Спецможливості
Архів

Сти­му­ля­то­ри рос­ту: рек­ламні ка­зоч­ки та ре­альні мож­ли­вості

15.05.2013
6268
Сти­му­ля­то­ри рос­ту: рек­ламні ка­зоч­ки та ре­альні мож­ли­вості фото, ілюстрація

Чо­го тільки не ви­ко­ри­с­то­вує су­час­ний аг­ро­ном у бо­ротьбі за підви­щен­ня вро­жаю: ор­ганічні та міне­ральні до­б­ри­ва, за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, зро­шен­ня, но­ві за­со­би об­робітку грун­ту...

Чо­го тільки не ви­ко­ри­с­то­вує су­час­ний аг­ро­ном у бо­ротьбі за підви­щен­ня вро­жаю: ор­ганічні та міне­ральні до­б­ри­ва, за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, зро­шен­ня, но­ві за­со­би об­робітку грун­ту...

В. Дуд­ка, генеральний директор,
ТОВ «Аг­ро­аналіз»
Але кон­ку­ренція штов­хає до по­шу­ку но­вих мож­ли­во­с­тей ре­алізації мак­си­му­му по­тен­ціалу рос­лин, і на цьо­му шля­ху аг­рарієві ду­же лег­ко зустріти ша­х­рая-спо­кус­ни­ка, та­ко­го собі «про­дав­ця ща­с­тя». Він не бу­де дов­го та склад­но дис­ку­ту­ва­ти про тон­кощі міне­раль­но­го жив­лен­ня у різ­них кліма­тич­них умо­вах, про роз­ра­ху­нок по­лив­ної нор­ми за­леж­но від по­год­них умов, про щільність грун­ту та ае­рацію — про всі ті склад­нощі та ню­ан­си, що са­ме і виз­на­ча­ють наші шан­си на успіх в одер­жанні ви­со­ко­го і якісно­го вро­жаю. Він за­про­по­нує «про­сте й уні­вер­саль­не рішен­ня» — всьо­го од­на таб­лет­ка (чи пляш­ка) для вирішен­ня цілої низ­ки про­блем: збільшен­ня вро­жаю, при­ско­рен­ня рос­ту та швид­ке до­сти­ган­ня, підви­щен­ня якості, поліпшен­ня збе­ріган­ня, по­си­лен­ня мо­ро­зо- та по­су­хо­стій­кості, ско­ро­чен­ня по­тре­би в до­б­ри­вах та за­со­бах за­хи­с­ту... Сло­вом, усе, про що мож­на тільки мріяти, — в од­но­му фла­коні із звуч­ною на­звою та реєст­ра­цією у розділі «сти­му­ля­то­ри рос­ту».
Ана­логічна си­ту­ація існує і в ме­ди­цині. З од­но­го бо­ку — скуч­на та склад­на «офіційна ме­ди­ци­на» із ку­пою аналізів, ліки тільки за ре­цеп­том, побічна дія, про­ти­по­ка­зан­ня, об­ме­жен­ня та дієти... а з дру­го­го — яс­к­ра­ва рек­ла­ма БАДів, чу­до-пре­па­ратів, про­даж без ре­цептів, обі­цян­ки ди­во­виж­но­го зцілен­ня від всіх хво­роб од­ра­зу, ніяких об­ме­жень: їжте — що більше, то кра­ще…
   Але в обох ви­пад­ках єди­на про­бле­ма: очіку­ва­не «чу­до» най­частіше не відбу­вається! «Чарівників» від ме­ди­ци­ни не­хай ви­к­ри­ва­ють лікарі та відповідні ор­га­ни, а ми спро­буємо роз­­гля­ну­ти «аг­­ро­­­­­номічні чу­де­са» — сти­му­ля­то­ри рос­т­у. Ос­таннім ча­сом їх ста­ло ба­га­то. Ду­же ба­га­то. Во­ни все більше за­пов­ню­ють сто­рін­ки Пе­реліку пестицидів, за­реєстро­ва­них до ви­ко­ри­с­тан­ня (то­му що їхня реєс­т­рація на­ба­га­то простіша, ніж за­собів за­хи­с­ту). І щоб да­ти собі ра­ду в цьо­му морі «сти­му­ло­роз­маїт­тя», спо­чат­ку тре­ба розібра­ти­ся із тер­мі­но­­­логією.
Що са­ме ро­зуміють під на­звою «сти­му­ля­то­ри рос­ту»? По-пер­ше, це не зов­сім ко­рект­на на­зва. Пра­вильніше ка­за­ти про гру­пу ре­чо­вин «ре­гу­ля­торів рос­ту та роз­вит­ку рос­лин» — са­ме так їх і на­зи­ва­ють в ака­демічній літе­ра­турі.  Це ду­же важ­ли­ве уточ­нен­ня, то­му що термін «ре­гу­лю­ва­ти» мо­же оз­на­ча­ти не тіль­ки «при­ско­рю­ва­ти», але й «галь­му­ва­ти» будь-які про­це­си (іноді мо­же бу­ти потрібно й та­ке).
   Ко­ли го­во­рять про ріст рос­лин, то ма­ють на увазі збільшен­ня їхньо­го роз­міру (за­вдя­ки поділу клітин або їхньо­му збільшен­ню), а роз­вит­ком на­зи­ва­ють ут­­во­­рен­ня но­вих ор­ганів рос­ли­ни, зміну фаз її життєво­го цик­лу. Ут­во­рен­ня бу­­то­нів, цвітіння, до­сти­ган­ня плодів, ви­зріван­ня насіння — все це про­це­си роз­вит­ку. Ко­ли ж па­го­ни ста­ють до­вши­ми або товстіши­ми, ут­во­рю­ють­ся та на­би­ра­ють розміру ли­с­тя — все це про­це­си рос­ту.
Так, про­цес фор­му­ван­ня плодів то­ма­тів по­чи­нається з цвітіння та запліднен­ня (про­це­си роз­вит­ку), потім змінюється рос­­том мо­ло­до­го пло­ду (який збільшується у розмірах, але йо­го струк­ту­ра та склад суттєво не зміню­ють­ся), а сво­го ча­су це зро­с­тан­ня зу­пи­няється і по­чи­нається про­цес до­сти­ган­ня, ко­ли збіль­шен­ня розмірів уже не­має, але змінюється біохімічний склад пло­ду та насінин у ньо­му.
Ці про­це­си пов’язані між со­бою і за­зви­чай відбу­ва­ють­ся зба­лан­со­ва­но (по­до­вжується стеб­ло, збільшується ли­ст­ко­ва пло­ща і вод­но­час ут­во­рю­ють­ся бу­то­ни), але оскільки всі во­ни мож­ливі за­вдя­ки по­жив­ним ре­чо­ви­нам рос­ли­ни, то різке по­си­лен­ня рос­то­вих про­цесів за­зви­чай при­зво­дить до галь­му­ван­ня про­цесів роз­вит­ку (та на­впа­ки). Ця взаємо­за­лежність до­б­ре відо­ма аг­ро­но­мам, то­му, на­при­клад, у зи­мо­вих теп­ли­цях од­не з го­ло­вних за­вдань фахівця — ут­ри­му­ва­ти ба­ланс між ве­ге­та­тив­ним та ге­не­ра­тив­ним на­пря­ма­ми, тоб­то між рос­том та роз­вит­ком.
То­му й ре­чо­ви­ни, що здатні впли­ва­ти на ці про­це­си, та­кож поділя­ють на ре­гу­ля­то­ри рос­ту і ре­гу­ля­то­ри роз­вит­ку.
   Упер­ше існу­ван­ня ре­чо­вин, що по­си­лю­ють рос­тові про­це­си рос­лин­них клі­тин, до­ка­зав Чарлз Дарвін по­над 130 ро­ків то­му. Ці ре­чо­ви­ни на­зва­ли аук­си­на­ми. Ще че­рез 60 років гол­ландські вче­ні Кегль і Ха­а­ген-Сміт виділи­ли у чи­с­то­му ви­гляді цілу низ­ку та­ких ре­чо­вин, із яких най­ак­тивнішим ви­я­вив­ся ге­те­ро­а­ук­син (індолілоц­то­ва кис­ло­та). Од­ра­зу бу­ло на­ла­го­д­же­но йо­го про­мис­ло­вий син­тез, і пре­па­рат по­ча­ли ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти садівни­ки та ви­но­гра­дарі для по­си­лен­ня ко­ре­не­у­тво­рен­ня на жив­цях у ви­роб­ництві са­д­жанців.
Після цьо­го по­ча­ли ви­роб­ля­ти та­кож й інші син­те­тичні ана­ло­ги аук­синів — ін­­до­лілмас­ля­ну кис­ло­ту та 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ву кис­ло­ту (або ско­ро­че­но — 2,4-Д, той са­мий пре­па­рат, що ро­ка­ми ви­ко­ри­с­то­ву­ють як гербіцид). Вод­но­час він фак­тич­но як був, так і за­ли­шається сти­му­ля­то­ром рос­ту клітин, але ж до­зи йо­го настільки значні, що надмірно швид­ке зро­с­тан­ня клітин стає фа­таль­ним для рос­лин, чут­ли­вих до пре­па­ра­ту.
І це — пер­ша прав­да про ре­гу­ля­то­ри рос­ту: всі справжні ре­гу­ля­то­ри рос­ту є силь­нодіючи­ми ре­чо­ви­на­ми, пе­ре­до­зу­ван­ня яких, як пра­ви­ло, при­зво­дить до гербіцид­но­го ефек­ту (тоб­то спри­чи­нює за­ги­бель рос­лин).
А дру­га прав­да криється в то­му, що як тільки на­уковці ви­на­хо­дять у при­роді по-справжнь­о­му дієвий ре­гу­ля­тор рос­ту, то відра­зу ж ус­та­нов­лю­ють йо­го хімічну при­ро­ду та по­чи­на­ють син­те­зу­ва­ти йо­го штуч­но, щоб кінце­вий про­дукт мож­на бу­ло ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти у чи­с­то­му ви­гляді, без домішок. Так роб­лять і в ме­ди­цині, це са­ме вла­с­ти­во і для сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва. Але це сто­сується тільки тих ре­чо­вин, дієвість яких вста­нов­ле­но до­стовірно.
   У 50-х ро­ках японські вчені відкри­ли та вив­чи­ли гібе­реліни, а зго­дом і син­те­зу­ва­ли гібе­ре­лові кис­ло­ти — гор­мо­ни, що сти­му­лю­ють інтер­ка­ляр­ний ріст. Крім то­го, са­ме ці гор­мо­ни ви­роб­ля­ють­ся у за­род­ку насінин у пло­дах, що са­ме й сти­му­лює роз­ро­с­тан­ня па­ренхіми (со­ко­ви­тої ча­с­ти­ни пло­ду). Ви, ма­буть, спо­с­теріга­ли, як на тра­диційних сор­тах ви­но­гра­ду без­насінні яго­ди завжди дрібні, як го­ро­шин­ки (як­що не­має насіння, то не відбу­вається син­тез гібе­реліну в яго­ді), то­му ви­но­гра­дарі ча­с­то й ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють гібе­релін для об­роб­ки план­тацій за ви­ник­нен­ня про­блем із за­пи­лен­ням або для сортів ти­пу киш-миш — щоб от­ри­ма­ти крупнішу яго­ду.
Але й у цьо­му разі вчені швид­ко зро­зуміли, що не­о­бе­реж­не ви­ко­ри­с­тан­ня ре­гу­ля­торів рос­ту мо­же бу­ти шкідли­вим для рос­лин. Так, на­при­клад, об­роб­лені гібе­реліном пше­ни­ця та ку­ку­руд­за ут­во­рю­ва­ли ду­же тонкі й довгі міжвуз­ля, що при­зво­ди­ло до ви­ля­ган­ня рос­лин.
Ось і ви­хо­дить, що не завжди сти­му­лю­ван­ня рос­то­вих про­цесів є ба­жа­ним та ко­ри­сним для аг­ро­но­ма. Час від ча­су на­ше за­вдан­ня по­ля­гає зовсім в іншо­му: при­галь­му­ва­ти зро­с­тан­ня, щоб фор­су­ва­ти роз­ви­ток рос­лин, або ж щоб от­ри­ма­ти не­ви­сокі рос­ли­ни, стійкі до не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов. Є й такі ре­гу­ля­то­ри рос­ту. Їх на­зи­ва­ють ре­­тардан­та­ми, і най­по­пу­лярніший із них — хлор­хо­лінхло­рид (або ТУР, хлор­­мек­ватх­ло­рид…).
Йо­го дія про­ти­леж­на дії гібе­реліну — він об­ме­жує, стри­мує зро­с­тан­ня клітин. І зно­ву ми ба­чи­мо те са­ме: ре­аль­ну ефек­тивність має хімічно чи­с­та ре­чо­ви­на, яку син­те­зу­ють штуч­но.
ТУР ви­ко­ри­с­то­ву­ють уже ба­га­то ро­ків і в рос­лин­­­ництві (для за­побіган­ня ви­­ля­ган­ню зер­но­вих), і в овочівництві (для бо­роть­би з «ви­тя­гу­ван­ням» роз­са­ди), і в садівницт­ві — для об­ме­жен­ня рос­­ту мо­ло­дих де­рев та при­ско­рен­ня їхньо­го пло­до­но­шен­ня.
Але не завжди і не обов’яз­ко­во!!! Гра­мот­ний аг­ро­ном ви­ко­ри­с­то­вує йо­го тільки тоді, ко­ли є ре­аль­на не­без­пе­ка пе­ре­ро­с­тан­ня, ви­тя­гу­ван­ня рос­лин. Над­мірне, а та­кож не­об­грун­то­ва­не ви­­ко­ри­с­тан­ня ТУ­Ру при­зве­де до три­ва­ло­го галь­му­ван­ня рос­лин­но­го рос­ту та змен­шен­ня вро­жаю. І це — тре­тя прав­да про ре­гу­ля­то­ри рос­ту рос­лин: їх син­те­зує са­ма рос­ли­на при­род­ним шля­хом у до­статній кіль­кості, і до­дат­ко­ве їхнє вне­сен­ня мо­же спри­чи­ни­ти шко­ду. Але ко­ли з пев­них при­чин цей при­род­ний син­тез нас не вла­ш­то­вує (це мо­же бу­ти пов’яза­но з ге­не­ти­кою сор­ту або з по­год­ни­ми умо­ва­ми), тільки тоді ми маємо до­да­ти ці гор­мо­ни штуч­но.
Крім цьо­го, за до­по­мо­гою фіто­гор­монів мож­на ке­ру­ва­ти й роз­вит­ком рос­лин. Най­важ­ливіші для аг­ро­но­ма — про­це­си цвітіння, запліднен­ня та їхньо­го до­сти­ган­ня. За нор­маль­них по­год­них умов здо­ро­ва рос­ли­на са­мостійно впо­рається з цим за­вдан­ням: ряс­но зацвіте, на ній зав’яжуть­ся пло­ди са­ме у тій кількості, яку рос­ли­на здат­на «ви­го­ду­ва­ти», а в пе­ред­ба­че­ний при­ро­дою час до­сти­гає вро­жай. Але нам цьо­го ма­ло! Ми ба­­жаємо от­ри­ма­ти вро­жай у не­при­род­но ранні стро­ки, то­му са­ме тут ви­ни­кає по­тре­ба втру­ча­ти­ся у ці про­це­си за до­по­мо­гою штуч­них гор­монів, щоб зміню­ва­ти хід роз­вит­ку рос­лин.
І такі гор­мо­ни бу­ли знай­дені та син­те­зо­вані. Бу­ти­ло­вий ефір хлор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти став пер­шим рішен­ням про­бле­ми зав’язу­ван­ня плодів то­ма­тів в умо­вах не­до­стат­нь­о­го теп­ла й освітлен­ня. Йо­го на­зва­ли «пре­па­рат ТУ» і навіть ви­ник­ло та­ке сло­во­спо­лу­чен­ня: «Ту­ка­ти помідо­ри», тоб­то змо­чу­ва­ти суцвіття роз­чи­ном цьо­го пре­па­ра­ту.
Але навіть як­що пло­ди сфор­му­ва­ли­ся у не­при­род­но ранні стро­ки, як­що ми змог­ли швид­ко до­ро­с­ти­ти їх до по­тріб­но­го розміру, тре­ба ще зму­си­ти їх по­чер­воніти.  Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють від­кри­тий бо­таніком Дми­т­ром Не­лю­бо­вим у 1901 р. фіто­гор­мон ети­лен. Па­ра­док­са­ль­но, але спо­чат­ку Не­лю­бов ви­я­вив са­ме не­га­тив­ний вплив цьо­го гор­мо­на на рос­ли­ну — за­три­ман­ня рос­ту, ви­к­рив­лен­ня та здут­тя про­ростків. Але під час по­даль­шо­го вив­чен­ня бу­ло вста­нов­ле­но, що са­ме цей гор­мон, ут­во­рю­ю­чись у рос­лині, ке­рує про­це­сом до­сти­ган­ня плодів.
На ос­нові ети­ле­ну нині син­те­зо­ва­но ба­га­то різних пре­па­ратів: Гідрелл, Ет­рел, Ете­фон, 2-ХЕФК та інших. Оскільки про­бле­ма ран­нь­о­го та друж­но­го до­сти­ган­ня стоїть не тільки пе­ред ви­роб­ни­ка­ми ран­ніх овочів — це потрібно та­кож для впро­ва­д­жен­ня ком­бай­но­во­го зби­ран­ня тих са­мих то­матів. як важ­ли­вий інстру­мент от­ри­ман­ня «то­мат­но­го кон­веєра».
Ви­ко­ри­с­то­ву­ють ети­лен і у ви­гляді га­зу: в спеціаль­них гер­ме­тич­них ка­ме­рах ви­т­ри­му­ють зе­лені пло­ди томатів, пер­цю, ба­нанів та інших овочів і фрук­тів, що не ви­т­ри­му­ють транс­пор­ту­ван­ня у стиг­ло­му ви­гляді, але за кілька го­дин до­сти­га­ють в ети­ле­новій «ат­мо­сфері». Зви­чай­но, за сма­ком і аро­ма­том во­ни різнять­ся з ти­ми, що до­сти­га­ли при­род­ним чи­ном на грядці чи де­реві, але для меш­канців хо­лод­них країв це чи не єди­на мож­ливість по­ла­су­ва­ти ек­зо­тич­ни­ми про­дук­та­ми.
   Але й про­це­си роз­вит­ку (як і рос­тові про­це­си) не завжди тре­ба при­ско­рю­ва­ти. Іноді ми, на­впа­ки, по­винні їх галь­му­ва­ти, на­при­клад, під час зберіган­ня ово­чів. Буль­би та ци­бу­ли­ни, з біологічної точ­ки зо­ру, не є пло­да­ми — це ви­до­змінені підземні па­го­ни, що ма­ють на собі брунь­ки («вічка» на кар­топлі або ци­бу­ли­на, що са­ма є ве­ли­чез­ною брунь­кою), і ці брунь­ки мо­жуть про­ро­ста­ти під час зберіган­ня, що зни­жує то­варність про­дукції. При­ро­дою пе­ред­ба­че­но пе­ре­бу­ван­ня цих бру­нь­ок у стані спо­кою уп­ро­довж пев­но­го ча­су, то­му во­ни містять у внутрішньо­му складі ре­чо­ви­ни — ін­гі­біто­ри про­ро­с­тан­ня, але цьо­го мо­же бу­ти не­до­стат­ньо за три­ва­ло­го їхньо­го зберіган­ня. То­му овочівни­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють штуч­но син­те­зо­вані інгібіто­ри. Мо­ва йде, зви­чай­но, про пре­па­рат Фа­зор (гідра­зит ма­леїно­вої кис­ло­ти). Та пра­цю­ва­ти з ним, як і з будь-яким справжнім ре­гу­ля­то­ром роз­вит­ку рос­лин тре­ба ду­же обе­реж­но: пе­ред­час­на об­роб­ка ним при­зве­де до ско­ро­чен­ня вро­жаю, а як­що об­ро­би­ти запізно (або по­ми­ли­ти­ся з до­зою) — не от­ри­маєш ба­жа­но­го ефек­ту.
За­зви­чай на ци­булі ви­ко­ри­с­то­ву­ють 4 кг/га пре­па­ра­ту під час ви­ля­ган­ня 30% ли­с­тя. Але ве­ли­кою по­мил­кою ста­не та­ка об­роб­ка під час ви­ро­щу­ван­ня ма­точ­ників ци­булі, або ар­па­чи­ку. Не вар­то цьо­го ро­би­ти і за ви­ро­щу­ван­ня ранніх сор­тів, не при­дат­них для три­ва­ло­го збе­ріган­ня. Об­роб­лені Фа­зо­ром ци­бу­ли­ни не мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти для ви­ро­щу­ван­ня на «пе­ро».
   То­му сфор­му­люємо го­ловні вис­нов­ки: справжні ре­гу­ля­то­ри рос­ту рос­лин ма­ють ду­же ви­со­ку фізіологічну ак­тивність, усі во­ни ду­же чітко спеціалізо­вані на ак­ти­вацію кон­крет­них функцій та про­цесів у рос­лині, а са­ме то­му жо­ден із них не мо­же без­по­се­ред­ньо «підви­щи­ти вро­жайність». Ре­зуль­тат бу­де по­зи­тив­ним, тільки як­що та­ке на­ше втру­чан­ня в да­но­му разі справді бу­ло потрібне, і різко не­га­тив­ним, як­що ми прий­ня­ли не­об­грун­то­ва­не рішен­ня про ви­ко­ри­с­тан­ня пре­па­ра­ту. Жо­ден із них не при­зна­че­ний для за­сто­су­ван­ня «про всяк ви­па­док», «для профілак­ти­ки» або «для знят­тя стре­су» чи «для підви­щен­ня вро­жаю в ціло­му». Це силь­нодіючі за­со­би, що мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти, тільки як­що рос­ли­на їх ге­не­рує не­до­стат­ньо або ми ба­жаємо якось зміни­ти при­род­ний хід про­цесів, що відбу­ва­ють­ся. Як ка­жуть ме­ди­ки, — «тільки за при­зна­чен­ням ліка­ря»! До то­го ж не пе­ре­ви­щу­ю­чи до­зу і вра­хо­ву­ю­чи стан рос­лин та фа­зу їхньо­го роз­вит­ку.
   Але ці вис­нов­ки ду­же не по­до­ба­ють­ся «про­дав­цям ща­с­тя». За та­ко­го по­дан­ня ба­га­то не про­да­ти. Мо­же, є щось ін­ше? Якісь такі ре­гу­ля­то­ри рос­ту, які мож­на сміли­во да­ва­ти рос­лині хоч у потрійних до­зах що­тиж­ня? Зви­чай­но, є!!!
 Їх вар­то бу­ло б відне­с­ти до ок­ре­мо­го кла­су «сти­му­ля­торів-си­му­ля­торів». І на жаль, са­ме ці «пре­па­ра­ти» з кож­ним ро­­ком усе більше пе­ре­пов­ню­ють прайс-ли­с­ти тор­гу­ю­чих ком­паній. Во­ни не да­ють і чверті то­го ефек­ту, що обіцяє їхня рек­ла­ма, але й шко­ди рос­лині во­ни за­вда­ти не мо­жуть навіть за по­ру­шен­ня всіх рег­­ла­ментів за­сто­су­ван­ня (зде­біль­шо­го во­ни зовсім не ма­ють до­стовірно до­ве­де­ної дії на рос­ли­ни). Такі пре­па­ра­ти не­без­печ­ні тільки для га­ман­ця аг­ра­рія, для «по­­лю­ван­ня» за яким во­ни й ство­­­рені. І «по­лю­ван­ня» це ве­деть­ся ду­же про­фе­сійно.
Роз­бе­ре­мо декілька «так­тик» про­да­жу цьо­го «зілля» під ма­с­кою сти­му­ля­торів рос­ту.

    Так­ти­ка пер­ша — «ка­ша з со­ки­ри».
Всі ми з ди­тин­ст­ва пам’ятаємо ка­зоч­ку про ме­ти­ку­ва­то­го сол­да­та, який зва­рив ка­шу «з со­ки­ри», але кмітли­во по­­ста­вив­ши умо­ву: до­да­ти до неї кру­пи, мас­ла та м’яса. Так от дех­то на­вчив­ся за­сто­со­ву­ва­ти цей хи­т­ро­му­д­рий прин­цип у бізнесі. При­клад цьо­го — про­даж «ефек­тив­них бак­терій». Здається, все пра­ви­ль­но…. У грунті ма­ють бу­ти важ­ливі для рос­ли­ни бак­терії. В ма­ленькій пляш­ці, що нам про­по­ну­ють, та­кож є ті самі бак­терії. Ось про­да­вець і вмов­ляє нас ку­пи­ти по дві-три та­ких пляш­ки на гек­тар, обіця­ю­чи фан­та­с­тич­не по­си­лен­ня рос­ту і подвійний уро­жай. Тільки, як той сол­дат, ста­вить умо­ву: «Для до­сяг­нен­ня ефек­ту ви по­винні підтри­му­ва­ти оп­ти­маль­ну во­логість, ае­рацію, кис­лот­ність, тем­пе­ра­ту­ру грун­ту та підви­щу­ва­ти вміст ор­ганіки». Але ж у грунті завжди є ті самі бак­терії (про­давці навіть не при­хо­ву­ють цьо­го фак­ту, та­кож го­во­ря­чи про «при­родні бак­терії, що са­ме і жи­вуть у грунті»), тож як­що ми маємо змо­гу за­без­пе­чи­ти всі ті умо­ви, во­ни, яс­на річ, швид­ко розмно­жу­ють­ся, що, бе­зу­мов­но, по­зи­тив­но впли­ває на роз­ви­ток рос­лин. За­гля­не­мо у довідник і уточ­ни­мо: скіль­ки та­ких бак­терій містить­ся в гек­тарі грун­ту? Від 150 до 350 кг! Так навіщо нам пла­ти­ти за пляш­ку із 30 до­дат­ко­ви­ми гра­ма­ми? Мо­же, кра­ще за­пла­ти­ти про­дав­цеві за кон­суль­тацію про пра­виль­ний об­робіток грун­ту, а пляш­ки ті хай за­ли­шить собі?

    Дру­га про­да­же­ва так­ти­ка — «по­си­лан­ня на ав­то­ри­те­ти».
«Про­да­вець ща­с­тя» ду­же не лю­бить, ко­ли аг­ро­ном по­чи­нає роз­пи­ту­ва­ти про ме­ханізм дії пре­па­ра­ту або ж про­сить по­ка­за­ти ре­зуль­та­ти досліджень. Замість цьо­го, у порт­фелі про­дав­ця є дві речі.
   Пер­ша — це фо­то­графія: «Оцей ве­ли­чез­ний ка­вун зліва — це після ви­ко­ри­с­тан­ня мо­го сти­му­ля­то­ра, а ось цей ма­лень­кий та гни­лий — це кон­троль». Але на кар­тин­ках за­зви­чай по­яс­ню­ють тіль­ки у дит­са­доч­ку, ко­ли ди­ти­на ще чи­та­ти-пи­са­ти не вміє, для до­рос­лих лю­дей, фахівців, існує на­ука — ме­то­ди­ка по­льо­во­го досліду. Во­на пе­ред­ба­чає про­ве­ден­ня ек­с­пе­ри­мен­ту су­во­ро за пра­ви­ла­ми, з рен­домізацією варіантів у по­вто­рен­нях, із ма­те­ма­тич­ною об­роб­кою ре­зуль­татів, щоб відо­кре­ми­ти по­хиб­ку від до­сто­вірних по­каз­ників.
   Дру­гий «ко­зир із порт­фе­ля» — свід­чен­ня яко­гось про­фе­со­ра. Ще не ба­чив жод­но­го «про­дав­ця ща­с­тя», який не мав би при собі два-три «відгу­ки» від яко­гось інсти­ту­ту з підпи­са­ми кан­ди­датів-док­торів про те, що «пре­па­рат чу­до­вий, ку­пуй­те, не по­жал­куєте». На­уку тре­ба по­ва­жа­ти. Са­ме на­ука є дже­ре­лом інно­ваційних тех­но­логічних рішень. Але не тре­ба «ство­рю­ва­ти собі ку­ми­ра». Дов­га біла бо­ро­да та пе­релік ти­тулів — ще не по­каз­ник справжнь­о­го вче­но­го. Справж­ній вче­ний — це фак­ти, чітка ар­гу­мен­тація, логіка, до­стовірно про­ве­де­ний дослід та ре­алістич­не об­грун­ту­ван­ня йо­го ре­зуль­та­ту. На жаль, ми не завжди маємо це в ре­аль­но­му житті. За ра­дянсь­ких часів ака­демік Тро­фим Ли­сен­ко на всю країну про­повіду­вав про «са­мо­за­ро­д­жен­ня видів унаслідок дії зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща, про пе­ре­тво­рен­ня ярої пше­ниці в ози­му внаслідок про­мо­ро­жу­ван­ня…». І сотні док­торів на­ук цю ма­яч­ню підтвер­д­жу­ва­ли своїми підпи­са­ми і «досліджен­ня­ми».
   Га­даєте, та­ко­го не­має нині? Тоді на­беріть у по­шу­ковій си­с­темі Інтер­не­ту російською мо­вою «Эм-ве­д­ро». По­чи­тай­те, до яко­го сту­пе­ня на­хаб­ст­ва дійш­ли «про­давці ща­с­тя». Во­ни вже навіть та­ку мізерію — 30 г бак­терій — вам за ваші гроші не про­по­ну­ють. Во­ни про­по­ну­ють ку­пи­ти відро із пласт­ма­си, яка «пам’ятає про ефек­тивні мікро­ор­ганіз­ми». Тоб­то ко­рисні бак­терії щось «роз­повіли» відру, відро «пе­ре­ка­же» це воді, а во­да «роз­повість» рос­ли­нам, що во­ни по­­винні рос­ти швид­ше та кра­ще… По­чи­тай­те цю ма­яч­ню і зверніть ува­гу на пач­ки па­тентів та прізви­ща про­фе­сорів усіля­ких ака­демій, що під цим підпи­са­ли­ся…
То­му нам слід пам’ята­ти: кра­ще до­віря­ти здо­ро­во­му глуз­ду, до­стовірним фак­там та логіці, ніж на­уко­подібним ка­зоч­кам та глян­це­вим кар­тин­кам.
   Ще од­на так­ти­ка про­да­жу ефек­ту «пла­це­бо» — ту­ман­ний, а не кон­крет­ний опис ме­ханізму дії. І це мож­на зро­зуміти. Як­що на­пи­са­ти, що ця ріди­на підви­щує схожість, то клієнту і пе­ревіри­ти цей факт не­дов­го. То­му в рек­ламі «сти­­­му­ля­торів» частіше пи­шуть про «за­галь­ну зміцню­валь­ну дію», «підви­щен­ня імуні­те­ту», «струк­ту­ру­ван­ня во­ди», «мобілі­зацію за­хис­них сил рос­ли­ни»… Це не­мож­ли­во виз­на­чи­ти ци­ф­ра­ми, а то­му й пе­ревіри­ти важ­ко. Тож усе частіше ос­таннім ча­сом ми зустрічає­мо «ан­ти­де­пре­сан­ти», «ан­ти­ст­ре­сан­ти», «іму­но­мо­ду­ля­то­ри» та «мо­­бі­ліза­то­ри мікро­ф­ло­ри».
Це ж сто­сується і пре­па­ратів без чіт­ко виз­на­че­ної діючої ре­чо­ви­ни. Не так дав­но на рин­ку з’явив­ся чер­го­вий «міцний сти­му­ля­тор рос­ту», але діюча ре­чо­ви­­­на йо­го опи­са­на так: сімнад­цять амі­но­кис­лот (кон­цен­т­рація не вка­за­на вза­галі), вітаміни та ще до них — ку­па міне­раль­них еле­ментів.
Ви­бач­те за порівнян­ня, але з та­ким успіхом мож­на фа­су­ва­ти ка­налізаційні сто­ки. І са­ме за та­кою ети­кет­кою, бо во­ни та­кож містять і ор­ганіку, й не­ор­ганіку в настільки ж не­кон­тро­ль­о­ваній кон­цен­т­рації.
Яка де­гра­дація… Ми­ну­ло­го сторіччя вчені, відкрив­ши ге­те­ро­а­ук­син, відра­зу ж по­ча­ли роз­поділя­ти йо­го за різно­ви­да­ми, шу­ка­ю­чи з них най­­ефек­тивніший. А су­часні «хіміки» не ус­клад­ню­ють собі жит­тя: є ріди­на, що містить ку­пу аміно­кис­лот та інших спо­лук, ось і до­б­ре — го­то­вий «сти­му­ля­тор» на про­даж.
Але ж ко­жен «про­да­вець ща­с­тя» має кілька «щас­ли­вих клієнтів»! (Та­кож, до речі, ме­тод, по­цуп­ле­ний у про­давців БАДів.) Інко­ли це ре­альні та щирі лю­ди. Як це трап­ляється?
   Згідно із за­ко­ном «ве­ли­ких чи­сел». Пляш­ки з «чарівною ріди­ною» роз­да­ють ти­ся­чам фер­мерів (тим більше, що собівартість ви­роб­ництва не­на­ба­га­то ви­ща, ніж вартість та­ри) і про­по­ну­ють спро­бу­ва­ти. Без­ко­ш­тов­но. Більша ча­с­ти­на аг­раріїв, от­ри­мав­ши «по­да­ру­нок», при­тк­не дар­мо­ву пля­шеч­ку десь у ку­точ­ку скла­ду і за­бу­де за­сто­су­ва­ти. Хтось об­при­с­кає, але ніяко­го ефек­ту не по­ба­чить (що цілком істот­но). Але 10–20 із ти­сячі більш-менш щи­ро ска­жуть, що «ефект був». Най­частіше це пов’яза­но із по­ру­шен­ням пра­вил про­ве­ден­ня ек­с­пе­ри­мен­ту. Як­що ви «зліва бриз­ну­ли, а спра­ва — кон­троль», це не є дослід. Міг втру­ти­ти­ся будь-який не­кон­тро­ль­о­ва­ний фак­тор (тро­хи більша во­логість грун­ту або тро­хи якісніша сівба на тій ділян­ці…). Не ос­тан­ню роль грає і «вдяч­ність»: тобі лю­ди­на без­ко­ш­тов­но да­ла пре­па­рат на про­бу, як же її мож­на роз­ча­ру­ва­ти і ска­за­ти, що «во­но не пра­цює».
От са­ме про тих де­ся­те­ро «успішних» і скла­да­ти­муть ле­ген­ди та співа­ти­муть пісні для лег­ковірних клієнтів.
То­му тре­ба до­б­ре пам’ята­ти кла­сич­не на­род­не пра­ви­ло: «Од­на ластівка вес­ни не ро­бить». Для от­ри­ман­ня ре­зуль­та­ту, яко­му мож­на довіря­ти, існу­ють чітко ви­кла­дені пра­ви­ла про­ве­ден­ня по­льо­во­го досліду. Ко­жен з аг­ро­номів їх вив­чав під час на­вчан­ня. І ду­же важ­ли­во про них не за­бу­ва­ти, бо тільки такі досліди да­ють змо­гу чітко відрізни­ти справжній дієвий пре­па­рат від «пла­це­бо».
   А чи є шко­да від ви­ко­ри­с­тан­ня «пла­це­бо»-пре­па­ратів? Ад­же як­що він не діє, то й не­без­пе­ки для рос­ли­ни та­кож не­має?
На жаль, є. Бю­д­жет будь-яко­го про­ек­­ту завжди ліміто­ва­ний. І що більше гро­шей за ньо­го «ви­ка­ча­ють» із аг­рарія «про­давці ща­с­тя», то мен­ше їх за­ли­шить­ся в ньо­го на до­б­ри­ва, якісне на­сіння, за­со­би за­хи­с­ту рос­лин. І в бо­роть­бі за ці гроші тор­говці «си­му­ля­то­ра­ми», не ва­га­ю­чись і не тер­за­ю­чись до­ко­ра­ми сумління, пи­шуть: «Дає змо­гу змен­ши­ти ви­т­ра­ти на до­б­ри­ва і за­со­би за­хи­с­ту».
А це вже серй­оз­но. Це ре­альні втра­ти вро­жаю та збит­ки. Бу­де ду­же шко­да, як­що ро­зуміння цьо­го прий­де тільки після влас­но­го гірко­го досвіду.

Інтерв'ю
Наразі багато країн світу шукають спосіб, як поліпшити екологічні умови та знайти нові джерела енергії. Одним із рішень цієї глобальної проблеми є вирощування унікального дерева, яке вже відоме у всьому світі під назвою «павловнія». Це... Подробнее
Провідний український виробник ЗЗР та добрив – компанія "UKRAVIT" – підбиває підсумки року, що добігає кінця. Попри всі несподіванки й негаразди, "UKRAVIT" продовжив своє зростання. Розширювалися мережа торгових представництв і асортимент... Подробнее

1
0