Спецможливості
Статті

РРС свиней: не втрачайте пильності!

02.09.2011
6227
РРС свиней:  не втрачайте пильності! фото, ілюстрація

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней,  РРСС - рorcine reproductive and respiratory syndrome, PRRS - високоінфекційне захворювання свиней, що характеризується масовими абортами у свиноматок у кінці супоросності, народженням нежиттєздатних поросят та ураженням дихальної системи всього свинопоголів'я.

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней,  РРСС - рorcine reproductive and respiratory syndrome, PRRS - високоінфекційне захворювання свиней, що характеризується масовими абортами у свиноматок у кінці супоросності, народженням нежиттєздатних поросят та ураженням дихальної системи всього свинопоголів'я.

Джерела фотографій: Landwirtschaftskammer Niedersachsen, Boehringer Ingelheim Vetmedica GmbH (Німеччина)

Одним із симптомів хвороби є забарвлення шкіри вух та інших органів у темний синюшний колір, через що захворювання отримало ще одну назву - "синє вухо". До РРСС чутливі свині будь-якого віку, породи та напряму продуктивності. При цьому порушення роботи репродуктивної системи помічають тільки у супоросних свиноматок, а захворювання респіраторних органів - у всього стада.
    
Шляхи зараження
Збудником хвороби є дрібний РНК-місткий вірус, який належить до родини Arteriviridae. В природі відомі два генотипи вірусу: американський (А) та європейський (В). Залежно від гостроти перебігу хвороби, у свиней реєструють високо-, низько- та апатогенні штами вірусу, які й визначають важкість захворювання.
 Джерелом збудника є хворі та перехворілі свині, які виділяють вірус у зовнішнє середовище з носовим слизом, фекаліями, сечею та спермою. Особливістю вірусу РРСС є його здатність до тривалої персистенції в організмі свиней. Найбільша ймовірність зараження спостерігається за прямого контакту хворих чи перехворілих тварин зі сприйнятливими. Окрім того, вірус успішно заражає свиноматок за природного та штучного запліднення спермою хворих та перехворілих кнурів.
Зазвичай основними факторами передавання інфекції слугують інфіковані корми, вода, повітря, гній, транспортні засоби, спецодяг персоналу, а також місцеві тварини та інші об'єкти зовнішнього середовища. За недотримання суворих ветеринарних вимог та карантинного режиму хворобу можна часто спостерігати після закупівлі нібито клінічно здорового ремонтного чи товарного молодняку свиней. У такому разі занесення вірусу в господарство відбувається через тварин із безсимптомним перебігом інфекції (прихована форма) та свиней-вірусоносіїв. Підтвердити таке припущення може загострення та перехід латентної стадії хвороби у гостру за дії на тварин вагомих стресових факторів (стрес від перевезення, зміни годівлі, утримання, ветеринарні обробки тощо). Частіш за все помітний прояв інфекції спостерігається через три-п'ять місяців після завезення поголів'я з неблагополучних господарств.

РРСС - хвороба
із "попутниками"
РРСС зазвичай проходить у формі епізоотії із захопленням більшої частини поголів'я господарства незалежно від пори року, з найяскравішим проявом у період очікуваних опоросів. Для РРСС характерні часті асоціації її з іншими захворюваннями: рота-, парво-, коронавірусною інфекціями, хворобою Ауєскі тощо. Нашарування на РРСС інших вірусних захворювань та їхнє подальше ускладнення бактеріальною мікрофлорою значно обтяжують перебіг хвороби, її діагностику та лікування. Поряд із РРСС у свиней спостерігаються сальмонельози, пастерельози, колібактеріози, а також багато внутрішніх незаразних хвороб, які виникають на фоні імунної недостатності організму тварин.
Після проникнення збудника РРСС до організму свині через слизові оболонки вірус починає розмножуватися безпосередньо неподалік від "воріт" інфекції. Місцем розмноження вірусу слугують альвеолярні макрофаги - компоненти клітинного захисту організму, - які на сьомий день після зараження руйнуються на 40%. Таке значне послаблення імунного захисту зумовлює зниження місцевої резистентності, чим активно "користуються" інші хвороботворні збудники за проникнення через дихальні шляхи. За респіраторного синдрому вірус спочатку розвивається та руйнує макрофаги в альвеолах, відчиняючи "ворота" для секундарної мікрофлори. Захисна функція війок мерехтливого епітелію порушується, що сприяє накопиченню та швидкому розмноженню збудників, які проникли.
Перебіг хвороби
на внутрішньому рівні
Після зараження тварини велике значення має вірусемія - наявність вірусу в крові. Вона триває один-два місяці і характеризується пошкодженням клітин ендотелію кровоносних судин та розвитком васкулітів, які є причиною набряку тканин. Як і альвеолярні макрофаги, плацента є органом-мішенню для вірусу РРСС. У місцях з'єднання з маткою вона відшаровується через некроз клітин, і інфіковані макрофаги мігрують через неї безперешкодно до тканин плоду, де і починають активно розмножуватися.
Залежно від віку тварин, інкубаційний період за виникнення РРСС триває від чотирьох-семи до 35 днів. За гострого перебігу інфекції розрізняють три фази розвитку: початкову, максимального розвитку клінічних ознак та фінальну. Можна зустріти клінічно виражену та приховану форми, коли збудник персистує у макрофагах легень.
Перші клінічні ознаки хвороби помічають на свиноматках, кнурах та свинях на відгодівлі, пізніше хворіють свині всіх інших вікових груп. За гострого перебігу хвороби у свиней спостерігають пригнічення, відмову від споживання корму, короткочасне підвищення температури тіла до 40...41°С чи її незначне падіння. У деяких тварин спостерігають швидкий перебіг ціанозу - посиніння вух, п'ятачка, хвостика, шкіри молочних залоз та статевих органів, що триває від кількох годин до кількох діб. Саме цей симптом зумовив появу додаткових назв хвороби - "синій аборт" та "синє вухо".

Зовнішні прояви: під ударом -репродуктивні органи
Ураження статевої системи проявляється, головним чином, у вигляді пізніх абортів - після 90 діб супоросності, передчасними опоросами, високою часткою перегулів (до 20-40%) та загибеллю великої кількості поросят через два-сім днів після народження. Окрім високої загибелі новонароджених, РРСС призводить до великої кількості мертвонароджених поросят, муміфікованих плодів та нежиттєздатних поросят чи поросят з уродженими аномаліями. Іноді у поросят відсутній чи слабо розвинутий смоктальний рефлекс, спостерігається тремор м'язів.
У хворих свиноматок тривалість опоросу може затягуватися до двох-чотирьох діб, знижується сила та інтенсивність родових потуг та переймів. Ускладнення під час опоросу часто зумовлюють подальше виникнення симптомокомплексу: метрит - мастит - агалактія. Після абортів у них зростає тривалість сервіс-періоду, а після перенесеного захворювання відмічається тривале зменшення на 10-15% кількості поросят у гнізді.
Якщо під час латентної фази захворювання у перехворілих свиноматок народжуються здорові поросята, в них часто зникає колостральний імунітет уже під час відлучення. Тож вони швидко захворюють на РРСС та можуть бути носіями та джерелами вірусу. Після відлучення до 50% таких поросят гине. У кнурів ураження вірусом статевої системи проявляється пригніченням, імпотенцією та погіршенням якості спермопродукції; інколи спостерігається атрофія сім'яників.
Ураження
органів дихання у поросят
Респіраторний синдром у свиней може також проявлятися ураженням дихальної системи. В такому разі помічають часте дихання та кашель, які у дорослих тварин швидко проходять. У поросят різного віку ознаки ураження органів дихання продовжують прогресувати. Частіш за все причиною цьому є нашарування секундарної інфекції.
У поросят на відгодівлі найпоширенішими клінічними ознаками РРСС є жорстке дихання, задишка, кашель, блювота та шкіряні геморагії. Понад 60% відлучених поросят та сисунів страждають на ураження центральної нервової системи з тимчасовим парезом та паралічем кінцівок, надмірною збудженістю та невпевненою ходою.
Гостра клінічна фаза у поросят триває чотири-п'ять місяців, після чого хвороба переходить у хронічну форму, що зберігається ще сім-дванадцять місяців і характеризується відставанням у рості та розвитку та підвищеною уразливістю до вторинних респіраторних захворювань.
Респіраторний синдром найтиповіший для молодняку. Приблизно у 30% тварин спостерігають ураження очей від катарального кон'юнктивіту, до кератиту і навіть можливої сліпоти.

Непроста діагностика
Під час аналізу патолого-анатомічних змін при РРСС типовою ознакою є інтерстеціальна пневмонія, яка обумовлена вторинною мікрофлорою. У свиноматок, окрім ураження матки під час абортів та за хронічного перебігу - абсцесів молочної залози, інших патологічних змін не спостерігають. Під час розтину загиблих новонароджених та абортованих поросят відмічають уроджені вади, крововиливи та набряки, негнійні запалення головного мозку. Очі у таких поросят можуть бути блакитного та червоного кольорів.
Діагноз хвороби ставлять шляхом комплексного дослідження з урахуванням епізоотичного стану, клінічних ознак та патологічних змін із обов'язковим лабораторним підтвердженням кінцевого висновку. До лабораторії надсилають проби крові, ексудат із грудної та черевної порожнин, шматки легень, лімфатичні вузли абортованих та нежиттєздатних поросят, сперму від кнурів-плідників. Матеріал привозять на дослідження у день відбору проби або ж одноразово замороженим, з терміном зберігання за 16°С упродовж не більше 30 діб.
Для серологічного дослідження до лабораторії надсилають сироватку крові абортованих свиноматок, а також поросят: тільки-но народжених - до споживання ними молозива, після відлучення та на дорощувані. Наявність антитіл у розведенні сироватки крові в діагностичному титрі свідчить про зараження тварини. Якщо ж антитіла виявляють у крові новонароджених поросят до споживання ними молозива, це вказує на інфікування їх у матці матері під час імунокомпетентного періоду розвитку - після 70-го дня супоросності.    
Складові диференційної діагностики РРСС: виключення парвовірусної інфекції, інфекційних абортів, наприклад при лептоспірозі, хламідіозі, класичній чумі свиней, хворобі Ауєскі тощо та абортів, які викликані незаразними чинниками: аліментарними, травматичними та іншими.

Як запобігти, чим зарадити?
Імунітет у свиней до РРСС має форму як системного - з формуванням специфічних антитіл, - так і клітинного. Колостральний імунітет не в змозі повністю захистити поросят від інфікування та працює приблизно тільки до піврічного віку.
Для профілактики хвороби розроблено низку живих та інактивованих вакцин, а також асоційовані вакцини, які, окрім РРСС, стимулюють специфічний захист і проти інших хвороб (хвороби Ауєскі, парвовірусної інфекції та лептоспірозу). Варто зауважити, що застосування живої вакцини рекомендовано тільки в господарствах, які неблагополучні щодо респіраторно-репродуктивного синдрому. Окрім вакцинацій, вагому роль у запобіганні РРСС відіграє дотримання ветеринарно-санітарних заходів та покращання загальних господарських умов утримання поголів'я.
Специфічного лікування для РРСС не існує, тож, беручи до уваги загальну пригнічувальну дію вірусу на імунну систему, хворих свиней лікують симптоматично. В зв'язку з тим, що хвороба перебігає в асоціації з бактеріальною мікрофлорою, з ускладненнями борються, призначаючи антибіотичні препарати. Але вибір антибіотиків має узгоджуватися з епізоотичною ситуацією та чутливістю бактеріальної мікрофлори у кожному конкретному господарстві зокрема.
У разі виявлення хвороби на господарство накладають обмеження, які діють ще протягом 60 діб після припинення вияву хворих тварин та проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів, які передбачені інструкцією. Навіть після зняття обмежень упродовж ще шести місяців завозити нове поголів'я у господарство не рекомендується.
А втрати зовсім не бажані
Економічні збитки від захворювання доволі великі, позаяк складаються із втрат, що пов'язані з порушенням репродуктивної функції свиноматок: абортами, народженням мертвих та нежиттєздатних поросят, загибеллю до 80-100% поросят від хворих свиноматок невдовзі після народження. У віці відлучення загибель таких поросят може сягати 30-40 відсотків.
Найбільші втрати від РРСС помічають за первинної фази розвитку хвороби, під час якої може гинути до 3% дорослого племінного поголів'я неблагополучного господарства. Репродуктивна патологія може зустрічатися у 90% випадків. У такому разі хворі свиноматки приводять не більше третини благополучного щодо захворювання приплоду.
Під час дослідження кнурів-плідників та за отримання позитивного результату на їхню спермопродукцію навіть без явних клінічних симптомів захворювання потрібно накласти заборону для її реалізації.

Будьте завжди напоготові
Таким чином, беручи до уваги вагомі фінансові збитки, що здатна спричиняти хвороба, та складність її подолання у зв'язку з нашаруванням вторинної мікрофлори, на виконання профілактичних заходів варто звертати серйозну увагу.
Головними з них є дотримання карантинних умов та завезення тварин тільки з благополучних щодо РРСС господарств, проведення боротьби з гризунами, загальної гігієни приміщень для утримання та підготовки кормів, а також, за потреби, - своєчасної вакцинації. Аборти у свиноматок на пізніх стадіях супоросності є найбільш небажаними з огляду на фінансові втрати, а беручи до уваги довготривале порушення репродуктивної функції у перехворілих свиноматок та велику чутливість до хвороби поросят, це може навіть зумовити необхідність повної заміни продуктивного поголів'я. Отже, попередити завжди легше, аніж потім лікувати, особливо якщо, окрім основного збудника, доведеться боротися ще й з низкою інших.

 

Марія Ярошко,
дипломований ветлікар, співробітник Німецького Аграрного Центру

Інтерв'ю
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее
Зараз іде палке обговорення законопроекту про обіг сільськогосподарських земель. Сьогодні з цього приводу збереться комітет ВР з питань аграрної та земельної політики. Напередодні ми поспілкувалися з секретарем комітету Іваном Чайківським... Подробнее

1
0