Спецможливості
Технології

Три кро­ки до успішно­го ви­ро­щу­ван­ня сої

14.06.2017
33600
Три кро­ки до успішно­го ви­ро­щу­ван­ня сої фото, ілюстрація

На сучасному етапі серед зернобобових культур соя є основною складовою в структурі посівних площ та визначає рівень виробництва рослинного білка в Україні. Рослина належить до стратегічних культур і задовольняє потреби людини в рослинному білку та олії. 

 

 

 

Постійно зро­с­та­ючі по­тре­би у ви­со­ко­якісно­му зерні сої зу­мов­лю­ють збільшення посівних площ та вдо­с­ко­на­лен­ня ос­нов­них еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри. Стабільно­го ви­роб­ництва зер­на сої можна до­сяг­ти ли­ше за підви­щен­ня її про­дук­тив­ності шля­хом удо­с­ко­на­лен­ня та впро­ва­д­жен­ня кон­ку­рен­то­с­про­мож­них тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня. Завдяки останнім — за­без­пе­чи­ти мак­си­маль­не ви­ко­ри­с­тан­ня при­род­них фак­торів й усь­о­го ком­плек­су ґрун­то­во-кліма­тич­них умов, сор­то­во­го до­бо­ру та ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня міне­раль­них до­б­рив для роз­крит­тя по­тенційних мож­ли­во­с­тей інтен­сив­них сортів сої.

На­весні в північній зоні Сте­пу до­­­сить ча­с­то відзна­ча­ють складні по­годні умо­ви: через швид­ке на­ро­с­­­тан­ня се­ре­д­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря на час оп­ти­маль­них за тем­пе­ра­тур­ним ре­жи­мом ґрун­ту стро­ків сівби для сої збе­рег­ти не­обхідні за­па­си во­ло­ги в посівно­му шарі не завжди вдається. Важ­ли­вим фак­то­ром, який суттєво стри­мує підвищення її про­дук­тив­ності, є во­ло­го­за­без­пе­ченість на час сівби та в період ве­ге­тації. Роз­роб­лені аг­ро­технічні за­хо­ди ма­ють суттєво змен­ши­ти енер­го­ви­т­ра­ти та за­без­пе­чи­ти мак­си­маль­не на­ко­пи­чен­ня во­ло­ги во­се­ни й раціональ­не її ви­ко­ри­с­тан­ня впро­довж ве­ге­тації як на час появи по­вноцінних і друж­них сходів, так і фор­му­ван­ня вро­жаю. Кри­тич­ним періодом для рос­лин сої що­до за­пасів про­дук­тив­ної во­ло­ги є фа­за цвітіння та фор­му­ван­ня бобів. Зер­но­ва про­дук­тивність сої, пер­шою чер­гою, за­ле­жить від на­яв­ності еле­ментів жив­лен­ня в ґрунті в ос­новні фа­зи рос­ту та роз­вит­ку рос­лин

У на­шо­му регіоні в другій по­ло­вині літа (ли­пень-сер­пень) до­сить ча­с­то відзна­ча­ють складні по­годні умо­ви, що суттєво впли­ває на про­дук­тивність аг­ро­це­нозів сої. Виріши­ти цю про­бле­му мож­на шля­хом удо­с­ко­на­лен­ня ціло­го ря­ду еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої. За та­ких склад­них умо­в найголовнішим стає підго­тов­ка ґрун­ту та насіння, а та­кож пра­виль­но ви­б­рані стро­ки сівби.

За тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої пе­ред­посівна об­роб­ка насіння має ста­ти важ­ли­вим аг­ро­технічним за­хо­дом. Про­те да­но­му ас­пек­ту ще на­да­но ма­ло ува­ги, не по­вною мірою вра­хо­ву­ють біологічні особ­ли­вості та ви­мо­ги бо­бо­вої куль­ту­ри до теп­ла й во­ло­ги, що при­зво­дить до спро­щен­ня еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня та зни­жен­ня її зер­но­вої про­дук­тив­ності. Соя, як усі бо­бові куль­ту­ри, по­тре­бує знач­них за­пасів про­дук­тив­ної во­ло­ги для про­ро­с­тан­ня насіння та фор­му­ван­ня вро­жаю. Найбільші по­тре­би у во­логі відзнача­ють­ в період цвітіння, фор­му­ван­ня бобів і на­ливання зер­на. У тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня строк сівби має вирішаль­не зна­чен­ня, бо від цьо­го за­ле­жать як одер­жан­ня по­вноцінних сходів, так й умо­ви рос­ту, роз­вит­ку рос­лин сої в період ве­ге­тації.
За склад­них еко­номічних умов кож­не гос­по­дар­ст­во не завжди має змо­гу по­вно­ю мірою за­сто­со­ву­ва­ти міне­ральні до­б­ри­ва, особ­ли­во під бо­бові куль­ту­ри. Останні, за­вдя­ки про­це­су біологічної фіксації азо­ту з повітря, мо­жуть за­без­пе­чи­ти се­бе май­же на 70–80% цим по­жив­ним еле­мен­том, а та­кож — за­сво­ю­ва­ти важ­ко­роз­чинні спо­лу­ки фо­с­фо­ру.

Однак для ре­алізації ге­не­тич­но­го по­тенціалу су­час­них сортів і зро­с­тан­ня їхньої про­дук­тив­ності ли­ше од­них ма­к­ро­еле­ментів не­до­стат­ньо. Слід підібра­ти для кож­ної куль­ту­ри індивіду­альні мікро­до­б­ри­ва, які ма­ють бу­ти близь­ки­ми до хімічно­го скла­ду зер­на та відповіда­ти­муть співвідно­шен­ню в складі рос­лин­но­го ор­ганізму. Мікро­еле­мен­ти — це не ли­ше за­лу­чені з ґрун­ту су­путні хімічні ре­чо­ви­ни, во­ни є важ­ли­вою скла­до­вою фіто­гор­монів, фер­ментів та інших біологічно ак­тив­них ре­чо­вин. Без цих по­жив­них ре­чо­вин ефективний роз­ви­ток рос­лин буде не­мож­ли­вий. Во­ни відігра­ють важ­ли­ву роль, то­му їх до­сить ча­с­то на­зи­ва­ють го­ло­вни­ми еле­мен­та­ми жит­тя. Ці хімічні спо­лу­ки в рос­лин­но­му ор­ганізмі є ак­ти­ва­то­ра­ми та ка­таліза­то­ра­ми і знач­но підви­щу­ють ак­тивність ба­га­ть­ох фер­ментів, що життєво не­обхідні під час ре­гу­лю­вання всіх про­цесів. Навіть за не­ве­ли­кої їхньої кількості по­гли­нан­ня рос­ли­на­ми із ґрун­ту в фор­му­ванні вро­жаю за зна­чимістю во­ни  прирівню­ють­ся до ос­нов­них ма­к­ро­еле­ментів. За ви­со­ко­го рівня ви­ко­ри­с­тан­ня ма­к­ро­еле­ментів ви­ни­кає гос­трий дефіцит у мікро­е­ле­мен­тах, та їхнє по­даль­ше спо­жи­ван­ня  при­зу­пи­няється, що при­зво­дить до сповільнен­ня фізіологічних про­цесів у рос­лин. Щоб при­ве­с­ти до оп­ти­мальних па­ра­ме­т­рів усі фізіологічні про­це­си, вар­то підви­щи­ти вміст ру­хо­мих форм мікро­е­ле­ментів.

Мікроелементи для сої

У на­ших ґрун­тах на­явність мікро­е­ле­ментів до­сить різна. Навіть ба­гаті на по­живні ре­чо­ви­ни чор­но­зе­ми Лісо­сте­пу та Сте­пу мо­жуть ма­ти низь­кий вміст усіх мікро­е­ле­ментів, а особ­ли­во це відзначено на силь­но- та се­ред­ньо-еро­до­ро­ва­них схи­ло­вих зем­лях. Для по­даль­шо­го зро­с­тан­ня про­дук­тив­ності зер­но­бо­бо­вих куль­тур ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­до­б­рив бу­де доцільним. Для сої потрібно до­статнє за­без­пе­чен­ня молібде­ном. За­своєння азо­ту буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями бо­бо­вих куль­тур, знач­ною мірою, за­ле­жить від рівня молібде­но­во­го жив­лен­ня рос­лин. Дія мікро­е­ле­мен­ту молібде­ну обу­мов­ле­на збільшен­ням кількості буль­бо­чок на коріннях бо­бо­вих рос­лин і віднов­лен­ням нітратів до аміаку. Молібден бе­ре ак­тив­ну участь у фіксації мо­ле­ку­ляр­но­го азо­ту бо­бо­ви­ми рос­ли­на­ми в симбіозі з буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями, при­ско­рює по­чат­кові ме­ханізми про­ро­с­тан­ня насіння. Сприяє син­те­зу хло­рофілу, бе­ре ак­тив­ну участь в окис­лю­валь­но-віднов­лювальних про­це­сах, у син­тезі вітамінів, білків та в обміні фо­с­фор­них спо­лук. Не­до­стат­ню кількість молібде­ну ви­яв­ля­ють у світло-зе­ле­но­му або жов­ту­ва­то­му за­барв­ленні рос­лин.

Ви­ко­ри­с­то­ву­ють мікро­до­б­ри­ва пер­шою чер­гою на ґрун­тах із низь­ким вмістом їхніх ру­хо­мих форм. То­му вар­то за­вчас­но про­ве­с­ти об­сте­жен­ня ґрунтів за їхнім вмістом. Слід вра­хо­ву­ва­ти біологічні особ­ли­вості куль­ту­ри, яку ви­ро­щу­ють, хімічний склад зер­на, за яко­го мож­на виз­на­чи­ти не­обхідні мікро­до­б­ри­ва та найдоцільніше їхнє за­сто­су­ван­ня за пе­ред­посівної інкру­с­тації насіння. 

Застосування мікро­до­б­рив за пе­ред­посівної об­роб­ки насіння є най­е­фек­тивнішим спо­со­бом. Інкру­с­тація насіння сої є важ­ли­вим еле­мен­том ре­сур­со- та енер­гоз­бе­рігаючої тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня рос­ли­ни. Од­нак да­но­му пи­тан­ню на­да­ють ще ма­ло ува­ги, крім то­го, не вра­хо­ву­ють­ біологічні особ­ли­вості цієї бо­бо­вої куль­ту­ри та її ви­мо­ги до во­ло­ги і теп­ла, що при­зво­дить до спро­щен­ня еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня та зни­жен­ня її зер­но­вої про­дук­тив­ності.

У зв’яз­ку з цим за­слу­го­ву­ють на ува­гу ре­зуль­та­ти досліджень, про­ве­де­них у 2009–2011 ро­ках на Ерастівській дослідній станції ДУ Інсти­ту­ту зер­но­вих куль­тур НА­АН. Ос­нов­на ме­та досліджень — роз­роб­ка та вив­чен­ня най­е­фек­тивніших за­ходів з ви­ко­ри­с­тан­ня доз міне­раль­них до­б­рив, мікро­еле­ментів, строків сівби, які за­без­пе­чать одер­жан­ня по­вноцінних та дружніх сходів, а відповідно — і ви­со­ку зер­но­ву про­дук­тивність сої. У схе­му досліду вхо­ди­ла інкру­с­тація насіння сої пе­ред висівом в ґрунт ком­плек­со­на­том молібде­ну, про­труй­ни­ком Гранівіт 200 г/т та плівко­у­тво­рю­ва­чем Марс ЕL. 

Для зни­щен­ня бур’янів за­сто­со­ву­ва­ли фо­но­ве вне­сен­ня гербіци­ду Хар­нес під пе­ред­посівну куль­ти­вацію до­зою 2,0 л/га. Сівбу сої про­во­ди­ли за стійко­го прогріван­ня ґрун­ту гли­биною 10 см у три стро­ки: пер­ший — 8...10°С, дру­гий — 10...12°С, третій — 12...14°С. 

Відповідно до схе­ми досліду сою висіва­ли на­весні ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом завши­ршки міжрядь 45 см і нор­мою висіву   — 600 тис. схо­жо­го насіння/га. По­вторність — три­ра­зо­ва. Ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли рай­о­но­ва­ний для Сте­пу сорт сої Аме­тист. 

Зер­но­ва про­дук­тивність аг­ро­це­нозів сої, пер­шою чер­гою, за­ле­жить від на­яв­ності еле­ментів жив­лен­ня в ґрунті в ос­новні фа­зи рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Відо­мо, що для фор­му­ван­ня 100 кг насіння соя за­своює 7,2–10,0 кг азо­ту, 1,7–4,0 кг фо­с­фо­ру та 2,2–4,4 кг калію. Навіть за та­ких ве­ли­ких ви­мог в еле­мен­тах жив­лен­ня соя мен­ше ніж інші куль­ту­ри ре­а­гує на вне­сені до­б­ри­ва. Ви­ко­ри­с­тан­ня міне­раль­них до­б­рив під сою на­бу­ває особ­ли­во­го зна­чен­ня в су­час­них умо­вах за мак­си­маль­но­го ре­сур­со- та енер­гоз­бе­ре­жен­ня. Це обу­мов­лює по­шук но­вих шляхів най­раціо­нальнішо­го ви­ко­ри­с­тан­ня до­б­рив під цю куль­ту­ру. У пе­реліку вив­ча­ю­чих за­ходів є по­тре­ба виз­на­чен­ня оп­ти­маль­ної еко­номічно доцільної до­зи вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив під да­ну куль­ту­ру. Дослід бу­ло за­кла­де­но на чо­ти­рь­ох фо­нах: без до­б­рив (кон­троль), вне­сен­ня фо­с­фор­них до­б­рив у дозі Р30 та Р60 і N30Р30К30. До­б­ри­ва вно­си­ли во­се­ни під оран­ку. Усі інші аг­ро­технічні прий­о­ми ви­ро­щу­ван­ня рослини про­во­ди­ли відповідно до розроблених ре­ко­мен­дацій.

За­сто­су­ван­ня плівко­у­тво­рю­ва­ча Марс ЕL пов’яза­но зі зни­жен­ням до мініму­му оси­пан­ня про­труй­ни­ка з по­верхні зер­на. За­вдя­ки цьо­му про­труй­ник мен­ше за­бруд­нює довкілля, оскільки він ма­ло кон­так­тує з ґрун­том, і йо­го не­га­тив­ний вплив на об­слу­го­ву­ю­чий пер­со­нал під час ви­ко­нан­ня посівних робіт є мінімаль­ним. Ви­ко­ри­с­тан­ня плівко­у­тво­рю­ва­ча  Марс ЕL із про­труй­ни­ком дає змо­гу висіва­ти об­роб­ле­не насіння в напівсу­хий ґрунт, що навіть за та­ких не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов, які до­сить ча­с­то спо­с­теріга­ли­ за весь час досліджень, не при­зво­ди­ло до пліснявіння в ґрунті висіяно­го насіння сої. За на­стан­ня оп­ти­маль­но­го зво­ло­жен­ня в посівно­му шарі ґрун­ту та спри­ят­ли­во­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му відбу­валось енергійне про­ро­с­тан­ня насіння, за­вдя­ки чо­му бу­ли от­ри­ма­ні дружні схо­ди в різні стро­ки сівби. Цей аг­ро­захід дає мож­ливість висівати сою в більш ранній строк. У да­но­му разі, за­вдя­ки плівкоут­во­рю­ва­ча Марс ЕL і про­труй­ни­ка, на­не­се­но­го на по­верх­ню насіння, про­хо­ди­ло три­ва­ле йо­го зберіган­ня в ґрунті май­же без суттєвих змін до на­стан­ня спри­ят­ли­вих умов що­до зво­ло­жен­ня посівно­го ша­ру. 

Спо­с­те­ре­жен­ня в період сівба–схо­ди по­ка­за­ли, що схо­ди сої пер­шо­го стро­ку сівби бу­ли відзна­чені на 12-й, а повні — на 14-й день після про­ве­ден­ня сівби. По­су­ш­ливі по­годні умо­ви в да­ний період зу­мов­лю­ва­ли збільшен­ня три­ва­лості періоду сівба–схо­ди. Фа­за пер­шо­го трійча­с­то­го ли­ст­ка з’яви­ла­ся че­рез 7 днів, а фа­зи гілку­ван­ня — на 28-й день після одер­жан­ня по­вних сходів. По­ча­ток цвітіння у рослини спо­с­теріга­ли на 32-й день, а ма­со­ве цвітіння — на 39-й день після по­яви по­вних сходів. Фор­му­ван­ня бобів у ниж­нь­о­му ярусі відзна­ча­ли на 40–43-й день ве­ге­тації культури. По­вна стиглість насіння у рос­лин сої на­сту­пи­ла на 96–98-й день ве­ге­тації.Важ­ли­вим по­каз­ни­ком розміщен­ня сої є її гу­с­то­та, що виз­на­чає пло­щу живлення та умови росту і розвитку рослин

Де­що інші по­каз­ни­ки фе­но­логічних спо­с­те­ре­жень за­зна­че­но за дру­го­го (10...12°С) та тре­ть­о­го (12...14°С) стро­ків сівби. За­вдя­ки швид­ко­му підвищенню тем­пе­ра­ту­ри повітря дру­гий строк сівби про­во­ди­ли май­же од­но­час­но з не­ве­ли­ким роз­ри­вом — у три-чо­ти­ри дні, а третій строк — ще че­рез ана­логічний період. Про­те в ок­ремі ро­ки третій строк був на 12–14 днів пізніше ніж дру­гий строк. Період сівба–схо­ди для дру­го­го стро­ку склав 10 днів, а для тре­ть­о­го — вісім днів. Повні схо­ди спо­с­теріга­ли че­рез два-три дні за кож­но­го стро­ку сівби. Фа­зу пер­шо­го трійча­с­то­го ли­ст­ка відміча­ли у рос­лин дру­го­го стро­ку че­рез 12 днів, а тре­ть­о­го — че­рез 11 днів. Га­лу­жен­ня спо­с­теріга­лось че­рез 27 днів після по­яви по­вних сходів для дру­го­го та тре­ть­о­го стро­ку сівби. Цвітіння рос­ли­ни сої дру­го­го та тре­ть­о­го стро­ку сівби відзна­ча­ли на 31-й день, а ма­со­ве, відповідно за кож­но­го стро­ку сівби — на 39-й день. Ут­во­рен­ня бобів у ниж­нь­о­му ярусі за дру­гого стро­ку сівби за­реєстро­ва­но на 42-й та тре­ть­о­го  — відповідно, на 47-й день. Фа­за по­вної стиг­лості насіння відзна­че­на за дру­го­го стро­ку на 102-й день ве­ге­тації рос­лин сої, тре­ть­о­го — на 94-й день. Рос­ли­ни сої тре­ть­о­го стро­ку сівби у період сво­го рос­ту та роз­вит­ку до­сить ча­с­то по­па­да­ли в по­су­ш­ливі умо­ви, що суттєво по­зна­чи­лось на ско­ро­ченні ве­ге­таційно­го періоду та фор­му­ванні мен­шо­го вро­жаю.

Важ­ли­вим по­каз­ни­ком розміщен­ня сої є її гу­с­то­та, що виз­на­чає пло­щу жив­лен­ня та умо­ви рос­ту і роз­вит­ку  рос­ли­ни. Для от­ри­ман­ня за­пла­но­ва­ної гу­с­то­ти посіву сої (500 тис. рос­лин/га) за­без­пе­чу­ва­ли над­бав­ку 20% у роз­ра­хун­ку на по­льо­ву схожість насіння.

Про­ве­дені ре­зуль­та­ти обліку гу­с­то­ти рос­лин у період по­вних сходів сої по­ка­за­ли, що посіви сфор­му­ва­ли різну їхню кількість за­леж­но від стро­ку сівби та прогріван­ня ґрун­ту. Так, на ділян­ках пер­шо­го стро­ку сівби (8...10°С) не­за­леж­но від си­с­те­ми вдо­б­рень та вив­ча­ю­чих чин­ників на 1 м2 рос­лин сої було зафіксовано від 78,3 до 83,3% віднос­но висіяно­го кон­диційно­го насіння. За дру­го­го стро­ку сівби (10...12°С) за інкру­с­тації насіння порів­ня­но з кон­тро­лем та віднос­но стро­ку сівби гу­с­то­та рос­лин зро­с­та­ла до 86,7%. Про­ве­де­ний облік гу­с­то­ти рос­лин у посівах сої за тре­ть­о­го стро­ку сівби (12...14°С) по­ка­зав, що за та­ких умов фор­му­ва­лась найбільша гу­с­то­та посіву, яка скла­ла до 88,3% висіяно­го насіння.

От­ри­мані біоме­т­ричні по­каз­ни­ки рос­лин сої вка­зу­ють на умо­ви впро­довж ве­ге­тації, в яких во­ни рос­ли й роз­ви­ва­ли­ся. Про­ве­де­ний аналіз цих да­них по­ка­зав, що їхня ви­со­та суттєво за­ле­жа­ла від по­год­них умов та вне­се­них до­б­рив, а також про­ве­де­ної підго­тов­ки насіння. Так, рос­ли­ни сої за пер­шо­го стро­ку сівби (прогріван­ня ґрун­ту до 8...10°С гли­биною 10 см) без вне­сен­ня до­б­рив на час по­вно­го цвітіння до­сяг­ли ви­со­ти 38 см, а за за­сто­су­ван­ня про­тру­йника під час об­роб­ки насіння — 39 см, ра­зом із плівко­у­тво­рю­ва­чем Марс ЕL — 41 см. За дру­го­го стро­ку сівби на кон­троль­них варіан­тах рос­ли­ни сої ма­ли ви­со­ту в ме­жах 42–48 см, а за тре­ть­о­го — 61–64 см. За­сто­су­ван­ня всіх пре­па­ратів за підго­тов­ки насіння на фоні вне­се­них до­б­рив у дозі N30Р30К30 зу­мо­ви­ло фор­му­ван­ня ви­со­ти рос­лин за дру­го­го та тре­ть­о­го стро­ку сівби — 65–67 см. 

Ос­нов­ним кількісним по­каз­ни­ком фо­то­син­те­тич­ної діяль­ності посіву є пло­ща асиміляційної ли­с­то­вої по­верхні. За не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов у пер­шо­му періоді ве­ге­тації посіви сої фор­му­ва­ли де­що мен­шу асиміляційну ли­ст­ко­ву по­­верх­ню, ніж за пізніши­ми стро­ка­ми сів­би. Облік площі ли­ст­ко­вої по­верхні по­ка­зав, що дані по­каз­ни­ки за­ле­жа­ли як від си­с­те­ми удо­б­рень, так і від строків про­ве­ден­ня сівби. Так, на ділян­ках без вне­сен­ня до­б­рив, але за підго­товки насіння до сівби з про­тру­ю­ва­чем та  плівко­у­тво­рю­ва­чем, бу­ло за­без­пе­че­но фор­му­ван­ня аси­­міляційної ли­ст­ко­вої по­­верхні за пер­шо­го стро­ку сівби — 25,9, за дру­го­го — 27,7 та тре­ть­о­го — 34,4 тис. м2/га. На фо­­ні вне­се­них фо­с­фор­них до­б­рив у дозі Р30  та за інкру­с­тації насіннєво­го ма­­те­ріа­лу ви­щезга­да­ни­ми чин­ни­ка­ми було ут­­во­рено асиміляційну по­верхню за пер­шо­го стро­ку 25,5, дру­го­го — 26,8 та тре­ть­о­го — 34,3 тис. м2/га, а за вне­сення фо­с­­­фор­у у дозі Р60 відповідно до стро­ків сівби — 32,2; 28,7 і 36,6 тис. м2/га. Одер­жані ре­зуль­та­ти обліку за площею асиміляційної ли­с­тко­вої по­верхні по­ка­за­ли, що за ви­ко­ри­с­тан­ня всіх за­­хо­дів та підго­тов­ки насіння на фоні вне­се­них до­б­рив N30Р30К30 посіви сої сфор­му­ва­ли ана­ло­гічну кількість за пер­шо­го стро­ку сівби — 32,5, дру­го­го — 28,6 та за тре­тьо­го — 32,6 тис. м2/га порівня­но з фо­с­фор­ни­ми фо­на­ми до­б­рив.

Умо­ви, що скла­лись під час посівів сої впро­довж ве­ге­тації, пев­ною мірою по­зна­чи­лись на скла­дових еле­мен­тах мор­фо­логічної струк­ту­ри вро­жаю. Аналіз струк­ту­ри вро­жаю по­ка­зав, що в посівах, де умо­ви для рос­ту й роз­вит­ку сої були кращі, на одній рос­лині сфор­мо­ва­но більшу кількість гіло­чок та бобів і, відповідно, насіння в них. Так, за пер­шо­го стро­ку сівби на кон­троль­них ділян­ках було 1,2–1,3 гіло­чок, бобів — 15,4–15,9, а за по­вно­го ком­плек­су підго­тов­ки насіння кількість гіло­чок становила 1,6–1,8 та 19,5–20,8 бобів на одній рос­лині. За дру­го­го стро­ку сівби на ділян­ках без вне­сен­ня до­б­рив на рос­ли­нах сої спо­с­теріга­ли ана­ло­гічну за­ко­номірність, але на фо­нах вне­се­них до­б­рив кількість гіло­чок зро­с­та­ла на кон­троль­них ділян­ках до 1,3–1,7, а за ви­­ко­ри­с­тан­ня про­труй­ни­ка з плівко­у­тво­рю­ва­чем за об­робки насіння —  до 1,8 шт.

За за­сто­су­ван­ня фо­с­фор­них до­б­рив Р30 та Р60 кількість гіло­чок, бобів та насіння в них ма­ла тен­ден­­цію до зро­с­тан­ня, особ­ли­во че­рез ви­ко­ри­с­тан­ня ком­плек­со­на­ту мо­­ліб­де­ну та про­труй­ни­ка з плівко­у­тво­рю­ва­чем. Най­кращі по­каз­ни­ки за кількістю бобів та насіння в них бу­ло одер­жа­но на фоні вне­се­них до­б­рив у до­­зі N30Р30К30 за пер­шо­го стро­ку сівби. Як­що за кількістю гіло­чок бу­ла ана­ло­гічна за­ко­номір­ність із фо­на­ми фо­с­фор­них до­б­рив, то за інкру­с­тації, де взаємодіяли ком­плек­со­на­ти молібде­ну, про­тру­й­ник і плівко­утво­рю­ва­ч, кількість бобів зро­с­та­ла на 14,9%, а кількість та ва­га зер­на — на 11,9 та 5,3% відповідно. 

По­каз­ни­ки струк­ту­ри вро­жаю за дру­го­го стро­ку сівби вка­зу­ють на фор­му­ван­ня де­що ниж­чої кількості бобів та зер­на в них і змен­шен­ня за­галь­ної ма­си зер­на з однієї рос­ли­ни. За тре­ть­о­го стро­ку сівби рос­ли­ни сої фор­му­ва­ли вро­жай в гос­тро по­су­ш­ли­вих умо­вах, що при­зве­ло до суттєво­го зни­жен­ня по­каз­ників струк­ту­ри вро­жаю та зер­но­вої про­дук­тив­ності да­ної куль­ту­ри. 

Одер­жані ек­с­пе­ри­мен­тальні дані щодо зер­но­вої про­дук­тив­ності свідчать проте, що за ви­ко­ри­с­тан­ня про­труй­ни­ка з плівко­у­тво­рю­ва­чем пе­ред сівбою для об­роб­ки насіння на ділян­ках без вне­сен­ня до­б­рив за дру­го­го стро­ку сівби (10....12°С) було за­без­пе­чено фор­му­ван­ня вро­жаю зер­на сої в ме­жах 2,00–2,10 т/га, з ком­плек­со­на­том мо­­лібде­ну 2,17 т/га, а на фоні Р30  відповідно — 2,15–2,20 і 2,25 та Р60 — 2,18–2,22 і 2,32 т/га. На ділян­ках, де ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли міне­ральні до­б­ри­ва у дозі N30Р30К30, кра­ща зер­но­ва про­дук­тив­ність сої відзна­че­на як за пер­шо­го, так і за дру­го­го стро­ку сівби (за прог­рі­ван­ня ґрун­ту на гли­бині 10 см до 8...10 і 10...12°С).

На ос­нові одер­жа­них ре­зуль­татів дос­­ліджень ви­ро­щу­ван­ня сої на­ве­де­но її зер­но­ву про­дук­тивність (у таб­лиці).

Висновки

Та­ким чи­ном, за умов не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня Північно­го Сте­пу поєднан­ня ефек­тив­них хімічних за­собів бо­роть­би з бур’яна­ми та об­роб­ки насіння пе­ред сівбою ком­плек­со­на­том молібде­ну, про­труй­ни­ком і плівко­у­тво­рю­ва­чем на фоні вне­се­них до­б­рив за стійко­го прогріван­ня ґрун­ту до 10°С на гли­бині 10 см за­без­пе­чує фор­му­ван­ня найбільшої уро­жай­ності сої. 

С. Ар­те­мен­ко, канд. с.-г. на­ук
Інсти­тут зер­но­вих куль­тур НА­АН Ук­раїни

Інформація для цитування
Три кро­ки до успішно­го ви­ро­щу­ван­ня сої / С. Ар­те­мен­ко// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 72-76

Інтерв'ю
Засновник Генріх Драйєр з історичним логотипом компанії з часів  заснування та найновіша сівалка точного висіву Amazone Precea
Засновник сучасної групи Amazone (на той момент підприємство називалось «Фабрика з виготовлення сільськогосподарських машин та знарядь H. Dreyer») Генріх Драйєр почав свою діяльність у 1883 році з виробництва зерноочисної машини. Незадовго... Подробнее
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.

1
0