Спецможливості
Архів

Пер­спек­ти­ви об­при­с­ку­ван­ня. Агроавіація

09.11.2015
20052
Пер­спек­ти­ви об­при­с­ку­ван­ня. Агроавіація фото, ілюстрація

На сьо­годні на те­ре­нах на­шої країни най­по­ши­ренішим спо­со­бом за­хи­с­ту рос­лин є ви­ко­ри­с­тан­ня на­зем­них об­при­с­ку­вачів. До авіахімо­б­ро­бок вда­ють­ся май­же в оди­нич­них ви­пад­ках, і цьо­му є низ­ка при­чин, з-поміж яких од­на з ос­нов­них —  не­по­вне ро­зуміння аг­ро­ви­роб­ни­ка­ми доцільності за­сто­су­ван­ня літаль­них апа­ратів,  та інші, про які ми по­го­во­ри­мо у цій статті.   

Аг­ро­авіація сьо­годні

За да­ни­ми різних ек­с­пертів, рівень вітчиз­ня­ної сільго­с­павіації — гли­бо­ко  «пенсійний». Що мається на увазі? Техніка, яку на­разі за­сто­со­ву­ють для авіахімо­б­роб­ки, пе­ре­бу­ває у та­ко­му стані, що не сьо­годні, так за­в­т­ра літа­ти пе­ре­ста­не. Пер­со­нал, який про­во­дить по­льо­ти на ній, — пе­ред­пенсійно­го віку або ж пра­цю­ючі пенсіоне­ри. Тоб­то за­вдан­ня у та­ких лю­дей од­не — три­ма­ти­ся своїх місць, щоб за­ро­би­ти якусь «копійку» і при­бав­ку до пенсії. Пер­спек­тив­них ук­раїнських спеціалістів тут вза­галі не­має. От і скла­ла­ся та­ка си­ту­а­ція, що ук­раїнська сільсько­го­с­по­дарсь­ка авіація у сьо­годнішній струк­турі — шкідли­ва для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Як це ро­зуміти? Спро­буємо по­яс­ни­ти. Пред­став­ни­ки однієї ком­панії, що на­да­ють по­слу­ги з авіахімо­б­роб­ки, про­во­ди­ли ек­с­пе­ри­мент: ви­да­ли се­бе за аг­ро­ви­роб­ників і для ви­ко­нан­ня пев­но­го ви­ду робіт із за­хи­с­ту та піджив­лен­ня куль­тур най­ня­ли для се­бе сільго­с­павіацію «зі сто­ро­ни». Який ре­зуль­тат ек­с­пе­ри­мен­ту? Після ви­ко­нан­ня робіт най­ня­ти­ми авіато­ра­ми вер­дикт був од­но­знач­ний: як­би во­ни бу­ли сільгоспви­роб­ни­ка­ми, більше ніко­ли б не за­про­шу­ва­ли авіацію на свої по­ля і на­далі до­ру­чи­ли б ви­ко­ну­ва­ти подібні опе­рації підкон­т­роль­но­му на­зем­но­му об­при­с­ку­ва­чу…

На чо­му грун­тується не­довіра до вітчиз­ня­ної авіації?
При­чи­на, чо­му не слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся та­ки­ми по­слу­га­ми, про­ста. По-пер­ше,  сільгоспви­роб­ник, який ви­ро­щує куль­ту­ри, пра­цює на кінце­вий ре­зуль­тат — уро­жай. Аби от­ри­ма­ти ви­сокі вро­жаї, ко­жен аг­рарій знає, що, на­при­клад, піджив­лен­ня рос­лин, і особ­ли­во їхній за­хист, слід про­во­ди­ти у стислі аг­ро­номічні стро­ки, а запізнен­ня ли­ше на два-три дні — це втра­та 30–40% уро­жаю. І, відповідно, це оз­на­чає, що по­точ­ний рік та­кож втра­че­но — аг­ро­номічну по­мил­ку гос­по­дар мо­же ви­пра­ви­ти вже тільки на­ступ­но­го ви­роб­ни­чо­го се­зо­ну. По-дру­ге — невідповідність інте­ресів гос­по­да­ря і най­ня­тих авіапілотів. Як­що для пер­шо­го во­ни цілком оче­видні (про що йшло­ся ви­ще), то го­ло­вне за­вдан­ня для ос­танніх — об­ро­би­ти яко­мо­га більшу пло­щу, щоб, яс­на річ, от­ри­ма­ти більше коштів.  Тоб­то авіато­ри не бу­дуть сидіти та че­ка­ти «з мо­ря по­го­ди» — на­стан­ня оп­ти­маль­них аг­ро­номіч­них строків або спри­ят­ли­вих тем­пе­ра­тур­них умов для вне­сен­ня пре­па­ратів.
Який вихід із та­кої си­ту­ації? Для то­го, аби бу­ти «за­то­че­ною» під аг­ро­ви­роб­ни­ка, ком­панія, яка на­дає по­слу­ги сільго­с­павіації, по­вин­на ма­ти ве­ли­чез­ну кількість літаків та пілотів із ма­лою кількістю на­льо­то-го­дин, що, звісно, вкрай не­вигідно як для ком­панії, так і для са­мих пілотів, що в ній пра­цю­ва­ти­муть. То­му ці дві скла­дові успіху ніко­ли не поєдна­ють­ся, як­що во­ни бу­дуть, так би мо­ви­ти,  «під різни­ми керівни­ка­ми». Які  пер­спек­ти­ви? Прой­де ще років зо два-три, де­які з авіаторів пе­ре­ста­нуть літа­ти, де­які своїми «по­слу­га­ми» ще більше нагнітять не­довіру аг­ро­ви­роб­ників, унаслідок чо­го ос­танні вза­галі відмов­лять­ся від них.               
Поєднан­ня двох скла­до­вих
Для то­го, аби зга­дані ви­ще скла­дові збігли­ся воєди­но, є од­не рішен­ня:  літак має бу­ти у влас­ності сільгоспви­роб­ни­ка. Але у нього відра­зу ж ви­ник­не пи­тан­ня: до­б­ре, літак прид­баю, а де взя­ти піло­та?  Відра­зу да­мо відповідь: пілотів для сільго­с­павіації го­тує Кіро­во­градсь­ка льот­на ака­демія. Прид­бав­ши літак, звідси мож­на задіяти кваліфіко­ва­ний пер­со­нал, яко­му мож­на повністю довіря­ти. За та­ких умов у сільго­с­павіації бу­де про­дов­жен­ня та процвітан­ня.       

Тож який інстру­мент об­ра­ти: на­зем­ний
об­при­с­ку­вач чи літак?
Тут, ма­буть, потрібно по­ста­ви­ти пи­тан­ня інак­ше: хто має більше мож­ли­во­с­тей до­пу­с­ти­ти по­ру­шен­ня тех­но­логії —  на­зем­ний об­при­с­ку­вач чи літак?
Як прий­ня­то, за чин­ни­ми нор­ма­ми місце за­прав­лян­ня от­ру­тохіміка­та­ми будь-яко­го транс­порт­но­го за­со­бу для вне­сен­ня пе­с­ти­цидів має бу­ти па­с­пор­ти­зо­ва­не. Так, для літа­ка, що ви­ко­нує такі ро­бо­ти на площі 10 000 га, потрібно ли­ше од­не та­ке місце. Те­пер по­ра­хуй­те, скільки потрібно па­с­пор­ти­зу­ва­ти та­ких місць для на­зем­но­го об­при­с­ку­ва­ча, який за­прав­ляється у полі. Ви­хо­дя­чи із ви­мог слід па­с­пор­ти­зу­ва­ти кож­не місце, де він фак­тич­но зу­пи­няв­ся для до­за­прав­лен­ня і де, відповідно, є за­гро­за про­лит­тя пре­па­ра­ту на по­верх­ню грун­ту та кон­цен­т­рації хімза­со­бу в ньо­му. А те­пер будь­мо відверті: а чи до­три­му­ють­ся такі нор­ми? Звісно, за­зви­чай це ро­бо­та з гру­бим по­ру­шен­ням санітар­но-еко­логічних норм (прой­де ще не­ба­га­то ча­су, і за такі по­ру­шен­ня бу­дуть ду­же су­во­ро ка­ра­ти).
У сте­повій зоні Ук­раїни се­ред­нь­о­до­бо­ва швидкість вітру ста­но­вить 5 м/с, тоді як нор­ма­тив­но ро­бо­чий роз­чин на по­верх­ню по­ля слід вно­си­ти за йо­го швид­кості не більше ніж 4 м/с. Час, ко­ли швидкість вітру дає змо­гу пра­цю­ва­ти з пре­па­ра­та­ми, — це дві-три го­ди­ни зран­ку та вве­чері.  Тоб­то за день — п’ять го­дин ро­бо­чо­го ча­су. За умо­ви чіткої логісти­ки (підве­зен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну з ура­ху­ван­ням ро­зо­се­ре­д­жен­ня полів і т. д.) один об­при­с­ку­вач мо­же об­ро­би­ти за п’ять го­дин чи­с­то­го ча­су 40 га. А нам, приміром, потрібно об­ро­би­ти ози­му пше­ни­цю на площі 2000 га. Скільки бу­де потрібно об­при­с­ку­вачів, щоб об­ро­би­ти та­ку пло­щу у стислі аг­ро­номічні стро­ки (три-п’ять днів) без по­ру­шен­ня ви­мог що­до еко­логії? Ариф­ме­ти­ка про­ста: 2000/40 = 50 днів. За та­кий «ней­мовірний» термін  мож­на об­ро­би­ти цю пло­щу од­ним об­при­с­ку­ва­чем! Але та­кої «роз­коші» аг­рарій не має! Щоб ук­ла­с­ти­ся в стислі аг­ро­номічні стро­ки (не більше п’яти днів), нам не­обхідно ма­ти 10 об­при­с­ку­вачів + стільки ж оди­ниць для їхньо­го об­слу­го­ву­ван­ня.
Ще один важ­ли­вий фак­тор — умо­ви, в яких пра­цю­ють опе­ра­то­ри під час про­хо­д­жен­ня техніки по­лем. Ча­с­то ви­ни­кає та­ка си­ту­ація, ко­ли аг­ре­гат ру­хається за вітром — у та­ко­му разі че­рез зне­сен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну вітром упе­ред, у на­прямі ру­ху ма­ши­ни, об­при­с­ку­вач про­сто «ку­пається» у пре­па­раті. Звідси вип­ли­ває ри­то­рич­не пи­тан­ня: чи відомі ко­мусь гос­по­дар­ст­ва, у яких про­во­дять обов’яз­ко­ву де­га­зацію техніки? Тож цілком оче­вид­но, що всі санітар­но-еко­логічні нор­ми що­до вне­сен­ня ЗЗР на­зем­ни­ми об­при­с­ку­ва­ча­ми у нашій країні без­кар­но по­ру­шу­ють­ся.
А те­пер про­сте порівнян­ня: літа­ком 400 га зер­но­вих із  до­три­ман­ням усіх аг­ро­номічних строків мож­на об­ро­би­ти… за п’ять го­дин! До то­го ж під час вне­сен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну він не по­па­дає на літаль­ний апа­рат. Тож більше пе­ре­ваг із вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив, за­собів за­хи­с­ту рос­лин, про­ве­ден­ня піджив­лень  має, бе­зу­мов­но, літак. Та­кож він мо­же до­ла­ти ро­бочі бар’єри, з яки­ми не зда­тен упо­ра­тись об­при­с­ку­вач. На­при­клад, ко­ли терміно­во потрібно за­сто­су­ва­ти інсек­ти­цид на зер­но­вих, а у нас ви­па­ла та­ка кількість опадів, що ніякою технікою в по­ле «не влізеш», тоді літак — най­кра­щий інстру­мент для вирішен­ня цієї про­бле­ми.           
Сільго­с­павіація 
сільго­с­павіації — різни­ця   
Цьо­го ро­ку на Кіро­во­градській аг­ро­ви­с­тавці бу­ло ви­с­тав­ле­но до­сить ціка­вий ек­с­по­нат для вне­сен­ня за­собів за­хи­с­ту куль­тур — гелікоп­тер з еле­к­т­ро­ста­тич­ною си­с­те­мою об­при­с­ку­ван­ня зі США (як­що ска­за­ти простіше, краплі ро­бо­чо­го роз­чи­ну за­ря­д­жа­ють­ся еле­к­т­ро­ста­тич­ною на­пру­гою). Та­кий прин­цип за­сто­со­вується у ла­зер­них прин­те­рах, для фар­бу­ван­ня ав­то­мобілів та ін. Йо­го суть по­ля­гає в та­ко­му:  ко­ли фар­ба за­ря­д­же­на по­зи­тив­ни­ми іона­ми, а, на­при­клад, ку­зов ав­то­мобіля є «міну­сом», то під час по­крит­тя йо­го по­верхні фар­ба мак­си­маль­но по­трап­ляє на ав­то­мобіль і не «розлітається» фар­бу­валь­ною ка­ме­рою. Так са­мо  еле­к­т­ро­ста­тич­на си­с­те­ма об­при­с­ку­ван­ня, що вста­нов­ле­на на гелікоп­тері, пе­ре­тво­рює краплі ро­бо­чо­го роз­чи­ну на по­зи­тив­но за­ря­д­жені ча­ст­ки. Відповідно, рос­ли­ни, що висіяні на по­лі, не­суть на собі не­га­тив­но за­ря­­дже­ні ча­ст­ки. Та­ким чи­ном під час на­не­сен­ня за­ря­д­же­но­го ро­бо­чо­го роз­чи­ну по­зи­тив­но за­ря­д­жені краплі мак­си­маль­но по­кри­ва­ють най­ви­щу по­верх­ню від землі, тоб­то рос­ли­ни.
І це дає змо­гу змен­ши­ти ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну до 10 л/га (тоді як за ви­ко­ри­с­тан­ня літа­ка — до 40–60 л/га!). Але сам гелікоп­тер — це ли­ше ча­с­ти­на інстру­мен­ту для ро­бо­ти в полі. Для то­го, аби по­кра­щи­ти логісти­ку, в США такі гелікоп­те­ри об­слу­го­вує ав­то­мобіль, що має ци­с­тер­ну із ро­бо­чим роз­чи­ном та плат­фор­му (в одній ком­плек­тації) для по­сад­ки гелікоп­те­ра і за­прав­лен­ня йо­го ЗЗР. Пред­став­ле­ний гелікоп­тер має ємність для ро­бо­чо­го роз­чи­ну місткістю 280 л.        

Як діє логісти­ка
Із літа­ка­ми для авіаоб­при­с­ку­ван­ня все зро­зуміло. Їхнє за­прав­лян­ня ро­бо­чим роз­чи­ном ви­ко­нується тільки на злітно-по­сад­ко­вих сму­гах (ае­ро­дро­мах), які ма­ють бу­ти розміщені на базі гос­по­дарств. Та­ким чи­ном, ви­ро­бив­ши ро­бо­чий роз­чин на полі, літак зму­ше­ний по­вер­та­ти­ся на ба­зу для до­за­прав­лен­ня. Тоб­то на об­слу­го­ву­ван­ня літа­ка: зліт — по­сад­ку та за­прав­лен­ня — ви­т­ра­ча­ти­меть­ся більше ча­су порівня­но із три­валістю са­мо­го про­це­су об­при­с­ку­ван­ня. Ав­то­мобіль, який об­слу­го­вує гелікоп­тер, мо­же під’їжджа­ти фак­тич­но до кож­но­го по­ля, на яко­му пра­цю­ва­ти­ме авіатехніка. Та­кож він мо­же ру­ха­ти­ся по­льо­вою  до­ро­гою для  ско­ро­чен­ня відстані за­для швид­шо­го до­за­прав­лен­ня гелікоп­те­ра. За на­яв­ності ж на полі та­кої ав­то­мобільної плат­фор­ми із ци­с­тер­ною про­цес до­за­прав­ки гелікоп­те­ра ро­бо­чим роз­чи­ном відбу­вається ду­же опе­ра­тив­но — про­тя­гом 30 с, що дає змо­гу ро­би­ти це навіть без ви­ми­кан­ня дви­гу­на.       
Пред­став­ни­ки ком­панії, які бу­ли при­сутні на Кіро­во­градській ви­с­тавці, по се­к­ре­ту ска­за­ли, що хо­ча по­ки що во­ни не пред­став­лені на ук­раїнсько­му рин­ку, про­те роз­гля­дається мож­ливість вий­ти на ньо­го вже на­ступ­но­го ро­ку.       
   Та­кож, за сло­ва­ми пред­став­ників ком­панії, ук­раїнських аг­ро­номів де­що на­сто­ро­жує та­ка ма­ла ви­т­ра­та ро­бо­чої ріди­ни — всьо­го ли­ше
10 л/га, мов­ляв, пре­па­ра­ти в та­ко­му разі мо­жуть спра­цю­ва­ти не­­ефек­тив­но. Про­те аме­ри­канські фер­ме­ри ко­ри­с­ту­ють­ся та­ки­ми по­слу­га­ми із 2000-х років, і прак­ти­ка засвідчи­ла: ті, хто хоч раз спро­­бу­вав ско­ри­с­та­ти­ся та­кою по­слу­гою або прид­бав собі літаль­ний засіб —   іншо­го вже не хо­чуть.

Г. Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.
Швидка зміна кліматичних умов, нестійка економічна ситуація в Україні та світі, обмеження доступу до основних виробничих ресурсів та їхнє суттєве здорожчання змушують як світових, так і вітчизняних аграріїв шукати більш раціональні... Подробнее

1
0