Тонкощі кредитування підприємств апк

Незважаючи на те, що в Україні протягом останніх років з Державного бюджету направлені чималі кошти для фінансової підтримки аграріїв, значних позитивних зрушень в агропромисловому комплексі не відбулося.

Чи можна за допомогою банківських кредитів поліпшити ситуацію? Які механізми кредитування можуть задовольнити кредиторів, позичальників і регуляторів фінансового ринку? Що стоїть на заваді доступу аграріїв до кредитних ресурсів банків та можливості ефективного їхнього використання?
Стан банківської системи України та банківського кредитування АПК
Інституційний аспект. За даними Національного банку України (НБУ), на 1 січня 2011 року було зареєстровано 194 банки, з яких 176 мали ліцензію на здійснення банківських операцій. На початку 2011 року функціонувало п'ять банків із державною часткою власності (в тому числі два - з 100%-ною: ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Український експортно-імпортний банк України"). Здавалося б, існує інституційне підгрунтя для підтримки агропромислового комплексу, проте жоден із цих банків не спеціалізується на обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників. До того ж, окремі умови для функціонування банків зі спеціалізацією на обслуговуванні АПК наразі відсутні.
За інформацією Міністерства фінансів України, завершено відбір банків-учасників першого етапу спільного зі Світовим банком проекту: "Розширення доступу до ринків фінансових послуг". Сюди увійшли такі банки: ЗАТ КБ "ПриватБанк"; ВАТ КБ "Надра"; ВАТ "Кредитпромбанк". Цей проект є інвестиційним, тобто передбачає забезпечення муніципалітетів, суб'єктів комунальної власності, інших господарників сільської місцевості довгостроковими кредитними ресурсами. Ефективний розвиток зазначених компонентів сприятиме розширенню доступу аграріїв до фінансових послуг, дасть змогу здешевити довгострокові кредитні ресурси та розвинути ефективну систему бізнес-планування на сільських територіях.
Національне рейтингове агентство "Рюрик" інформує, що минулого року російські банки стали основними іноземними гравцями на фінансовому ринку України. Так, на чотири російських банки: ВТБ, "Промінвестбанк", "Альфа-Банк", дочірній банк Сбербанку Росії - припадало понад 10% активів, 8% капіталу та 14% корпоративного кредитного портфелю вітчизняної банківської системи. На думку агентства, "в довгостроковій перспективі зростання впливу російського капіталу на вітчизняну банківську систему може призвести до підвищення політизації ключових фінансових бізнес-рішень, обумовлених тим, що в переважній більшості випадків ці банки обслуговують стратегічні галузі національної економіки".
Ресурсна база банків. Аналіз пасивів банківської системи України за 2004-2009 роки свідчить про негативний вплив прояву фінансової кризи на ресурси банку. На початку другого кварталу 2010 року почали проявлятись ознаки відновлення довіри населення до вітчизняних банків шляхом збільшення грошових залишків громадян на депозитних рахунках. За підсумками року, приріст депозитів населення становив майже 40 млрд гривень.
Загальний обсяг зобов'язань банків України на 1 січня 2011 року майже сягнув рівня початку 2009 року та становив 804,4 млрд грн, із яких 144,0 млрд - кошти суб'єктів господарювання, 270,7 млрд - фізичних осіб. Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки підприємств агропромислового комплексу, становили 10,6 млрд грн, із них 6,6 млрд - кошти сільськогосподарських підприємств (9,6% загального обсягу депозитів підприємств України).
Минулий рік характеризувався стійким зниженням депозитних ставок через зниження облікової ставки НБУ. Протягом 2010 року найсуттєвіше знизили ставки десять найбільших за розмірами активів банків України. Зокрема, за вкладами терміном на один рік у національній валюті вони пропонували не більше 11-12% річних.
Кредитний портфель банків. У 2010 році зупинилось падіння обсягів кредитних портфелів банків, насамперед, у корпоративному сегменті (за кредитами фізичним особам портфель продовжував знижуватись). У цілому обсяг кредитного портфелю за рік збільшився на 7,9%, або на 37,9 млрд грн, при цьому залишки за кредитами, наданими на кінець грудня 2010 року, становили 732,8 млрд гривень.
Однак якість кредитів поки перебуває на низькому рівні. Основними об'єктами кредитування є торговельні операції або оборотні кошти підприємств. На реальний сектор припадає лише близько п'ятої частини сукупного кредитного портфеля банків.
У 2010 році кредити залучали 2238 підприємств АПК, крім того, спостерігалися помітні позитивні зрушення в обсягах кредитування суб'єктів аграрного сектору. За даними департаменту фінансів Мінагропроду України, у 2010 році підприємствами агропромислового комплексу було отримано кредитів на суму 10,1 млрд грн, що на 74% більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Серед залучених коштів короткострокові (до 12 місяців) кредити становили 7 млрд грн, або 70% усіх кредитів, середньострокові (до 36 місяців) - 1,4 млрд, довгострокові (до 60 місяців) - 1,7 млрд грн. Активніше здійснювалося кредитування агропідприємств у Черкаській, Полтавській та Харківській областях.
Кредитування агропідприємств у 2006-2010 роках здійснювали понад 110 комерційних банків та кредитних спілок, серед них лідерами за обсягами кредитування були: ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" (Укрексімбанк); за кількістю позичальників - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ЗАТ АКБ "Промислово-інвестиційний банк" (Промінвестбанк), ВАТ "Державний ощадний банк України" (Ощадбанк). Зазначимо, що всі визначені установи входять до низки найбільших банків України.
Процентні ставки. Незважаючи на обсяги банківських кредитів, ставки користування аграрними підприємствами запозиченими коштами зберігалися на високому рівні. У 2009-2010 роках вони коливалися в межах 16-36%. За даними НБУ, у грудні 2010 року середньозважена ставка за кредитами, наданими у сільське господарство, мисливство та лісове господарство, становила 14,9% за середньої ставки 14% річних.
 Одні з найдорожчих кредитів в Україні виявилися в Чернігівській та Чернівецькій областях (процентні ставки за окремими угодами сягали 36-38% річних), найдешевшими - у Миколаївській та Кіровоградській областях.

Дії держави щодо розширення доступу до аграрних кредитів
Пролонгація кредитів. Відповідно до Закону України "Про внесення змін в окремі Закони України для подолання негативних наслідків фінансової кризи в агропромисловому комплексі", №922 від 4 лютого 2009 року, банківські установи, що зверталися за рефінансуванням у Центральний банк, зобов'язувалися пролонгувати кредити, надані підприємствам АПК, до одного року. Так, у 2009 році було подовжено термін повернення запозичених коштів 1599 підприємствам, які потребували пролонгації до 1 січня 2010 року на суму 3,1 млрд грн, що становило 80% загальної потреби. Минулого року такою можливістю скористалися 253 підприємства, яким було подовжено термін використання коштів на суму 719 млн грн до 1 жовтня 2010 року, що становить 76% потреби.
Вимоги до забезпечення кредитів при розрахунку резервів банків. Наразі банки в Україні за кредитами, наданими позичальникам - сільськогосподарським товаровиробникам, приймають під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартість забезпечення у вигляді майнових прав на майбутню сільськогосподарську продукцію (майбутній урожай, приплід худоби тощо) за такими коефіцієнтами залежно від категорії кредитної операції: стандартна - 50%; під контролем - 40; субстандартна - 20; сумнівна - 10%. Такий підхід дає банкам змогу розширити обсяги кредитів, проте не зменшує ризикованості кредитної операції.
Механізм здешевлення кредитів. Банки України здійснюють кредитування підприємств аграрної галузі на загальних принципах та підставах. Окремі науковці вважають об'єктивною оцінкою рівня кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств відношення залучених (використаних) кредитних ресурсів до виробничих витрат, оскільки спрямовуються вони на поповнення обігових коштів. Саме в цьому проявляється специфіка кредитування сільськогосподарського виробництва.
Такий підхід до розуміння цієї специфіки обумовив необхідність участі держави у розширенні доступу аграріїв до банківських кредитів шляхом упровадження компенсаційного механізму процентної ставки за банківськими кредитами. Постанова КМУ від 25 лютого 2000 року №398 "Про додаткові заходи щодо кредитування комплексу сільськогосподарських робіт" дала поштовх відновленню кредитних відносин банків та сільськогосподарських товаровиробників. Згодом була прийнята програма "Часткова компенсація ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським виробникам для проведення польових робіт". Із 2004 року запроваджено компенсацію відсоткової ставки за середньостроковими кредитами, що дало можливість підприємствам залучати кредити для оновлення основних виробничих засобів. Наразі підставою для виділення такої компенсації є Постанова КМУ від 26 лютого 2009 року "Про затвердження Порядку використання у 2009-2013 роках бюджетних коштів, що спрямовуються на підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів".
Постановою Кабінету Міністрів України за №794 від 11 серпня 2010 року затверджено "Порядок використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів". Згідно з цим порядком, компенсація надавалася позичальникам за кредитами (коротко-, середньо- та довгостроковими) у національній валюті у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування відсотків за користування кредитами, та в іноземній валюті - у розмірі 10% річних, але не вище за розміри, передбачені кредитними договорами. Сільськогосподарським підприємствам надавалися позики для покриття виробничих витрат із закупівлі паливо-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив вітчизняного виробництва, засобів захисту рослин, кормів, ветеринарних препаратів, молодняку сільськогосподарських тварин та птиці, яєць для інкубації, обладнання, запасних частин, оплати послуг за виконані ремонтні роботи та енергоносії.
Компенсація надавалася на конкурсній основі підприємствам АПК, які залучали кредити за умови рівних відсотків за користування кредитами та додатково укладеними договорами, предметом яких є надання банками послуг (розрахункове обслуговування кредиту, розгляд кредитного проекту, управління кредитами, консультаційні послуги), у національній валюті - до 25% річних, в іноземній - до 16% річних. З метою визначення переліку підприємств АПК для отримання права на компенсацію за кредитами утворювали конкурсні комісії.
Здавалося б, визначений підхід мав би активізувати співпрацю банків та аграріїв, проте цього майже не відбувається. Аграрні підприємства у 2006 році отримали банківських кредитів на загальну суму 12,8 млрд грн, у 2009-му - 5,8 млрд грн, у 2010 році - 10,1 млрд гривень.
Причин виникнення такої тенденції декілька. По-перше, висока вартість кредитів. Як зазначалось, упродовж минулого року ставки коливались від 15 до 36% за облікової ставки НБУ - 7,75% (15,5% - подвійна ставка як база компенсації). Користування кредитами для багатьох господарств було економічно не вигідним. До того ж, відсоткові ставки банків для сільського господарства завжди були вищими, порівняно з іншими галузями, що також знижувало ефективність коштів, виділених за програмами підтримки АПК.
По-друге, запізнення з отриманням компенсаційних виплат. Підприємства-позичальники сплачують банкам проценти, як правило, щомісяця і в повному обсязі. Компенсаційні ж виплати вони одержують від казначейства із запізненням, що певною мірою знецінює кредитну пільгу через інфляційні процеси.
По-третє, високі вимоги до позичальника. Банки висувають такі вимоги до застави та її оцінки, яким відповідає менше третини господарств. Як правило, таким вимогам спроможні відповідати агрохолдинги, що репрезентують великий комерційний капітал та орендують значні масиви сільгоспугідь.
По-четверте, недосконала система розподілу компенсаційних коштів. Чинна система компенсаційного розподілення здійснюється пропорційно середньорічному виробництву валової продукції сільського господарства (у порівняльних цінах) згідно з офіційною статистикою за попередні три роки. Однак цей показник враховує виробництво валової продукції в усіх категоріях господарств і, зокрема, в господарствах населення. Хоча чинними у 2009-2010 роках Порядками використання бюджетних коштів не передбачалося надання компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами особистим селянським господарствам, що виробляють продукції в середньому близько 32-38% загального обсягу.
Не враховується і той фактор, що за рахунок забезпечення виробництва продукції сільського господарства одними районами здійснюється компенсація відсоткової ставки іншим.
По-п'яте, ускладнена процедура отримання бюджетної компенсації, що відбувається на конкурсній основі, для підприємств АПК. Для участі в конкурсі підприємство має надати конкурсній комісії від 10 до 12 документів, але не має гарантії отримати компенсацію відсоткової ставки за кредитом. Відтак, за невеликих обсягів позик підприємства утримуються від участі у програмі.
 Для держави низька ефективність даної програми полягає в тому, що виділені кошти діють упродовж короткого терміну підтримки кредитування, після якого вони є втраченими для держави та сільськогосподарських підприємств.
Державним бюджетом на 2010 рік видатки Стабілізаційного фонду передбачалися в обсязі 1643,1 млн грн для фінансування десяти програм підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу. Фактично були прийняті рішення (Розпорядження №1833-р від 15.09.2010 року) про виділення для аграрного сектору 881,4 млн грн, зокрема на здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів - 621,6 млн грн, із яких регіонам перераховано 473,4 млн гривень.
З метою покращання умов кредитування Мінагропрод підготував зміни до Порядку використання коштів Стабілізаційного фонду для здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів.
Названий проект змін до Порядку передбачає:
- надання можливості підприємствам агропромислового комплексу отримувати компенсацію за перехідними короткостроковими кредитами, використаними для покриття виробничих витрат;
- надання можливості хлібопекарським підприємствам отримувати компенсацію за середньостроковими кредитами, використаними для закупівлі зерна та борошна для виробництва хліба та хлібобулочних виробів;
- надання можливості підприємствам агропромислового комплексу отримувати компенсацію за довгостроковими кредитами, залученими у 2009-му та поточному роках, для покриття витрат, пов'язаних із будівництвом виробничих приміщень, потрібних для виробництва продукції тваринництва і птахівництва, сховищ для зберігання зерна, олії, овочів та фруктів, у розмірі 90% відсоткової ставки;
- надання можливості отримувати компенсацію за кредитами, залученими у 2009-2010 роках в іноземній валюті для закупівлі техніки й обладнання іноземного виробництва, лише в разі наявності у позичальника зовнішньоекономічного договору.
 Попри сказане вище, розширення доступу суб'єктів АПК до кредитних ресурсів банків тісно пов'язане не з механізмами банківського кредитування, а з формуванням кредитоспроможного позичальника.

Н. Маслак,
канд. екон. наук, доцент кафедри банківської справи ДВНЗ
"Українська академія банківської справи Національного банку України", Суми