградниках. На плодоносних насадженнях рослини, що підсадили, розвиваються зазвичай гірше, адже їх пригнічують потужно розвинені сусідні кущі, а також  ущільнення від плантажної оранки. Однак, як ми переконались, за умов доброї якості садивного матеріалу, правильно підготованих ямок, внесення в них добрив і проведення поливань ремонт виноградників шляхом підсаджування саджанців дає добрі результати і на сильно зріджених старих виноградниках.
З метою відновлення продуктивності ділянки винограду наявні кущі ми зрізали на зворотний ріст, так звану «чорну голову», залишивши над поверхнею грунту 10-15-сантиметрові пеньки штамбів. На місці відсутніх кущів додатково (з таким розрахунком, щоб відстань між рослинами у ряду сягала одного метра) вибурили ямки завглибшки 55-60 см і діаметром 30 см для висаджування нових саджанців. Для ремонту виноградника використовували дворічні саджанці винограду з добре розвиненою кореневою системою, яку перед садінням обрізали на 12-15 см, а пагони, як завжди, - на два вічка. Перед висаджуванням, з метою обмеження розростання коріння старих кущів і водночас задля оновлення плантажної оранки, здійснили глибоке розпушування грунту міжрядь скобою РВ-3.
Під час садіння саджанців у кожну посадкову ямку до грунту внесли близько 5 кг гною, збалансувавши його додаванням 30 г калійної солі та 80 г суперфосфату. Поливання проводили з допомогою гідробурів: з розрахунку не менше 10 л води на одне посадкове місце.
Результат не змусив себе довго чекати: навесні 98% заново посаджених саджанців почали вегетувати, а з пагонів, що повиростали із сплячих бруньок голови штамба зрізаних кущів, було утворено нові штамби і рукави. Другого року формування елементів крони старих кущів майже було завершено і розпочато формування молодих рослин.
Такий підхід до відновлення продуктивності насаджень дав змогу вже на третій рік виростити близько 60 ц/га винограду та в подальшому щорічно отримувати сталі (понад 80 ц/га) врожаї якісної сировини для її переробки.

Пропозиції виробництву
Для підтримання продуктивності виноградника на високому рівні та збільшення строку його експлуатації слід час від часу оновлювати багаторічні органи плодоносних кущів.
Для оновлення високоштамбових кущів винограду без суттєвої втрати врожаю їх слід формувати з двома штамбами, які згодом можна видаляти за потреби почергово - через рік.
Ремонт плодоносних виноградників, рослини яких сформовані з одним штамбом, слід проводити шляхом зрізування кущів на «чорну голову», садінням додаткових саджанців у ямки з одночасним оновленням плантажної оранки.