Спецможливості
Технології

Підготовка плодових і ягідних насаджень до зими

08.10.2013
868
Підготовка плодових і ягідних насаджень до зими фото, ілюстрація

Тривалий період росту і розвитку плодових і ягідних культур, а значить, і продуктивність насаджень значною мірою залежать не тільки від природи і генетичних особливостей рослин, а й від догляду за ними. Саме тому садівники, насолоджуючись дарами своїх садів у літній та осінній періоди, не повинні забувати про необхідність підготовки насаджень до зими, щоб забезпечити якнайкращі умови для нормальної перезимівлі рослин і закласти надійну основу успіху на перспективу.

Тривалий період росту і розвитку плодових і ягідних культур, а значить, і продуктивність насаджень значною мірою залежать не тільки від природи і генетичних особливостей рослин, а й від догляду за ними. Саме тому садівники, насолоджуючись дарами своїх садів у літній та осінній періоди, не повинні забувати про необхідність підготовки насаджень до зими, щоб забезпечити якнайкращі умови для нормальної перезимівлі рослин і закласти надійну основу успіху на перспективу.

Ф. Каленич, завідувач сектору захисту рослин, професор,
Інститут садівництва НААН

Погодні умови весни і літа 2013 р. були в основному сприятливими для росту і розвитку плодових і ягідних культур у цілому по Україні. Але в окремих, досить важливих, садівницьких регіонах, зокрема на Поділлі, Прикарпатті і Мелітопольщині, в період дозрівання суниці і формування врожаю кісточкових та зерняткових культур сильні дощі з градом завдали значних збитків. Градобій не тільки понівечив плоди, а й пошкодив кору на штамбах і скелетних гілках дерев.
   Значна частина пошкоджених градом ягід суниці, плодів кісточкових і зерняткових культур, що залишилась у садах не знятою через непридатність для використання, є серйозним резерватором багатьох хвороб, особливо збудників моніліальної, фітофторозної, сірої та інших гнилей. Тому, якщо в літній період не було вжито заходів із знищення та обмеження кількості таких плодів у насадженнях, що потерпіли від градобою, слід до кінця вегетаційного періоду забезпечити ліквідацію їх у промислових насадженнях методом заорювання в грунт під час проведення обробітку міжрядь.
Градобійні рани на корі плодових дерев потрібно зачистити, продезінфікувати 1%-м розчином мідного купоросу і замастити садовим варом.
Узагалі в садах треба регулярно збирати падалицю, видаляти її із саду: придатні для споживання плоди переробляти на сухофрукти, соки, варення тощо, а гнилі закопувати або знищувати будь-яким методом. Особливо це стосується насаджень яблуні, плоди якої за недостатнього захисту від шкідників і хвороб протягом літнього періоду пошкоджуються плодожеркою і під час дозрівання опадають та загнивають. У саду вони слугують джерелом резервації шкідників і збудників хвороб, зокрема різних видів плодової гнилі.
   Останніми роками в умовах України все більше дає про себе знати одна з досить небезпечних хвороб яблуні — фітофтороз кореневої шийки рослин. Проявляється вона у вигляді потемніння зовнішніх шарів кори у прикореневій зоні, здебільшого у місцях зростання прищепи з підщепою. Поширюючись в основному в прикореневій зоні, а також штамбом угору, кільцеве відмирання кори пригнічує ріст і розвиток рослин, унаслідок чого виникає хлороз, такі дерева поступово чахнуть і протягом двох-трьох років гинуть.
До того ж збудник фітофторозу уражує не тільки штамби, а й плоди яблуні, на яких хвороба проявляється у вигляді гнилі. Залишені в саду такі плоди є одним із джерел інфекції, тому їх потрібно будь-яким способом знищувати.
Насадженням сливи та інших кісточкових культур значної шкоди завдає сливова товстоніжка, черешні й вишні — вишнева муха, личинки яких зимують в опалих плодах. Для обмеження запасу цих та інших шкідників у насадженнях кісточкових культур опалі плоди слід знищувати.
   Збудники багатьох хвороб плодових і ягідних культур, зокрема парші яблуні і груші, філостиктозу яблуні, кокомікозу вишні й черешні, гномоніозу абрикоса, полістигмозу сливи, антракнозу, септоріозу малини й смородини та інших хвороб зимують на опалому листі. Тому восени опале листя в садах і ягідниках у промислових насадженнях потрібно заорювати в грунт.
Засохлі внаслідок ураження збудниками моніліозу гілки абрикоса, вишні, черешні, а також деяких сортів яблуні, які добре помітні на кронах дерев, доки не опало листя, слід вирізати із захватом 5–7 см здорових тканин і спалити. А свіжі зрізи відразу, або не пізніше ніж через два-три дні замастити масляною фарбою.
Останніми роками все більшого поширення в садах набуває іржа груші, збудник якої зимує на проміжному господареві — ялівцю. Особливо небезпечна ця хвороба у дачних садах, де сприйнятливі до іржі сорти груші вирощують у близькому сусідстві з ялівцем. З метою обмеження запасу інфекції необхідно восени обстежити насадження ялівцю, вирізати і знищити уражені збудником іржі пагони, що мають вигляд потовщень із характерними наростами.
  У насадженнях суниці восени добре помітні рослини, інфіковані збудниками кореневих гнилей — грибами фітофтора або вертициліум. Засохлі внаслідок цього рослини потрібно викопати і знищити, а грунт у місцях, де вони росли, продезінфікувати хлорним вапном із розрахунку 100–150 г/м2. Нові рослини можна садити в таких місцях навесні наступного року.
   У насадженнях чорної смородини, агрусу і малини пагони, уражені збудниками антракнозу, септоріозу і дідімельозу вирізати, не залишаючи пеньків, зібрати їх і спалити.
Багато шкідників плодових культур зимують на штамбах дерев у щілинах кори, під відсталою корою та в інших захищених місцях. Тому відмерлу кору на штамбах і скелетних гілках старих дерев восени до настання морозів слід обережно зачистити, зібравши видалені рештки на підстелену плівку чи тканину, і спалити, а штамби й основи скелетних гілок не тільки старих, а й молодих дерев побілити 20%-м вапняним молоком із додаванням 5%-го мідного купоросу. Досить придатні для цього лікувально-профілактична садова фарба ТМ «Юніфарб», а також спеціальні засоби «Садівник», «Сонцещит» та ін. Побілка штамбів і скелетних гілок захищатиме рослини від сонячно-морозних опіків, які нерідко завдають значної шкоди в садах, особливо у зимово-весняний період.
У неогороджених садах варто подбати про захист молодих дерев від зайців шляхом накладання на штамби спеціальних самообжимних перфорованих пластикових трубок або дротяних сіток чи обв’язування їх білим папером, стеблами соняшнику, очерету, гілками хвойних порід голками донизу і т. п. Не рекомендують застосовувати для цього кукурудзиння чи солому, щоб не приваблювати мишей, а також поліетиленову плівку, особливо чорну, або папір від мішків з-під міндобрив, які можуть обумовити підпрівання або опіки кори.
Готуючи насадження до зими, садівники-аматори часто припускаються прикрих помилок щодо несвоєчасного підживлення і надмірного поливання рослин, унаслідок чого затягується їхній ріст і невизрілі тканини, особливо молодого приросту, можуть підмерзнути взимку. Щоб не допустити цього, в кінці літа — на початку осені не рекомендовано вносити в садах азотні добрива. Але доцільно підживити рослини фосфором і калієм, розкидавши поверхнею грунту фосфорно-калійні добрива або добре перепрілий перегній. Після цього, залежно від системи утримання, грунт у міжряддях саду перекопати на глибину 18–20, а в приштамбових кругах — 10–12 см, намагаючись не пошкодити штамби і корені рослин.
Посушливої осені, після опадання листя, особливо на супіщаних грунтах, доцільно провести вологозарядкове поливання із розрахунку 60–70 л води на приштамбове коло дерев.
У перші морозні дні потрібно подбати про захист насаджень від мишоподібних гризунів. У промислових насадженнях — розкласти в нори зернову принаду Роденфос (по 3 г у нору), або брикети препарату Шторм (по одному в нору), чи брикети Шторм по території саду на відстані 10–15 м один від одного у місцях скупчення гризунів. Для підвищення ефекту через сім-вісім днів необхідно повторити розкладання брикетів Шторму.

Інтерв'ю
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0