Спецможливості
Статті

Втрати зерна: причини, наслідки та способи запобігти

13.07.2011
4367
Втрати зерна: причини, наслідки та способи запобігти фото, ілюстрація

Сезонність зернового виробництва і необхідність мати протягом всього року достатні запаси зерна для виробництва харчових продуктів, а також насіння для висіву, зерна для годівлі тварин і птахів потребують правильної організації зберігання зерна з найменшими кількісними та якісними втратами.

Сезонність зернового виробництва і необхідність мати протягом всього року достатні запаси зерна для виробництва харчових продуктів, а також насіння для висіву, зерна для годівлі тварин і птахів потребують правильної організації зберігання зерна з найменшими кількісними та якісними втратами.
Однак на всіх етапах руху врожаю - від збирання до споживання - спостерігаються значні втрати його маси та якості. Після збирання врожаю під час перевезення та зберігання втрачається від 5 до 25% зерна залежно від технічного оснащення елеваторів і загальної культури організації зберігання. Одночасно ФАО оцінює щорічні втрати зерна близько 10% загального виробництва з максимумом для деяких менш розвинутих країн 30-50 відсотків.
Так, в Україні, що вирощує 30-40 млн т зерна, через недостатньо розвинену матеріально-технічну базу з переробки й зберігання врожаю щорічні втрати сягають 8 млн т на суму майже 800 млн доларів США. Кількісні втрати супроводжуються зниженням якості, посівних та продовольчих кондиції зерна. При цьому, найбільші втрати в господарствах саме через низьку матеріально-технічну базу з обробки та зберігання зерна. У той же час, у високорозвинених країнах Європи та Америки ці втрати не перевищують 1-2% - технічно-неминучого мінімуму.
Природа втрат зернових продуктів в масі добре вивчена. Їх поділяють на механічні і біологічні. Можливі втрати в масі та якості зерна під час зберігання дає схема, представлена на рисунку 1.

Природні втрати маси зерна під час зберігання
Лише деяких видів втрат зерна неможна уникнути, інші ж відбуваються в результаті неправильного зберігання і не можуть бути виправдані. Так, неминучою механічною втратою є невраховане розпилювання, що виникає під час переміщення зернових мас і продуктів. Втрата сухої речовини за рахунок дихання зерна під час зберігання визнається єдиними виправданими втратами біологічного порядку.
   Однак останні два види втрат за раціональної організації зберігання досить незначні. Виходячи з природи лише цих втрат, встановлено норми природних втрат зерна і зернових продуктів під час зберігання і транспортування (табл. 1).

Втрати зерна за рахунок посилення дихання, самозігрівання та розвитку мікроорганізмів
   Небезпечна ситуація створюється за підвищення вологості або ж температури зерна і, особливо, за спільної дії цих факторів. Пов'язано це з тим, що за вологості зерна 14-15% різко зростає інтенсивність його дихання, а таким чином ростуть і втрати сухої речовини. Так, насіння проса з вологістю 14-15% дихає в 2-4 рази інтенсивніше, ніж з вологістю 13%. Сире зерно пшениці з вологістю понад 17% дихає в 20-30 разів інтенсивніше порівняно з сухим.
У пшениці, тритикале, жита і ячменю максимум інтенсивності дихання відповідає температурі 50...60°С (практично незалежно від вологості). Проте за підвищення вологості зерна від 14 до 22% інтенсивність дихання зростає майже в 20 разів. Якщо вологість зерна жита підвищується від 15 до 20%, інтенсивність його дихання зростає в 35 разів.
Таким чином, інтенсивність дихання зерна активізується під впливом вологості і температури, що спричинює значні середньодобові втрати маси сухої речовини (табл. 2).
Перші порції вологи, що поглинаються сухим зерном, підсилюють його дихання незначною мірою. За досягнення зерном певного рівня вологості (для більшості зернових культур - близько 15%) інтенсивність дихання різко зростає. Вологість зерна, починаючи з якої різко посилюються фізіолого-біохімічні і мікробіологічні процеси та змінюються умови зберігання, називається критичною (табл. 3).
Отже, критичній вологості зерна відповідає такий її рівень, вище за який у ньому з'являється вільна волога, різко підсилюється інтенсивність дихання і виникає загроза пошкодження мікроорганізмами.
Для більшості сільськогосподарських культур критична вологість відповідає рівноважній вологості зерна, яка встановлюється за 75% відносної вологості повітря. Найкраще брати за основу вологість повітря 60%, тому що в атмосфері такого повітря зерно і насіння сухі, тобто не мають вільної вологи. Якщо вологість навколишнього середовища вища за 65 %, можливі зволоження сухої зернової маси і погіршення її зберігання.
У насінні олійних культур, порівняно з зерном злакових, значення критичної вологості менше, що пояснюється значним вмістом у них ліпідів - гідрофобних речовин, які не здатні зв'язувати вологу.
За вмістом вологи зерно (насіння) буває сухе, середньої сухості, вологе і сире. Критична вологість перебуває в межах середньої сухості зерна (насіння). Зернова маса в сухому стані (вологість нижча за критичну) стійка під час зберігання і потребує меншого догляду, ніж у вологому і сирому, тому що вологе (сире) зерно досить інтенсивно дихає і може псуватися під час зберігання внаслідок самозігрівання.
Вологість зернових злакових понад 14,5% може спричинювати самозігрівання зерна. Однак це явище за наявності перепаду температур може виникнути навіть в насипі відносно сухого зерна: наприклад у металевому силосі, південна сторона якого нагріта сонцем. Під впливом градієнта температури виникає переміщення вологи з нагрітих ділянок насипу до охолоджених, а довгий перепад температур викликає помітну різницю вологості зерна.

Ще більш небезпечні нещільності в стіні силосу: волога може проникати всередину, під час опадів або в результаті конденсації парів води за зниження температури повітря чи за низької температури зерна в силосі. В першу добу пристінні шари насіння завтовшки 1 см зволожуються майже на 5%, а за наступні два тижні - ще на 1-2%, чого майже у всіх випадках достатньо для початку самозігрівання. При цьому інтенсивність дихання зерна у зволоженому пристінному шарі протягом перших двох діб зростає в десять разів, а після трьох діб - у сотні і тисячу разів. Відповідно, підвищується температура, і в подальшому процес стрімко розвивається до повного псування зерна. Через п'ять діб втрати сухих речовин зростають в 1000 разів, різко зростає кислотне число жиру, схожість знижується на 10-15 відсотків.

За самозігрівання вологого зерна хлібних культур температура може досягти 50...60°С. Проте процес може розпочатися і за відносно невисокої вологості зерна. Наприклад, початкова температура 15...20°С насипу ячменю вологістю 14% за 30 діб зросла на 5,3°С. Цього достатньо, щоб збільшити інтенсивність дихання зерна і активізувати діяльність мікроорганізмів.
За рахунок дії пліснявих грибів різко зростають втрати маси зерна. Так, якщо зерно пшениці уражене грибами Penicillium, втрати сухих речовин становлять 2,3 %, а за ураження грибами Aspergillus flavus сягають 17,3%. За ураження іншими грибами роду Aspergillus втрати зерна перебувають в межах 4-6 відсотків.

Головною умовою попередження розвитку мікроорганізмів, утворення мікотоксинів і, одночасно з цим, забезпечення збереженості зерна є недопущення самозігрівання. Тому за надходження вологого зерна необхідно провести його сушіння або тимчасову консервацію.
Щоб попередити невиправдані втрати зерна, слід чітко контролювати його стан  відповідно до чинних рекомендацій. Так, температуру зерна треба перевіряти з певною періодичністю (табл. 4).
Сире зерно можна зберігати лише декілька діб і то за умови консервування холодом і іншими засобами. Що стосується шкідників хлібних запасів, то за дотримання чинних рекомендацій і проведення активних заходів боротьби їхній вплив можна ліквідувати.
Далі буде

Н. Ящук,
канд. с.-г. наук, асистент НУБіП України

Інтерв'ю
Тарас Кутовий, міністр аграрної політики та продовольства України
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий визначив органічний напрямок як один із головних у роботі Мінагрополітики на цей рік. "Це одне з питань, яке мене особисто хвилює і за яке
Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН
Ягідництво називають однією із найперспективніших галузей АПК. Саме сюди і початкуючі, і досвідчені аграрії  вкладають великі суми грошей. Про те,  за якими критеріями слід обирати культури

1
0