Спецможливості
Статті

Лейкоз на селі Особливості боротьби з лейкозом в особистих господарствах

11.06.2012
1755
Лейкоз на селі Особливості боротьби з лейкозом  в особистих господарствах фото, ілюстрація

У циклі статей про лейкоз великої рогатої худоби ми надамо читачам матеріал, який уточнює «межі потрібної оборони» в разі виявлення вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛВРХ) в особистих і фермерських господарствах.

У циклі статей про лейкоз великої рогатої худоби ми надамо читачам матеріал, який уточнює «межі потрібної оборони» в разі виявлення вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛВРХ) в особистих і фермерських господарствах.

В. Мадісон, канд. біол. наук

Узагалі-то лейкоз (як і туберкульоз) - це захворювання бідних. Легко боротися з ним у благополучній Європі, де фермер може одержати компенсацію й страховку за виявлену хворобу й замінити заражене поголів'я на «чисте».
Інша справа - Україна, де збитки від хвороб худоби не можуть зупинити навіть постанови уряду, а ветеринарний лікар із грізним приписом про «безоплатну» здачу на забій зараженої корови сприймається як розбійник із великої дороги.

Куди йдемо ми з ВРХ?
Великого секрету немає - в нікуди. В Україні великої рогатої худоби щороку меншає (з різних причин) приблизно на 200 тис. голів, із них 100-150 тис. - через лейкоз. Із поголів'я в 8,5 млн корів на початку 90-х років минулого століття на сьогодні залишилося 2,6 млн тварин.
Статистика останніх років засвідчує: «різати», по суті, вже нічого, бо молодняку в особистих господарствах лишилося менше, ніж корів. Ця тенденція - зниження резерву відтворення поголів'я менше за критичний рівень - почалася з приходом нового тисячоліття (2000 р., тис. гол: корів - 5431, молодняку - 5195). Торік це співвідношення становило, відповідно, 2631 й 1863 тис. гол.
Ми виявилися не тільки поганими спадкоємцями Радянського Союзу, а й нікудишніми ескулапами.
Парадокс полягає в тому, що тоді як уряд України ламає голову над проблемою скорочення поголів'я, розробляє систему заходів і дотацій для стимулювання скотарства, сучасні «айболити в мундирах» вирішують проблему чистоти коров'ячих лав радикально: без найменших наукових «заморочок» і без помітного успіху. Під гаслом: очистимо поголів'я від лейкозу й ...худоби!
А тим часом від ВЛВРХ можна «очищуватися» без втрат та істерик, маючи «царя в голові» й відповідну інструкцію на столі.

«Мій лагідний і ніжний звір»
У нашій країні загальнодержавні заходи щодо боротьби з інфекційними захворюваннями покладено на плечі виробника продукції. Інструкція з боротьби із ВЛВРХ («Інструкція з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу» від 28.09.92) теж благополучно «перекочувала» з радянської дійсності, за якої молочні стада були, в основному, державною власністю.
У ситуації будівництва комунізму чинна інструкція була набагато милосерднішою до власників РІД+ корів (тварин, що показали наявність вірусу з використанням реакції імунодифузії), тож, керуючись її настановами, через держпідприємства намагалися допомогти власникам хворих тварин поміняти заражену худобину на здоровий приплід.
«4.4.10. Для недопущення поширення хвороби та забезпечення оздоровлення від лейкозу худоби особистих господарств рекомендується колгоспам і радгоспам приймати від громадян, які проживають на їхній території, для здачі на забій заражену худобу й на взаємних розрахунках продавати їм із благополучних щодо лейкозу відділків, ферм, приміщень здорових телиць, нетелей або корів».
Тепер це положення інструкції читається з ностальгією й посмішкою. Ситуація змінилася: в корів і решти худоби з'явився власник. Тож рекомендувати йому за власний рахунок оздоровлювати поголів'я великої рогатої худоби від лейкозу та інших захворювань у господарствах населення - це, погодьтеся, наївно й смішно.
Власників корів просто заганяють у глухий кут, безоплатно відбираючи іноді єдине істотне джерело доходу на селі. Чому держава відвертається від великорогатої череди, яка потребує оздоровлення, коли саме вона «кладе свої голови» у важкі для держави хвилини?
Щоб не позбутися залишків поголів'я великої рогатої худоби, можна й конче потрібно вести методичне й цілеспрямоване оздоровлення тварин від лейкозу методом «м'якого зачищення» стада. Його суть - у дозволі й заохоченні відкладеного за часом вибракування інфікованої тварини до одержання здорового приплоду.
Що ж до самого вірусу, він начебто й не агресивний до нового господаря, але дуже підступний і стає нестерпним, якщо не займатися постійним зачищенням ураженого поголів'я. Для нього характерні низька заразність і висока резистентність (стійкість) макроорганізму. Тому про ВЛВРХ можна сказати: «Мій лагідний і ніжний звір».
Чому «білі й пухнасті» клітини крові (leukоs - грец. - білий), призначені для боротьби зі сторонніми «прибульцями», стають раптом розплідником підступного ВЛВРХ? Що таке екстраординарне відбувається в організмі й чим спричинено цей клітинний «переполох»?
Чому доросле поголів'я в 9 і 12 років стійкіше до лейкозу (інфікованість - 5,3 й 2,6%, відповідно) порівняно з три- п'ятирічними тваринами (21-18,4%)?
Інфекціоністи дотепер не знають відповіді на ці й інші питання, лякають людей лейкемією й раком крові (ці хвороби зовсім з іншої «опери») і про всяк випадок виносять швидкий вирок зараженому поголів'ю.
ВЛВРХ - не вирок,
але велика неприємність
Не слід плутати лейкоз ВРХ (чисто інфекційне захворювання) і лейкемію (порушення функції кровотворення під впливом різних і часто неінфекційних чинників). Цю плутанину в етіології й патогенезі лейкозів різної природи іноді навмисно або від незнання використовують для залякування тієї частини населення, яка не бажає невідкладно й беззаперечно позбуватися лейкоз-інфікованого поголів'я.
«До честі» коров'ячого вірусу - він «однолюб», тобто, по-науковому, має високу специфічність щодо господаря. Оселяється тільки на парнокопитних і байдужий до homo sapiens. Приміром, можливість заразити корову людським ВІЛ так само неймовірна, як людині «підхопити» ВЛВРХ.
Тому після озвучення невтішного діагнозу про зараження корови ВЛВРХ і суворого припису про ліквідацію тварини не треба відразу «хапатися за ножа». Подальші дії власника корови можна описати кількома словами: заспокоїтися, спланувати заміну, змиритися й гарантувати безпеку.
По-перше, - заспокоїтися. Чинну ветеринарну інструкцію з лікування лейкозу написали розумні ветеринарні фахівці, тож її положення не передбачають проведення невідкладних радикальних заходів щодо вашої годувальниці, якщо в неї немає клінічних ознак захворювання (наприклад, прогресуюче схуднення й збільшені лімфовузли).
Якщо власник не довіряє точності РІД-діагностики захворювання, можна вдатися до інших методів досліджень (див. «Пропозиція Нова», №4'2012).
Та, швидше за все, прихований діагноз поставлено невипадково. Тримати інфіковану тварину -  печально, але можна. Головне - уникати будь-якого кровопускання. ВЛВРХ передається з білими клітинами крові в разі близьких контактів з твариною, через ін'єкції нестерильним шприцом, з молоком. У слині, носових виділеннях, сечі, а також у спермі інфікованих биків ВЛВРХ не виявлено. Дальшим кроком буде складання плану заходів для пом'якшення наслідків зараження тварини ВЛВРХ.
По-друге, - плануємо заміну. «Клініка» в разі ураження ВЛВРХ просліджується вкрай рідко. Всього в 7-10% тварин, заражених вірусом, і лише через кілька років після їхнього інфікування можуть проявитися клінічно виражені симптоми того, що хвороба зборює імунну систему тварини.
Цих трьох-п'яти років власникові корови має вистачити для того, щоб гарантовано одержати від зараженої ВЛВРХ корови неінфікований приплід і виростити здорову телицю для її заміни. В цьому й полягає суть «м'якого» зачищення поголів'я від ВЛВРХ, за якого головне завдання - замінити заражену тварину здоровим приплодом.
По-третє, - змиритися зі здачею (хоча й відтермінованою) інфікованої корови. Для себе варто усвідомити, що решта 90% живих РІД+ тварин (без прояву клінічних ознак захворювання) залишаються довічними носіями ВЛВРХ: зараження лейкозом невиліковне, й дива-панацеї наука поки що не винайшла. А тривалість виживання тварини в разі ураження ВЛВРХ значною мірою залежить від міцності її імунної системи, яка протистоїть злощасному вірусу.
По-четверте, - взяти на себе відповідальність перед односельцями й районною ветеринарною службою щодо того, що інфікована корова з моменту одержання РІД+ висновку не контактуватиме з іншими тваринами (окреме випасання на прив'язі та ізольоване утримання від інших корів), а надоєне молоко не залишить межі двору без пастеризації (півгодинне прогрівання за температури 80°С).
 Коли власник тварини складе такий три- п'ятирічний план заміни РІД+ корови, слід ознайомити з цим комплексом заходів представника ветеринарної служби району.
Усі ці нескладні способи «перетримання» інфікованих корів для одержання від них здорового молодняку й поступова заміна інфікованого поголів'я на «чистий» приплід дадуть можливість уникнути невиправданих втрат великої рогатої худоби як в особистих господарствах, так і на підприємствах.
Дана методика поступової ротації зараженого стада з будь-якою кількістю тварин (від фермерського господарства до молочного агрохолдингу) грунтується на таких заходах:
   негайне сортування й ізольоване утримання інфікованих тварин;
   невідкладне вибракування клінічно хворих корів;
   вибракування інфікованих (без клініки) високопродуктивних тварин після закінчення продуктивного періоду й одержання від них здорового приплоду;
   на племінних підприємствах, від особливо цінних і зникаючих порід тварин, серопозитивних на ВЛВРХ, можна організувати збір ембріонів та їхнє пересадження здоровим реципієнтам;
   закупівля ембріонів та їхнє пересадження малопродуктивним РІД-реципієнтам може компенсувати вибракування зараженого поголів'я й одночасно з оздоровленням підвищити продуктивний потенціал стада.

Від редакції:
Проблема захворювання на лейкоз великої рогатої худоби була і, на жаль, залишається однією з найболючіших у вітчизняному скотарстві. Існує багато досліджень та методик щодо цього питання. Редакція бере за мету довести до свого читача матеріали різних фахівців: як теоретиків, так і практиків. Проте не завжди поділяє думки авторів статей. 

Інтерв'ю
Віктор Шеремета, заступник Міністра АПК з питань фермерства
На початку жовтня в Міністерстві аграрної політики та продовольства була введена окрема посада заступника міністра з питань фермерства. Ним став Віктор Шеремета, який раніше обіймав посаду Віце-президента Асоціації фермерів і... Подробнее
Ма­рек Руж­няк— влас­ник гру­пи ком­паній Agro-Land Group
Аг­рар­на Поль­ща та­кож міцно «при­кипіла» до Ук­раїни, ад­же польські тех­но­логії, техніка, посівний та насіннєвий ма­теріал уже дав­но от­ри­ма­ли схва­лен­ня ук­раїнських сільгоспви­роб­ників і

1
0