Озимий ріпак: місце в сівозміні, підготовка ґрунту, строки посіву

Озимий ріпак має цінне господарське значення в структурі сівозмін, особливо в Центральній та Північно-Західній частині України. Найбільші площі під озимим ріпаком розташовані в Сумській, Київській, Кіровоградській, Житомирській областях.

Оптимальними для вирощування ярого ріпаку є слабокислі або нейтральні ґрунти з рН – 5,8–6,2. Щодо механічного складу, то найбільш придатними є середньо-суглинисті ґрунти. Але якщо близько до поверхні залягають ґрунтові води, культивація озимого ріпаку не рекомендується.  Можливе вирощування озимого ріпаку і на торфовищах та меліоративних землях. Гірші врожаї збирають на важких ґрунтах з ущільненим орним шаром. В умовах Півдня України ярий ріпак має низький потенціал врожайності через швидку втрату вологи в верхньому шарі ґрунту та високі температури на початку вегетації, тому його вирощування в цій зоні взагалі недоцільне.
     Середня врожайність при правильній агротехніці становить 1,2-2 т/га. Також озимий ріпак – цінний корм для худоби: з 1 га можна отримувати 25 – 40 т зеленої маси. Також треба зазначити , що зелена маса озимого ріпаку містить 4,9-5,1% протеїну, а це вдвічі більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та соняшнику. Важливий аспект у вирощуванні ярого ріпаку — це те, що він є хорошим медоносом, а при науково обґрунтованій сівозміні менше уражується шкідниками і хворобами, що, в свою чергу, сприяє зменшенню хімічного навантаження на 30-40%.

В землеробстві давно доведений факт, що кожна культура має своє місце в сівозміні. Озимий ріпак — не виняток. Кращим попередником для озимого ріпаку є картопля, бо в Україні під цю культуру вносять багато органічних добрив, і ріпак завдяки потужній кореневій системі розпушує грунт і в повній мірі використовує потенціал цих добрив.

Ярий ріпак, який культивується між двома зерновими культурами, збагачує органічними рештками ґрунти та покращує їх структуру, а це, в свою чергу, зменшує захворюваність зернових на кореневі гнилі, підвищуючи врожайність на 17-34%. Але необхідно звернути увагу на те що після озимого ріпаку залишається падалиця, тому агрономи мають враховувати цей фактор.

Допускається пересів ріпаку ярим, але необхідно враховувати, які гербіциди вносились восени. Підсівання в зрідженні сходи недоцільне, позаяк на одному полі матиме різні строки дозрівання. До того ж такі посіви частіше уражуються шкідниками та хворобами.

Оскільки хрестоцвіті є рослинами-носіями бурякової нематоди, то в господарствах, які вирощують буряк, має бути перерва у вирощуванні між буряком та ріпаком мінімум 3 роки. Чим різноманітніша сівозміна, тим менша вірогідність захворювань і ураження шкідників, які можуть передаватись через рослинні рештки ярового ріпаку. Такі культури, як горох, люпин, зерно-бобові суміші, зерно-трав’яні і трав’яні суміші (крім суданської трави), гарбузові культури (кавун, диня, гарбуз) є також хорошими попередниками для озимого ріпаку. Такі культури, як буряк цукровий і кормовий, ріпак, соняшник, гірчиця, капуста білокачанна  є неприпустимими попередниками з точку зори сівозміни. Сам же ріпак вважається хорошим попередником, у нього добре розвинена коренева система, яка проникає в глибину на 2,5 м і більше. В свою чергу в структурі сівозміни ріпак не повинен перевищувати 25% від загальних посівних площ. Вирощування ріпаку 2 роки поспіль на одному полі суттєво зменшує врожайність на другий рік — до 20%.

Як кажуть досвідченні агрономи, першим знаряддям в полі на весні, в ідеалі, має бути сівалка. Особливо це стосується ярого ріпаку як дрібнонасінної культури. Підготовка ґрунту, дотримання технології вирощування  та правильний вибір сорту або гібриду ярого ріпаку є запорукою високого врожаю і  фінансового результату (якісних показників насіння).

Підготовка ґрунту має бути максимально направлена на збереження і збір вологи, очищення поля від бур’янів механічним та хімічним способом (внесення гербіцидів восени). Після збирання врожаю попередника проводиться дискування, лущіння стерні, тощо.

Наступною операцією має бути  оранка на глибину 22-25 см. При цьому грудкуватість ґрунту не має перевищувати 10 см, а також має відбуватися повне заробляння в грунт рослинних решток. Особливо добре ярий ріпак реагує на чизелювання на глибину 40 см або на глибину залягання «плужної підошви», яку необхідно зруйнувати чизелем або комбінованим ґрунтообробним агрегатам.

Важливо під оранку чи обробку ґрунтообробним агрегатом вносити органічні та мінеральні добрива — гній (20-30 т/га), та N60-90P40-60K40-60 а також меліоранти за необхідністю. На підзолистих ґрунтах слід вносити вапно, а на лісових і піщаних — сірку, наприклад, з сульфатом амонію (100-200 кг/га (NH₄)2SO₄. Важливо також максимально вирівняти поле для зменшення кількості операції на весні, тому після оранки потрібно проводити боронування зубовою бороною на максимальну глибину у два сліди вздовж і впоперек поля.

У зв’язку з тим що у ярого ріпаку виражені ознаки рослини довгого світлового дня, він потребує максимально ранньої сівби. За пізньої сівби вегетативний ріст слабкий, рослини швидко викидають суцвіття і переходять в генеративну фазу. Сівба в ранні строки дає змогу рослинам максимально використати ґрунтову вологу, а також більшому строку пріоритету над бур’янами. Крім того, до моменту появи шкідників ріпак встигає вже значно вирости.

Досліди в господарствах на Поліссі показали, що якщо сіяти пізніше за максимально ранні строки, то врожайність зменшується на 0,4 ц/га. Тому як тільки стан ґрунту дозволить, потрібно відразу братися за сівбу. Через це ріпак сіють зазвичай навіть раніше за зернові.

Перед сівбою рекомендується обробка зубовою або голчастою бороною в два сліди в залежності від вологості ґрунту на глибину 5-7 см. Після цього підсушений ґрунт варто прикатати кільчастими котками для отримання більш дружніх сходів та запобіганню втрати вологи. Зазвичай ці дві операції виконуються за один прохід агрегатами у зчіпці.

Під передпосівну культивацію можна також вносити ґрунтові гербіциди. Норма висіву — 1-1,1 млн  схожих рослин на 1 га для сортів і 600-700 тис. рослин на 1 га для гібридів. Така норма висіву обумовлюється більш слабким розвитком окремих рослин ріпаку і меншою конкурентоспроможністю з бур’янами. Глибина висіву не повинна перевищувати 1-2 см. Під час сівби потрібно вносити азот в нормі N60-90. Рослини озимого ріпаку починають сходити при температурі + 1…+3°С і витримують короткочасні заморозки до – 5°С.

При правильній агротехніці, використанні сучасних машин і агрегатів, перспективних сортів та гібридів, яких достатньо на українському ринку, озимий ріпак як страхова чи запланована культура може стати надійним помічником в отриманні прибутків для господарств в Україні.

Д.Т. Семен, кандидат с.-г. наук