Спецможливості
Агробізнес

Основні чинники, що впливають на ціни внутрішнього ринку цукру в Україні

07.06.2010
2118
Основні чинники, що впливають на ціни внутрішнього ринку цукру в Україні  фото, ілюстрація

(за матеріалами VІІІ Міжнародної конференції "Ринок цукру СНД і Центральної Азії'2010" від 4 березня 2010 р. в Москві, Росія)

(за матеріалами VІІІ Міжнародної конференції "Ринок цукру СНД і Центральної Азії'2010" від 4 березня 2010 р. в Москві, Росія)

Тему цукру останніми роками активно обговорюють у професійних колах, у пресі, вона стає інструментом політичного впливу. Не завжди ці обговорення мають об'єктивний характер. Спекуляції на кон'юнктурі довкола цього важливого продукту дають свої дивіденди. Наша мета -  об'єктивно показати матрицю залежності внутрішніх цін на цукор від основних чинників.
Згідно з дослідженнями Міжнародної організації з цукру, МОЦ, на формування внутрішніх цін на цукор в окремих країнах-виробниках впливають:

  • Стан національного цукрового балансу в поточному й наступному сезонах, що враховує кількість цукру в запасах, співвідношення запасів і споживання, а також очікуваний рівень самозабезпечення.
  • Довідково щодо України: ресурси цукру з урахуванням перехідних запасів минулих років (560 тис. т) на період 2009/2010 МР оцінюють в обсязі 2300 тис. т, у тому числі власне виробництво = 1300 тис. т; імпорт цукру - 445 тис. т завдяки цукру-сирцю з тростини в межах щорічної тарифної квоти та імпорт білого кристалічного з Республіки Білорусь. Запаси цукру станом на 1 березня 2010 року в усіх суб'єктів господарської діяльності становлять 1 млн т. Оптові ціни на внутрішньому ринку на початок березня = 8000 грн/т (1000 $). Середні витрати на виробництво тонни цукру в 2009 році становили 5500 грн з ПДВ (688 $ США), 4583 грн/т без ПДВ.
  • На 2010/2011 МР прогнозують посівну площу під цукровими буряками на рівні 400 тис. га, врожайність - 35 т/га, в заліку - 30 т/га, валовий збір - 12 млн т, виробництво цукру - 1500 тис. т, плюс тарифна квота СОТ - 267,8 тис. т. На 2011/2012 МР - посівну площу планують збільшити до 450 тис. га, врожайність - до 39,4 т/га, в заліку - 35 т/га, валовий збір - до 16 млн. т, виробництво цукру - до 1920 тис. тонн.
  • Політика уряду щодо цукру (державний контроль за внутрішніми цінами на цукрові буряки й цукор, рівень державних субсидій, захист внутрішнього виробника).
  • Рівень державних субсидій на виробництво цукрових буряків в Україні недостатній: у 2008 році - 750, в 2009 - по 750 грн/га було задекларовано, але не виплачено. Науково обгрунтованою є субсидія в 1500 грн/га, яку слід спрямувати на відновлення родючості грунтів у бурякових сівозмінах. Субсидії в розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь видають практично в усіх країнах світу, і вони становлять у середньому 220 дол. США, зокрема: в Чехії - 200, в Угорщині - 150, у Польщі - 200, в країнах ЄС-25 - 800, у США - 130-140, у Швейцарії - 3100 дол. США. В Росії компенсують 2500 руб./га витрат на засоби захисту рослин, а також 30% витрат на мінеральні добрива.
  • Українського товаровиробника держава захищає недостатньо: ввізне мито, згідно з умовами СОТ, встановлено 50% митної ціни замість 300 євро за тонну та 2% в межах митної квоти на цукор-сирець з тростини; через кордони вільно проникають цукровмісні матеріали й цукрозамінники; сировину з цукрових буряків переробляють переважно на давальницьких умовах, існує дисбаланс інтересів виробників коренеплодів і цукрових компаній (обман під час прийняття сировини, неплатежі, відмова від укладення контрактів тощо), що призводить до відмови від вирощування цукрових буряків, скорочення посівних площ.
  • Курс валют. На початку кризи 2008-2009 років в Україні різко змінився курс гривні щодо долара США: був 5,05, а тепер - 8 грн/дол., що, безперечно, позначилося й на цінах на продукцію бурякоцукрового підкомплексу АПК.
  • Структура споживання цукру. В зв'язку з тим, що під статистичну звітність попадає тільки 50% наявного в Україні цукру, дати чіткий аналіз структури споживання неможливо. Фахівці способом експертних оцінок підрахували, що населення в період 2008/2009 МР спожило 55,04%, кондитерські виробництва використали 30,24, виробники пива та безалкогольних напоїв - 9,81%, хлібпромом - 1, 63, на спирт і вино витрачено 0,55% загального обсягу цукру. Для України характерне також інше споживання цукру, а саме: годівля бджіл і виготовлення алкогольних напоїв.
  • Доступ до пільгових ринків; регіональні торговельні угоди. Україна втратила традиційні ринки збуту цукру в країнах, що утворилися після розпаду СРСР, найперше в Росії, куди ми постачали 56% виробленого цукру, або близько 3 млн тонн. Річна виручка від реалізації цукру й кондитерських виробів становила 1,2 млрд дол., яка останніми роками скоротилася до 0,16 млрд дол. (майже у вісім разів). Навпаки, з 1995 до 2005 року країна змушена була імпортувати цукор в обсязі 220-450 тис. т за рік, у 2003 році - 1557,5 тис. т, що стало підставою для встановлення Україні під час вступу в СОТ імпортної квоти в розмірі 267 тис. т. Останні два роки невеликі партії імпортного цукру (62-77 тис. т) надходять із Республіки Білорусь. Плюс до всього, способом внесення поправки до Закону України "Про державне регулювання виробництва й реалізації цукру" Україна позбавила себе квот "В" і "С", тобто права на експорт, зокрема, ввозити український цукор до Росії ми не можемо до 2012 року включно.
  • Переважаючі рівні національної собівартості виробництва. Собівартість виробництва цукрових буряків в Україні в зв'язку з подорожанням матеріально-технічних ресурсів, невпинно зростає (табл. 1).

Собівартість цукру, за даними НАЦУ "Укрцукор" (табл. 2).
Слід зазначити, що собівартість продукції бурякоцукрового підкомплексу АПК України перебуває на рівні показників країн - членів ЄС та США, а його низька економічна ефективність протягом тривалого періоду пояснювалася низькими внутрішніми реалізаційними цінами на цукор. Підтвердженням цьому є показники 2009 року, коли різке збільшення оптово-відпускної ціни на цукор до 6500-7000 грн/т зумовило зростання рентабельності виробництва цукрових буряків майже на 35% проти надто низького рівня рентабельності та збитків за попередні роки (табл. 3).

  • Ціни й пропозиції альтернативних підсолоджувачів. В Україну й досі завозять інтенсивні підсолоджувачі й цукрозамінники, які використовують у виробництві продуктів харчування. Точного обліку обсягів імпортних партій немає. За експертними оцінками фахівців, підсолоджувачі типу аспартаму займають 300-350 тис. т цукрового ринку (в цукровому еквіваленті), окремі з них є канцерогенами й негативно впливають на організм людини. Певну частину цукру ввозять разом із кавою в пакетиках та контрабандним способом. Крім того, Україна має можливість розвивати виробництво підсолоджувачів і цукрозамінників біологічного походження на базі СТЕВІЇ, з якої можна виготовляти препарати - замінники цукру для 2,5 млн хворих на діабет.
  • Рівень доходів населення. Платоспроможність населення України зменшилася до 48-52%, тобто за річної норми 38 кг одна пересічна людина придбає лише 19 кг цукру.

Учасники VІІІ Міжнародної конференції з питань ринку цукру, яка відбулася в Москві, теж зазначали, що національні баланси окремих країн відіграють вирішальну роль у характері динаміки внутрішніх цін на цукор, а зміна цін світового ринку значною мірою залежить від ситуації пропозиції/попиту, яка, своєю чергою, є результатом розвитку цукрових ринків в окремих країнах. Саме комбінація національних дефіцитів і стала причиною високих внутрішніх цін та поштовхом для глобального дефіциту на світовому ринку цукру. Тому стався значний стрибок ціни на цукор у квітні 2008 - на початку 2009 року. В цій ситуації значну роль відіграв дефіцит цукру в Індії (-4 млн т) та Росії (-2,7 млн т). Світове виробництво цукру в 2008/2009 МР в сирцевому еквіваленті становило 152,482 млн т, споживання - 164,153, дефіцит - 11,671, імпортний попит - 50,068 і експортна пропозиція - 50,070, а кінцеві запаси - 60,368 млн т, або 36,78% обсягів споживання.
У 2009/2010 МР прогнозують спад виробництва в Китаї (-0,535 млн т), Тайланді (-0,478 млн т), а також прибавку в ЄС (+1,910), Індії (+1,2) та Бразилії (+1,025). Тому передбачуване виробництво цукру становитиме 157,160 млн т, споживання - 166,585; дефіцит зменшиться до 9,425; імпортний попит становитиме 54,281, експортна пропозиція - 52,156, кінцеві запаси - 53,068 млн т, або 31,86% споживання.

Експерти, присутні на конференції, зробили основні висновки щодо світового торгового балансу цукру 2009/2010 років:

  • дефіцит у сезоні 2008/2009 (12 млн т) тільки помітно знизив, але не ліквідував накопичені в попередні два сезони запаси;
  • стрімке зростання цін у 2009 році свідчить про те, що світовий ринок значно відчутніше реагує на дефіцит, ніж на перевиробництво;
  • зростання цін спот на фоні глибокої інверсії форвардної кривої сприяло переміщенню торговельного балансу на другу половину сезону 2009/2010;
  • зниження цін у лютому-березні через погіршення макроекономічної ситуації ілюструє високу спекулятивну складову на ринку цукру;
  • незважаючи на ранній початок і оптимістичні перспективи нового врожаю в Бразилії, ринку ще треба буде пройти через напружений період;
  • імовірне відновлення виробництва в Індії в 2010/2011 роках допоможе ринку перейти зі стану певного дефіциту до умовного надвиробництва;
  • до встановлення торгового балансу світові ціни характеризуватимуться певною мінливістю.

Цінова кон'юнктура зміниться на користь зменшення ціни, що тепер і відбувається на світових біржах. Але протягом 2009/2010 МР ціни на цукор ще будуть досить високими з можливими коливаннями. Що стосується України, то прогнозована оптово-відпускна ціна на цукор у 2010 році може перебувати на рівні 6200-6500 грн/т з коливаннями плюс-мінус 10%. Це означає, що бурякоцукровий підкомплекс АПК України все ще має сприятливі умови для відновлення оптимального рівня власного виробництва й перспективи його подальшого розвитку.

В. Бондар,
канд. екон. наук,
Інститут цукрових буряків УААН
С. Андрющенко,
менеджер з маркетингу,
ТД "НАСІННЯ"

Інтерв'ю
Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) офіційно працює в Україні з лютого 2016 року. Служба була утворена відповідно до постанови КМУ від
FAO не тільки переймається питанням, як нагодувати людство, а й намагається спрогнозувати прийдешнє АПК. Яким буде сільське господарство через 10 років, розповідає експерт FAO, українець Андрій Ярмак.

1
0