Туберкульоз великої рогатої худоби

В. Івченко, професор,
І. Папченко, доцент,
Білоцерківський національний
аграрний університет

Соціальна перебудова в суспільстві, перехід до капіталістичної економіки сприяли порушенню системи ветеринарно-санітарного контролю та санітарно-гігієнічних умов утримання великої рогатої худоби, що, своєю чергою, спричинило підвищення рівня захворюваності тварин, особливо, на туберкульоз.
Шляхи зараження, патогенез захворювання
Зміни, що виникають в органах ВРХ за туберкульозу, залежать від шляхів проникнення збудника в організм, віку тварин, вірулентності збудника, тривалості хвороби тощо. Якщо доросла худоба за стійлового утримання заражається переважно повітряно-крапельним шляхом, то у молодняку переважає аліментарний (фекально-оральний) механізм передачі інфекції. Шлях зараження можна встановити за змінами, виявленими під час діагностичного забою тварин, які дали позитивну реакцію на туберкулін.
Збудник туберкульозу потрапляє на слизову верхніх дихальних шляхів і проникає в лімфатичне русло. Цьому сприяють мікрофаги, які фагоцитують його, проте в них недостатньо ферментів для знешкодження збудника. Потрапивши в паренхіму лімфатичного вузла, збудник розмножується в його клітинах (див. фото 1), на що макроорганізм реагує формуванням демаркаційної (захисної) зони з епітеліоїдних, лімфоїдних і гігантських клітин.
Таким чином, формується інфекційна гранульома, яка отримала назву туберкула: утворення округлої форми діаметром 2-3 мм, сірувато-жовтого забарвлення, що виявлене на розрізі лімфатичного вузла (див. фото 2).
У некротичну масу, що міститься в центрі вузлика, відкладаються солі кальцію (див. фото 3). За тривалого перебігу захворювання (два-три роки) паренхіма лімфатичного вузла може повністю перетворитись у казеозну масу.
Характеристика збудника
Збудником захворювання на туберкульоз є мікроорганізми, що належать до роду Мусоbасtеrіит. Цей рід включає понад 30 видів, і всі вони кислото- і спиртостійкі, що обумовлено наявністю в оболонці їхньої клітини міколової кислоти і ліпідів. Збудник, окрім класичної паличкоподібної форми, може бути також зернистим і L-форми.
Для великої рогатої худоби найбільш вірулентним є Мус.bovis, для людей - Мус.tuberculosis, для птахів - Мус. аvіит. Слід зазначити, що ці види збудників здатні мігрувати від одного виду тварин до інших: наприклад, Мус. tuberculosis - від людей до великої рогатої худоби і курей та ін., Мус. аvіит - від курей до свиней і великої рогатої худоби, Мус.bovis - від великої рогатої худоби до людей (див. схему).
Джерелом збудника туберкульозу слугують хворі на туберкульоз тварини і люди, які мають контакт зі здоровими. Хворі виділяють збудник туберкульозу в довкілля з мокротинням, носовими витіканнями, молоком, сечею, фекаліями.
Ураження лімфовузлів
Насамперед, зміни у хворих на туберкульоз корів виявляють у медіальних заглоткових, бронхіальних та каудальному середостінному лімфатичних вузлах.
Чим пояснити появу змін переважно у цих лімфовузлах?
Першочергове ураження лімфатичних вузлів за аерогенного зараження зумовлене будовою лімфатичного русла і залежить від того, з яких саме ділянок тіла надходить лімфа до відповідних лімфовузлів. Так, до медіальних заглоткових лімфовузлів лімфа надходить із носової порожнини, де прилипають краплинки аерозолю зі збудником. Каудальний середостінний лімфовузол отримує лімфу з трахеї магістральних бронхів, а бронхіальний - від паренхіми легень.

Діагностика туберкульозу
У системі протитуберкульозних заходів за туберкульозу тварин важлива роль належить діагностиці. Основним методом виявлення інфікованих збудником туберкульозу тварин є алергічна проба на туберкулін, хоча і вона дає неспецифічні реакції. Тому їхні розробка і удосконалення продовжуються.
Під час проведення алергічних досліджень у восьми господарствах ми порівняли ступінь виявлення реагуючих на туберкулін тварин за одноразового та дворазового введення туберкуліну. Результати досліджень представлено в таблиці 1.
Висновки:
Аналіз даних таблиці 1 показав, що після одноразового введення туберкуліну позитивно реагувало 410 тварин, із них - 311 корів. Після повторного введення туберкуліну додатково виявлено 107 голів, із яких 88 - корови.
Проведені дослідження методом ІФА 517 проб сироваток крові від цих корів показало, що 376 (72,7%) із них дали позитивну реакцію.
Після діагностичного забою реагуючих на туберкулін тварин у 399 із них у заглоткових і бронхіальних лімфатичних вузлах і у 11 тварин у легенях виявили типові патологічні зміни, характерні для туберкульозу (паренхіма лімфатичних вузлів повністю піддалась казеозному розпаду (див. фото 4, 5, 6), а у 118 голів - гіперплазію лімфатичних вузлів.
В іншому випадку в корів, які мали позитивну реакцію на туберкулін (ППД для ссавців, або туберкулін очищений), під час контрольного забою виявляли збільшення лімфатичних вузлів, проте на їхньому розрізі типових для туберкульозу змін не знаходили.
Натомість, у паренхімі таких лімфатичних вузлів спостерігали розростання світлої салоподібної тканини, що й обумовило їхнє збільшення (див. фото 7). Подальшим бактеріологічним дослідженням із видозмінених лімфовузлів виділили Мус.bovis. На нашу думку, такі зміни зумовлені впливом на організм мікобактерій низької вірулентності.
Отримані результати свідчать про те, що патологоанатомічні зміни в 53,06% збіглися з показниками алергічної проби.
Туберкульоз ВРХ -
загроза для людей
Аналіз даних щодо поширення захворювання великої рогатої худоби на туберкульоз показав: знищення колгоспних і радгоспних ферм та створення малих селянських і фермерських господарств стало причиною переміщення тварин у приватний сектор, що посилило тенденцію збільшення неблагополучних щодо хвороби пунктів (див. табл. 2).
Утримання в індивідуальних господарствах корів, які позитивно реагують на туберкулін, створює загрозу зараження не тільки інших тварин, а й людей.
З 1995 р. ООН визнала захворюваність людей на туберкульоз в Україні на рівні епідемії.
У господарствах, неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби, де хворих тварин не вилучають із стада, створюються умови для поширення збудника й інфікування інших тварин та людей.
Висновки: Результати таблиці 2 свідчать, що в приватному секторі виявляють корів, що позитивно реагують на туберкулін, проте аналіз даних показує, що через відсутність компенсації з боку держави за здану хвору худобу її тривалий час ще утримують в індивідуальному господарстві, що являє небезпеку здоров'ю людей.

Туберкульоз - професійне захворювання?
Інтенсивність епізоотичного процесу щодо захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби в агроформуваннях прямо пропорційно впливає на епідеміологічну ситуацію. У населених пунктах, неблагополучних щодо туберкульозу в тваринницьких господарствах, зростає також і рівень захворюваності на туберкульоз людей, професійно пов'язаних з фермами, де утримують велику рогату худобу (див. табл. 3).
Висновки: Матеріали таблиці 3 свідчать, що в населених пунктах, які розташовані на неблагополучних щодо туберкульозу територіях, реєструють захворювання людей на туберкульоз серед працівників ферм.
Слід звернути особливу увагу на те, що в окремих випадках працівники лабораторій ветеринарної медицини під час дослідження біоматеріалу від великої рогатої худоби, забитої з діагностичною метою, за наявності морфологічних змін за мікроскопічного дослідження збудник туберкульозу виявляють, а за бактеріологічного дослідження - не виділяють. Основною причиною цього є те, що до складу поживного середовища додають гліцерин, а Мус.bovis, особливо в перших генераціях, не росте за наявності гліцерину.

Що сприяє поширенню захворювання на туберкульоз серед ВРХ?
Після розпаювання землі в умовах господарств літні табори відсутні, випасання тварин не проводять, що призвело до значної концентрації тварин на обмеженій території. Корів і телят протягом року утримують безприв'язно в приміщеннях та прифермових загонах. У таких умовах одна хвора на туберкульоз тварина є джерелом збудника в усьому стаді.
За наявності латентних форм туберкульозної інфекції у тварин, а також унаслідок резистентності збудника в довкіллі ця небезпека в господарствах сприяє перезараженню і поширенню туберкульозу.
Останніми роками багато господарств намагаються відновити молочне скотарство.
   З цією метою закуповують ВРХ без урахування епізоотичної ситуації в раніше неблагополучних господарствах. Таке масове безконтрольне переміщення тварин сприяє занесенню збудника в благополучні господарства. Окрім того, розміщують їх у приміщеннях, де раніше утримували хвору на туберкульоз худобу.
   Згодовування молодняку молока або відвійок, отриманих від хворих тварин без проведення термічної обробки, відсутність ізольованого вирощування молодняку сприяють поширенню збудника захворювання. В цьому процесі важливе значення мають умови збереження збудника в зовнішньому середовищі, про що свідчать стаціонарно неблагополучні пункти.
Під час дослідження змивів із годівниць, стін тощо виділили в 14 випадках три культури Мусоbасtеrіит bovis, а в 11 - атипові, що свідчить про широке розповсюдження атипових мікобактерій.

L-форма збудника та особливість перебігу хвороби
Видова різноманітність мікобактерій, здатність їх трансформуватись у L-форми, висока резистентність до дії факторів зовнішнього середовища створюють значні проблеми для проведення боротьби з цією хворобою тварин і людей. Окрім того, в деяких раніше оздоровлених від туберкульозу господарствах відмічаються через кілька років випадки повторного захворювання.
Які ж особливості інфекційного процесу за L-форм збудника туберкульозу? Мірою оздоровлення господарств за виявлення позитивних реакцій на туберкулін під час діагностичного забою в органах туберкульозних змін не виявляли. Це стало можливим тому, що паличкоподібна форма збудника переходить у L-форму, яка тривало персистує і зберігає алергізуючі властивості.
Тварини, інфіковані L-формами збудника, викликають в'ялий перебіг туберкульозного процесу зі слабо вираженим алергічним проявом, а іноді і без нього (латентний мікробізм).
Коли організм тварини потрапляє в несприятливі умови, L-форми реверсують (повертаються) у типову паличкоподібну форму, що спричинює розвиток туберкульозу. Проте наявні сьогодні звичайні бактеріоскопічні (виявляють кулькоподібні, іноді - безструктурні утворення) і бактеріологічні методи дослідження не завжди дають об'єктивну і вірогідну інформацію.
Здатність збудника L-форми тривало і безсимптомно паразитувати в організмі великої рогатої худоби з наступною його реверсією у типову паличкоподібну форму зумовлює виникнення потенційного вогнища, яке може бути джерелом ендогенної туберкульозної інфекції.
Персистенція збудника туберкульозу в L-формі в організмі ВРХ, вирощеної в період неблагополуччя господарства щодо туберкульозу, є небезпечною. За персистенції в організмі збудника L-форми алергічна проба на туберкулін може бути негативною. Тому часто інфікована збудником тварина залишається невиявленою, що є основною причиною безуспішного оздоровлення стад від туберкульозу.
Результат оздоровлення господарств значною мірою залежить від виявлення тварин, латентно хворих на туберкульоз, що зумовлений L-формами мікобактерій.

Резюме
Наведені експериментальні дані із вивчення причин появи захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби та виникнення випадків повторних спалахів захворювання в раніше оздоровлених господарствах свідчать про серйозність цієї проблеми і потребують посилення санітарно-гігієнічних вимог до комплектування стад, зміни умов утримання, відповідального ставлення працівників до процедури діагностичного забою худоби, а також до виявлення тварин, що позитивно реагують на туберкулін, та постійного вдосконалення методів лабораторної діагностики, особливо щодо виявлення збудника L-форм.