Пра­виль­не ут­ри­ман­ня корів у до­мо­го­с­по­дар­ст­вах

Продовжуємо цикл статей у рамках спільного проекту Продовольчої і сільськогос­подарської Організації Об'єднаних Націй (ФАО) і Сумського національного аграрного університету, присвячених утриманню молочної худоби в особистих підсобних господарствах.

Для ут­ри­ман­ня ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би слід ство­рю­ва­ти такі умо­­ви, що за­без­пе­чу­ва­ти­муть їм ком­форт­не існу­ван­ня, а ко­ро­ва на­взаєм віддя­чить гос­по­да­рю підви­щен­ням рівня про­дук­тив­ності. На жаль, у деяких домогосподарствах використовують погано пристосовані, малоосвітлені, непровітрювані приміщення, що призводить до зменшення надоїв молока.

Рекомендації щодо технології утримання
Корів слід ут­ри­му­ва­ти в чи­с­то­му приміщенні за оп­ти­маль­них по­каз­ників: тем­пе­ра­ту­ри - 8...15°С; во­ло­гості - 70%; ку­ба­ту­ри приміщен­ня на тва­ри­ну - 30 м3. Худобі потріб­не постійне і про­сто­ре індивіду­аль­не місце - стійло. Стійло кра­ще вла­ш­то­ву­ва­ти в про­ти­леж­но­му від две­рей кут­ку, годівни­цею до вікна.
Під час виз­на­чен­ня за­галь­них розмі­рів корівни­ка ви­хо­дять із та­ких норм: пло­ща підло­ги на од­ну ко­ро­ву - 5-6 м2, для ко­ро­ви й од­но­го те­ля­ти - не мен­ше 10 м2. Ши­ри­на про­хо­ду для об­слу­го­ву­ван­ня - 1,2-1,5 м, ви­со­та до стелі - 2,5 ме­т­ра.
Крізь пе­ре­крит­тя потрібно ви­ве­с­­ти вен­ти­ляційний ка­нал розміром 25х25 см, щоб він підно­сив­ся над да­хом не мен­ше ніж на 60 см. У нижній ча­с­тині ка­на­лу має бу­ти кла­пан для ре­гу­лю­ван­ня при­то­ку та відто­ку повітря.
Кон­ст­рукція годівниці має спри­я­ти вільно­му до­сту­пу тва­ри­ни до кор­му, а та­кож не за­ва­жа­ти гос­по­да­рю об­слу­го­ву­ва­ти тва­ри­ну та про­во­ди­ти очи­щен­ня. Ма­теріал для годівниці слід до­би­ра­ти міцний і гігієнічний, на­при­клад, стру­га­ну до­шку, ли­с­то­вий ме­тал. Годівниці для ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би мо­жуть бу­ти різних кон­ст­рукцій.
Най­го­ловніша де­таль, без якої про­сто не­мож­ли­во ор­ганізу­ва­ти пра­виль­не ут­ри­ман­ня ко­ро­ви, - це ка­налізація. Як­що ко­ров'ячу се­чу три­ва­лий час не ви­во­ди­ти з корівни­ка, то в повітрі ут­во­рю­ють­ся шкідливі для ор­ганізму ко­ро­ви га­зи. Ка­налізацію слід ро­би­ти у ви­гляді жо­ло­ба в кінці стійла з на­хи­лом у бік однієї з стін, за якою тре­ба розмісти­ти злив­ну яму, ку­ди витіка­ти­ме гноївка.
Оп­ти­маль­но ши­ри­на сто­ку має бу­ти не мен­шою за 30 см, щоб йо­го мож­на бу­ло лег­ко по­чи­с­ти­ти за до­по­мо­гою сов­ко­вої ло­па­ти.
Не­за­леж­но від ви­ду боксів, їх по­тріб­но при­би­ра­ти мінімум двічі на день, щоб три­ма­ти чи­с­ти­ми і су­хи­ми.
У задній стінці потрібно об­лад­на­ти утеп­ле­ний люк (40х40 см) для ви­да­лен­ня гною.
Підло­га має бу­ти обов'яз­ко­во теп­лою, інак­ше ко­рові за­гро­жує ма­с­тит, а це вже серй­оз­на хво­ро­ба, яка мо­же при­зве­с­ти до втра­ти тва­ри­ни. Іде­аль­ним ва­ріан­том підло­ги в корівни­ку є до­ща­та підло­га. То­му ми ре­ко­мен­дуємо на­си­па­ти шар утеп­лю­ва­ча зі шла­ку і гли­ни, а звер­ху на ла­ги, втоп­лені в шар гли­ни, по­кла­с­ти де­рев'яні до­шки. Підло­гу по­трібно ро­би­ти з ухи­лом від годівниці до гной­о­во­го жо­ло­ба: 2 см на 1 м до­вжи­ни стійла.
Ко­ро­ви пе­ре­бу­ва­ють у ле­жа­чо­му по­ло­женні до 14 год на до­бу, як­що місце для відпо­чин­ку за­без­пе­чує відповідні, ком­фортні для тва­ри­ни, умо­ви. Як­що ко­ро­ва ви­му­ше­на ля­га­ти на си­ру твер­ду підло­гу, то три­валість ле­жан­ня мо­же ско­ро­ти­ти­ся до 6 год, а ско­ро­че­ний пе­ріод ле­жан­ня галь­мує мо­лоч­ну про­дук­тивність.
Важ­ли­ве зна­чен­ня має освітлен­ня у корівни­ку. На 10-12 м2 підло­ги, за на­уко­ви­ми нор­ма­ми, має при­па­да­ти 1 м2 вікон. Роз­та­шо­ву­ва­ти вікна тре­ба так, щоб ко­ро­ва не діста­ла до них ро­га­ми. У вечірній, а за по­тре­би - і в нічний час са­рай слід освітлю­ва­ти еле­к­т­ри­кою або аварійним ліхта­рем.
Мо­лочній ко­рові потрібно 4-5 л во­ди на ут­во­рен­ня 1 кг мо­ло­ка. Щоб ви­клю­чи­ти зни­жен­ня про­дук­тив­ності че­рез об­ме­же­не спо­жи­ван­ня во­ди, в се­ре­дині літа ви­со­ко­про­дук­тивній ко­рові в день слід да­ва­ти до 150 л во­ди. Во­да має бу­ти ней­т­раль­ною на смак, без домішок, а на­пу­вал­ка - чи­с­тою. То­му ми ре­ко­мен­дуємо об­лад­на­ти корівник, за мож­ли­вості, во­до­го­ном для без­пе­ребійно­го за­без­пе­чен­ня тва­рин во­дою.
Щод­ня мо­лоч­на ху­до­ба по­вин­на ру­ха­ти­ся. Як­що теп­лої по­ри ро­ку корів ви­га­ня­ють на па­со­ви­ща, то взим­ку да­ле­ко не всі гос­по­дарі приділя­ють на­леж­ну ува­гу їхньо­му моціону. Тож ми ре­ко­мен­дуємо взим­ку ви­пу­с­ка­ти ко­ро­ву з корівни­ка для про­гу­лян­ки.
Підго­тов­ка до доїння
Пе­ред доїнням корів го­ту­ють по­суд із теп­лою во­дою, руш­ник, на­во­дять у стій­лі лад: міня­ють підстил­ку, вичи­щають гной­о­вий жо­лоб. Чи­с­тять ко­ро­ву, при­в'язу­ють хвіст до но­ги тва­ри­ни, щоб во­на ним не ма­ха­ла і не за­бруд­ню­ва­ла від­ро з мо­ло­ком.
Мо­лоч­не відро (дійни­цю) ба­жа­но обв'яза­ти дво­ма-трьо­ма ша­ра­ми марлі або іншо­го фільтру­валь­но­го ма­теріалу. Пе­ред доїнням гос­по­дар по­ви­нен одяг­ну­ти чи­с­тий ха­лат або комбіне­зон і го­ло­вний убір. Та­кож слід ви­ми­ти ру­ки теп­лою во­дою з ми­лом і ви­тер­ти чи­с­тим руш­ни­ком. Ру­ки ма­ють бу­ти чи­с­ти­ми, з аку­рат­но об­ст­ри­же­ни­ми нігтя­ми, без тріщин. Як­що ж три­ма­ти їх у здо­ро­во­му стані не вдається, ми ре­ко­мен­дуємо ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти од­но­ра­зові гу­мові ру­ка­вич­ки.
Без­по­се­ред­ньо пе­ред доїнням вим'я ми­ють теп­лою во­дою (тем­пе­ра­ту­ра - 38...39°С), потім на­су­хо об­ти­ра­ють чи­с­тим руш­ни­ком або сер­вет­кою і ма­са­жу­ють: охоп­лю­ють спо­чат­ку пра­ву по­ло­ви­ну і роз­ми­на­ють її зго­ри вниз і зни­зу до­го­ри, після чо­го пе­ре­хо­дять до лівої по­ло­ви­ни. Особ­ли­во ре­тель­но потрібно ма­са­жу­ва­ти вим'я корів, які роз­те­ли­ли­ся впер­ше.
Ми ре­ко­мен­дуємо доїти ко­ро­ву в постійно­му місці і в од­на­ко­вий час, що спри­я­ти­ме повнішо­му мо­ло­ко­ви­ве­ден­ню. До­ять корів, си­дя­чи на низь­ко­му стільці з пра­во­го бо­ку. Відро став­лять на стільчик і при­ти­с­ка­ють но­га­ми. В якості дійниці ви­ко­ри­с­то­ву­ють ема­ль­о­ва­не відро (не оцин­ко­ва­не!).
Під час доїння не мож­на го­ду­ва­ти корів гру­би­ми або со­ко­ви­ти­ми кор­ма­ми. Го­ду­ють тільки кон­цен­т­ра­та­ми.
Вар­то пам'ята­ти, що у ко­ро­ви час мо­­ло­ко­ви­ве­ден­ня ліміто­ва­ний. То­му на під­ми­ван­ня і ма­саж ви­мені слід ви­т­ра­ча­ти мінімум ча­су: не більше однієї хви­ли­ни.

Спо­со­би доїння
До­ять корів у та­кий спосіб: у до­ло­ню за­хоп­лю­ють дійку так, щоб ни­жня її ча­ст­ка і верх­ня фа­лан­га мізин­ця пе­ре­бу­ва­ли на од­но­му рівні, а верх до­лоні - біля ос­но­ви. Пер­шим розміщу­ють на дійці ве­ли­кий па­лець, за ним вказівний та ін­ші. Після цьо­го по­чер­го­во їх сти­с­ка­ють на­вко­ло дійки.
Існує лег­ший для лю­ди­ни (але не для корів) спосіб доїння - щип­ки. Цей спосіб вик­ли­кає у ко­ро­ви болісні відчут­тя і мо­же бу­ти при­чи­ною трав­ми сли­зової обо­лон­ки ка­налів дійок.
Перші дві-три цівки мо­ло­ка ви­до­ю­ють в ок­ре­мий по­суд, щоб уник­ну­ти по­трап­лян­ня мікро­ф­ло­ри в за­галь­ний на­дій. Звер­та­ють ува­гу на на­явність згуст­ків, пластівців, крові або гною. Їхня наяв­ність свідчить про ви­ник­нен­ня за­паль­них гнійних про­цесів у мо­лочній за­лозі. Та­ке мо­ло­ко для спо­жи­ван­ня не­ при­дат­не, і до про­да­жу йо­го не до­пу­с­ка­ють. Оп­ти­маль­на кількість ви­до­ю­валь­них сти­с­кань ви­мен­них дійок - 80-90 за хви­ли­ну.
До­гляд за вим'ям і дійка­ми та пра­виль­не доїння спри­я­ють ви­со­ким на­до­ям і по­пе­ре­д­жен­ню за­паль­них про­цесів ви­мені.
Після закінчен­ня доїння про­во­дять за­вер­шаль­ний ма­саж і зма­щу­ван­ня вимені.

Технологія зберігання молока
Після от­ри­ман­ня мо­ло­ка важ­ли­во збе­рег­ти йо­го вла­с­ти­вості. За­для яко­мо­га мен­шо­го йо­го обсіменіння мікро­ф­ло­рою ви­доєне мо­ло­ко не­гай­но слід ви­не­с­ти з приміщен­ня, щоб за­побігти на­бут­тю ним не­вла­с­ти­вих за­пахів.
Фільтру­ють мо­ло­ко че­рез чо­ти­ри-шість шарів марлі (або два ша­ри ва­фель­ної чи один шар лав­са­но­вої тка­ни­ни). Після про­пу­с­кан­ня 40-50 л мо­ло­ка за руч­но­го доїння фільтри слід зміню­ва­ти. Фільтру­ва­ти потрібно в ок­ре­мий по­суд (фля­ги для хар­чо­вих про­дуктів, ема­ль­о­ва­ну, скля­ну та­ру) і, не на­кри­ва­ю­чи криш­кою, ста­ви­ти в по­бу­то­вий хо­ло­диль­ник.
За не­мож­ли­вості зберіга­ти мо­ло­ко в по­бу­то­во­му хо­ло­диль­ни­ку по­суд із мо­ло­ком тре­ба по­ста­ви­ти в ємність із хо­лод­ною во­дою, яку періодич­но (спо­чат­ку че­рез 15-20 хв, а потім - че­рез півго­ди­ни) слід міня­ти. Рівень мо­ло­ка в не­за­кри­то­му по­суді має бу­ти ниж­чим за рівень во­ди, а ємність на­кри­та ша­ром марлі. Після охо­ло­д­жен­ня мо­ло­ка єм­ність із ним слід за­кри­ти криш­кою. По­вітря­не охо­ло­д­жу­ван­ня у фля­гах відбу­вається ду­же повільно, то­му йо­го не ре­ко­мен­ду­ють.
Зберіга­ти мо­ло­ко тре­ба в за­кри­то­му по­суді ок­ре­мо від ре­чо­вин із силь­ним за­па­хом. Не­до­пу­с­ти­мо в про­цесі зберіган­ня змішу­ва­ти мо­ло­ко різних на­доїв (охо­ло­д­же­не і свіжо­ви­доєне).
На пункт за­купівлі мо­ло­ко має над­хо­ди­ти не пізніше ніж че­рез 24 год за тем­пе­ра­ту­ри зберіган­ня до 4°С, че­рез 18 год - не ви­ще 6°С, че­рез 12 год - не ви­ще 8°Цельсія.
Звільне­ний від мо­ло­ка по­суд і єм­нос­ті не­гай­но ополіску­ють чи­с­тою во­дою (30±5°С) і не пізніше ніж про­тя­гом го­ди­ни за до­по­мо­гою щітки ми­ють га­ря­чим роз­чи­ном (по­над 50°С) мий­но­го за­со­бу кон­цен­т­рацією 0,5% (50 г на 10 л во­ди). Як мийні за­со­би ви­ко­ри­с­то­ву­ють каль­ци­но­ва­ну со­ду, суль­фа­нол або син­те­тич­ний мий­ний по­ро­шок. Потім по­суд ре­тель­но ополіску­ють во­дою для ви­да­лен­ня за­лишків мий­но­го за­со­бу і збері­га­ють пе­ре­вер­ну­тим для стікан­ня во­ди.
Після мит­тя по­суд раз на до­бу про­па­рю­ють. Для цьо­го в ємність вли­ва­ють 1-1,5 л во­ди, на­кри­ва­ють криш­кою, став­лять на во­гонь і після за­ки­пан­ня во­ди ви­т­ри­му­ють на вогні 8-10 хв. Скляні ємності про­па­рю­ють, три­ма­ю­чи їх про­тя­гом 10-15 хв над кип­ля­чою во­дою, або об­да­ють ок­ро­пом. Для од­но­час­но­го мит­тя і дезінфекції мо­лоч­но­го по­су­ду ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти роз­чин дез­мо­лу кон­цен­т­рацією 0,5 відсот­ка.
Тка­нинні фільтри після кож­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня пе­руть із ми­лом або мий­ним за­со­бом і ре­тель­но ополіску­ють теп­лою во­дою. Один раз на до­бу фільтри по­тріб­но дезінфіку­ва­ти, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи роз­чин "Білиз­на" або інші за­со­би, кип'я­тінням про­тя­гом 10 хв або прасуванням.
Ветеринарне благополуччя домогосподарств
Незадовільні умо­ви ут­ри­ман­ня тва­рин у до­мо­го­с­по­дар­ст­вах, низь­ка сані­тар­на куль­ту­ра під час ви­роб­ництва мо­ло­ка знач­но підви­щу­ють ри­зик ви­ник­нен­ня хво­роб мо­лоч­ної за­ло­зи, зо­к­ре­ма ма­с­ти­ту.
За­хво­рю­ван­ня на ма­с­тит у корів мо­же ви­ни­ка­ти в усі періоди їхньо­го ре­про­дук­тив­но­го цик­лу. Най­частіше ма­с­тит реєстру­ють під час лак­тації, в перші дні після оте­лень та під час за­пу­с­ку корів, рідше - в су­хостійний період.
У хво­рих на ма­с­тит корів по­ру­шуєть­ся відтво­рю­валь­на функція, відмічається ана­фро­дизія, ембріональ­на смертність. Крім то­го, зни­жується мо­лоч­на про­дук­тивність, яка ду­же ча­с­то повністю не від­нов­люється навіть після ліку­ван­ня тва­ри­ни. Те­ля­та, на­ро­д­женні від хво­рих на ма­с­тит корів, частіше хворіють шлун­ко­во-киш­ко­ви­ми хво­ро­ба­ми, і се­ред них більша смертність.
   Діаг­но­с­ти­ка ма­с­ти­ту. Для своєчас­но­го ви­яв­лен­ня корів, хво­рих на ма­с­тит, за­сто­со­ву­ють різні ла­бо­ра­торні ме­то­ди, які пе­ред­ба­ча­ють досліджен­ня мо­ло­ка: бром­ти­мо­ло­ва про­ба, про­ба з ди­ма­с­ти­ном, про­ба з ма­с­ти­ди­ном, аль­фа-тест, ка­ліфорнійський тест. Навіть за відсут­ності зовнішніх оз­нак хво­ро­би слід що­міся­ця кон­тро­лю­ва­ти стан мо­лоч­ної за­ло­зи у спеціалізо­ва­них ла­бо­ра­торіях ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни.
   Ліку­ван­ня. Для ліку­ван­ня і профі­лак­ти­ки ма­с­ти­ту за­сто­со­ву­ють ши­ро­кий ар­се­нал спеціаль­них ефек­тив­них за­со­бів: Ма­с­ти­сан-А, Ма­с­ти­сан-А-фор­те, Ма­­ти­сан-Б, Ма­с­ти­цид, Муль­ти­маст, Му­ль­­ти­джект, Клок­са­маст, Бро­ва­маст 2Д, Ма­с­ти­лекс, Си­ну­локс LC, Убе­ро­сан, Ма­с­ти­ф­локс, Де­маст, Де­ка­маст. Під час ліку­ван­ня мо­ло­ко, ви­доєне з хво­рих дійок, утилізу­ють, оскільки в та­ко­му мо­лоці де­я­кий час зберіга­ють­ся за­лиш­ки ан­тибіотиків та інших ре­чо­вин, що суттєво погіршу­ють якість про­дукції та ви­клю­ча­ють мож­ливість зда­ван­ня мо­ло­ка на прий­мальні пунк­ти. Своєчас­но роз­по­ча­те ліку­ван­ня га­ран­тує по­вне оду­жан­ня хво­рої тва­ри­ни. За по­яви підо­зри ви­ник­нен­ня ма­с­ти­ту або інших за­хво­рю­вань слід не­гай­но вик­ли­ка­ти ліка­ря ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни для на­дан­ня кваліфіко­ва­ної до­по­мо­ги.
   Профілак­ти­ка ма­с­титів у корів. Про­філак­ти­ку за­хво­рю­вань ви­мені у корів слід про­во­ди­ти ком­плекс­но, поєдну­ю­чи ор­ганізаційно-гос­по­дарські, тех­но­логіч­ні, се­лекційні та ве­те­ри­нарні за­хо­ди. Фак­то­ра­ми, що спри­чи­ня­ють ви­ник­нен­ня ма­с­ти­ту, мо­жуть бу­ти по­ру­шен­ня пра­вил годівлі й ут­ри­ман­ня корів.
Важ­ли­ве місце в профілак­тиці ма­с­ти­ту зай­має своєчас­ний і пра­виль­ний за­пуск корів пе­ред оте­лен­ням. Най­не­без­печніши­ми періода­ми що­до ви­ник­нен­ня ма­с­ти­ту у ви­со­ко­про­дук­тив­них корів є пе­ре­дро­до­вий, ро­ди та після­ро­до­вий. Мо­лоч­на за­ло­за в ці періоди функ­ціо­наль­но найбільше на­пру­же­на, ду­же чут­ли­ва до дії різних ен­до- й ек­зо­ген­них фак­торів та сприй­нят­ли­ва до за­хво­рю­вань.

В. Ла­ди­ка,
доктор с.-г. на­ук,
проф., ака­демік НА­АНУ
О. Свердліков,
канд. с.-г. на­ук, до­цент
Ю. Байдевлятов,
канд. вет. на­ук, до­цент,
Сумський національний аграрний університет