М’ясні якості свиней полтавської породи

М’ясні якості свиней полтавської породи
та їхніх помісей

Великим резервом збільшення виробництва високоякісної свинини є підвищення передзабійної живої ваги свиней. Дослідження показали, що існують реальні можливості поліпшення м’ясних якостей тварин шляхом цілеспрямованої селекції за м’ясною продуктивністю та створення нових генотипів широкого використання їх у системі гібридизації.

У тушах свиней м’ясних порід спеціалізованих типів, ліній, кросів та їхніх помісей інтенсивний процес осалювання відбувається в більш пізньому віці, ніж у тварин м’ясо-сальних порід. Результати досліджень, передовий досвід свідчать, що з таких свиней можна отримати м’ясні туші при забої тварин живою вагою 120 кг і більше.
Протягом 1998–2001 років у дослідному господарстві “Центральне” Буковинського інституту АПВ проведено досліди з вивчення м’ясності туш підсвинків полтавської м’ясної породи та їхніх помісей з великою білою породою. Було сформовано дві піддослідних групи молодняку середньою вагою 21–23 кг по 12 голів у кожній з урахуванням індивідуальних особливостей кнурів та різних ступенів помісей.
До першої групи увійшли чистопорідні підсвинки полтавської м’ясної породи (12 голів), нащадки Спутника 117; до другої групи (12 голів) — напівкровні помісі полтавської м’ясної та великої білої Драчун 189.
Вивчено такі показники: товщину шпигу в різних точках, площу “м’язового вічка”, масу окосту, а також вміст м’яса та сала при забої тварин живою вагою 100 та 120 кг.
Встановлено, що підсвинки полтавської м’ясної породи при забої тварин живою вагою 100 кг (табл.) перевищили напівкровних помісей (ПМ х ВБ) за довжиною туші на 0,7 см, площею “м’язового вічка” — на 4,5 см2 (Р>0,949), а за масою окосту — на 0,8 кг (Р>0,95).

При забої підсвинків живою вагою 120 кг показники м’ясності туш між групами дещо вирівнялися. За довжиною туші чистопорідні підсвинки перевищили помісей на 1,6 см, а за площею “м’язового вічка” — на 4,11 см2. Напівкровні помісі поступаються чистопорідним підсвинкам полтавської м’ясної породи за масою окосту на 0,8 кг. Товщина шпигу була найменша у підсвинків полтавської м’ясної породи (29 мм), що на 5 мм менше, ніж у напівкровних тварин.
У наших дослідженнях при забої піддослідних тварин живою вагою 100 та 120 кг по всіх групах встановлені високі позитивні коефіцієнти кореляції між товщиною шпику на рівні 6–7 грудного хребця та виходом м’яса в туші.
У всіх групах піддослідних тварин основні показники м’ясності, які використовуються в селекційній роботі, мали високий коефіцієнт варіації, що свідчить про можливість ефективного добору з метою наступного закріплення бажаного рівня м’ясності в потомстві.
Отже, при забої тварин живою вагою 100 та 120 кг м’ясність туш вища у підсвинків полтавської м’ясної породи.

І. Іващук,
канд. с.-г. наук,
лауреат Державної премії ,
Буковинський інститут АПВ