Спецможливості
Техніка та обладнання

Нова серія доподрібнювачів

05.06.2008
674
Нова серія доподрібнювачів	 фото, ілюстрація
Нова серія доподрібнювачів

Нова серія доподрібнювачів

Дослідження вітчизняних і британських вчених свідчать, що економічно вигідно мати в раціонах ВРХ до 70% якісного кукурудзяного силосу. На жаль, близько 90% заготовленого силосу в Україні є неякісним. Лише через це прямі фінансові втрати за собівартості 1 т силосу 20—30 грн у межах держави сягають 300 млн грн. Основні втрати виникають під час згодовування через неякісне подрібнення силосу.

З метою мінімізації зазначених втрат eчені-зоотехніки висувають вимоги, згідно з якими кількість розщеплених стеблових часток і подрібненого зерна має перевищувати 96%. За виконання цих умов продуктивність ВРХ зростає до 20%. В Україні, де близько 70% силосу ми заготовляємо застарілими комбайнами КСС—2,6, а решту — іншими, наші дослідження свідчать, що в серійному КСС—2,6 показник подрібнення маси виконується всього на 30%, а в інших — на 50%. У КСС—2,6 це пояснюється його конструктивно—технологічними вадами, а в інших комбайнах — неправильним технологічним налагодженням, зокрема, замість теоретичної довжини різання 4 мм встановлюється вдесятеро більша — 40 мм. За частих аварій через надходження сторонніх предметів на барабані подрібнювача замість 12 ножів кріплять всього 6 і живильник регулюють на максимальну подачу, оскільки це збільшує продуктивність комбайна на 30—40%, у чому матеріально зацікавлений механізатор. Кожен учасник виробництва має тут свій інтерес: керівник — одержати більше прибутку за менших витрат, механізатор — більше заробити, збільшивши виробіток, водій — більше тонн перевезти, доярка — згодувати корові весь силос і одержати більше молока та зменшити трудомісткість роздачі силосу та очищення годівниць, аби задовольнити всі бажання зацікавлених, починаючи з керівника сільгосппідприємства і закінчуючи дояркою та враховуючи природні рефлекси ВРХ, розробили ефективну механізовану технологію заготівлі розщепленого кукурудзяного силосу, переваги якого для тварин наведені в наукових роботах академіка УААН А. О. Бабича та багатьох публікаціях автора, зокрема в журналі “Пропозиція” (див. “Техогляд”, 1999, літо; “Пропозиція”, 2000, №12). Суть нової технології полягає в тому, що замість серійних гладеньких піддонів подрібнювальних барабанів кормозбиральних комбайнів встановлюють спеціальні доподрібнювальні пристрої — рекатери (англійською мовою “cut”, вимовляється як “кат” — різати, а префікс “re” означає повторно, тобто повторно різати). Теоретичну довжину різання задають у межах 30—40 мм встановленням шести або трьох рядів ножів на барабані та максимальної подачі живильника. Така технологія має істотні переваги перед доподрібненням на стаціонарі в період закладання або згодовування силосу. У розвинутих країнах для отримання якісно подрібненого силосу задають мінімальну теоретичну довжину різання 4 мм, встановлюють рекатер бичового типу, плющильні вальці з частотою обертання 4 тис. об./хв і прискорювач маси із коловою швидкістю 67 м/с. Така складна система виявляється енергозатратною та ненадійною, особливо за поломки металодетектора. Якщо в неї потрапляють сторонні предмети, що нерідко спостерігається на практиці, комбайн на тривалий час виходить з ладу в найнапруженіший період заготівлі кормів. Через це такі потужні комбайни, як, наприклад, “Дон-680”, більше простоюють, ніж працюють. Враховуючи вади існуючих конструкцій, ННЦ “ІМЕСГ” розробив патентовані ножові рекатери (рис. 1) для КСС—2,6, які завдяки тому, що енергоємне поперечне різання стебел замінено енергоощадним подовжнім дають змогу отримати якісний розщеплений кукурудзяний силос із мінімальними ресурсозатратами за доволі високої продуктивності. Однак десятирічний досвід використання свідчить про такі істотні вади ножових рекатерів, як складність їх виготовлення через застосування трудомісткого фрезерування комплектів ножів із високоякісної сталі, що значно підвищувало вартість комплектів обладнання, та важкі наслідки при аваріях подрібнювачів. Зважаючи на це та на побажання практиків, у ННЦ “ІМЕСГ” розроблено нову серію однотипних простих за конструкцією так званих ребристих рекатерів (рис. 2) для КСК—100, які значно технологічніші у виготовленні, не потребують ножів із спеціальної сталі, надійні у роботі, ремонтопридатні в умовах господарств, а за якістю роботи не поступаються ножовим рекатерам. Більш як удвічі зменшено масу рекатера. Названі переваги дали змогу зменшити ціну комплекту доподрібнювального обладнання вдвічі. Ребристі рекатери розроблено до таких поширених в Україні комбайнів, як КСК-100А, Є-281 та КСС-2,6. Останній має особливий попит у сільгоспвиробництві завдяки простоті, невибагливості в експлуатації та дешевизні. За розробленими рекомендаціями обладнання монтується на комбайн в умовах господарств протягом одного робочого дня без зміни решти серійних вузлів і деталей. Нове обладнання, яке захищене двома патентами України на винахід, пройшло дворічну виробничу перевірку в кількох господарствах. Отримана силосна маса нагадує сінажну, перемішану із подрібненим зерном, має середню довжину часток 39 мм, (90% завтовшки до 2 мм) її повністю і з охотою поїдають тварини. Позитивні результати (див. таблицю) дістали схвальні відгуки спеціалістів і практиків, що збільшило кількість замовлень на впровадження цього обладнання.
Застосуванням ребристих рекатерів досягається: умовне збільшення кількості силосу — 30%; економія палива завдяки збільшенню завантаженості транспорту — 0,15 кг/т; підвищенню надоїв або приросту ВРХ до 20%; економія концентрованих кормів — 40%; зменшення площ посіву кукурудзи на силос — на 30% та об’ємів силосховищ — на 25%; зменшення кількості рядів ножів на барабані — до 3; підвищення продуктивності комбайнів — до 20% порівняно з коротким різанням; зменшення питомих енергозатрат та металоємності комбайнів порівняно із зарубіжними аналогами — на 20—30% і коштів на закупівлю дорогих закордонних комбайнів — до 20 разів.
Мала маса та розбірність конструкції обладнання робить його компактним при транспортуванні: практично на будь-якому автомобілі можна перевозити кілька комплектів.
Обладнання виправдовує себе після заготівлі 300 т силосу. Можна його з успіхом використовувати й на заготівлі зерносінажу із зернобобових сумішок. Доцільно застосовувати обладнання і на збиранні озимих на зелений корм, коли тварини поїдають загрубілий корм у період колосіння неохоче і різко збільшується кількість відходів. Такий захід подовжує період застосування “зеленого конвеєра” на два тижні.
На заготівлі сінажу або інших роботах, які не потребують доподрібнення маси, ребриста частина піддона КСК-100 знімається і на її місце встановлюється гладенька, яка постачається в комплекті з рекатером. Розбірність конструкції дає змогу замінювати у разі потреби весь піддон або його ребристу частину без трудомісткого демонтажу живильно-подрібнювального апарата відповідно до інструкції з експлуатації серійного комбайна. Аналогічна конструкція рекатера і в Є-281. У КСС-2,6 ребристий рекатер складається із чотирьох взаємозамінних за шириною барабана секцій, що підвищує його ремонтопридатність.
Впровадження запропонованого запатентованого ребристого рекатера в сільськогосподарське виробництво дає можливість заготовити якісний корм, вберегти третину зібраних кормів від втрат, збільшити виробництво тваринницької продукції до 20% і підвищити рентабельність галузі.

М. Карпенко,
канд. техн. наук, ННЦ “ІМЕСГ”

Інтерв'ю
заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Швартау
Щойно збирання озимини повністю завершилося, сайт «Пропозиція» звернувся до заступника директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктора біологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України... Подробнее
Нова кліматична політика ЄС і міжнародних організацій викликала занепокоєння широких кіл виробників по всьому світі. Адже вона вимагає закрити цілі галузі. І хоча йдеться передусім про видобуток корисних копалин, енергетику і металургію,... Подробнее

1
0